Постанова

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 208/5323/15-ц

провадження № 61-2206св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Кам`янська міська рада,

треті особи: Відділ у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління містобудування та Архітектури Кам`янської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року в складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кам`янської міської ради, треті особи: Відділ у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління містобудування та Архітектури Кам`янської міської ради, про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, як об`єктів права спільної часткової власності.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого він придбав 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка фактично є окремою квартирою № 2 , про що зазначено у цьому договорі. 01 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого він придбав 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 1210400000:02:013:0088, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Власником інших 1/2 частин житлового будинку (70,4 кв. м) та земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088) є ОСОБА_2 .

Зазначав, що він з ОСОБА_2 не можуть дійти згоди щодо володіння та користування майном, відповідач порушила домовленості щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки, чинить перешкоди у користуванні власністю.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд поділити житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , в натурі між власниками, виділивши йому у власність квартиру № 2 з житловими приміщеннями: коридор - 10,7 кв. м, кладову - 4,7 кв. м, коридор - 3,5 кв. м, кімнату - 17,4 кв. м, кімнату - 21,1 кв. м, ванну - 5 кв. м, вбиральню - 1,1 кв. м, коридор - 2 кв. м; поділити земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088), що знаходиться на АДРЕСА_1 , та виділити йому в натурі 1/2 частину цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з гаражем, підвалом, огорожею, тротуарами, воротами, хвірткою, водопроводом, на якій відповідно розміщена відокремлена частка житлового будинку, що передається в результаті його поділу в натурі; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору 243,60 грн, витрат на проведення топографічної зйомки 1 500 грн та витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи 6 451,20 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх прийняття

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розмір частки кожного з яких у спільній частковій власності становить по 1/2 (одній другій) частині на домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, в рахунок 1/2 (однієї другої) частки домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 , з подальшим присвоєнням окремого реєстраційного номеру домоволодінню: квартиру № 2 , в житловому будинку літ. А-1, загальною площею 135,9 кв. м, житловою площею 76,7 кв. м, яка складається з приміщень: 2-1 коридор, площею 10,7 кв. м; 2-2 кладова, площею 4,7 кв. м; 2-3 коридор, площею 3,5 кв. м; 2-4 кімнати, площею 17,4 кв. м; 2-5 кімнати, площею 21,1 кв. м; 2-6 ванни, площею 5,0 кв. м; 2-7 вбиральні, площею 1,1 кв. м; 2-8 коридору, площею 2,0 кв. м; разом по квартирі № 2 загальна площа 65,5 кв. м, житлова площа 38,5 кв. м; надвірні будівлі та споруди: 1/2 частина сараю Б-1, площею 19,5 кв. м; Г-1 гараж, площею 31,7 кв. м; оглядова яма, площею 3,5 кв. м; Д-1 підвал зі входом, площею 7,7 кв. м; огорожі № 1, ворота № 2; 1/2 огорожі № 5; тротуар - І; 1/2 частина тротуару ІІ.

Виділено ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомого майна, в рахунок 1/2 частки домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 , з подальшим присвоєнням окремого реєстраційного номеру домоволодінню: квартиру № 1 , в житловому будинку літ. А-1, загальною площею 135,9 кв. м, житловою площею 76,7 кв. м, яка складається з приміщень: 1-1 - коридор, площею 2,1 кв. м; 1-2 вбиральня, площею 1,1 кв. м; 1-3 кухні, площею 5,1 кв. м; 1-4 кімнати, площею 20,8 кв. м; 1-5 кімнати, площею 17,4 кв. м; 1-6 коридору, площею 3,3 кв. м; 1-7 коридору, площею 10,6 кв. м; 1-8 кладова, площею 3,5 кв. м; І - коридор, площею 6,5 кв. м; літ. а-1 прибудова, площею 8,1 кв. м, в якій коридор - І, площею 6,5 кв. м; разом по квартирі № 1 загальна площа 70,4 кв. м, житлова площа 38,2 кв. м; надвірні будівлі та споруди: 1/2 частина сараю Б-1, площею 19,5 кв. м; В-1 літня кухня, площею 13,6 кв. м; хвіртка № 3; огорожа № 4; 1/2 частина огорожі № 5; водопровід № 6; 1/2 частина тротуару ІІ; тротуар ІІІ.

Припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088), загальною площею 0,1 га, розмір частки кожного з яких у спільній частковій власності становить по 1/2 (одній другій) частині, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, в рахунок 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088), що знаходиться на АДРЕСА_1 , в розмірі 41/100 частин, що становить 409,45 кв. м (під двором та городом 271,77 кв. м, під будівлями та спорудами 137,68 кв. м).

Виділено ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомого майна, в рахунок 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088), що знаходиться на АДРЕСА_1 , в розмірі 59/100 частин, що становить 590,55 кв. м (під двором та городом 468,02 кв. м, під будівлями та спорудами 122,53 кв. м).

У відповідності до вимог статті 601 ЦК України, статті 265 ЦПК України, проведено зарахування розміру грошової компенсації вартості різниці реальної частки виділеного майна у відповідність до ідеальної частки власника, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 6 451,20 грн - у відшкодування понесених витрат на проведення експертного дослідження, за висновком від 19 січня 2018 року № 4311/4312/4313/4314-17; 1 500 грн - витрати пов`язані з проведенням топографічної зйомки; 243,60 грн - сплачений судовий збір, всього 8 194,80 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що кожна сторона має відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що сторонами підтверджено та не оспорюється, запропонований варіант поділу нерухомості експертним дослідженням відповідає фактичним обставинам, тому суд вважав за можливе прийняти запропонований варіант поділу спірного нерухомого майна, з врахуванням порядку користування та його фактичного поділу який здійснено сторонами.

У відповідності до вимог статті 601 ЦК України, статті 265 ЦПК України, суд вважав за необхідне провести зарахування розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 5 585 грн, та розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 4 887 грн, визначивши різницю суми в розмірі 698 грн, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , у рахунок грошової компенсації вартості різниці реальної частки виділеного майна у відповідність до ідеальної частки власника.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 698 грн у рахунок грошової компенсації вартості різниці реальної частки виділеного майна у відповідності до ідеальної частки власника.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року та додаткове рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо запропонованого судовим експертом варіанту поділу житлового будинку, який відповідає вже існуючому порядку проживання та користування ним сторонами, що узгоджується із договором купівлі-продажу житлового будинку, відповідач та позивач внаслідок поділу отримають відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Визначений судом поділ домоволодіння не порушує інтересів сторін, фактично утворює дві окремі квартири, в яких наразі і мешкають кожний із сторін.

Крім того, судом першої інстанції правильно, на основі експертного висновку, у відповідності до вимог статті 601 ЦК України, статті 265 ЦПК України, проведено зарахування розміру грошової компенсації вартості різниці реальної частки виділеного майна у відповідність до ідеальної частки власника, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 698 грн, враховуючи, що з власника квартири № 2 ОСОБА_1 має бути стягнута грошова компенсація при поділі домоволодіння на користь власника квартири № 1 ОСОБА_2 у розмірі 5 585 грн, а з власника 1/2 частини земельної ділянки ОСОБА_2 має бути стягнута грошова компенсація на користь власника іншої 1/2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірі 4 887 грн, із врахуванням площі виділених земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і повернути позовну заяву позивачу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що поділ нерухомого майна, яке знаходиться у спільній частковій власності сторін, без згоди ОСОБА_2 , як співвласника, є порушенням статей 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту вчинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні та володінні майном співвласнику ОСОБА_1 , що є порушенням вимог статті 384 ЦПК України. Також, судом безпідставно стягнуто судові витрати з відповідач у розмірі 8 194,80 грн. Крмі того, відсутні факти щодо визнання відповідача, як співвласника, винною у вчиненні перешкод позивачу в користуванні, володінні, поділу та виділу нерухомого майна.

Разом з тим, суди не дослідили докази на підставі наданих клопотань ОСОБА_2 , які підтверджують невідповідність висновку будівельно-технічної експертизи, а саме: щодо кількості, розміру, розміщенню приміщень та вартості часток будинку і земельної ділянки, наявності самовільної забудови, реконструкції частин будинку та земельної ділянки обох співвласників.

Позиція інших учасників справи

Управління містобудування та Архітектури Кам`янської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_2 24 січня

2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як С. А., відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як продавець, передала ОСОБА_1 у власність, як покупцю, а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність від ОСОБА_2 , як продавця, 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Відчужувана 1/2 частина житлового будинку складається з квартири № 2 у житловому будинку А-1 загальною площею 65,5 кв. м, в тому числі житловою площею 38,5 кв. м, гаражу Г-1, підвалу зі входом Д-1, частиною огорожі № 1, воротами № 2, частиною огорожі № 5, тротуарів І, ІІ.

Відповідно до витягів з державного реєстру правочинів від 01 жовтня 2012 року за № 11909570 та № 11909624, предметом правочину є реєстраційний об`єкт у РПВН 12330072, житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , у розмірі 1/2 частини.

01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 придбав 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 1210400000:02:013:0088. Місце розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Вказаний договір було посвідчено 01 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С. А. та зареєстровано 01 жовтня 2012 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 01 жовтня 2012 року за № 11909624, номер правочину 5230093. Предмет правочину - земельна ділянка, кадастровий номер 1210400000:02:013:0088, адреса: АДРЕСА_1 , опис майна: 1/2 частина (т. 1 а.с. 12) та державним актом на право власності на землю серії ЯЕ № 977011 від 22 жовтня 2008 року (т. 1 а.с. 14).

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, за тією ж адресою, площею 0,1 га (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088) та кожному з них належить 1/2 частина зазначеного нерухомого майна без виділу часток в натурі.

Між сторонами наявний спір щодо володіння та користування належним їм на праві власності нерухомим майном.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 19 січня 2018 року № 4311/4312/4313/4314-17, встановлено можливість розподілу житлового будинку на окремі об`єкти, вартість домоволодіння АДРЕСА_1 на дату оцінки визначена у сумі 310 356 грн, а вартість земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088) - 54 300 грн.

Запропонований експертом розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками по 1/2 та 1/2 частинам, наданий експертом з врахуванням порядку користування між співвласниками, який існує на час експертного дослідження, за яким вартість житлового будинку літ. «А» складає 195 223 грн. Площа житлового будинку літ. «А-1» без урахування прибудов складає 129,4 кв. м. Вартість 1 кв. м житлового будинку літ. «А» складає 1 508,67851622 грн/кв. м. Вартість прибудови літ. «а1» складає 7 163 грн. Площа прибудови літ. «а1» складає 6,5 кв. м.

У користування 1-му власнику 1/2 частини домоволодіння запропоновано виділити квартиру № 1 в житловому будинку літ. «А-1» з наступними приміщеннями: 1. в прибудові літ. «а1»: І - (6,5 кв. м) - коридор; 2. в житловому будинку літ. «А-1»: 1-1 - (2,1 кв. м) коридор; 1-2 - (1,1 кв. м) вбиральня; 1-3 - (5,1 кв. м) кухня; 1-4 - (20,8 кв. м) кімната; 1-5 - (17,4 кв. м) кімната; 1-6 - (3,3 кв. м) коридор; 1-7 - (10,6 кв. м) коридор; 1-8 - (3,5 кв. м) кладова; Разом: 63,9 кв. м.

Разом площа по квартирі № 1 складає 70,4 кв. м.

Вартість прибудови літ. «а1» складає 7 163 грн.

Вартість житлового будинку літ. «А-1» складає 96 404,50 грн. Загальна вартість квартири № 1 , власника 1/2 частини домоволодіння, складає 103 567,50 грн.

Окрім того, власнику 1/2 частини домоволодіння, виділяються наступні надвірні будівлі та споруди в тому числі загального користування: 1/2 частина сараю літ. «Б-1» - 491,50 грн, літня кухня літ. «В-1» - 11 557 грн, хвіртка № 3 - 233 грн, огорожа № 4 - 3 578 грн, 1/2 частина огорожі № 5 - 768 грн, водопровід № 6 - 798 грн, 1/2 частина тротуара II - 737,50 грн, тротуар III - 712 грн, разом 18 875 грн.

Експертним висновком також було визначено вартість квартири № 1 , власника 1/2 частини домоволодіння в житловому будинку літ. «А-1» разом з надвірними будівлями та спорудами, яка становить 122 442,50 грн, що на 5 585,50 грн менше від ідеальної частки 1/2 - (128 028 грн) - 122 442,50 грн/256 056 = 48/100 - реальна частка.

У висновку вказано, що сума у розмірі 5 585,50 грн може бути визначена судом, як грошова компенсація на користь власника квартири № 1 .

У користування 2-му власнику 1/2 частини домоволодіння запропоновано виділити квартиру № 2 в житловому будинку літ. «А» та літ. «Ж» з наступними приміщеннями: 1. в житловому будинку літ. «А»: 2-1 - (10,7 кв. м) коридор; 2-2 - (4,7 кв. м) кладова; 2-3 - (3,5 кв. м) коридор; 2-4 - (17,4 кв. м) кімната; 2-5 - (21,1 кв. м) кімната; 2-6 - (5,0 кв. м) ванна; 2-7 - (1,1 кв. м) вбиральня; 2-8 - (2,0 кв. м) коридор; Разом площа по квартирі № 2 складає 65,5 кв. м.

Вартість житлового будинку літ. «А-1» складає 98 818,50 грн.

Загальна вартість квартири № 2 , власника 1/2 частини домоволодіння складає 98 818,50 грн.

Окрім того, власнику 1/2 частини домоволодіння, виділяються наступні надвірні будівлі та споруди в тому числі загального користування: 1/2 частина сараю літ. «Б-1» - 491,50 грн, гараж літ. «Г-1» - 18 954 грн, підвал зі входом літ. «Д-1» - 4 449 грн, огорожа № 1 - 6 094 грн, ворота № 2 - 458 грн, 1/2 частина огорожі № 5 - 768 грн, тротуар І - 2 843 грн, 1/2 частина тротуара II - 737,50 грн. Разом 34 795 грн.

Визначено вартість квартири № 2 , власника 1/2 частини домоволодіння в житловому будинку літ. «А-1» разом з надвірними будівлями та спорудами: 133 613,50 грн, що на 5 585,50 грн більше від ідеальної частки 1/2 - (128 028 грн) - 133 613,50 грн/256 056 = 52/100 - реальна частка.

Різниця вартості ідеальної частки та фактичної частки дорівнює сумі 5 585,50 грн, та може бути визначена як грошова компенсація на користь власника квартири № 1 .

Площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка підлягає розподілу складає: загальною площею 0,1 га (кадастровий номер 1210400000:02:013:0088) - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У висновку зазначено, що враховуючи існуючу забудову з надвірними будівлями та спорудами, нормативну літературу, необхідність організації проходів та доступу для обслуговування будівель - розподіл земельної ділянки згідно 1/2 та 1/2 частки кожному співвласнику неможливий, а можливо розподілити відповідно до порядку користування, що склався між сторонами у частках 41/100 та 59/100, відповідно.

Суду запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки по 41/100 та 59/100 частинам. На 1/2 частку повинні бути виділені земельні ділянки домоволодіння площею: 500 кв. м.

В користування 1-му співвласнику (1/2 частина) запропоновано виділити ділянку площею: 590,55 кв. м, а саме: під двором та городом: 468,02 кв. м. під будівлями та спорудами: 122,53 кв. м. Разом складає: 590,55 кв. м, що дорівнює 590,55/1000 = 59/100 - реальна частка.

В користування 2-му співвласнику (1/2 частина) виділяється ділянка площею: 409,45 кв. м, а саме: під двором та городом: 271,77 кв. м, під будівлями та спорудами: 137,68 кв. м. Разом складає: 409,45 кв. м, що дорівнює 409,45/1000 = 41/100 - реальна частка.

На плані розділ земельної ділянки визначений лінією та вказані розміри довжини сторін ділянок, які виділяються в користування кожного з співвласників.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що кожна сторона має відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що сторонами підтверджено та не оспорюється, запропонований варіант поділу нерухомості експертним дослідженням відповідає фактичним обставинам, тому суди вважали за можливе прийняти запропонований варіант поділу спірного нерухомого майна, з врахуванням порядку користування та його фактичного поділу який здійснено сторонами.

Разом з тим, визначений поділ домоволодіння не порушує інтересів сторін, фактично утворює дві окремі квартири, в яких наразі і мешкають кожний із сторін.

Крім того, судом першої інстанції правильно, на основі експертного висновку, у відповідності до вимог статті 601 ЦК України, статті 265 ЦПК України, проведено зарахування розміру грошової компенсації вартості різниці реальної частки виділеного майна у відповідність до ідеальної частки кожного власника.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом(квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Між співвласниками існує спір щодо порядку володіння та користування спірним майном.

Встановивши, що висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 19 січня 2018 року № 4311/4312/4313/4314-17 визначена технічна можливість виділення частин кожному із співвласників спірного нерухомого майна, що відповідає вже існуючому порядку проживання та користування ним сторонами та узгоджується з договором купівлі-продажу житлового будинку, а також відповідач та позивач внаслідок цього отримають відокремлену частину будинку із самостійним виходом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виділення співвласникам в натурі спірного нерухомого майна відповідно до належних їм часток, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також інтересам обох сторін.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили докази на підставі наданих клопотань ОСОБА_2 , які підтверджують невідповідність висновку будівельно-технічної експертизи є безпідставними, оскільки відповідач на спростування висновку експертизи не заявляла клопотання про призначення додаткової або повторної судової експертизи.

Аргументи касаційної скарги про те, що відсутні факти щодо визнання відповідача, як співвласника, винною у вчиненні перешкод позивачу в користуванні, володінні, поділу та виділу нерухомого майна та, як наслідок, існування спору між ними, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зміст касаційної скарги підтверджує наявність встановлених обставин справи щодо існування спору між сторонами про поділ майна в натурі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом безпідставно стягнуто судові витрати з відповідача у розмірі 8 194,80 грн є необґрунтованими, оскільки судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 фактично задоволені та матеріалами справи підтверджується понесені судові витрати позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в судах з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку

з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук