ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2021 р. Справа№ 910/20133/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання Денисевич К.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 р. (повний текст складено 12.04.2021 р.)

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" та державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. (повний текст складено 22.04.2021 р.)

апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. (повний текст складено 20.04.2021 р.)

у справі № 910/20133/20 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі"

до державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 14 675 624,51 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Зоннененергі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Гарантований покупець" про стягнення 14 675 624,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії за договором №1086/ від 03.12.2019.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/20133/20 прийнято відмову ТОВ "Зоннененергі" від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 1 582 999, 96 грн. та нарахувань в сумі 61 135,51 грн.; закрито провадження у справі № 910/20133/20 в частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 1 582 999,96 грн та нарахувань в сумі 61 135,51 грн; в іншій частині позов задоволено частково: стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Зоннененергі" 11 216 801,86 грн боргу, 672 314,92 грн пені, 837 442,86 грн штрафу, 131 169,63 грн інфляційних втрат, 168 078,73 грн 3 % річних та 195 387,12 грн судового збору; повернуто ТОВ "Зоннененергі" з державного бюджету України судовий збір в розмірі 12 331,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій оскаржив рішення в частині задоволених судом вимог та просить ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних та не зменшив їх у зв`язку із тим, що позивач відмовився від частини позовних вимог; позивачем не обґрунтовано дати виникнення грошового зобов`язання відповідача з остаточної оплати електричної енергії, та, відповідно не встановлено дати з якої боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання з оплати електричної енергії. Крім того, апелянт вказав, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуг ДП "Гарантований Покупець" із забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, а оскільки ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з ДП "Гарантований Покупець", то останній не може здійснюватирозрахунки з позивачем.

Також, скаржник вважав, що виконання грошових зобов`язань ДП "Гарантований Покупець" перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.07.2020 "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", який набрав чинності 01.08.2020, в силу вказаної норми Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості ДП "Гарантований Покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 01.08.2020, повинен розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років, шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном їх обігу п`ять років.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/20133/20 та призначено до розгляду на 30.06.2021.

07.04.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Зоннененергі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20133/20.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/20133/20 заяву ТОВ "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Зоннененергі" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 71 838,65 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, 12.05.2021. р. ТОВ "Зоннененергі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити додаткове рішення суду, виклавши 2 пункт його резолютивної частини у такій редакції: "стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Зоннененергі" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 110 580,77 грн."; в іншому додаткове рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо здійснення розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із ставки адвоката, а не старшого адвоката. Також, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про стягнення судових витрат в частині витрат, понесених на оплату роботи помічника адвоката.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Зоннененергі" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/20133/20. Призначено справу до розгляду на 30.06.2021.

24.05.2021 р. ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Зоннененергі» про прийнтяття додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспімірним із складністю справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/20133/20. Призначено справу до розгляду на 30.06.2021.

13.04.2021 р. до суду першої інстанції від ДП "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/20133/20 відмовлено у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та відстрочити виконання рішення від 01.04.2021 р. по справі № 910/20133/20 на один рік з моменту його ухвалення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано специфіку правовідносин, що врегульовані спеціальним законодавством, які визначають порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі позивачем, як наслідок місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність виняткових обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали про надання відстрочки у виконанні судового рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Гарантований покупець" на вказаний судовий акт. Розгляд справи призначено на 30.06.2021.

10.06.2021 Державним підприємством "Гарантований покупець" до апеляційного господарського суду подано клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

15.06.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін.

18.06.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін.

18.06.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.

18.06.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.06.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Дідиченко М.А. та Пономаренко Є.Ю. у справі №910/20133/20 визначено новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Алданова С.О., Буравльов С.І.

30.06.2021 вищезазначені апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

У судових засідання, які відбулися 30.06.2021, щодо розгляду поданих апеляційних скарг оголошено перерву. Водночас, об`єднано в одне апеляційне провадження розгляд скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 та апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021. Їх спільний розгляд призначено на 12.07.2021.

12.07.2021 відповідачем подано заперечення на відзив ТОВ "Зоннененергі".

У судове засідання 12.07.2021 представники сторін з`явилися та надали свої пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 р. оголошено перерву до 09.08.2021 р.

У судовому засіданні 09.08.2021 р. представник відповідач вказував на обґрунтованість доводів апеляційних скарг, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, додаткового рішення та ухвали.

В якості обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, апелянт посилався на лист ТОВ «Зоннененргі» від 02.09.2020 р. та акт коригування від 23.09.2020 р., і просив апеляційний господарський суд залучити їх до матеріалів справи.

Колегія суддів, не приймає вказані докази до розгляду з огляду на ч. 3 ст. 269 ГПК України, і на відсутність заяви про неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Представник позивача просив залишити оскаржуване рішення та ухвалу без змін. Додаткове рішення змінити, заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та пояснення сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2019 р. між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (далі - позивач) було укладено договір №1086/01, відповідно до п. 1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. в Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом", затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

28.12.2019 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1725/01 до договору, відповідно до умов якої глави 2-5 договору набувають чинності з 01.01.2020.

Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. (п. 2.4 договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.

Згідно з частиною 1 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".

Згідно п.1.3 Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Колегією суддів установлено, що за період лютий-жовтень 2020 року відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 18 974 815,54 грн., а саме: за лютий 2020 року на загальну суму 811 194,98 грн (акт купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2020), за березень 2020 року на загальну суму 1 867 037,42 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2020), за квітень 2020 року на загальну суму 2 573 434,04 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2020), за травень 2020 року на загальну суму 2 085 232,12 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.05.2020), за червень 2020 року на загальну суму 2 889 530,03 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2020), за липень 2020 року на загальну суму 3 103 718,17 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2020), за серпень 2020 року на загальну суму 2 368 786,74 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.08.2020), за вересень 2020 року на загальну суму 2 118 065, 90 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 30.09.2020), за жовтень 2020 року на загальну суму 1 157 816,14 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.10.2020).

Згідно акта коригування від 20.10.2020 до акта купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року загальна вартість електроенергії (з ПДВ) зменшена на 90,13 грн.

Згідно акта коригування від 03.11.2020 до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року, загальна вартість електроенергії (з ПДВ) зменшена на 102,08 грн.

Згідно п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до гл. 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ ( п. 3.2 договору ).

Оплата товарної продукції (електричної енергії"), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, здійснюється відповідно до положень гл. 10 Порядку ( п. 3.3 договору ).

Відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом:

п. 10.2. з урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за "зеленим" тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

п.10.3. після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.

п.10.4. після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

З огляду на положення п. 10.4 Порядку, гарантований покупець повинен здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів в такі строки:

- до 24.03.2020 за лютий 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у лютому 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715)

- до 04.05.2020 за березень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902);

- до 29.05.2020 за квітень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у квітні 2020 року затверджений постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995);

- до 26.06.2020 за травень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у травні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211);

- до 24.07.2020 за червень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у червні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435);

- до 21.08.2020 за липень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у липні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600).

- до 25.09.2020 за серпень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у серпні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 23.09.2020 № 1740).

- до 23.10.2020 за вересень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у вересні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 21.10.2020 № 1937).

- до 24.11.2020 за жовтень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у жовтні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 22.11.2020 № 2138).

Вказане спростовує доводи відповідача про ненастання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до п. 10.4 Порядку.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в порушення зазначених умов договору відповідачем оплата проданої відповідачем як продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії за лютий - жовтень 2020 року в повному обсязі проведена не була.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання щодо оплати придбаної електричної енергії у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору відповідач не виконав, заборгованість відповідача за перерахунком суду, з урахуванням актів коригування від 20.10.2020 р. та від 03.11.2020 р. та здійснених у повному обсязі оплат за лютий, серпень-жовтень місяці, становить 11 132 173, 39 грн., натомість позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 216 994, 07 грн., тож позов в частині основного боргу підлягає частковому задоволенню.

При цьому, судом враховано, що акти за квітень 2020р., червень 2020 р. та жовтень 2020 р. не підписані відповідачем.

Утім, відповідач зобов`язаний був договором та законом купувати у позивача електричну енергію у вказані періоди, тож ухилення ДП «Гарантований покупець» від формального оформлення отриманої ним електричної енергії з альтернативних джерел постачання за "зеленим" саме по собі не свідчить про невиконання позивачем зобов`язань з виробництва та відпуску електричної енергії через приєднану мережу.

Доводи апелянта про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, судова коелгія ввжає неспроможними, адже в силу статті 617 ЦК України на боржникові лежить обов`язок довести, що порушення зобов`язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника, або відсутність у боржника коштів випадком чи обставинами непереборної сили не являються.

Колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника з приводу того, що виконання ним грошових зобов`язань повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років , шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених договором та Порядком.

При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 травня 2021 року у справі №910/11830/20.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, йому як боржнику, нараховані кредитором пеня у розмірі 672 314,92 грн., штраф у розмірі 842 931,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 131 169,63 грн та 3% річних у розмірі 168 078,73 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої, згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку ) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф в розмірі 7% від неоплаченої, згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок суми пені та штрафу з урахуванням встановленої суми боргу, прийшов до висновку, що обгрунтованими є пеня у розмірі 621 361, 90 грн., а штраф - 834 025, 53 грн. та підлягають задоволенню у вказаних сумах.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України установлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом установлено прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у лютому-жовтні 2020 року, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

За перерахунком суду, 3% річних, які підлягають стягненню з боржника становлять 154 892, 54 грн., а інфляційні втрати - 131 169, 63 грн.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 р. підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р., дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так, в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва 01.04.2021 у справі № 910/20133/20 відповідач вказував, що він є суб`єктом господарювання, який не за своєю волею відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною. Єдиним джерелом надходжень коштів для оплати такого придбання є кошти, отримані від ПраТ "НЕК "Укренерго" і якому Державне підприємство "Гаранований покупець" зобов`язано продавати таку електроенергію. Тож обсяг виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом поставлено Законом у залежність від виконання обов`язків Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Утім, на сьогоднішній день ПрАТ "НЕК"Укренерго" має великий обсяг заборгованості перед ДП "Гарантований покупець", що у свою чергу зумовлює виникнення невиконаних зобов`язань останнього перед виробниками.

Відповідач звернув увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, що затверджується Регулятором.

Крім того, ДП "Гарантований покупець" зазначало, що заборгованість ПрАТ "НЕК "Укренерго" за отриману від ДП "Гарантований покупець" послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить суму у розмірі 26 127,42 млн. грн (з ПДВ).

Стверджуючи, що за вказаних обставин виконання рішення суду у справі № 910/20133/20 на даний час є неможливим, відповідач просив відстрочити його виконання на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.

Статтею 160 ГПК України Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналіз наведених у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотивів та наданих відповідачем документів, свідчить про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/20133/20 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.

Так, у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі на один рік, проте не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде гарантовано виконане по збігу річного строку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази не підтверджують обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Твердження відповідача про наявність боргу зі сторони Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 ГПК України пов`язують можливість надання боржнику відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання в силу приписів ст. 617 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 р. та просячи його скасувати у повному обсязі з підстав його необгрунтованості, ДП «Гарантований покупець» вподальшому звертається із апеляційною скаргою на ухвалу від 19.04.2021 р, відповідно до якої просить задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Колегія суддів при розгляді справи посилається на принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, і є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Судом апеляційної інстанції враховані майнові інтереси стягувача та взяті до уваги його письмові заперечення, в яких стягувач зазначив, зокрема, про негативний вплив відстрочки виконання рішення на фінансовий стан позивача.

З огляду на викладене у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. - залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Зоннененергі» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р., дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Зоннененергі» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13.11.2020 між ТОВ "Зоннененергі" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Моріс Груп" (далі - адвокатське об`єднання) укладено Договір про надання правничої допомоги № 075/20 МГ.

В порядку та на умовах, визначених Договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, а клієнт зобов`язується належним чином прийняти її та оплатити ( п.1.1 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ сторони погодили погодинну тарифну ставку працівників адвокатського об`єднання, як становить: керівник практики, партнер 220 доларів США; радник 175 доларів США; старший адвокат 135 доларів США; провідний адвокат 135 доларів США; старший юрист 125 доларів США; провідний адвокат 115 доларів США; провідний юрист 105 доларів США; адвокат 95 доларів США; юрист 85 доларів США; помічник адвоката 75 доларів США; молодший юрист 65 доларів США.

Відповідно до детального опису наданого АО "МОРІС ҐРУП" послуг (правової допомоги) в межах господарської справи № 910/20133/20 передбачено, що останнім надано наступні послуги: аналіз наданих документів щодо заборгованості ДП "Гарантований покупець" та формування правової позиції у справі, який було здійснено старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 2 години; підготовка та подання процесуальних документів старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 19,77 годин, з них: позовної заяви - 10,02 години; відповіді на відзив- 2,25 години; письмових заперечень на клопотання відповідача щодо залучення третіх осіб- 1,25 години; письмових заперечень на клопотання відповідача щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій - 0,50 години; заяви про зменшення позовних вимог та розрахунку заборгованості - 3 години; заяви щодо подальшого стягнення судових витрат у справі - 0,75 години; додаткових письмових пояснень по справі та уточненого розрахунку заборгованості - 2 години; перевірка розрахунків по справі помічником адвоката Цибулько Анастасією Сергіївною - 1,50 години; отримання інформації щодо стану справи в суді, що було здійснено помічником адвоката Цибулько Анастасією Сергіївною - 0,17 години, ознайомлення з матеріалами справи - 2 години (з них адвоката Соботника Ростислава Володимировича - 1 година; адвоката Митюка Сергія Петровича - 1 година); підготовка до участі у судовому засіданні адвоката Митюка Сергія Петровича - 1 година; участь у підготовчих та судових засіданнях господарського суду міста Києва - 5,64 години (з них старшого адвоката Іванова Андрія Олександровича - 4,14 години; адвоката Соботника Ростислава Володимировича - 1 година; адвоката Митюка Сергія Петровича - 0,50 години).

Відповідно до замовлення на надання правової допомоги №1 від 13.11.2020 (додаток № 2 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ від 13.11.2020 р) передбачено вартість наданої правової допомоги та порядок розрахунків, відповідно до якого вартість послуг визначається на підставі кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об`єднання та/або залученими Адвокатським об`єднанням адвокатами та/або консультантами на надання правової допомоги і розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника та/або залученого Адвокатським об`єднанням адвоката та/або консультанта на надання правової допомоги, зазначеної в Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 075/20-МҐ від 13.11.2020 року (пункт 2.1. замовлення).

Договір діє з дати його підписання і до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у відповідності до укладених замовлень.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену: копію договору 075/20-МҐ від 13.11.2020 року про надання правничої допомоги, додаток №1 до договору №0602-20 від 19.06.2020 року про надання правової допомоги з додатками 1 (погодинна тарифна ставка працівників АО "МОРІС ҐРУП" та додаток 2 до нього (замовлення на надання правової допомоги №1 від 13.11.2020), детальний опис наданих АО "МОРІС ҐРУП" послуг (правової допомоги) в межах господарської справи № 910/20133/20

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ сторони погодили погодинну тарифну ставку працівників адвокатського об`єднання із зазначенням їх посад.

Представником позивача Івановим Андрієм Олександровичем додано до матеріалів справи Ордер серія КС №711600 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності серія КС № 6353/10 на Іванова Андрія Олександровича з якого вбачається, що останній має право здійснювати представництво інтересів ТОВ "Зоннененергі" у Господарському суді міста Києва та є адвокатом.

Позивач не надав докази, яку посаду в структурі адвокатського об`єднання займає Іванов А.О., а суд не може самостійно визначити посаду заявленого представника, тому при визначенні розміру витрат на правову допомогу, суд застосовую ставку відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ, як до адвоката у розмірі 95 доларів США.

Відповідно до детального опису Іванов Андрій Олександрович, виконав роботи на загальну кількість 25,91 =25 годин 55 хвилин.

Крім того суд звертає увагу представника позивача відповідно до детального опису Іванов Андрій Олександрович, виконав роботи зокрема - аналіз наданих документів щодо заборгованості ДП "Гарантований покупець" та формування правової позиції у справі, який було здійснено старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 2 години та підготовка та подання процесуальних документів старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - позовної заяви - 10,02 години.

Суд дослідивши послуги, а саме: "аналіз наданих документів щодо заборгованості ДП "Гарантований покупець" та формування правової позиції у справі" та "підготовка та подання позовної заяви" зазначає наступне.

Як вбачається з дефініції позовна заява - документ, який пред`являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. В залежності від предмету позову та суб`єктного складу сторін спірних правовідносин, позовна заява подається у порядку цивільного, господарського, адміністративного або кримінального судочинства. Кожен з видів судочинства регулюється окремим процесуальним законом (кодексом) та має свої, відмінні від інших, вимоги щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві повинен викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже при складанні позовної заяви позивач повинен здійснити аналіз наданих документів та сформувати правову позицію, дослідити всі обставини, які буде викладено у позові.

Отже, суд приходить до висновку, що складання позовної заяви є ширшим поняттям, яке включає у себе такі дії як: збирання, дослідження, аналіз та інше, на підставі яких формується позиція позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає не вірним нарахування адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 2 години за формування правової позиції у справі, оскільки вищевказана послуга входить у підготовку та подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем, підтверджено роботи на загальну кількість 23,91 =23 годин 55 хвилин.

Як вбачається з детального опису Цибулько Анастасією Сергіївною - помічником адвоката по справі було надано послуги на 1,67 годин = 1 година 40 хвилин.

Відмовляючи у задоволенні заяви в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч. 2 ст. 16 ГПК УКраїни правнича допомога у суді здійснюється виключно адвокатом.

Утім, колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат визначається, зокрема розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, вартість послуг помічника адвоката включається до сими судових витрат. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати понесені на послуги помічника адвоката підлягають задоволенню.

Представником позивача Микитюком Сергієм Петровичем надано свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6353/10 та Ордер серія КС №388678 на представництво інтересів ТОВ "Зоннененергі" у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до детального опису Микитюк Сергій Петрович, виконав роботи на загальну кількість 2,5 =2 години 30, суд застосовує ставку відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ, як до адвоката у розмірі 95 доларів США.

Суботником Ростиславом Володимировичем надано Ордер серія КС №711594 на представництво інтересів ТОВ "Зоннененергі" у Господарському суді міста Києва та додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 000980.

Відповідно до детального опису Суботником Ростиславом Володимировичем, виконано роботи на загальну кількість 2 =2 години, а саме ознайомлення з матеріалами справи - 1 година та участь у підготовчих та судових засіданнях господарського суду міста Києва - адвоката Соботника Ростислава Володимировича - 1 година.

Про те суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки відповідно до протоколів судового засідання, адвокат Суботник Ростислав Володимирович жодного разу не був присутній у судовому засіданні по справі 910/20133/20.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити тільки в частині ознайомлення з матеріалами справи - 1 година, суд застосовує ставку відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 075/20 МГ, як до адвоката у розмірі 95 доларів США.

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвокатів до цієї справи ДП «Гарантований покупець» не надано.

Тож, перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката на відповідність зазначеним критеріям, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 694 доларів США 85 центів, що еквівалентно згідно курсу НБУ у розмірі 27,9555 грн/ 1 дол. США) 75 335, 94 грн.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Зоннененергі» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ЄДРПОУ 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 63, оф. 1/7; ЄДРПОУ 42757628) заборгованість за договором у сумі 11 132 173, 39 грн., пеню у розмірі 621 361, 90 грн., штраф у сумі 834 025, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 131 169, 63 грн., 3% річних у сумі 154 892, 54 та судовий збір у розмірі193 101, 87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 63, оф. 1/7; ЄДРПОУ 42757628) на користь державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ЄДРПОУ 43068454) 35 990, 31 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 змінити.

Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

«Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ЄДРПОУ 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 63, оф. 1/7; ЄДРПОУ 42757628) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75 335, 94 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.»

Апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2021 р. у справі № 910/20133/20 залишити без задоволення.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/20133/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.08.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова