1Справа № 335/8666/21 1-кс/335/4512/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, видача якої запитується іноземними компетентними органами Російської Федерації - ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду у м. Запоріжжя, у режимі відеоконференції із Києво-Святошенським районним судом Київської області та Комунарським районним судом м. Запоріжжя, клопотання заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження строку дії обов`язків, під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відносно:

ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Казахської РСР, громадянина РФ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розшукується компетентними органами Російської Федерації, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 205.5 КК РФ, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ).

В обґрунтування поданого клопотання послався на те, що 20.12.2017 року о 08 годині 15 хвилин, у пункті пропуску для авіаційного сполучення Запоріжжя співробітниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку ст.ст. 208, 582 КПК України затримано ОСОБА_4 , який прибув авіарейсом з м. Стамбула Турецької Республіки, у зв`язку тим, що він за ініціативою ФСБ Росії перебуває у міжнародному розшуку каналами Інтерполу.

Після цього, 20.12.2017 року в період з 10 години 40 хвилин до 12 години 30 хвилин, слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 у приміщенні службового кабінету № 16 Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-Березня, будинок 31 (дата, час та місце фактичного затримання особи: 20.12.2017 року о 08 годині 15 хвилин у пункті пропуску для авіаційного сполучення Запоріжжя), відповідно до ст.ст. 208, 582 КПК України ОСОБА_4 затримано. При собі він мав паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, номер НОМЕР_1 , виданий 23.09.2011 року НОМЕР_2 .

Про затримання ОСОБА_4 20.12.2017 року поінформовано ініціатора розшуку, від якого того ж дня надійшло підтвердження наміру звертатися із запитом про його екстрадицію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2017 року, до затриманого ОСОБА_4 застосовано тимчасовий арешт строком на 30 діб - до 18.01.2018 року до 08 години 15 хвилин.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2018 року, відмовлено у задоволенні клопотання керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 про застосування відносно ОСОБА_4 тимчасового арешту на 10 діб з 18 січня 2018 року з 08 години 15 хвилин.

18.01.2018 року ОСОБА_4 звільнено із ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у зв`язку із закінченням строку його тимчасового арешту, застосованого відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2017 року.

18.01.2018 року до прокуратури Запорізької області з Генеральної прокуратури України надійшли матеріали запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації від 17.01.2018 року № 81/3-704-17 про видачу ОСОБА_4 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 205.5 КК РФ, а також доручення щодо підготовки клопотання про застосування відносно нього екстрадиційного арешту. До Генеральної прокуратури України вказані матеріали надійшли 17.01.2018 року.

Також, 18.01.2018 року о 09 годині 20 хвилин, у зв`язку з надходженням із Генеральної прокуратури Російської Федерації матеріалів запиту про екстрадицію ОСОБА_4 Олександрівським ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області останнього затримано в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України.

Матеріали запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації про екстрадицію ОСОБА_4 оформлені належним чином відповідно до вимог Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, якими врегульовано відносини між Україною та Російською Федерацією з питань видачі правопорушників.

Відповідно до запиту про видачу ОСОБА_4 . Генеральною прокуратурою Російської Федерації гарантовано відсутність на меті його переслідування за політичними мотивами, у зв`язку із расовою приналежністю, віросповіданням, національністю чи політичними поглядами. Окрім того, у запиті гарантується, що згідно з нормами міжнародного права йому буде надано всі можливості для захисту, у тому числі допомога адвокатів, і його не буде піддано катуванню, жорстким, нелюдським, принижуючим гідність видам поводження або покарання тощо.

Відповідно до постанови слідчого слідчого відділу УФСБ Росії по Республіці Башкортостан ОСОБА_10 від 26.01.2017 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 у розшук, 20.01.2017 року відносно нього порушено кримінальну справу № 7000002 за ч. 2 ст. 208 КК РФ.

01.03.2017 року слідчим слідчого відділу УФСБ Росії по Республіці Башкортостан ОСОБА_10 винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 208 КК РФ.

Постановою старшого уповноваженого з особливо важливих справ Управління ФСБ Росії по Республіці Башкортостан ОСОБА_11 від 09.03.2017 року ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.

28.12.2017 року слідчим Слідчої частини з розслідування організованої діяльності Головного слідчого управління МВС по Республіці Башкортостан ОСОБА_12 винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого по кримінальній справі № 7000002 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 205.5 КК РФ.

Згідно з цією постановою ОСОБА_4 , маючи умисел на участь у незаконному озброєному формуванні на території іноземної держави, 29.11.2012 року авіарейсом № RWZ-9649 «Москва-Стамбул» вилетів із м. Москви та прибув до м. Стамбула Турецької Республіки, після чого не пізніше грудня 2013 року за невстановлених обставин перетнув турецько-сирійський кордон і прибув на територію Сирійської Арабської Республіки, де вступив та взяв участь у незаконному озброєному формуванні « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке не передбачено законодавством даної держави, з метою, що суперечить інтересам Російської Федерації. У грудні 2013 року як учасник незаконного озброєного формування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » він був забезпечений вогнепальною автоматичною зброєю автоматом «Калашнікова» та боєприпасами до нього, виданими йому керівництвом указаного озброєного формування, які він використовує для виконання задач даного формування. В обов`язки ОСОБА_4 як учасника цього формування входить охорона кордонів захопленої території НОФ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також участь у бойових діях проти урядових сил Сирії. До цього часу ОСОБА_4 не поінформував про вихід із зазначеного формування.

Крім того, згідно з указаною постановою слідчого, незважаючи на те, що діяльність міжнародної організації «Исламское государство» рішенням Верховного суду Російської Федерації від 29.12.2014 року, яке набрало законної сили 13.02.2015 року, визнана терористичною і заборонена на території Російської Федерації, ОСОБА_4 бере участь у діяльності цієї організації і умисно після 13.02.2015 року продовжує виконувати покладені на нього керівництвом зазначеної організації обов`язки. Зокрема, як учасник міжнародної терористичної організації «Исламское государство», будучи забезпеченим автоматичною вогнепальною зброєю, боєприпасами, виданими керівництвом цієї організації, здійснював озброєне патрулювання та охорону підконтрольної «Исламскому государству» території, а також брав участь у бойових сутичках з озброєними силами Сирії. До теперішнього часу ОСОБА_4 не повідомив про вихід з указаної міжнародної терористичної організації.

Кримінальна справа № 7000002 відносно зазначеної особи перебуває у провадженні слідчого відділу УФСБ Росії по Республіці Башкортостан.

07.04.2017 року відносно ОСОБА_4 Кіровським районним судом м. Уфи Республіки Башкортостан РФ обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 584 КПК України, після надходження запиту про видачу особи прокурор звертається з клопотанням про застосування відносно цієї особи екстрадиційного арешту до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2018 року, відносно ОСОБА_4 застосовано екстрадиційний арешт до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації строком на два місяці з моменту затримання, тобто до 18.03.2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.02.2018 року, скаргу адвоката ОСОБА_13 на вказану ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2018 року, залишено без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2018 року, строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту продовжено до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації до 14.05.2018 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2018 року, строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту продовжено до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації до 09.07.2018 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2018 року, строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту продовжено до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації до 03.09.2018 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2018 року, строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту продовжено до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації до 29.10.2018 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2018 року, строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту продовжено до вирішення питання про його видачу (екстрадицію) та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації до 25.12.2018 року.

За результатами проведеної прокуратурою Запорізької області за дорученням Генеральної прокуратури України екстрадиційної перевірки, обставин, передбачених міжнародними договорами та ст. 589 КПК України, які можуть перешкодити видачі ОСОБА_4 до Російської Федерації не встановлено.

Так, за даними сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в області від 05.02.2018 року № 111/17/01-2018, ОСОБА_4 перебуває у міжнародному розшуку компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205.5, ч. 2 ст. 208 (ініціатор НЦБ Москва).

Указані дії ОСОБА_4 компетентними органами Російської Федерації кваліфіковано за ч. 2 ст. 208 КК РФ за ознаками участі на території іноземної держави в озброєному формуванні, не передбаченому законодавством даної держави, у цілях, що протирічать інтересам Російської Федерації, а також за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ за ознаками участі у діяльності організації, яка відповідно до законодавства Російської Федерації визнана терористичною, які передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк більше одного року відповідно до законодавства Російської Федерації.

Ці злочини в цілому відповідають ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3 КК України і є екстрадиційними, оскільки передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк більше одного року відповідно до законодавства України.

Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміновані ОСОБА_4 діяння відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України не закінчилися.

Указані злочини не належать до військових злочинів і не мають політичного характеру.

Згідно з листом СБУ № 4/571 від 12.02.2017 року Службою безпеки 07.03.2013 року на підставі офіційних матеріалів, отриманих по лінії міжнародного співробітництва від Антитерористичного центру СНД, ОСОБА_4 був заборонений в`їзд в Україну строком на п`ять років у зв`язку із причетністю до діяльності міжнародних терористичних організацій (постанова від 07.03.2013 року №5/2/1-4639). У Російській Федерації ОСОБА_4 02.06.2017 року включено під № 51 до Переліку організацій та фізичних осіб, стосовно яких наявні свідчення про їх причетність до екстремістської діяльності або тероризму. Організація «Джейн аль-Мухаджирин валь-Ансар» включена Комітетом Ради Безпеки ООН (рішення від 06.08.2015 року № 1267) до санкційного списку стосовно міжнародних терористичних організацій «Ісламська держава» та «Аль-Каїда». На підставі Імплементаційного регламенту ЄС 2015/1390 ця організація також віднесена до переліку організацій, асоційованих із мережею «Аль-Каїда». Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року № 966 «Про затвердження Порядку формування переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції» організація «Ісламська держава» внесена до цього переліку під номером (С1): 154 із назвою (С6): Islamic State in Iraq and the Levant. Крім того, згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН, заявою ФАТФ щодо протидії фінансуванню ІД від 24.10.2014 року, Резолюцією ПАРЄ № 2047 від 2015 року та іншими рішеннями міжнародних організацій, членом яких є Україна, Організація «Ісламська держава» вважаться терористичною.

Відповідно до листа МЗС України № 414/17-194/510-180 від 06.02.2018 року, рішенням Комітету РБ ООН № 1267 на підставі параграфів 1 та 16 Резолюції РБ ООН 1526 (2004) «Ісламська держава Іраку та Леванту» або «Ісламська держава» (скорочена назва) під своєю попередньою назвою «Аль-Каїда в Іраку» включена до списку терористичних організацій та підпадає під дію санкцій Ради Безпеки.

Моніторингом санкційних переліків РБ ООН, які знаходяться у вільному доступі в системі Інтернет за адресою: https://scsanctions.un.org/fop/fop?xml=htdocs/resources/xml/ru/consolidated.xml&xslt=htdocs/resources/xsl/ru/consolidated-r.xsl, встановлено, що «Аль-Каида в Ираке» включена до нього під номером НОМЕР_3 , а «Джейн аль-Мухаджирин валь-Ансар» під назвою «Армия эмигрантов и сподвижников» - під номером 148.

Відповідно до довідок Державної міграційної служби України № 6.5-11122/6-17 від 29.12.2017 року, № 8.5-498/8-18 від 15.02.2018 року ОСОБА_4 з питань набуття громадянства України, визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався, статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував. Відомості стосовно вказаної особи у Єдиній інформаційно-аналітичній системі управління міграційними процесами відсутні.

Крім того, за даними УДМС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 за обліками УДМС України в Запорізькій області не значиться, із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідками на постійне або тимчасове проживання в Україні, реєстрації місця проживання, не звертався, відомості щодо оформлення йому громадянства України відсутні (довідки № 2301.4-383/23.3-17 від 29.12.2017 року, 2301.2-591/23.2-18 від 11.01.2018 року, № 2301.2-975/23.2-18 від 02.02.2018 року).

Згідно з листом ГУДМС України в Дніпропетровській області № 1201.3.3-1464/1201.3-18 від 02.02.2018 року ОСОБА_4 та його захисники із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до управління не зверталися. Інформація щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відсутня.

Згідно з листами ГУДМС України в Дніпропетровській області № 1201.3.3-2238/1201.3-18 від 15.02.2018 року та № 1201.3.3-3327/1201.2-18 від 05.03.2018 року до цього відомства 08.02.2018 року звернувся захисник ОСОБА_4 ОСОБА_14 із заявою щодо прийняття його звернення про надання статусу біженця. Вказана заява від імені ОСОБА_4 не відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 1 , ч.ч. 1, 7, 9 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» і відповідно до вимог законодавства не вважається заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Про результати розгляду зазначеного звернення 13.02.2018 року поінформовано захисника ОСОБА_14 .

Крім того, згідно з листами ГУДМС України в Дніпропетровській області № 1201.3.3-4318/1201.3-18 від 20.03.2018 року, № 1201.3.3-4801/1201.3-18 від 27.03.2018 року, № 1201.3.3-5707/1201.3-18 від 10.04.2018 року, № 1201.3.3-7259/1201.3-18 від 26.04.2018 року до цього відомства 27.03.2018 року звернулася захисник ОСОБА_4 ОСОБА_15 із заявою щодо прийняття документів ОСОБА_4 про надання статусу біженця. Вказана заява ОСОБА_15 з анкетою ОСОБА_4 не відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 1 , ч.ч. 1, 7, 9 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» і відповідно до вимог законодавства не вважається заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Інформацію про результати розгляду вказаного звернення надано ОСОБА_15 у листі від 29.03.2018 року № 1201.3.-3-4983/1201.3-18.

Згідно з висновком, затвердженим 21.03.2017 року начальником ГУ МВС Росії Челябінської області, ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, документований паспортом громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_4 , виданим 02.03.2005 року Ленінським РУВС м. Челябінська, 27.07.2006 року знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.01.2017 року перебуває у федеральному розшуку ( ініціатор розшуку - УФСБ Росії по Республіці Башкортостан).

На території України до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не притягується (довідки № 18040438752983219888 від 09.02.2018 року, № 18051355922143227942 від 20.02.2018 року). Як зазначає прокурор, стан здоров`я ОСОБА_4 задовільний. Під час затримання ОСОБА_4 відмовився надати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Прокуратурою Запорізької області 02.03.2018 року матеріали екстрадиційної перевірки спрямовано до Генеральної прокуратури України, а 26.04.2018 року було прийнято рішення щодо екстрадиції ОСОБА_4 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 205.5 КК РФ.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2018 року, скарги ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_15 на постанову Генеральної прокуратури України від 26.03.2018 року про його екстрадицію до Російської Федерації залишено без задоволення.

За результатами судового розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_15 на вказану ухвалу слідчого судді від 10.04.2018 року, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2018 року ці апеляційні скарги задоволено, постанову Генеральної прокуратури України від 26.03.2018 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2018 року скасовано.

Підставою для скасування вказаних рішень Апеляційним судом Запорізької області стало, зокрема, звернення ОСОБА_4 від 16.04.2018 року до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області із завою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

У теперішній час прокуратурою Запорізької області за дорученням Генеральної прокуратури України від 14.05.2018 за № 14/1/2-23835-17 проводиться повторна екстрадиційна перевірка щодо встановлення обставин, які можуть перешкодити видачі ОСОБА_4 до Російської Федерації.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора за № 19/2-23835-17 від 05.06.2020 строк вказаної екстрадиційної перевірки продовжено до 09.04.2021.

Встановлено, що згідно з листом ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 04.06.2018 № 1201.3.3-10317/1201.3-18 цим відомством 31.05.2018 прийнято рішення за № 54 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання ОСОБА_4 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вказане рішення не набрало чинності у зв`язку з його оскарженням ОСОБА_4 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатами розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом 20.09.2018 постановлено рішення, яким у задоволені позовної заяви ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та скасування наказу відмовлено.

За результатами апеляційного розгляду 09.07.2019 судом постановлено рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 залишено без змін.

На вказане рішення суду подано касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду, яким 29.07.2019 відмовлено у прийнятті його скарги.

Згідно з інформацією ДМС України за № 8/7-6718/2-19 від 29.08.2019 ОСОБА_4 15.08.2019 звернувся до ЦМУ ДМС ум. Києві та Київській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до листа ДМС України від 18.09.2019 за № 8.7-3771/8-19 від 18.09.2019 наказом ЦМ УДМС у м. Києві та Київській області від 05.09.2019 № 557 ОСОБА_4 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

11.09.2019 ОСОБА_4 звернувся до ДМС України зі скаргою на зазначене вище рішення територіального органу.

Відповідно до листа ДМС України від 25.03.2020 за № 8.5-1345/8-20 Державною міграційною службою України 14.02.2020 прийнято рішення № 16-20 про відхилення вказаної скарги ОСОБА_4 .

Відповідно до даних, розміщених на сайті «Судова влада України», 24.03.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за скаргою ОСОБА_4 на вказані рішення органів Державної міграційної служби.

На цей час Офісом Генерального прокурора рішення за результатами розгляду запиту Генеральної прокуратури РФ не прийнято, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 590 КПК України рішення про видачу (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо оскарження зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.

Після вирішення питання щодо надання ОСОБА_4 статусу біженця або відмови у цьому, Офісом Генерального прокурора буде прийнято рішення за запитом Генеральної прокуратури Російської Федерації про його екстрадицію.

У зв`язку із закінченням максимального 12-місячного строку екстрадиційного арешту та відповідно до клопотання народного депутата України ОСОБА_16 щодо передання ОСОБА_4 на поруки, ухвалою Жовтневого районного суду від 20.12.2018 року змінено запобіжний захід відносно вказаної особи з тримання під вартою на особисту поруку до вирішення Генеральною прокуратурою України питання про його видачу та фактичну передачу до Російської Федерації. Поручителем призначено народного депутата України ОСОБА_16 , а на ОСОБА_4 строком до 19.02.2019 року покладено певні обов`язки.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2019 запобіжний захід відносно ОСОБА_4 змінено на особисте зобов`язання та покладено на нього наступні обов`язки: прибувати до прокурора прокуратури Запорізької області з міжнародно-правових доручень ОСОБА_17 , або іншого прокурора, який виконує її обов`язки, або в суд за першою вимогою у визначений час; не відлучатися без дозволу прокурора, суду з м. Дніпро, Дніпропетровської області; письмово інформувати прокуратуру Запорізької області про зміну свого міста проживання.

Ухвалами слідчих суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався.

Востаннє, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2021 строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а також строк дії покладених на нього обов`язків продовжено до 24.08.2021 включно.

Посилаючись на те, що строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків спливає 24.08.2021 року, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Прокурор Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

ОСОБА_4 , який приймав участь у судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції, та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти продовження строку дії обов`язків під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки такі обов`язки неодноразово продовжувались слідчими суддями, ОСОБА_4 жодного разу їх не порушував, а тому подальше продовження є недоцільним.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали, якими прокурор обґрунтовує його доводи, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

У відносинах між Україною та Російською Федерацією у сфері екстрадиції застосовується Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, ратифікована Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР, Протоколом до неї від 29.03.1997 року, ратифікованим Законом України від 03.03.1998 року № 140/98-ВР, Європейська Конвенція по видачу правопорушників 1957 року. Зазначені міжнародні договори набрали законної сили як для України, так і для Російської Федерації.

Згідно зі ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ст. 56 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, ч. 1 ст. 573 КПК України договірні сторони зобов`язуються на вимогу видавати одна одній осіб, які перебувають на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ч. 2 ст. 56 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року видача правопорушників здійснюється за правопорушення, за які відповідно до законів запитуваної та запитуючої сторін передбачено покарання на максимальний строк не менше одного року позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо оскарження зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.

Частиною шостою статті 194 КПК України передбачено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

При вирішенні питання про продовження строку застосування покладених на ОСОБА_4 обов`язків, слідчим суддею враховуються, що ОСОБА_4 компетентними органами Російської Федерації обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавленні волі, перебуває у міжнародному розшуку, а також те, що Генеральною прокуратурою України рішення за запитом про екстрадицію у зв`язку з зазначеними обставинами не прийнято, триває судовий розгляд про надання ОСОБА_4 статусу біженця, дія обов`язків покладених ухвалою слідчого судді від 24.06.2021 про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, спливає 24.08.2021.

Таким чином, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , наявність обставин, встановлених ч. 2 ст. 585 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 строку дії покладених обов`язків на два місяці строком до 16.10.2021 включно.

Щодо доводів сторони захисту, про те, що ОСОБА_4 протягом часу дії покладених на нього обо`язків їх не порушував, має постійне місце проживання, а тому у їх продовжені відпала потреба, то слідчий суддя вважає їх безпіставними, оскільки факт належного виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків лише свідчить про дієвість запобіжного заходу, та необхідність продовження його дії.

Керуючись, ст.ст. 177, 178, 180, 194, 196, 376, 584, 585 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку дії обов`язків, під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розшукується компетентними органами Російської Федерації у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 205.5 КК РФ, під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, строком до 16.10.2021 року включно, а саме:

- прибувати до Запорізької обласної прокуратури або в суд у визначений час;

- не відлучатися без дозволу прокурора, суду з м. Києва;

- письмово інформувати Запорізької обласну прокуратуру про зміну свого місця проживання.

Встановити строк дії даної ухвали до 16.10.2021 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16.08.2021 року.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.08.2021 о 15-00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1