ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12974/20 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Сорочка Є.О.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.03.2020 р. №2301 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 05.03.2020 р.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії, є «Посвідчення члена сім`ї загиблого», а тому, позивач вважає, що має право на користування пільгами, встановленими Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим 05.01.1996 р. Міським відділом №2 Білоцерківського МУРУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 08.10.1994 року, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, після його смерті ОСОБА_1 набула статусу члена сім`ї загиблого, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 01.02.2005 р. Білоцерківським міським військовим комісаріатом.

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії з Збройних Сил України з визначення причинного зв`язку, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.12.2019 року №3452, захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1964 року народження: «Серцева недостатність внаслідок ішемічної хвороби серця», що стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 і підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 30.05.2002 відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського управління юстиції Київської області, лікарським свідоцтвом про смерть №282 від 30.05.2002, виданим Київським обласним бюро СМЕ, витягом з наказу Командувача 28 корпусу протиповітряної оборони від 27.07.2002 №047, - ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Довідкою Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату від 12.11.2019 року №03К/264 підтверджено, що ОСОБА_2 у періоди з 27.10.1982 року по 14.02.1985 року, з 01.08.1985 року по 28.05.2002 року проходив військову службу в лавах Радянської Армії (Збройних Силах України), участь у бойових діях в Афганістані в період з 22.02.1983 року по 11.02.1985 року в складі в/ч НОМЕР_6 .

05 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Білоцерківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області заяву, в якій просила призначити достроково пенсію за віком, відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Додавши до заяви копії: посвідчення члена сім`ї дружини померлого ветерана війни серії НОМЕР_7 виданого 01.02.2005 р. Білоцерківським міським військовим комісаріатом; довідку Білоцерківського міського військового комісаріату від 12.11.2019 р. №03К/264; витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.12.2019 р. №3452.

Рішенням Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.03.2020 року №2301 відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком та зазначило, що статус члена сім`ї потерпілого ветерана війни управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області заявниці не встановлено через те, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 не пов`язані з проходженням військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Також роз`яснено, що вона має право на призначення пенсії на загальних підставах: після досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто в 65 років, згідно поданих документів страховий стаж позивачки становить 24 роки 10 місяців 4 дні. За наявності додаткових документів страховий стаж буде переглянуто.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 вищевказаного Закону визначено види державних пенсій, зокрема, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Норами частини 1 статті Закону №1788-XII передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Згідно вимог ст. 6 Закону №1788-XII, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону №1788-XII, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV закріплено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В силу вимог пунктів 4-5 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

4) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок;

5) дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За приписами частин 5 статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 13 березня 2020 року №2301 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 22-23).

Так, апелянт зазначає, що має право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, та яка не взяла повторний шлюб.

Відмовляючи у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у оскаржуваному рішенні вказало, що статус члена сім`ї потерпілого ветерана війни Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області заявниці не встановлено через те, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 не пов`язані з проходженням військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Колегія суддів наголошує на тому, що, згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, дружини військовослужбовців, якщо вони не взяли повторний шлюб, які померли після звільнення із служби, але внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Тобто, обов`язковою умовою для призначення дострокової пенсії за віком є те, що захворювання військовослужбовця, що спричинило його смерть, повинно бути пов`язане, зокрема, з виконанням ним інтернаціонального обов`язку.

Відповідно до довідки Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату від 12 липня 2019 року №03К/264, ОСОБА_2 у періоди з 27.10.1982 року по 14.02.1985 року, з 01.08.1985 року по 28.05.2002 року проходив військову службу в Лавах Радянської Армії (Збройних Силах України). Участь у бойових діях в Афганістані в період з 22.02.1983 року по 11.02.1985 року в складі в/ч НОМЕР_6 (а.с. 18).

Згідно Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії з Збройних Сил України з визначення причинного зв`язку, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26 грудня 2019 року №3452, захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1964 року народження: «Серцева недостатність внаслідок ішемічної хвороби серця», що стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 і підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 30.05.2002 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського управління юстиції Київської області, лікарським свідоцтвом про смерть №282 від 30.05.200 р., виданим Київським обласним бюро СМЕ, витягом з наказу Командувача 28 корпусу протиповітряної оборони від 27.07.2002 р. №047, - ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 19).

Отже, вищевказаним Витягом підтверджується, що захворювання ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті, пов`язане з проходженням ним військової служби, однак, це не вказує на те, що таке захворювання пов`язане саме з виконанням інтернаціонального обов`язку - участю у бойових діях в Афганістані в період з 22.02.1983 року по 11.02.1985 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні та не надані позивачем будь-які докази, що можуть вказувати на причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті, саме із його участю у бойових діях в Афганістані.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що після участі у бойових діях в Афганістані в період з 22.02.1983 року по 11.02.1985 року, ОСОБА_2 в період з 01.08.1985 року по 28.05.2002 року, тобто, майже протягом 17 років, проходив військову службу в лавах Радянської Армії (Збройних Силах України).

Щодо посилання апелянта на те, що єдиним документом, що підтверджує статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії, є «Посвідчення члена сім`ї загиблого», а тому, вона має право на користування пільгами, встановленими Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час безпосереднього перебування в районах та у період здійснення зазначених заходів, або захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, а для осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до абзаців шостого-восьмого пункту 1 статті 10 цього Закону, також документи, на підставі яких їм встановлено цей статус, визначені Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону)).

На переконання колегії суддів, наявність у ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого, що підтверджується відповідним посвідченням Білоцерківського міського військового комісаріату серії НОМЕР_4 , виданого 01.02.2005 р., не може автоматично вказувати на наявність у неї права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як, окрім такого посвідчення, для призначення пенсії до пенсійного органу необхідно надати, зокрема, висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з захворюванням, пов`язаним із виконанням інтернаціонального обов`язку.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що захворювання ОСОБА_2 , яке стало причиною його смерті, пов`язане саме з виконанням ним інтернаціонального обов`язку - участю у бойових діях в Афганістані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України рішенням №2301 від 13.03.2020 року правомірно відмовило у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.