Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 334/3210/18

провадження № 61-1971св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2019 року у складі судді Гнатюка О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «ЗТМК»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 вересня 2004 року вона була прийнята на роботу в Планово-економічний відділ Управління фінансового-економічного планування казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Внаслідок реорганізації на базі казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було створено ТОВ «ЗТМК».

01 січня 2014 року ОСОБА_1 прийнята за переведенням на посаду провідного економіста з планування (фінансовому) відділу планування бюджетування ТОВ «ЗТМК».

Наказом (розпорядженням) № 95 від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 тимчасово, з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року, переведена на посаду начальника тендерного відділу Управління аналізу, планування та тендерних процедур.

Наказом № 131 від 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника тендерного відділу Управління аналізу, планування та тендерних процедур на постійній основі.

У зв`язку зі змінами законодавства у сфері проведенні процедур закупівлі товару, робіт та послуг, наказом ТОВ «ЗТМК» № 08 від 02 січня 2018 року ОСОБА_1 оголошувався простой з 03 січня 2018 року по 31 січня 2018 року, заборонялось знаходитися за місцем роботи та з`являтися на робочому місці, а також вилучався пропуск.

У подальшому, наказом № 63 від 31 січня 2018 року ОСОБА_1 оголошувався простой з 02 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року.

Наказом ТОВ «ЗТМК» № 65 від 31 січня 2018 року у зв`язку з оптимізацією витрат, змінами в організації робіт та праці управління аналізу, планування та тендерних процедур ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року встановлено неповний робочий час тривалістю 1 година на день (5 годин на тиждень) з виходом на роботу за графіком однозмінної роботи при 40 годинному робочому тижні з оплатою пропорційно відпрацьованому часу за її згодою.

Наказом № 111 від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 оголошувався простой з 02 березня 2018 року по 16 квітня 2018 року, заборонялось знаходитися за місцем роботи та з`являтися на робочому місці, а також вилучався пропуск.

У зв`язку з незгодою із запропонованим ТОВ «ЗТМК» переведенням на неповний робочий час 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнена за частиною шостою статті 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що рішення про її звільнення у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці є безпідставним, дискримінаційним та протиправним.

ОСОБА_1 матір двох неповнолітніх дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яких виховує без одного з подружжя, а тому у відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», відноситься до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Заявлена відповідачем зміна істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації робіт і праці є штучно вигаданими, спрямованими безпосередньо на позивача й не пов`язаними з характером роботи та умовами її виконання.

Зміна організації виробництва та праці фактично пов`язана із створенням нової посади, яка зберігала усі задачі та обов`язки, як адміністративні, так й функціональні, які були передбачені посадовою інструкцією позивача.

Підставою та мотивом для створення нової посади стала зміна керівника Управління аналізу, планування та тендерних процедур і бажання нового керівника з особистих міркувань призначити на посаду позивача свою знайому особу та незгода позивача відмовитися від займаною посади.

Переведення на неповний робочий день відбулося за особистим волевиявленням відповідача, спрямоване виключно на позивача, та заявлене за відсутності необхідного погодження та виробничого обґрунтування.

Рішення відповідача щодо встановлення позивачу неповного робочого дня суперечить не лише встановленим трудовим законодавством нормам тривалості робочого часу, але й умовам колективного договору на 2018 рік, погодженого 21 березня 2018 року на конференції трудового колективу ТОВ «ЗТМК».

З моменту попередження про зміну істотних умов праці й до моменту звільнення відповідач жодної з посад чи робіт, крім тієї, яка має явні ознаки дискримінації у сфері права, не запропонував.

Позивач зазначала, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку, враховуючи тривалість та характер штучно створених підстав для її звільнення, а також ступінь порушення її прав на працю, оцінює у розмірі її середньомісячної заробітної плати -12 352 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним її звільнення та поновити її на посаді начальника тендерного відділу Управління аналізу, планування та тендерних процедур ТОВ «ЗТМК»; стягнути з ТОВ «ЗТМК» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 17 вересня 2019 року становить 316 833,31 грн, а також 12 352 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 19 000 грн - допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ЗТМК»доведена наявність змін в організації виробництва і праці, обумовлені змінами у законодавстві у сфері проведення закупок товарів, робіт і послуг, та скасуванні проведення державних тендерів для ТОВ «ЗТМК», а отже звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що у ТОВ «ЗТМК» дійсно мали місце зміни істотних умов праці (встановлення неповного робочого часу) внаслідок змін у законодавстві в сфері проведення закупок товарів, робіт і послуг, та скасуванні проведення державних тендерів для ТОВ «ЗТМК», у зв`язку з чим правильно виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Місцевий та апеляційний суд дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Висновки про те, що у ТОВ «ЗТМК» дійсно мали місце зміни істотних умов праці та неможливість застосування положень статті 184 КЗпП України до даних правовідносин є необґрунтованими.

Залишено по за увагою те, що роботодавцем не було дотримано положень частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

12 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, задоволено клопотання ОСОБА_1 про розстрочення (відстрочення) сплати судового збору до закінчення касаційного провадження та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ТОВ «ЗТМК» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 21 вересня 2004 року працювала в планово-економічному відділі Управління фінансового-економічного планування казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (т. 1 а. с. 4).

01 січня 2014 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного економіста з планування (фінансового) відділу планування та бюджетування ТОВ «ЗТМК», яке було створено внаслідок реорганізації на базі казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (т. 1 а. с. 4, зворот).

На підставі наказу № 95 від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 тимчасово переведена на посаду начальника Тендерного відділу Управління аналізу, планування та тендерних процедур (далі - УАПтаТП) (т. 1 а. с. 5, 43).

Наказом № 131 від 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведено на постійну посаду начальника тендерного відділу УАПтаТП (т. 1 а. с. 44).

На підставі висновків спеціально створеної наказом від 06 лютого 2017 року № 75 компетентної комісії щодо відповідності ТОВ «ЗТМК» визначенню «замовника» в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VІІІ наказом № 82 від 10 лютого 2017 року визначено УАПтаТП переглянути Положення про здійснення закупівель товарів, робіт та послуг на ТОВ «ЗТМК», введене в дію наказом від 02 квітня 2014 року № 249 та внести необхідні зміни з метою приведення до відповідності із діючими нормативно-правовими актами, поточними вимогами до порядку закупівель та структури підприємства (т. 1 а. с. 45).

Рішення про зміни в тендерному відділі ТОВ «ЗТМК» прийнято на підставі роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3302-05/17000-07 від 27 травня 2015 року та висновків від 08 лютого 2017 року спеціально створеної комісії ТОВ «ЗТМК» щодо відповідності ТОВ «ЗТМК» визначенню поняття «замовник» в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VІІІ (т. 1 а. с. 61-64).

Наказом № 683 від 14 грудня 2017 року «Про зміни штатного розпису УАПтаТП» з 15 грудня 2017 року переміщено з Тендерного відділу (№ 30.18.01) в УАПтаТП (№ 30.18.00) наступні професії і працівників без зміни умов праці, найменування професії, розміру окладів, тарифів, премій, підпорядкувавши їх заступнику начальника управління (по закупкам): економіст 1 категорії - 2 од., економіст 2 категорії - 2 од. (т. 1 а. с. 46).

У зв`язку зі змінами законодавства у сфері проведення процедур закупівлі товару, робіт та послуг, наказом ТОВ «ЗТМК» № 08 від 02 січня 2018 року позивачу оголошувався простой з 03 січня 2018 року по 31 січня 2018 року, заборонялось знаходитися за місцем роботи та з`являтися на робочому місці, а також вилучався пропуск (т. 1 а. с. 47).

Наказом № 63 від 31 січня 2018 року позивачу оголошувався простой з 02 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року, із зобов`язанням з`явитися на робоче місце 01 березня 2018 року (т. 1 а. с. 48).

Наказом № 65 від 31 січня 2018 року в зв`язку з оптимізацією витрат, змінами в організації робіт та праці управління аналізу, планування та тендерних процедур позивачу з 01 квітня 2018 року встановлено неповний робочий час тривалістю 1 година на день (5 годин на тиждень) з виходом на роботу за графіком однозмінної роботи при 40 годинному робочому тижні з оплатою пропорційно відпрацьованому часу за її згодою (т. 1 а. с. 49).

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилася під розпис 15 лютого 2018 року та зазначила про свою незгоду із наказом.

Наказом № 111 від 28 лютого 2018 року позивачу оголошувався простой з 02 березня 2018 року по 15 квітня 2018 року, заборонялось знаходитися за місцем роботи та з`являтися на робочому місці, а також вилучався пропуск (т. 1 а. с. 50).

Наказом № 214 від 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «ЗТМК» у зв`язку із відмовою від продовження роботи в зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 52).

Із вказаним наказом позивач ознайомилась під розпис 16 квітня 2018 року, а також власноручно підписала заяву від 16 квітня 2018 року, в якій відмовилася від роботи в нових умовах, затверджених наказом № 65 від 31 січня 2018 року, та зазначила, що з умовами відмови ознайомлена, в тому числі, що трудовий договір з нею буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 51).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у січні 2020 рокуто розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19).

Враховуючи, що в ТОВ «ЗТМК» змінилися істотні умови праці (встановлення неповного робочого часу) внаслідок змін у законодавстві в сфері проведення закупок товарів, робіт і послуг, та скасуванні проведення державних тендерів для ТОВ «ЗТМК», про що позивача було попереджено за два місяці, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи заявника про наявність у неї гарантій як одинокої матері, передбачених статтями 49-2, 184 КЗпП України, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні два факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самою матір`ю, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачка є матір`ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свідоцтві про їх народження в графі батько зазначений: ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 20-21).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірваний 02 грудня 2004 року (т. 1 а. с. 22).

Розірвання шлюбу не доводить факт відсутності участі батька у вихованні дітей та, відповідно, не підтверджує наявність у ОСОБА_1 статусу «одинока матір».

Схожі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 822/2446/17 та від 30 березня 2021 року у справі № 337/6165/18.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що під час відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження, та приймаючи до уваги, що касаційну скаргу заявника відхилено, сума відстроченого судового збору у розмірі 5 174,11 грн підлягає до стягнення із заявника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплачену суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 174,11 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська