Справа № 522/17653/19

Провадження № 2/522/4177/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18жовтня 2019року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних у сумі 185490,81 гривень та збитки від інфляції в сумі 400696,02 гривень (а.с. 2 ? 5).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

ОСОБА_2 є боржником перед ОСОБА_1 із приводу виконання грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів в сумі 250000 доларів США, що еквівалентно 7003 828,25 гривень наданих позивачу в якості оплати вартості придбання корпоративних прав ТОВ «Систем Сек`юріті Консалт» (ідентифікаційний код 41440653) у розмірі 100 % статутного капіталу відповідно до розписки від 04.09.2018 року. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо укладання договору купівлі- продажу корпоративних прав на 100 % статутного капіталу він звернувся до суду з метою стягнення відповідної суми грошових коштів. В подальшому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року по справі № 522/19690/18, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2019 року було присуджено до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в сумі 250000 доларів США, що еквівалентно 7003828, 25 гривень за курсом НБУ станом на 06.11.2018 року. При цьому, судом встановлено, що відповідно до вищевказаної розписки ОСОБА_2 підтвердив факт того, що ним були отримані грошові кошти від позивача у розмірі 250000 доларів США та відповідач зобов`язався передати у строк до 07.10.2018 року частку у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі товариства. Відповідно до умов розписки у випадку не здійснення передачі вищевказаних корпоративних прав до 08.10.2018 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу отримані грошові кошти у розмірі 250000 доларів США у повному обсязі. Отже, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, преюдиційними є факт наявності грошового зобов`язання ОСОБА_2 перед позивачем на суму 250 000 доларів США, що еквівалентно 7 003 828,25 грн. та факт в становлення строку, з якого відповідне грошове зобов`язання виникло у відповідача з 08.10.2018 року. Станом на 11.10.2019 рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14.03.2019 року по справі № 522/19690/18 залишається невиконаним. Отже, із посиланням на положення ст. 625 ЦК України, відповідач має сплатити позивачу відповідно до наступного розрахунку: три відсотки річних: 250 000 доларів США * 0,03 * 368 (кількість днів прострочення періоду з 08.10.2019 по 11.10.2019) /365 - 7 561,64 доларів США. Станом на 11.10.2019 Національним Банком України встановлено наступний курс долара США до гривні: 2 453,05 грн. за 100 доларів США. Отже, еквівалент відповідної суми трьох відсотків річних в національній валюті складає: 7 561,64 доларів США * 24,5305 грн/долар США = 185 490,81 грн.; збитки від інфляції: 7 003 828,25 грн. * 1,057211 (зведений індекс інфляції періоду листопада 2018 року - вересня 2019 року) - 7 003 828,25 грн. - 400 696,02 гривень. Отже, загальний розмір заборгованості, що заявляється до стягнення, складає суму в розмірі 586 186,83 грн., яка складається із трьох відсотків річних в сумі 185490,81 грн. та збитків від інфляції в сумі 400 696,02 грн.

23 січня 2020 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, а в судовому засіданні 02 серпня 2021 року представник позивача надав письмову заяву про відмову під позовних вимог в частині збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 29 30, т. 2 а.с. 57).

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д. (а.с.18).

Ухвалою від 30 жовтня 2019 року по справі відкрито провадження, встановлений розгляд справи в загальному порядку (т. 1 а.с. 20 21).

20 листопада 2019 року представник відповідача надав відзив на позов (т.1 а.с. 35 40).

Зазначає, що відповідач категорично не погоджується із вимогами позовної заяви, у відзиві викладені наступні заперечення проти позову.

04 вересня 2018 року ОСОБА_1 (позивач) передав ОСОБА_2 згідно розписки грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США. Відповідно до тексту розписки вказані грошові кошти передавалися в рахунок сплати ОСОБА_1 авансу за передачу йому ОСОБА_2 у власність майнових прав на належну останньому частку у статутному капіталі ТОВ «Систем Сек`юріті Консалт».

Таким чином, між відповідачем та позивачем було досягнуто усної домовленості щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу майнових прав, що підтвердили і позивач, і відповідач в ході розгляду справи № 522/19690/18 Приморським районним судом м. Одеси.

На підтвердження намірів щодо укладення вказаного договору у майбутньому ОСОБА_1 були передані грошові кошти ОСОБА_2 , як аванс в рахунок майбутніх платежів.

Проте, договір купівлі-продажу корпоративних прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений не був, оскільки ОСОБА_1 відмовився від придбання корпоративних прав за ціною, яка була узгоджена між сторонами.

ОСОБА_2 вчинялися спроби повернути сплачені ОСОБА_1 грошові кошти, однак останній ухилявся від їх прийняття.

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості (ціна позову 500 000 доларів США, еквівалент 14 007 656,50 гривень). В ході розгляду справи вимоги змінено та позивач просить стягнути грошові кошти в сумі 250 000 доларів США.

14 березня 2019 року Приморським районним судом м.Одеси було ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги.

12 вересня 2019 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року залишено без змін. Зазначені рішення переглядаються Верховним Судом.

Увесь цей час ОСОБА_2 намагався повернути грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, що підтверджується доказами доданими до відзиву, проте ОСОБА_1 уникав отримання цих коштів з метою заволодіння корпоративними правами ТОВ «Єнікіой», шляхом звернення стягнення на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Єнікіой».

Так у позовній заяві ОСОБА_1 не було вказано розрахункового рахунку, на який необхідно перерахувати кошти та у заяві про примусове виконання рішення за виконавчим листом Приморського районного суду м Одеси від 18.09.2019 року по справі № 522/19690/18.

Під час розгляду справи Приморським районним судом № 522/19690/18 представником ОСОБА_2 було подано клопотання про врегулювання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за участю судді, відповідно до якого позивач просив запропонувати ОСОБА_1 з метою в регулювання спору відкрити рахунок для переказу коштів на його ім`я в будь-якій банківській установі України та надати дані щодо рахунку до суду.

Крім того, 16 вересня 2019 року ОСОБА_2 направив на ім`я ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 заяву, відповідно до якої просив повідомити реквізити банківського рахунку, на який можливо перерахувати зазначену у рішенні суму заборгованості.

18 вересня 2019 року приватним виконавцем Качуркою В.В. було відкрито виконавче провадження № 60107252 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду міста Одеси та заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення.

Одразу після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 звернувся до банку з метою погашення заборгованості у розмірі 250 000 доларів США, проте відповідно до діючого законодавства України, грошові кошти в іноземній валюті не можливо покласти ні на який розрахунковий рахунок, крім особистого рахунку платника. Таким чином, законодавство України обмежило ОСОБА_2 у сплаті коштів одразу на рахунок приватного виконавця Качурки В.В.

24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 було відкрито валютний рахунок у ПАТ «БАНК ВОСТОК» на своє ім`я, на який він перерахував 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, що підтверджується квитанцією СВ0239558 від 24 жовтня 2019 року та квитанцією № СВ02407758 від 28 жовтня 2019 року, про що повідомлено приватного виконавця.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 60107252 приватним виконавцем Качуркою В.В. 25.10.2019 року (рекомендований лист 6503907347803) та 04.11.2019 року (рекомендований лист 6505810125523) було направлено платіжні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_4 просить ПАТ «БАНК ВОСТОК» списати кошти з рахунку ОСОБА_2 та перерахувати на рахунок приватного виконавця.

13 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «БАНК ВОСТОК» з приводу отримання ними платіжних вимог приватного виконавця Качурки В.В. та списання коштів.

14 листопада 2019 року ПАТ «БАНК ВОСТОК» повідомив про те, що будь-яких письмових вимог від приватного виконавця Качурки В.В. не отримував та у рекомендованих листах, відповідно до вказаних номерів було отримано інші документи.

15 листопада 2019 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ПАТ «БАНК ВОСТОК» з приводу отримання ними платіжних вимог приватного виконавця Качурки В.В. та списання коштів, оскільки від приватного виконавця Качурки В.В. було отримано інформацію про повторне направлення платіжної вимоги до ПАТ «БАНК ВОСТОК».

15 листопада 2019 року ПАТ «БАНК ВОСТОК» повідомив про те, що 14 листопада 2019 року було отримано платіжну вимогу № 60107252 від 14.11.2019 року, проте виконати зазначену вимогу не представляється можливим, у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам, встановленим діючим законодавством.

Таким чином, ОСОБА_2 здійснено всі заходи для сплати грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 250 000 доларів США.

03 грудня 2021 року представник ОСОБА_5 , яка представляє ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких зазначає, що на думку відповідача позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають (т. 1 а.с. 164 ? 196). Зазначає, що відповідно до ст.ст. 613, 614 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України для вирішення питання щодо стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат, спершу необхідно встановити наявність його вини у порушенні зобов`язання. Проте, з вини ОСОБА_2 в несвоєчасному поверненні ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 250 000 доларів США немає, оскільки він неодноразово пропонував йому повернути ці кошти. Так, під час неодноразових зустрічей між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років ОСОБА_2 пропонував повернути ОСОБА_1 кошти, у розмірі 250 000 доларів США готівкою, однак, останній відмовлявся їх прийняти, зазначаючи, що гроші йому не потрібні, а його метою є заволодіння корпоративними травами ОСОБА_2 у ТОВ «Систем Сек`юріті консалт», який є мажоритарним учасником ТОВ «Єнікіой».

Крім того, такі зустрічі відбувались у присутності третіх осіб, оскільки відносини між сторонами по справі вже були погані. ОСОБА_1 вже на той час здійснював тиск на відповідача зокрема численними зверненнями до правоохоронних органів, органів адвокатури зі скаргами (відповідач є адвокатом). А тому повернути кошти готівкою без свідків не представлялось можливим, але ОСОБА_1 відмовлявся отримувати кошти готівкою, та відмовлявся надати рахунок для перерахування грошей.

Пропозиції щодо повернення ОСОБА_1 250 000 доларів США озвучувались і протягом всього розгляду справи у Приморському районному суді м. Одеси.

ОСОБА_2 неодноразово пропонував особисто ОСОБА_1 повернути зазначені кошти, також представниками ОСОБА_2 було подано клопотання про врегулювання спору за участю судді, доказами цього є, зокрема, звукозапис судового засідання.

Також, мирне вирішення конфлікту ОСОБА_2 пропонував і у своєму відзиві. Однак, ОСОБА_1 постійно відмовлявся від повернення йому коштів добровільно.

Крім того, як у позовній заяві, так і протягом розгляду справи, ОСОБА_1 ухилявся від надання реквізитів, на які він бажає повернення своїх коштів, що знову ж таки унеможливило ОСОБА_2 здійснити їх повернення до відкриття виконавчого провадження.

Після набрання рішенням Приморського суду Одеської області від 14.03.2019 року законної сили, ОСОБА_2 в черговий раз повідомив ОСОБА_1 та його адвоката про намір повернути кошти, просив надати рахунок, на який можливо було б зарахувати зазначену суму, що підтверджується письмовими зверненнями на їх ім`я.

Враховуючи наведене, вбачається, що прострочення повернення грошових коштів за розпискою від 04 вересня 2018 року відбулось саме з вини кредитора ОСОБА_1 , а тому вимога про стягнення з ОСОБА_2 . З % та інфляційних втрат є необґрунтованою та безпідставною. Також, відсутні підстави для стягнення інфляційних витрат в гривні на зобов`язання, вираженого в іноземній валюті.

В судовому засіданні 18.03.2021 року:

- задоволено клопотання адвоката Твердохлібової В.Г., яка представляє інтереси ОСОБА_2 про залучення додаткових доказів та поновлення строку, оскільки їм стало відомо про нові обставини після закриття підготовчого засідання. До матеріалів справи залучені постанова ВС у справі № 420/2431/20 від 1 лютого 2021 року; ухвала Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/2431/20 від 01 березня 2021 року; копія скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Качурки В.В. від 19.01.2021 року (т. 2 а.с. 1 18);

- залучені письмові пояснення адвоката Дабіжа О.А., яка представляє інтереси ОСОБА_2 з ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси Шкорупеєва Д.А. від 22.11.2019 року у справі № 523/3947/19 (т. 2 а.с. 28 34).

Позиції учасників справи

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року у справі № 522/19690/18 стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 06.11.2018 року - 7003828 гривень 25 копійок.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, рішення суду набрало законної сили 12 вересня 2019 року.

Судовим рішенням встановлено, що відповідно до вищевказаної розписки, ОСОБА_2 підтвердив факт того, що ним були отримані грошові кошти від позивача у розмірі 250 000,0 доларів США та відповідач зобов`язався передати у строк до 08.10.2018 року частку у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ». Частку у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ» ОСОБА_1 не передав, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцівта громадських формувань щодо даної юридичної особи, відповідно до якої єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ» продовжує бути відповідач ОСОБА_2 ..

ОСОБА_2 не передав корпоративні права у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ» позивачу ОСОБА_1 у строк до 07.10.2018 року».

16 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року, в якій просить вказати реквізити банківського рахунку, на який можливо перевести зазначену у рішенні суму заборгованості. У випадку неможливості надання реквізитів рахунку, просить запропонувати та повідомити його письмово про інші альтернативні засоби виконання рішення суду (т. 1 а.с. 53 ? 54).

18.09.2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 522/19690/18, виданий Приморським районним судом м. Одеси від 18.09.2019 року (т. 1 а.с. 55).

В жовтні 2019 року зазначені кошти були повернуті відповідачем (т. 1 а.с. 56 ? 63).

Відповідач зазначає, що він вживав дії щодо повернення коштів та неодноразово пропонував повернути їх ОСОБА_1 , звертався до суду з заявою про врегулювання спору про повернення коштів за участю судді, тому відсутня його вина.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо врегулювання спору у справі № 522/19690/18 за участю судді, т.я. відповідно до частини першоїстатті 201 ЦПК Україниврегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, оскільки позивачем не було надано згоди на проведення врегулювання спору мирним шляхом за участі судді, то протокольною ухвалою суду від 14 березня 2019 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Щодо доводів відповідача, що ним вчинялись спроби повернути грошові кошти, слід зазначати, що в матеріалах справи відсутні листи зі зверненням ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з конкретною пропозицією повернення грошових коштів. Крім того, оскарження рішення суду першої інстанції спростовує посилання відповідача щодо вчинення спроб повернути грошові кошти ОСОБА_1 ..

Джерела права та висновки суду

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Одночасно положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей536,625,692 Цивільного кодексу України: «Частиною третьоюстатті 692 ЦК Україниконкретизовано визначенийстаттею 536 цього Кодексуобов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбаченестаттею 625 цього Кодексуправо продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі. Три відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Отже, враховуючи вимоги ст.ст. 613, 614 Цивільного кодексу України, з 08 жовтня 2018 року по 15 вересня 2019 року підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 175 070 (сто сімдесят п`ять тисяч сімдесят) гривень 96 копійок.

Щодо індексу інфляції. Як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6- 36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З приводу стягнення збитків від інфляції висловився й Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 22.06.2020 року № 752/10525/16-ц, зауваживши наступне: «Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо стати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції необхідно відмовити.

Судовий збір.

При цьому, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 175 070 (сто сімдесят п`ять тисяч сімдесят) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 71 копійка.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 11 серпня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

02.08.2021