УХВАЛА

11 серпня 2021 року

Київ

справа №9901/226/19

адміністративне провадження №П/9901/557/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Желєзного І.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ступак Ю.А.,

представника позивача -Пашиніна О.А.,

представників відповідача - Пантюхова Л.Р.,

державного виконавця-Мазур Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про заміну сторони виконавчого провадження №63451376 з примусового виконання рішення у справі № 9901/226/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України,-

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України (далі також- Національна академія), у якому просив:

- визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 05.04.2019 №105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії;

- поновити його на посаді президента Національної академії з 06.04.2019 та допустити в цій частині негайне виконання.

За наслідками розгляду цієї справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 19.05.2020 ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував Указ Президента України від 05.04.2019 № 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України".

Поновив ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії з 06.04.2019.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії звернув до негайного виконання.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2020 набрало законної сили.

На адресу Верховного Суду надійшло подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про заміну сторони виконавчого провадження №63451376 з примусового виконання рішення у справі № 9901/226/19.

У поданні державний виконавець просить замінити сторону виконавчого провадження № 63451376 з примусового виконання виконавчого листа № 9901/226/19, виданого 16.07.2020 Верховним Судом, боржника Президента України на Міністерство освіти і науки України.

Подання державного виконавця мотивоване тим, що Указом Президента України від 04.03.2021 № 84 визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 21.09.2001 № 850 «Питання Національної академії державного управління при Президентові України», у зв`язку з чим пункт 10 Положення про Національну академію від 21.09.2001 № 850/2001, який передбачав, що керівника Національної академії призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо юридичної особи - Національної академії державного управління при Президентові України, внесені відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі - Міністерство освіти і науки України (далі - МОН).

КАС ВС 26.04.2021 задовольнив подання головного державного виконавця ВДВС та постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження № 63451376 із Президента України на МОН.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 ухвала Верховного Суду про заміну сторони виконавчого провадження скасована, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2021 призначено розгляд подання на 11.08.2021 на 12:00 годину.

10.08.2021 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначає, що за Статутом Національної академії у новій редакції, керівництво закладом здійснює ректор, посада якого є виборною, а отже Міністерство не має повноважень на призначення ректора.

Про розгляд справи повідомлено учасників справи, державного виконавця та Міністерство освіти і науки України.

В судовому засіданні державний виконавець підтримав подання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав та мотивів, викладених у поданні.

Представник Президента України в судовому засіданні підтримав подання державного виконавця, також просив його задовольнити, посилаючись на неможливість виконання судового рішення через відсутність у Президента України повноважень видати Указ про поновлення позивача на посаді президента Національної академії, оскільки саме Міністерство освіти і науки України як орган, до сфери управління якого передано академію, в силу приписів статті 13 Закону України «Про вищу освіту», наділене повноваженнями реалізувати права та обов`язки засновника, передбачені законодавством, стосовно Національної академії.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти заміни сторони виконавчого провадження - боржника, покликаючись на відсутність у МОН повноважень на виконання судового рішення.

Позивач, представник третьої особи та представник МОН в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду подання повідомлені належним чином.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Національної академії. Міністерство не повідомило суд про причини неявки в судове засідання свого представника, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких пояснень і доказів по суті подання про заміну сторони виконавчого провадження не надало.

Представник позивача повідомив, що позивач в судове засідання не прибуде, не наполягає на розгляді подання державного виконавця за його особистої участі.

Заслухавши думку учасників справи, державного виконавця, виходячи з наявності відомостей про належне повідомлення осіб, які не прибули в судове засідання, положень статті 379 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без особистої участі позивача та представників третьої особи і МОН.

Дослідивши обставини, що стосуються заміни сторони виконавчого провадження при виконанні судового рішення у цій справі, заслухавши пояснення державного виконавця, учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.

Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Інститут заміни сторони виконавчого провадження є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва (стаття 52 КАС України).

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною.

З огляду на пункт 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" суд вправі відмовити в заміні сторони виконавчого провадження, якщо є підстави для закінчення виконавчого провадження, зважаючи на неможливість правонаступництва у відносинах із виконання повноважень сторони у виконавчому провадженні.

Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.

За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим для виконання, колегія суддів враховує таке.

Рішенням КАС ВС від 19.05.2019 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 05.04.2019 № 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України", поновлено ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії з 06.04.2019.

Станом на дату ухвалення рішення у цій справі саме до компетенції Президента України відносилось питання призначення та звільнення з посади президента Національної академії шляхом видання відповідного Указу.

Відповідно до частини першої статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Отже, в даному випадку, коли при виконанні судового рішення, яке набуло законної сили, боржником у справі є суб`єкт владник повноважень- глава держави, боржником, фактично, є саме держава в особі того органу, який наділений повноваженнями на виконання функцій, які необхідні для реального відновлення та захисту прав особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Тобто, в даному випадку, питання заміни сторони виконавчого провадження має розглядатись як публічне правонаступництво, при якому вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи, переходу майнових прав від однієї особи до іншої.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2019 по справі № 812/1408/16 та від 10.09.2020 по справі № 420/5772/18.

В межах цієї справи Судом встановлено, що 16.07.2020 Верховним Судом видано виконавчий лист щодо виконання від 19.05.2020 у справі № 9901/226/19.

30.10.2020 за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 63451376, у якому ОСОБА_1 набув статусу стягувача, а Президент України - боржника.

До цього часу рішення Верховного Суду від 19.05.2020 не виконано.

При цьому, Суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , заявлений до Президента України, в частині поновлення на посаді, виходив з того, що згідно з пунктом 10 Положення про Національну академію державного управління при Президентові України, затвердженого Указом Президента України "Питання Національної академії державного управління при Президентові України" від 21.09.2001 № 850/2001, керівника Національної академії державного управління при Президентові України призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.

За наявними в матеріалах справи доказами, Указом Президента України від 05.11.2020 № 487 "Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами" погоджено пропозицію Кабінету Міністрів України та Державного управління справами (далі - ДУС) щодо передачі НАДУ (разом з Дніпропетровським, Львівським, Одеським, Харківським регіональними інститутами державного управління) до сфери управління Міністерства освіти і науки України (стаття 1) та доручено Уряду України та ДУС забезпечити передачу в установленому порядку зазначених об`єктів державної власності до сфери управління названого Міністерства (стаття 2).

Кабінетом Міністрів України 29.12.2020 видано розпорядження № 1667-р, яким цілісні майнові комплекси державних закладів освіти (в тому числі НАДУ) передано з управління ДУС до сфери управління МОН.

Державним управлінням справами листом від 27.01.2021 № 01-13/16.2/209/21 поінформовано Офіс Президента України про те, що на виконання вказаних вище Указу Президента України та розпорядження Уряду ДУС здійснило передачу цілісного майнового комплексу НАДУ (разом з відповідними інститутами) зі свого управління до сфери управління Міністерства освіти і науки України на підставі відповідних актів приймання- передачі.

Крім того, наказом Міністерства освіти і науки України від 27.01.2021 №107 затверджений Статут НАДУ.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 цього Статуту Міністерство освіти і науки України відносно Національної академії здійснює повноваження засновника та органу, до сфери управління якого належить Національна академія, делеговані відповідно до Указу Президента України від 05.11.2020 №487/2020 «Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами», Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про вищу освіту».

Пунктом 6 Статуту «Органи управління національною академією» передбачені повноваження МОН, як органу, до сфери управління якого належить Національна академія, на укладення контракту та звільнення з посади ректора академії (підпункти 6.11, 6.12)

Водночас, Указом Президента України від 04.03.2021 № 84 визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 21.09.2001 № 850 «Питання Національної академії державного управління при Президентові України».

Отже, втратив чинність пункт 10 Положення про Національну академію державного управління при Президентові України, затвердженого Указом Президента України від 21.09.2001 № 850/2001, який передбачав, що керівника Національної академії державного управління при Президентові України призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що нормативно-правовий акт, який наділяв повноваженнями Президента України, зокрема, щодо поновлення на посаді президента Національної академії, втратив чинність.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Президент України, як суб`єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

За таких обставин, Президент України з 04.03.2021 втратив повноваження щодо призначення керівника Національної академії державного управління при Президентові України, а відтак, щодо виконання зобов`язання, яке на нього покладено, в тому числі й судовим рішенням про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Враховуючи, що у межах вирішення питання публічного правонаступництва, дослідженню підлягає саме факт втрати (передачі) повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, колегія суддів не бере до уваги доводи учасників справи про перехід майнових прав Національної академії, тим більше, що боржником у справі є не академія, а Президент України, тобто особа уповноважена на виконання функцій засновника, в тому числі, -призначення та звільнення керівника Національної академії.

Згідно Указу Президента України від 05.11.2020 №487 «Про впорядкування використання об`єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами» погоджено передачу Національної академії до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Фактична передача сфери управління (функцій управління) Національною академією, як закладу, в якому має бути поновлений на посаді позивач на виконання рішення суду від Президента України до МОН підтверджується тим, що Міністерство на виконання таких функцій затвердило Статут академії, у підпункті 4.1 якого, як зазначено вище, визначені функції МОН як засновника.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо юридичної особи - Національна академія державного управління при Президентові України, внесені відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185).

Отже, повноваження щодо поновлення позивача на посаді президента Національної академії державного управління при Президентові України передані Міністерству освіти і науки України, позаяк НАДУ передано до сфери управління Міністерства, яке в силу приписів статті 13 Закону України "Про вищу освіту", за змістом підпункту 4.1 пункту 4 Статуту академії та відповідно до Указу Президенту України від 05.11.2020 №487, наділено повноваженнями реалізувати права та обов`язки засновника стосовно НАДУ, у тому числі, стосовно призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти.

Тобто, в даному випадку, з початку виконання Міністерством освіти і науки України функцій засновника стосовно НАДУ, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовують умови та порядок передання адміністративної компетенції від Президента України до Міністерства щодо призначення та звільнення керівника академії.

Доводи МОН про те, що Наказом Міністерства від 16.03.2021 за №316 вирішено реорганізувати Національну академію шляхом приєднання до Київського національного університету імені Тараса Шевченка як структурного підрозділу та установлено, що Університет є правонаступником всього майна, прав та обов`язків академії та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані цьому закладу освіти до переоформлення ліцензії в установленому законодавством порядку, не впливають на висновки Суду про перехід функцій Президента України до МОН в обсязі, необхідному для виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії.

Колегія суддів акцентує також увагу на тому, що боржником у цій справі є Президент України, а не Національна академія, тому доводи про правонаступництво прав та обов`язків саме академії при її реорганізації в частині майнових прав, організації навчального процесу та наукової роботи, не впливають на визначення особи, до якої перейшли функції управління (засновника), в тому числі, призначення (видання рішення) на посаду керівника Національної академії, що відноситься до повноважень засновника (МОН).

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до підпунктів 6.1 та 6.4 пункту 6 Статуту Національної академії безпосереднє управління діяльністю академії здійснює ректор, який обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому Законом України "Про вищу освіту" та цим Статутом, тобто посада ректора є виборною, через що МОН позбавлено повноважень щодо призначення на посаду очільника академії, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням суду у цій справі встановлено протиправність Указу Президента України про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії та зобов`язано поновити його на цій посаді. Отже, при виконанні рішення, боржник має його виконати саме у межах поновлення ОСОБА_1 на посаді президента академії, а не вирішити питання про призначення позивача на посаду ректора, яка є виборною, обрання на яку відбувається за процедурою, що передбачена Законом України "Про вищу освіту" та Статутом академії у новій редакції.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що станом на теперішній час керівництво Національною академією здійснює тимчасово виконуюючий обов`язки президента Національної академії, такі повноваження він буде виконувати до проведення процедури конкурсу на посаду ректора, затвердження кандидатури ректора та укладення МОН з ним контракту.

Щодо доводів позивача про те, що МОН не є засновником Національної академії, то вони зводяться до того, ким заснований цей заклад, тоді як функції засновника, як вже зазначалось вище, передані Міністерству Указом Президента України від 05.11.2020 за № 487/2020.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені державним виконавцем аргументи щодо необхідності заміни сторони виконавчого провадження за статтею 379 КАС України та надані ним докази є достатніми для задоволення подання.

Керуючись статтями 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про заміну сторони виконавчого провадження №63451376 з примусового виконання рішення суду у справі № 9901/226/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України - задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження № 63451376 з примусового виконання рішення суду по справі № 9901/226/19, боржника - Президента України (адреса: м. Київ, вул. Банкова, 11) на Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10).

Копію ухвали надіслати учасникам справи, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерству освіти і науки України.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду..

Головуючий суддя Л.В. Тацій

Судді В.М. Бевзенко

І.В Желєзний

С. Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2021