Справа № 569/21800/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Бойчука К.М.

представників відповідача - Клочек Г.В., Катюхи Н.Б., Власової Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства "Бертоза & К" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Приватного Підприємства "Бертоза & К" про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Просила стягнути з ПП «Бертоза & К» на її користь заборгованість по невиплаченій грошовій компенсації за 150 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований час, що становить 22810 грн 50 коп; середній заробіток за весь період затримки у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку з розрахунку денної заробітної плати 152,07 грн/роб.день по день фактичного розрахунку; зобов`язати директора ПП «Бертоза & К» Бертозу Й. видати ОСОБА_1 трудову книжку, та стягнути понесені судові витрати по справі.

Свої вимоги обгрунтувала наступними доводами.

Відповідно до наказу № 26 від 31 серпня 2004 року ОСОБА_1 прийнята по переводу на посаду бухгалтера-касира в ПП «Бертоза & К».

Згідно наказу від. 12.11.2007 року №33 ОСОБА_1 переведено на посаду головного бухгалтера ПП «Бертоза & К».

В зв`язку з недотриманням власником ПП «Бертоза & К» трудового законодавства, ОСОБА_1 звернулась до директора ПП «Бертоза & К» п.Бертози Й. з заявою про звільнення її з посади головного бухгалтера з 01.08.2020 року за угодою сторін та була звільнена з займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України. У день звільнення з нею не було проведено рохрахунку та не виплачена грошова компенсація за 150 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позов у межах його доводів. Вимогу в частині зобов"язання відповідача видати трудову книжку не підтримала, оскільки в судовому засіданні їй було повернуто трудову книжку.

Підтримала вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 22 810,50 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні на час ухвалення рішення, та понесені судові витрати.

Представник позивачки адвокат Бойчук К.М. позов підтримав частково, просив задовольнити та стягнути компенсацію за невикористану відпустку у сумі 22 810 ,50 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні станом на 01.08.2021 р. у сумі 59065,29 грн. з розрахунку: 237,21 грн. (середньоденна заробітна плата) х 249 (дні прострочення).

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надала суду пояснення відповідно до яких не погодилася з твердженням позивачки, що має місце 150 днів невикористаної відпустки позивачкою, оскільки наявними на підприємстві наказами це не підтверджується. Окрім того, не погоджується з визначеною сумою боргу. Пояснила, що згідно наказу № 4 від 28.02.2014 працівників адміністративного складу з 01.03.2014р. було переведено на 0,5 ставки, однак ОСОБА_1 починаючи з жовтня 2015року по день звільнення нараховувала та виплачувала лише собі заробітну плату як за повну ставку.

За таких обставин, директор ОСОБА_3 отримував заробітну плату вдвічі меншу ніж отримувала ОСОБА_1 . За період з 01 жовтня 2015року по 01 серпня 2020 року ОСОБА_1 незаконно нарахувала та виплатила собі 124 623,64 грн.

Незважаючи на викладене, сторона позивача здійснила розрахунок належних на їх думку виплат компенсації за час невикористаної відпустки взявши до уваги заробітну плату, яка нарахована ОСОБА_1 за повну ставку, а необхідно за 0,5 ставки, тобто безпідставно збільшено розмір цієї виплати у двічі. Окрім того, невірно зазначена заробітна плата, яку отримала позивач за червень та липень 2020 року, так як ця зарплата безпідставно збільшена у двічі. Представником ОСОБА_1 невірно визначено кількість робочих днів - 245, тобто період, за який належить обчислювати середній заробіток.

Просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Разом з тим зазначила, що у разі задоволення позову в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпусток, середній заробіток зменшити врахувавши при цьому практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Ухвалою суду від 28.12.2020р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною і правовою державою, визначила обов`язок держави щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини. Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (статті 13, 43 Конституції України). Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з ч.1 ст. 24 ЗУ "Про відпустки" від 15.11.1996р. № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. (частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2015 р. N 120-VIII). Згідно наказу № 26 від 31 серпня 2004 року ОСОБА_1 прийнята по переводу на посаду бухгалтера-касира в ПП «Бертоза & К».

Наказом № 33 від 12.11.2007 року ОСОБА_1 переведено постійно на посаду головного бухгалтера ПП «Бертоза & К».

Наказом № 1 від 01.08.2020р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера в ПП «Бертоза & К» з 01.08.2020 згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. З дослідженого у судовому засіданні листа управління держпраці у Рівненській області № 19-04/7848 від 30.11.2020р. вбачається, що за зверненням ОСОБА_1 з приводу отримання компенсації за невикористані відпустки проведена перевірка. В ході перевірки було встановлено, що в порушення вимог ч.І ст.83 КЗпП України, при звільненні ОСОБА_1 адміністрацією ПП «БЕРТОЗА & К» не виплачена грошова компенсація за 150 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період 01.09.2004 по 31.07.2005 в кількості 7 к.д; за період з 01.09.2005 по 31.07.2006 - 6 к.д.; за період 01.09.2006 по 31.07.2007 - 7 к.д.; за період 01.09.2008 по 31.07.2009 - 10 к.д., за період 01.09.2009 по 31.07.2010 - 10 к.д., за період з 01.09.2010 по 31.07.2011 - 24 к.д, за період 01.09.2011 по 31.07.2012 - 10 к.д, за період 01.09.2012 по 31.07.2013 - 10 к.д, за період 01.09.2014 по 31.07.2015 - 24 к.д, за період 01.09.2015 по 31.07.2016 - 10 к.д, за період 01.09.2018 по 31.07.2019 - 10 к.д, за період 01.09.2019 по 01.08.2020 - 22 к.д. У судовому засіданні були оглянуті : розділ 1У.відпустки особової картки ОСОБА_1 , та копії наказів, які були видані відповідачем про надання щорічних відпусток ОСОБА_1 , що були предметом перевірки управлінням держпраці у Рівненській області.

Судом не встановлено, а стороною відповідача не надно, належних та допустими доказів на спростування доводів позивачки щодо невиплати грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 150 календарних днів, відтак дана вимога підлягає до задоволення.

Окрім того, судом встановлено, що заробітна плата позивачці за червень-липнень 2020р. нараховувалася та була виплачена у розмірі 5100 грн., що підтвердилося оглянутою у судовому засіданні інформацією Пенсійного фонду України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 . Так, у розділі звітного періоду 2020р. у червні фактична заробітна плата становила - 3825,00 грн., липень 5100,00 грн., серпень 255,00 грн.

Отже, ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата з розрахунку не 0,5 ставки, як стверджував представник відповідача, а повна ставка, виходячи з посадового окладу 5100,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимога в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку є доведеною належними та допустимими доказами, визначена сума не спростовується, відтак, підлягає до задоволення та стягнення на користь позивачки у розмірі 22810 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

ОСОБА_1 була звільнена 01.08.2020р., з позовом до суду звернулася 22.12.2020р., тобто за минуванням 5 місяців після звільнення. При цьому судом не встановлено, що зверненню до суду передували письмові заяви до відповідача щодо проведення належних виплат, які не були проведені у день звільнення. А з оглянутого судом журналу вхідної кореспонденції відповідача вбачається, що 01.08.2020р. була подана заява ОСОБА_1 про звільнення (запис №1 від 01.08.2020р.) , та заява ОСОБА_1 про надання (видачу) трудової книжки( запис № 2 від 11.09.2020р.). Копія журналу завірена ОСОБА_1 .

Так, позивачка просила стягнути середній заробіток за весь час затримки по дату ухвалення рішення суду у сумі - 59065,29 грн. згідно поданого до суду розрахунку.

З огляду на очевидну неспівмірнісгь заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 2 000,00 грн. При цьому суд враховує, що на користь позивача стягнуто 22810,00 грн. заборгованості по невиплаченій грошовій компенсації за 150 календарних днів, та позицію відповідача, яка у судовому засіданні вказала, що у разі задоволення позову в частині стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, сума середнього заробітку має бути зменшена з огляду на той факт, що позов було подано тривалий період часу, що на думку відповідача суттєво зменшує суму, яка може бути стягнута. Відповідно до ст. 141 ЦПК , стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розміру задоволених позовних вимог - у сумі 1681,60 грн. понесені витрати по оплаті судового збору за дві вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд ,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Підприємства "Бертоза & К" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 22 810 (двадцять дві тисячі вісімсот десять) грн. 50 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., та понесені судові витрати в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство "Бертоза & К", місцезнаходження: 33000, м.Рівне, вул. Теодозії Бриж, 14, Код ЄДРПОУ 19361232.

Повне рішення виготовлене - 06.08.2021р.

Суддя О.В.Панас