ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року справа №360/4114/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Степанової О.В., представників відповідачів Болото І.А., Азаренкової Н.В., Шалати С.С., третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Луганської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року у м. Сєвєродонецьку), Луганської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Луганській області на окрему ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (повне судове рішення складено 26 березня 2021 року у м. Сєвєродонецьку), Луганської обласної прокуратури та представника позивача Степанової Ольги Володимирівни на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/4114/20 (суддя в I інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Луганської обласної прокуратури, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач-І), з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що полягає у не здійсненні заходів щодо прийняття в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018;

- зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчинити дії з фактичного прийняття в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018;

- зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з метою подальшого управління/розпорядження арештованим майном звільнити комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 від майна, яке передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18), шляхом вивозу його з комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці на праві приватної власності належить комплекс виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об`єкта - 920 кв.м.

З липня 2018 року на території виробничого комплексу, що належить ОСОБА_2 , зберігається штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля, який визнано речовим доказом та накладено арешт в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області № 415/4865/18 (провадження 1-кс/415/1087/18) від 04.07.2018. Позивач не є учасником кримінального провадження та не є власником майна, що зберігається на її території.

Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) за клопотанням прокуратури Луганської області у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 ця порода була передана Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Контроль за виконанням ухвали було покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018.

Позивач та її представники неодноразово зверталися до відповідача та органів прокуратури із заявами та скаргами з проханнями вжити заходи щодо вивозу гірничої маси (породи) з її об`єкту, звільнення території та відшкодування завданих їй збитків. Але відповідач ухвалу суду не виконав.

Крім того, для охорони цієї гірничої (вугільної) маси на об`єкті перебувають озброєні поліцейські Батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області і, як вбачається з листа ГУ НП в Луганській області № 4126/111/18/002-2020 від 01.06.2020, їх присутність пояснюється необхідністю здійснення охорони гірничої маси, яка є речовими доказами за ЄРДР № 12018130530000523 від 23.06.2018, із зауваженням, що саме на виконання вимоги прокуратури Луганської області (від 11.07.2018 року № 17/2-956 вих18) цю гірничу масу було взято під охорону. Також зазначено, що охорона буде здійснюватися в подальшому, поки прокуратурою Луганської області не буде здійснено заходів з фактичної передачі арештованого майна за актами приймання-передавання до АРМА.

У відповідь на письмове звернення ОСОБА_2 , Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомило, що заходи з фактичного приймання переданого їм на підставі ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) майна від правоохоронних органів за актами прийому - передавання в порядку, передбаченому п.4 ст. 14 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджених постановою КМУ від 11.07.2018 № 613 не проводилось, а кримінальне провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 закрито постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області від 26.06.2019 (лист № 31/Д-27-20/6 від 11.03.2020).

Таким чином, в результаті бездіяльності АРМА позивачка більше двох років позбавлена права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм власним майном.

Заходів стосовно виконання ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) відповідачами не здійснювалось. А тому позивачка вважає за необхідне звернутися за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Ухвалою місцевого суду від 06.11.2020 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганську обласну прокуратуру (т. 1 арк. спр. 34-36).

Ухвалою того ж суду від 26.01.2021 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області (відповідач-ІІ) (т. 1 арк. спр. 222).

Ухвалою суду першої інстанції від 02.02.2021 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Луганську обласну прокуратуру (далі - відповідач-ІІІ), змінивши її процесуальний статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на другого відповідача в справі відповідно; залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач-ІV) (т. 1 арк. спр. 236-237).

Ухвалою того ж суду від 25.03.2021 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (т. 2 арк. спр. 175).

Також, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача АРМА про закриття провадження відмовлено, спір визнано публічно-правовим та таким, що підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач не є стороною в кримінальному провадженні та не має можливості захистити свої права відповідно до вимог КПК України (т. 2 арк. спр. 13).

Крім того, ухвалою того ж суду від 25.03.2021 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду (т. 2 арк. спр. 176).

Колегія суддів одразу зазначає, що погоджується з такими висновками місцевого суду, в тому числі, з викладеними у вказаних ухвалах мотивами та обгрунтуваннями.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року позов задоволено частково.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено - АРМА) про визнання бездіяльності протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, зобов`язанні вчинити дії щодо фактичного прийняття в управління зазначеного майна, зобов`язанні звільнити від вказаного майна комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом його вивозу.

Визнано протиправними дії та рішення Головного управління ДФС у Луганській області як органу досудового слідства та Луганської обласної прокуратури як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, вчинені в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 щодо визначення місцем зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів - територію комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі на відповідальне зберігання згідно з актами прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 ОСОБА_1 - без дозволу ОСОБА_2 як власника даного виробничого комплексу.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції Луганської області як органу досудового слідства та Луганської обласної прокуратури як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, щодо закриття кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке протиправно без дозволу власника зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури як органу процесуального керівництва за органами досудового слідства щодо закриття кримінального провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке протиправно без дозволу власника зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Луганську обласну прокуратуру як орган, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 вжити всі необхідні заходи для вирішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України долі речових доказів, а саме: вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, в тому числі, визначення іншого місця його зберігання (за необхідності) та звільнення від цього майна території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також вирішити питання щодо скасування чи зміни місця застосування заходів з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на підставі листа Прокуратури Луганської області № 17/2-956 вих. 18 від 11.07.2018 на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з таким судовим рішенням, Луганська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Луганській області подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг ці відповідачі стверджували, що належні докази порушення прав позивача органами досудового слідства поліції та прокуратури матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем-І висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Крім того, Луганським окружним адміністративним судом надіслано до Луганської обласної прокуратури, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Національної поліції Луганської області окрему ухвалу від 26 березня 2021 року у справі № 360/4114/20 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог статті 44 КАС України в частині неналежного виконання професійних обов`язків слідчими та процесуальними керівниками в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018, що стосуються визначення місця зберігання речових доказів з порушенням прав власника, а також передачі речових доказів особі, яка не має відповідних прав та повноважень забезпечити їх відповідальне зберігання за визначеним місцем зберігання таких речових доказів; не ініціювання прийняття відповідних процесуальних рішень слідчим суддею або судом у зв`зку з тим, що тривале зберігання речових доказів через самозаймання вугільної маси небезпечне для життя, здоров`я людей та довкілля; прийняття рішень про закриття кримінальних проваджень без визначення долі речових доказів у постановах слідчих, погодження таких рішень процесуальними керівниками; не вирішення питання щодо наявності підстав для скасування накладеного слідчим суддею арешту на вказані речові докази та скасування чи зміни заходів з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; неналежного оформлення матеріалів кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018.

Зобов`язано Луганську обласну прокуратуру, Головне управління ДФС у Луганській області та Головне управління Національної поліції Луганської області розглянути окрему ухвалу суду та повідомити Луганському окружному адміністративному суду про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Не погодившись з цією ухвалою, Луганська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Луганській області подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу місцевого суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг ці відповідачі стверджували, що належні докази порушення прав позивача органами досудового слідства поліції та прокуратури матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем-І висловлено прохання ухвалити законне та обгрунтоване рішення у відповідності до вимог закорнодавства України.

Також додатковим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року заяву адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах позивача про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги у справі № 360/4114/20 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Луганської обласної прокуратури, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління національної поліції в Луганській області (з кожного) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі по 280,27 грн.

В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, - відмовлено.

З додатковим рішенням суду не погодились Луганська обласна прокуратура та представник позивача, подавши апеляційні скарги.

В своїй скарзі відповідач просив скасувати додаткове рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги стверджується про відсутність підстав для задоволення позову, що обумовлює відсутність підстав для розподілу судових витрат.

Представник позивача просила скасувати додаткове рішення місцевого суду в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зауважувала, що до договору про надання правової допомоги між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вносилися зміни, з урахуванням чого наявні всі документи, що підтверджують обгрунтованість заявлених до стягнення сум та їх підставність.

Просила визнати поважними причини неподання відповідних документів до суду першої інстанції, прийняти їх та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачами-І,ІІІ висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні особи, які прибули до апеляційного суду, підтвердили свої позиції, викладені в письмових заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (т. 1 арк. спр. 6).

Позивачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 280 від 20.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В., належить комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 арк. спр. 13-14, 208-214).

23.06.2018 слідчим Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області за дорученням заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201813053000523 за фактом повідомлення про те, що 22.06.2018 невідомі особи в районі Желатинового заводу, що на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області проводять незаконний видобуток корисних копалин (т. 2 арк. спр. 115).

Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.06.2018 визнано та залучено в якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження № 1201813053000523 від 23.06.2018, зокрема, штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості 1700-1750 метрів кубічних (т. 2 арк. спр. 117-118).

Ухвалою Лисичанського міського суду від 04.07.2018 у справі № 415/4865/18 в межах кримінального провадження 12018130530000523 від 23.06.2018 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з метою забезпечення збереження від приховування, псування та пошкодження, знищення та відчуження зокрема штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 1700-1750 м. кубічних, який разом з іншими речовими доказами (технікою та транспортними засобами, які могли використовуватися для незаконного здобування вугілля відкритим способом) зберігалися простонеба на місці їх виявлення - на відстані 1500 - 2000 метрів від Желатинового заводу м. Лисичанськ Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області (т. 1 арк. спр. 15-16, т. 2 арк. спр. 119).

Постановою Лисичанської місцевої прокуратури від 04.07.2018 забезпечено охорону та збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, штабелю (насипу) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 1700-1750 м. кубічних, що знаходяться на території ФОП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 (т. 2 арк. спр. 121-122).

Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 04.07.2018 визнано та приєднано в якості речового доказу до кримінального провадження № 1201813053000523, виявлену та вилучену породу чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості 800 метрів кубічних, а ухвалою Лисичанського міського суду від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 накладено арешт на вказаний речовий доказ (т. 2 арк. спр. 125,126).

Ухвалою Лисичанського міського суду від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 в межах кримінального провадження 12018130530000523 від 23.06.2018 накладено арешт на тимчасово вилучене майно - породу чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 800 м кубічних (яке раніше було виявлено на відстані 1500 - 2000 метрів від Желатинового заводу м. Лисичанськ Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області як штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 1700-1750 м. кубічних), а потім вивезено та знаходиться на зберіганні на території будівель та споруд, що належить ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_4 , передане на відповідальне зберігання ОСОБА_6 (т. 1 арк. спр. 15-16, т. 2 арк. спр. 119).

Постановою Прокуратури Луганської області від 10.07.2018 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201813053000523 від 23.06.2018 слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Луганській області (т. 2 арк. спр. 127).

Відповідно до акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 20.07.2018, старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ГУДФС у Луганській області майор податкової міліції Рябченко Д.В. передав вилучені в ході обшуку 18.07.2018 в кримінальному провадженні № 42018131240000067 від 05.07.2018, а ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання наступні товарно-матеріальні цінності, а саме: гірничу масу чорного кольору загальним об`ємом 1887,7 метрів кубічних, яка на момент передавання знаходиться на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Прийняті на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності будуть зберігатися за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 арк. спр. 56, т. 2 арк. спр. 153).

Постановою старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 ОСОБА_7 в кримінальному провадженні 12018130530000523 від 23.06.2018 визнано комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, який належить на праві власності ОСОБА_2 , місцем зберігання вилученого в ході обшуку 18.07.2018 (в кримінальному провадженні № 42018131240000067 від 05.07.2018) речового доказу - гірської маси, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля масою 1887,7 м куб., оскільки це є тим же насипом, що було визнано речовим доказом та вилучено Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.06.2018 (тобто штабелем (насипом) породи, схожої на вугілля в кількості 1700-1750 м куб.) (т. 2 арк. спр. 134).

Постановою старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 також визнано комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, який належить на праві власності ОСОБА_2 , місцем зберігання вилученого в ході обшуку 18.07.2018 речового доказу - гірської маси, у кількості 53840 кг, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля (яке раніше було виявлено як шабель породи, схожої на вугілля в кількості 1700-1750 м куб., потім втрачено, потім виявлено в кількості близько 800 м куб за адресою: м. Новодружеськ, вул. Продетарська, 3, а під час огляду 03.08.2018 встановлено, що речові докази частково відсутні, а наявна вугільна маса вагою 53840 кг) (т. 2 арк. спр. 135, 135 зв. бік).

Згідно з актами зважування №1 та №2 від 06.08.2018 вугільна маса, що раніше зберігалася за адресою: АДРЕСА_4 , важить 53840 кг (26760 кг та 27080 кг).

Відповідно до акту прийому-передачі від 06.08.2018, товарно-матеріальні цінності, вилучені при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12018130530000523 від 23.06.2018, на які накладений арешт ухвалою слідчого Лисичанського міського суду від 10.07.2018, а саме: гірничу масу чорного кольору загальною вагою 53840 кг, яка на момент передавання знаходиться на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті на відповідальне зберігання за вказаною адресою ОСОБА_1 від старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ГУДФС у Луганській області Рябченка Д.В. (т. 1 арк. спр. 57, т. 2 арк. спр. 137).

Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю позивача ОСОБА_2, що видана на ім`я ОСОБА_8 21.03.2018, позивач уповноважила його продати комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, з цією метою представляти її інтереси в усіх державних та недержавних органах та установах, подавати та отримувати документи, укладати цивільно-правові договори, необхідні для виконання довіреності. Право управління майном не було передано за цією довіреністю. Саме ця довіреність була долучена до матеріалів кримінального провадження № 12018130530000523 (т. 2 арк. спр. 138).

Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 по кримінальному провадженню № 12018130530000523 від 23.06.2018 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», паливно-енергетичну сировину вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1-кс/415/1128/18) накладено арешт та вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 (т. 1 арк. спр. 17).

У подальшому, Прокуратура Луганської області зверталась до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із листами, в яких просила вжити невідкладних заходів до якнайшвидшої передачі для реалізації або в управління за договором зазначеного вугілля (т. 1 арк. спр. 59-64, 68-69).

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів своїми листами повідомляло Прокуратуру Луганської області про вчинені заходи відповідно до звернення процесуального керівника у кримінальному провадженні та ухвал Старобільського районного суду Луганської областізгідно з якими в управління Національному агентству передано арештоване майно (т. 1 арк. спр. 74-86).

Постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області кримінальне провадження за № 12018130530000523 від 26.06.2018 за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування по кримінальному правопорушенню за ч. 2 ст. 240 КК України. Рішення про закриття кримінального провадження погоджено з процесуальним керівником - прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури (т. 1 арк. спр. 107-109, т. 2 арк. спр. 171-172).

20.03.2020 постановою прокурора відділу прокуратури Луганської області виділено матеріали в окреме провадження № 62020050000000544 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, підслідність у якому визначено за СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області за фактом замаху на розкрадання, вилученого вугілля, яке зберігається за адресою: Луганська обл., Попаснянський район, селищна рада Малорязанцевська, б. 0, що могло спричинити збиток в особливо великому розмірі (т. 1 арк. спр. 184).

27.03.2020 за результатами досудового розслідування постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019130240000234 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т. 1 арк. спр. 188-193, 186).

Також судом встановлено, що у провадженні слідчий ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, а потім територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, перебувало кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке розпочате за фактом зловживання владою окремими працівниками правоохоронного органу - Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, які в період з 27.06.2018 по 05.07.2018 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, отримавши ухвалу слідчого судді Лисичанського міського суду від 02.07.2018 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не вжили заходів з його збереження, внаслідок чого було втрачено речові докази у кримінальному провадженні, зокрема гірничу масу (насип у формі штабелю) в кількості близько 1700-1750 м кв., що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення.

Відповідно до постанови прокурора Прокуратури Луганської області від 11.07.2018 в ході слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 42018131240000067 10.07.2018 встановлено місце знаходження арештованого в межах кримінального провадження за № 12018130530000523 майна - гірничої маси, схожої на вугілля, а саме: комплекс виробничих будівель Малорязанцевської селищної ради Попаснянського району Луганської області. Оскільки вказана гірнича маса може бути використана як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018131240000067, то вказаною постановою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018131240000067 гірничу масу, за зовнішніми ознаками схожу на вугілля, що перебуває за адресою: комплекс виробничих будівель Малорязанцевської селищної ради Попаснянського району Луганської області; речовий доказ передано слідчому, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018; копію постанови вирішено направити ГУНП в Луганській області для організації охорони і зберігання речових доказів (т. 2 арк. спр.3-4, 1-2).

Згідно з актом приймання-передачі речових доказів від 20.07.2018 слідчий ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Р. Тивонюк передав, а слідчий ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області Д. Рябченко прийняв гірничу масу, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля масою 1887,7 м куб., що перебуває на території комплексу виробничих будівель і споруд за адресою: Луганська обл., Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, будинок № 0 (т.2 арк. спр. 41).

Постановою відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції ТУ ДБР, розташованому у м. Крамоторську, від 27.03.2019 кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 закрито за відсутністю в діянні окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, копію постанови направлено прокурору-заявнику (т. 2 арк. спр. 42-48).

Згідно з відповіддю Луганської обласної прокуратури від 15.03.2021 №15/1-196вих-21 на запит суду повідомлено, що у зв`язку з закриттям кримінального провадження № 42018131240000067 доля речових доказів не вирішувалася, вжиті заходи щодо охороно речових доказів скасовані не були (т.2 арк. спр.99).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виник саме публічний спір, поняття якого визначене пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України, тому спір належить до адміністративної юрисдикції в силу вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують також і органи досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до частини 1 Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570 (зі змінами) слідчі підрозділи Національної поліції України (далі - слідчі підрозділи) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством є органами досудового розслідування, які забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.

Пунктом 2 частини 2 Положення встановлено, що Слідчими підрозділами є, зокрема, слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління).

З аналізу вказаних норм вбачається, що Головне управління Національної поліції в Луганській області як територіальний орган поліції і статусом юридичної особи, до складу якого входять слідчі підрозділи (органи досудового розслідування), є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у адміністративній справі відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України щодо оскарження неучасниками кримінального провадження бездіяльності органів досудового слідства, підпорядкованих ГУНП в Луганській області, оскільки таким особам не надана можливість захисту їх прав в порядку іншого (кримінального) судочинства.

З аналогічних підстав судом залучено до участі у справі як других відповідачів Головне управління ДФС у Луганській області, а також Луганську обласну прокуратуру як правонаступника у здійсненні функцій з нагляду за органами досудового розслідування Прокуратури Луганської області.

Пунктом 3 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються, зокрема, функція з нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людина і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до частин 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 280 від 20.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В., належить комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, позивачка є власником комплексу виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою АДРЕСА_1 у розумінні норм ЦК України, яка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Вказаний комплекс складається із декількох об`єктів, зокрема, паросилового майданчику (асфальтобетону), що підтверджено планом об`єкту (т. 1 арк. спр. 217 зв - 219).

Зі звіту про виконання доручення, складеного Північно-Східним ТУ АРМА, вбачається, що актив (речовий доказ - вугілля марок Д та ДГ) розташований на відкритому майданчику на території підприємства. Територія майданчику огороджена парканом (т. 1 арк. спр. 168).

Як вбачається з матеріалів справи, актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 20.07.2018 та 06.08.2018 речовий доказ - вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , який відповідно до нотаріальної довіреності від 20.03.2018 № 281 має право лише продати комплекс виробничих будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , права управління не має.

Допитаний у якості свідка у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що під час складання актів прийому-передачі речових доказів на відповідальне зберігання позивач ОСОБА_2 не була присутня, дозволу на зберігання у належному їй комплексі будівель і споруд вона не надавала.

Матеріали кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 не містять згоди ОСОБА_2 на зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів.

Матеріалами кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 підтверджено наявність актів про пожежі органів ДСНС від 27.02.2019 та 10.03.2019 з причин самозаймання вугілля, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 арк. спр. 159-161).

В матеріалах кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 також наявні неодноразові звернення ОСОБА_1 від 03.09.2018, від 15.10.2018, в яких він повідомляв слідчого ОСОБА_7 про неможливість забезпечення зберігання вказаної вугільної маси, що передана йому на відповідальне зберігання на підставі актів приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018, в тому числі через неодноразове самозаймання цієї вугільної маси (т.2 арк. спр. 150, 156).

Рішення про зміну місця зберігання вказаних речових доказів в межах кримінального провадження № 12018130530000523 не було прийняте.

Отже, як встановлено судом, в межах кримінального провадження № 12018130530000523 протиправно визначено місцем зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів - територію комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі на відповідальне зберігання згідно з актами прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 ОСОБА_1 - без дозволу ОСОБА_2 як власника даного виробничого комплексу (про що свідчить постанова прокурора Прокуратури Луганської області від 11.07.2018 у кримінальному провадженні № 42018131240000067, постанови старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 у кримінальному провадженні № 12018130530000523, акти приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018).

Таке порушення прав позивача сталося до передачі зазначених речових доказів в управління АРМА ухвалою Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 по кримінальному провадженню № 12018130530000523.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок №1104).

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку №1104, в чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1104 умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Пунктом 6 Порядку №1104 передбачено, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

Згідно з вимогами пункту 16 Порядку №1104 перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Вимоги пункту 28 Порядку №1104 передбачали, що речові докази, які не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340. Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акта зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.

Пункт 29 Порядку №1104 передбачав, що речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан, знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду. Речові докази у вигляді предметів чи товарів, що належать до вилучених з обігу, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля, на підставі відповідного рішення слідчого судді, суду передаються для їх технологічної переробки або знищуються.

Відповідно до пункту 32 Порядку №1104 фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Зміст та обсяг повноважень Агентства, а також підстави та спосіб їх реалізації визначені, зокрема, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10 листопада 2015 року № 772-VIII (далі - Закон №772).

Згідно з вимогами ч.ч. 1-2 ст. 2 Закону №772 національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні. Національне агентство у межах, визначених цим та іншими законами, є підзвітним Верховній Раді України, підконтрольним та відповідальним перед Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 3 і 4 ч.1 ст.9 Закону №772 до повноважень Агентства віднесено виконання таких функцій як: здійснення заходів з виявлення, розшуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду (слідчого судді); організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

За визначенням п.4 ч.1 ст.1 Закону №772 управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 19 Закону №772 Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

При цьому, в силу частин 1,2, 4 та 5, 6 ст.21 Закону №772:

- управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (ч.1);

- активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.Інших способів реалізації владного повноваження на управління (у тому числі і шляхом фізичного збереження речі) законом не передбачено (ч.2);

- майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових; примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України (ч.4);

- активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора; передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора;

реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами; порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України;

рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів (ч.5);

- одержані від реалізації активів кошти зараховуються на депозитні рахунки Національного агентства (ч.6 ст.21 Закону №772).

Відповідно до пп. 14 п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, АРМА відповідно до покладених на нього завданьздійснює заходи, пов`язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача-І протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, зобов`язанні вчинити дії щодо фактичного прийняття в управління зазначеного майна, зобов`язанні звільнити від вказаного майна комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом його вивозу, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до зазначених вище положень нормативних актів прийняття активів в управління АРМА є системою взаємопов`язаних юридичних та організаційних заходів за участі прокурора (чи особи, якій він надасть відповідну вказівку, з кола слідчих або детективів), та представника АРМА, що полягають у забезпеченні фіксування факту наявності певних активів, їх стану (який повинен відповідати показникам, зазначеним в Ухвалі про передачу активу в управління АРМА) та складання й підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі активу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, про те, що АРМА ухилялася від підписання акту приймання-передачі активів або бездіяльність саме АРМА стала наслідком непідписання такого акту.

Дійсно, ухвалою Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 у кримінальному провадженню № 12018130530000523 від 23.06.2018 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», паливно-енергетичну сировину вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1-кс/415/1128/18) накладено арешт та вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018.

Зміст ч.ч. 4 та 5, 6 ст.21 Закону №772 передбачає саме реалізацію такого майна у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів.

Судом встановлено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів своїми листами повідомляло Прокуратуру Луганської області про вчинені заходи відповідно до звернення процесуального керівника у кримінальному провадженні та ухвал Старобільського районного суду Луганської області згідно з якими в управління Національному агентству передано арештоване майно.

Зокрема, наказами АРМА від 20.09.2018 встановлено належність паливно-енергетичної сировини - вугілля марки Г загальною масою 448 460 кг, вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53 840 кг та вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних (активи) до видів майна, визначених у Примірному переліку майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації, забезпечено здійснення заходів, пов`язаних з передачею активів організатору електронних торгів - ДП «СЕТАМ» для реалізації. ДП «СЕТАМ» в свою чергу здійснено заходи щодо проведення електронних торгів, які не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Арештоване майно ДП «СЕТАМ» реалізоване не було. Дійсність цих обставин визнавалась представниками позивача та Луганської обласної прокуратури, які в поясненнях у справі посилались на вказані обставини як на такі, що свідчать про прийняття АРМА зазначеної вугільної маси в фактичне управління. Про всі, вжиті заходи вчинені щодо арештованого майна, АРМА повідомляло прокуратуру Луганської області (т. 1 арк. спр. 72-86).

Суд акцентує увагу на тому, що в межах адміністративного судочинства, бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року по справі № п/800/490/15, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 342/158/17 дали визначення терміну «протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень та умови, за яких така бездіяльність є дійсно протиправною, зазначивши наступне.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем-І здійснювались заходи щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, його оцінки, передачі на реалізацію. Зазначене майно не було реалізоване ДП «СЕТАМ» з причин, що не залежать від волі АРМА. Таким чином, матеріали справи свідчать, що АРМА діяло правомірно, в межах наданих повноважень відповідно до вимог чинного законодавства. Тому суд дійшов висновку, що факт бездіяльності відповідача АРМА, на який посилалась позивач, не підтверджено в ході розгляду цієї справи.

Отже, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача-І протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четвертастатті 174 КПК України).

Спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), якою встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов`язані вилучати:

а) речові докази;

б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);

г) інші документи, що мають значення у справі;

д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

Речовими доказами згідно із статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії (пункт 5 Інструкції).

У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений (пункт 7 Інструкції).

При цьому відповідно до пункту 11 Інструкції, вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об`єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Відповідно до пунктів 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Відповідно до пункту 43 Інструкції для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей.

Пунктом 56 Інструкції передбачено, що відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України у вироку, постанові судді або ухвалі суду, постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи повинно бути вирішене питання про долю речових доказів, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

2) речі, вилучені з обігу, підлягають передачі відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не становлять ніякої цінності і не можуть бути використані як лом, підлягають знищенню, а у випадках, коли зацікавлені особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства;

5) документи, які є речовими доказами, залишаються у справі протягом усього строку їх зберігання. Зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.

Як встановлено судом, постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області кримінальне провадження за № 12018130530000523 від 26.06.2018 за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування по кримінальному правопорушенню за ч. 2 ст. 240 КК України. При цьому питання щодо подальшої долі речових доказів, зокрема вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яка зберігається за адресою АДРЕСА_1 , вирішено не було (т. 1 арк. спр. 107-109, т. 2 арк. спр. 171-172), чим порушено вимоги чинного законодавства, зокрема ч.9 ст.100 КПК України, пункту 6 Порядку №1104, пункту 56 Інструкції. Рішення про закриття кримінального провадження погоджено з процесуальним керівником - прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури.

Також судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що у провадженні територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Краматорську перебувало кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке розпочате за фактом зловживання владою окремими працівниками правоохоронного органу - Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, які в період з 27.06.2018 по 05.07.2018 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, отримавши ухвалу слідчого судді Лисичанського міського суду від 02.07.2018 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не вжили заходів з його збереження, внаслідок чого було страчено речові докази у кримінальному провадженні, зокрема гірничу масу (насип у формі штабелю) в кількості близько 1700-1750 м кв., що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення. Постановою від 27.03.2019 вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 2 арк. спр. 42-48). В постанові про закриття кримінального провадження також не було вирішено питання щодо подальшої долі речових доказів, зокрема вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0. Копія постанови про закриття провадження направлялася прокурору, однак вжиті за ініціативою прокуратури заходи щодо охорони вказаних речових доказів скасовані не були.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст.9 та п.5 ч.2 ст.245 КАС України, встановивши що право власності позивача дійсно було порушено під час здійснення процесуальних дій в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 зазначеними вище протиправними діями та бездіяльністю других відповідачів, і продовжує порушуватися після закриття провадження в цих кримінальних справах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність з метою захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Враховуючи наведене вище, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що Головним управлінням Національної поліції Луганської області як органом досудового слідства та Луганською обласною прокуратура як органом, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, була допущена протиправна бездіяльність щодо закриття кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку Луганською обласної прокуратурою, як органом, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, була допущена протиправна бездіяльність щодо закриття кримінального провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, місцевий суд обгрунтовано врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові 08 грудня 2020 року у справі № 234/17070/19 провадження № 51-4008. Верховний суд зазначає, що відповідно до ст. 100 ч. 9 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ст. 100 ч. 9 КПК України про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею. Проте, у даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не дав належної оцінки тому, що розгляд клопотання прокурора у кримінальному провадженні здійснив не суд, а слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області, відмовивши у його задоволенні з підстави того, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування вже не здійснюється, а тому слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю цього кримінального провадження.

Відповідні висновки щодо застосування норм права сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, у провадженні № 13-16 cво 18 та у справі № 237/1459/17, у провадженні № 13 - 19 кс 18, а також у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року № 5 - 142 кс (15) 17 у справі № 757/49263/15-к.

Оскільки саме за клопотанням прокурора речові докази в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 речові докази були передані АРМА, прокурор як процесуальний керівник у вказаному кримінальному провадженні в порядку виконання функцій з нагляду за органами досудового слідства має відповідні повноваження для ініціювання перед судом в порядку, який зазначено в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 234/17070/19 провадження № 51-4008, вирішення питання щодо долі речових доказів в кримінальному провадженні, яке вже закрито постановою слідчого.

Як наслідок, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зобов`язати Луганську обласну прокуратуру як орган, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 вжити всі необхідні заходи для вирішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України долі речових доказів, а саме: вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, в тому числі, визначення іншого місця його зберігання (за необхідності) та звільнення від цього майна території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0, а також вирішити питання щодо скасування чи зміни місця застосування заходів з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на підставі листа Прокуратури Луганської області № 17/2-956 вих. 18 від 11.07.2018 на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, при розгляді адміністративної справи суд має встановити які саме дії, бездіяльність чи рішення суб`єкта владних повноважень спричинили факт порушення права особи, що звернулася до суду за захистом.

При цьому, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені основні критерії, які мають бути дотриманні суб`єктом владних повноважень при вчиненні дії, утримання від неї чи при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень за для встановлення їх відповідності чи навпаки, суперечності, вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог по суті спору.

Щодо окремої ухвали місцевого суду.

Як зазначено вище по тексту постанови апеляційного суду, місцевим судом виявлено факти закриття кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів у відповідних постановах слідчих, та погодження таких рішень процесуальним керівником, чим порушено вимоги чинного законодавства, зокрема ч.9 ст.100 КПК України, пункту 6 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104).

Крім того, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що в межах кримінального провадження № 12018130530000523 протиправно визначено місцем зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів - територію комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі на відповідальне зберігання згідно з актами прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 ОСОБА_1 - без дозволу ОСОБА_2 як власника даного виробничого комплексу (про що свідчить постанова старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 у кримінальному провадженні № 12018130530000523, акти приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018; нотаріальна довіреність ОСОБА_2 від 20.03.2018 № 281 на ім`я ОСОБА_1 , згідно з якою він має право продажу виробничого комплексу, права розпорядження цим майном в інший спосіб (права прийняття на відповідальне зберігання на території комплексу речових доказів) ОСОБА_8 зазначеною довіреністю не надано (т. 2 арк. спр. 135, 135 зв. бік, 137, 138, 153).

Матеріали кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 не містять згоди ОСОБА_2 на зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об`ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів.

Отже, зазначені речові докази були передані особі, яка не має відповідних прав та повноважень забезпечити їх відповідальне зберігання за визначеним в постанові слідчого місцем їх зберігання.

Крім того, судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 також наявні неодноразові звернення ОСОБА_1 , в тому числі від 03.09.2018, від 02.10.2018 від 15.10.2018, в яких він повідомляв старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області про неможливість забезпечення зберігання вказаної вугільної маси, що передана йому на відповідальне зберігання на підставі актів приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018, в тому числі через неодноразове її самозаймання (т.2 арк. спр. 150, 156).

Матеріалами кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 підтверджено наявність актів про пожежі органів ДСНС від 27.02.2019 та 10.03.2019 з причин самозаймання вугілля, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 арк. спр. 159-161).

Пункт 29 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження №1104 від 19.11.2012, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, передбачав, що речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан, знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду. Речові докази у вигляді предметів чи товарів, що належать до вилучених з обігу, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля, на підставі відповідного рішення слідчого судді, суду передаються для їх технологічної переробки або знищуються.

Однак, ані слідчим, ані процесуальним керівником не було вжито заходів щодо ініціювання вирішення питання слідчим суддею або судом відповідно до пункту 29 Порядку № 1104, оскільки тривале зберігання зазначених речових доказів через самозаймання є небезпечним для життя та здоров`я людей, а також довкілля.

Також судом встановлено, що після закриття кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів у відповідних постановах слідчих, також не були прийняті процесуальні рішення (не було ініційовано прийняття таких рішень слідчим суддею, судом) про скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1-кс/415/1128/18) від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18), не скасовані та не змінені заходи з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Неприйняття таких рішень та заходів призвело до тієї ситуації, що права ОСОБА_2 як власника зазначеного комплексу продовжують порушуватися неправомірним зберіганням речових доказів на його території, навіть вже після закриття кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018, що тривало на день постановлення окремої ухвали місцевим судом.

Разом з тим, в суді першої інстанції під час дослідження матеріалів кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018, судом встановлена відсутність постанови заступника прокурора області від 18.06.2019, якою подальше досудове розслідування в цьому провадженні доручено СВ Попаснянського ВП ГУНП у Луганській області (про наявність якої зазначено у відзиві Луганської обласної прокуратури на позов ОСОБА_2 (т. 1 арк. спр. 182-183).

В матеріалах справи також наявні непідписані посадовою особою прокуратури документи, складені від імені заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури, а саме постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25.06.2019 та повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25.06.2019 (т.2 а.с.170-170 зв. бік).

Отже, такі недоліки в оформленні матеріалів кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 ставлять під сумнів наявність повноважень у слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області та процесуального керівника - прокурора Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури на прийняття постанови про закриття цього кримінального провадження від 26.06.2019 та погодження цього рішення процесуальним керівником (т.2 а.с.171-172 зв. бік).

Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, в тому числі, уповноважений: звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, наділений повноваженнями, що перелічені в пунктах 1-21 ч.2 ст.36 КПК України, в тому числі: мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.4 та ч.5 ст.38 КПК України досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою; орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно з вимогами ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людина і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У зв`язку з зазначеними обставинами суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання своїх повноважень слідчими та процесуальними керівниками в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018, що суперечить вимогам КПК України та призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 .

Частиною 3 статті 249 КАС України передбачено право суду постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Щодо додаткового судового рішення.

В прохальній частині позову було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, докази щодо яких відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (т.1 а.с. 4 зв.).

Позовну заяву від імені позивача складено та підписано її представником - адвокатом Степановою О.В.

До позову також були додані: ордер про надання правової допомоги серії АН № 1020334, виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 01.10.2020, довідка про (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 7,8). Вказані документи зазначені в переліку додатків до позову.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 вказаний адміністративний позов у справі № 360/4114/20 задоволено частково. Питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось у зв`язку з заявою представника позивача від 25.03.2021 про подання доказів після завершення розгляду справи по суті в порядку ч.7 ст.139 КАС України (т.2 а.с.173).

29 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача адвоката Степанової О.В. про ухвалення додаткового рішення, до якої додані докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, а саме: договір про надання правничої допомоги від 27.08.2020, акт про прийняття-передачі наданих послуг, довідка про надання адвокатом послуг від 26.03.2021, ордер про надання правової допомоги серії АН №1020334, виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 01.10.2020 (т.2 а.с.189-191).

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року зазначене заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Вимоги пункту 4 рішення Ради адвокатів України № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» від 12 квітня 2019 року дозволяють адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року.

Згідно з вимогами підпункту 12.3 пункту 12 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року ордер обов`язково містить такий реквізит як посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що саме ордер, визначений КАС України як документ, що посвідчує повноваження адвоката як представника є підставою для його участі у справі та містить реквізити договору про надання правової допомоги, на підставі якого його видано, отже, є належним доказом у справі на підтвердження тих обставин, за яким саме договором про надання правової допомоги надавалися адвокатські послуги клієнту для представлення його інтересів в суді.

Отже, саме за договором про надання правової допомоги, реквізити якого зазначені в ордері, має бути складений акт виконаних робіт / наданих послуг чи інші документи як докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, пов`язаних з розглядом певної справи в суді, та їх вартості, якщо інше не встановлено самим договором.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач 22.10.2020 звернулася до суду з позовом в цій справі, до якого додала також:

- ордер адвоката Степанової О.В. серії АН №1020334 від 20.10.2020, в якому є посилання на договір про надання правової допомоги б/н від 01.10.2020 (т.1 а.с. 7);

- довідка про (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу з адвокатом Степановою О.В. без номера і дати (т.1 а.с. 8).

Зміст наданих позивачем разом з заявою від 29 березня 2021 року документів (акту про прийняття-передачі наданих послуг, довідки від 26.03.2021, ордеру серії АН №1020334 від 20.10.2020, договору про надання правової допомоги від 27.08.2020) свідчить про те, що акт про прийняття-передачі наданих послуг є додатком до договору від 27.08.2020 та складено позивачем та адвокатом Степановою О.В. саме на підтвердження факту надання послуг за договором про надання правової допомоги від 27.08.2020, які фактично оплачено; довідка від 26.03.2021 видана позивачу її представником на підтвердження оплати виконаних робіт саме за договором від 27.08.2020.

При цьому договору про надання правової допомоги №б/н від 01.10.2020 (зазначеного в ордері серії АН №1020334 від 20.10.2020) суду під час розгляду справи № 360/4114/20 стороною позивача не надавалося, так само як і актів виконаних робіт та наданих послуг за цим договором та платіжних документів на підтвердження витрат саме за договором №б/н від 01.10.2020.

Тому, з зазначених вище підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій справі, оскільки не надано копії договору про надання правничої допомоги, зазначеного в ордері серії АН №1020334 від 20.10.2020, який надано суду разом з позовною заявою від 20.10.2020, акту виконаних робіт за цим договором та платіжних документів на підтвердження факту понесених позивачем витрат. Отже, відсутні підстави для задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги.

Колегія суддів погоджується с таким висновком місцевого суду, оскільки саме на сторону позивача процесуальним законодавстом покладений обов`язок доведення наявності факту понесення витрат на правничу допомогу, його розмір і т.і., що повинно бути доведено належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження витрат позивача на в частині стягнення витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги в сумі 14000,00 грн, а тому місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення цієї суми з відповідачів на користь позивача.

Надання таких документів перебувало виключно у межах розсуду сторони позивача, у якої ці документи перебували. Будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали або утруднювали їх подання, до суду апеляційної інстанції також не подано.

Відтак, апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає.

Як не підлягає і задоволенню апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення, оскільки апеляційним судом підтверджено обгрунтованість задоволення позову, що обумовлює здійснення розподілу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Так, як свідчать матеріали справи, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано протиправними дії других відповідачів, в задоволенні вимог до АРМА відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про те, що позов пред`явлено не до належного відповідача. Питання щодо судових витрат, в тому числі судового збору, судом не вирішувалось.

Також судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (квитанція від 20 жовтня 2020 року № 0.0.1877141356.1).

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки рішенням суду від 26.03.2021 позов ОСОБА_2 задоволено, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Луганської обласної прокуратури, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Національної поліції Луганської області пропорційно у розмірі 280,27 грн з кожного. Тому заяву позивача в цій частині місцевий суд правильно задовольнив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правових підстав для відшкодування судових витрат у зв`язку з апеляційнимм провадженням не вбачається.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника позивача Степанової Ольги Володимирівни, Луганської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року, окрему ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 360/4114/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 13 серпня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

І. В. Геращенко