ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/16203/19

адміністративне провадження № К/9901/32731/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кармазін О.А. від 24 вересня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г. від 28 жовтня 2020 року

у справі №640/16203/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА"

до реєстратора філії міста Києва та Київської області Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Казновецької Олесі Олександрівни, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про визнання протиправним та скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН-АЙ-ЕС» (далі також - позивач 1, ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН-АЙ-ЕС Україна» (далі також - позивач 1, ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС Україна») звернулись до суду з позовом до Реєстратора філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Казновецької О.О., Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

3. 30 листопада 2020 року позивачами направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №640/16203/19, у якій просили такі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року у справі № 755/17077/18 (1кс/755/6798/18) 26 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис № 42017100000001203 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

6. Запис внесено з тих підстав, що у період з 2017 року по теперішній час посадовими особами ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА» за сприянням службових осіб Київської митниці ДФС та Київської міської митниці ДФС, які отримують неправомірну вигоду, здійснюється незаконний імпорт контрафактних товарів, а саме продукція корпорації «ХІАОМІ»: смартфонів, планшетів та іншої електричної техніки, а також аксесуарів, що містить знаки для товарів та послуг «МІ», «XIAOMI», «Redmi».

7. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року у справі № 755/17077/18 надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі: FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 , яким володіють та користуються посадові особи ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА».

8. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року у справі № 755/17077/18 надано дозвіл на проведення обшуку.

9. 27 листопада 2018 року - 30 листопада 2018 року прокуратурою міста Києва проведено обшук за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в ході якого вилучено товари корпорації XIAOMI.

10. Вилучене майно постановою прокурора від 30 листопада 2018 року визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання працівникам Київської митниці ДФС.

11. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у справі № 755/17077/18 клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Войтовича О.О. - задоволено та накладено арешт на майно, вилучене, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року, з автомобіля «FIAT DOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , яким володіють та користуються посадові особи ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА», у відповідності до протоколу.

12. 17 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, вилучене згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року на проведення обшуку, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль.

13. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року у справі № 755/17077/18 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДР: 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно вилучене в ході обшуку 27 листопада 2018 року - 30 листопада 2018 року за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», товарів корпорації XIAOMI.

14. У вказаній ухвалі також зазначено, що офіційними імпортерами продукції яка містить ТМ XIAOMI, Mi, RedMi, що постачається на територію України є наступні компанії: ПП «Укртранслогістика», ТОВ «ЦИФРА-ТРЕЙД» та ТОВ «ЦИФРОТЕХ». Зазначена інформація внесена до митного реєстру. Зазначені імпортери не ввозили на територію України товари, що вилучені в ході обшуку.

15. На підставі заяви Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 19 липня 2019 року реєстратором філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Казновецькою О.О. внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження відносно невизначеного майна. Боржником за вказаними обтяженням рахується ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС Україна».

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачами по суті оскаржуються висновки та судові рішення Дніпровського районного суду м. Києва зроблені/прийняті в межах реалізації положень Кримінально-процесуального кодексу України з метою нівелювання цих висновків суду. Діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності, тому і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. В обґрунтування касаційної скарги позивачі зазначають, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та підлягають скасуванню. ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС» та ТОВ «ЕН-АЙ-ЕС Україна» не є власниками об`єкта обтяження, а отже і не є належними боржниками. Розгляд цієї справи повинен відбуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки для здійснення обтяжувачем відповідних дій щодо подання реєстратору заяви про заміну боржника є рішення адміністративного суду про зобов`язання вчинити певні дії.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

22. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).

25. Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

26. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 КАС України).

27. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

28. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

29. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС України).

32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

34. Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 560/1679/19.

35. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

36. Відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

37. Згідно з вимогами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

38. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

39. Згідно із частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

40. Відповідно до частини 1 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

41. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

42. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанції, що у даному випадку позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір стосується вилучення інформації з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, яка була внесена до реєстру у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи.

43. Вищезазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 червня 2020 року в справі № 640/12538/19.

44. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).

45. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

46. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

47. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС УКРАЇНА"- залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №640/16203/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко