Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 220/1811/20
провадження № 61-2805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Споживче товариство «Потребітєль», Великоновосілківська селищна рада, Комунальне підприємство «Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації», Великоновосілківська державна нотаріальна контора,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Якішина О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мальцевої Є. С., Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Потрєбітєль», Великоновосілківської селищної ради, Комунального підприємства «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації», Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, здійснював свою діяльність на ринку з продажу продовольчих і промислових товарів, який належав Великоновосілківській селищній раді, а на даний час перебуває у власності СТ «Потребітєль».
29 листопада 2011 року Великоновосілківською селищною радою прийнято рішення № 6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству «Потребітєль».
25 липня 2012 року без проведення аукціону було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м, між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством «Потребітєль», який був посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори.
Після переходу права власності до СТ «Потребітєль» виник спір з приводу розміру відповідних платежів, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Оскільки продана земельна ділянка відносилась до земель громадської забудови, позивач вважав, що він мав право за умови проведення конкурсу на її викуп відповідно до статті 134 ЗК України, чим, на думку позивача, було порушено його права користування (власності) на спірне нерухоме майно.
Виходячи з таких міркувань, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради від 29 листопада 2011 року № 6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству «Потребітєль»;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м, укладений між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством «Потребітєль», посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 764;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності Споживчого товариства «Потребітєль» на земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м;
- визнати протиправним та скасувати рішення начальника Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації Христофорової А. А. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ринок по продажу продовольчих і промислових товарів Споживчого товариства «Потребітєль» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому 10 жовтня 2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9887622.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 листопада 2020 року у відкритті провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Потрєбітєль», Великоновосілківської селищної ради, Комунального підприємства «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації», Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договору недійсним відмовлено.
Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарських судів.
Постановою Донецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 листопада 2020 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що суб`єктний склад спору, який є одним із визначальних чинників при визначенні його юрисдикції, включає в себе фізичну особу-підприємця та юридичних осіб, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України відносить його вирішення за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені на захист порушеного права користування (власності) на об`єкт нерухомого майна, то цей спір має приватноправовий характер і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Крім того, на підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі ОСОБА_1 послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/1737/17, від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц та постанову Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 806/443/17.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, здійснював підприємницьку діяльність на ринку з продажу продовольчих і промислових товарів, який належав Великоновосілківській селищній раді, а на даний час перебуває у власності Споживчого товариства «Потребітєль».
29 листопада 2011 року Великоновосілківською селищною радою прийнято рішення № 6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству «Потребітєль».
25 липня 2012 року без проведення аукціону укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення» кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м, між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством «Потребітєль», який був посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори.
Після переходу права власності до Споживчого товариства «Потребітєль», ОСОБА_1 продовжував здійснювати свою торгівельну діяльність на зазначеній земельній ділянці. Оскільки, на думку позивача, на даний час виник спір з приводу розміру платежів за користування ділянкою, пов`язаних з здійсненням підприємницької діяльності, ОСОБА_1 вважав, що його права, закріплені статтею 134 ЗК України, порушені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківської селищної ради від 29 листопада 2011 року № 6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству «Потребітєль»; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м, укладений між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством «Потребітєль», посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 764; 3) визнати протиправним та скасувати рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності Споживчого товариства «Потребітєль» на земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв. м; 4) визнати протиправним та скасувати рішення начальника Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації Христофорової А. А. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ринок по продажу продовольчих і промислових товарів Споживчого товариства «Потрєбітєль» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому 10 жовтня 2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9887622.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо порядок їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пунктом 3 частини першої якої передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина першої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) зазначила, що положення пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору (вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).
Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом є зареєстрованим як фізична особа - підприємець, а позовні вимоги полягають у визнанні недійсними рішень селищної ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між юридичними особами, які, на думку позивача, порушують його права як фізичної особи-підприємця на користування вказаною земельною ділянкою для здійснення ним господарської діяльності.
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу спору, а також виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, згідно з яким справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, яке (право на яке) є предметом спору, визнання актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про приналежність даного спору до юрисдикції господарських судів.
Аналізуючи доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/1737/17, від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц, та у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 806/443/17, колегія суддів виходить із таких міркувань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17 (адміністративна юисдикція) зазначено, що керівником Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА) та Ружинської районної державної адміністрації (далі - Ружинська РДА) до суду було пред`явлено позов до відділу державної реєстрації з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 травня 2013 року № 2539187, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ружинського районного управління юстиції (далі - реєстраційна служба), яким проведено державну реєстрацію за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ружинський» права власності на гідроспоруду «Резервуар» (далі - СВК «Ружинський»), що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський р-н, смт Ружин, вул. М. Гибала, 48;
- визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 травня 2013 року, індексний номер 3866226, видане реєстраційною службою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний реєстратор здійснив реєстрацію за СВК «Ружинський» права власності на гідроспоруду «Резервуар» за відсутності правовстановлюючих документів, що суперечить інтересам держави. Протокол загальних зборів співвласників майна колишніх членів КСП ім. Леніна не може вважатися належним документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, оскільки за його змістом гідроспоруда не підлягає розпаюванню, є майном загального користування і передана на баланс, а не у власність, СВК «Ружинський». Реєстрація права власності на цей об`єкт нерухомого майна фактично позбавила Житомирську ОДА та Ружинську РДА права здійснювати розпорядження земельною ділянкою водного фонду державної власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/1737/17 (адміністративна юрисдикція) зазначено, що позов заявлено про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, вчиненої державним реєстратором, та зобов`язання відповідача поновити запис про право власності.
У постанові Великої Палати від 05 червня 2019 року у справі № 806/443/17 (адміністративна юрисдикція) вказано, що з позовом звернулася особа до державного реєстратора, нотаріуса та відділу державної реєстрації з такими вимогами:
- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) запису про право власності на об`єкт нерухомого майна;
- визнати протиправним і скасувати запис у Реєстрі про право власності на об`єкт нерухомого майна;
- визнати протиправними дії нотаріуса щодо внесення до Реєстру запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентзем» (далі - ТОВ «Рентзем») на об`єкт нерухомого майна;
- визнати протиправним і скасувати запис у Реєстрі про право власності ТОВ «Рентзем» на об`єкт нерухомого майна
Крім того, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у спорі у цій справі бере участь Приватна фірма «Нік Ан» в особі арбітражного керуючого та фізична особа - підприємець, який придбав майно для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується його заявкою про участь в аукціоні, а тому враховуючи те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин та з огляду на суб`єктний склад спору у цій справі, предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Отже, доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/1737/17, та у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 806/443/17, колегія суддів до уваги не бере, оскільки обставини та предмет спору у цих справах не є подібними щодо справи, яка є предметом касаційного перегляду, а висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц не суперечать висновкам судів у справі, яка переглядається.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку колегії суддів оскаржувані судові рішення є достатньо мотивованими.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська
