-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Дата документу 06.07.2021 Справа № 2-1048/11
Провадження № 4-с/554/43/2021
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2021 рокуОктябрський районний суд м. Полтави в складі:головуючого-суддіГальонкіної Ю.С., за участю секретаря Кононенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», боржник ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., щодо зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулися до суду скаргою про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. здійснити дії щодо передачі на реалізацію описаного та арештованого нерухомого майна у зведеному виконавчому провадженні № 58281826, а саме квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та є предметом договору іпотеки з метою погашення заборгованості згідно виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 2-1048/11.
Свої вимоги обґрунтували тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження № 58281826 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договорами на користь ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 2635986,68 грн.
У рамках зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем виявлено, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Дана квартира є предметом договору іпотеки № PML-D00/154/2006 від 27.09.2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») в якості забезпечення виконання умов кредитного договору № ML-D00/154/2006,згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 84900 доларів США.
17 травня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором та іпотечними договорами.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06.11.2014 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-D00/154/2006 від 27.09.2006 року в розмірі 615498,87 грн. рішення набрало чинності 22.02.2011 року та залишається не виконаним.
З метою подальшої реалізації майна боржника, постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
У травні 2020 року приватним виконавцем було встановлено та направлено лист стягувачу, що за адресою предмету іпотеки зареєстрована малолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно ч. 28 розділу 8 «Інструкції з примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування , що надається відповідно до закону.
У зв`язку з тим, що органами опіки та піклування відповідні дозволи не надаються приватним виконавцем не вбачаються підстави для передачі на реалізацію нерухомого майна (квартири).
Заявник вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про іпотеку» є кінцевою стадією виконання рішення суду, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження іпотечного майна не потрібен.
На думку заявника, відмова приватного виконавця у вчиненні дій щодо передачі нерухомого майна на реалізацію є безпідставною, оскільки на момент укладення договору іпотеки нерухоме майно належало боржнику, малолітніх чи неповнолітніх дітей за його місцезнаходженням зареєстровано не було. Згода органу опіки та піклування необхідна лише при оформленні договору іпотеки,а не при виконанні судового рішення. Посилаючись на зазначені обставини, просили задовольнити скаргу.
Представник заявника у судове засідання не з`явився, судом повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі та витребувані матеріали виконавчого провадження.
Божник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, судом повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки невідомі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Згідност. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно дост. 451 ЦПК Україниза результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права та обов`язки виконавця визначені ст. 18 вказаного Закону. За змістом цієї норми виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1-2, 5-7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Згідно ч. 1-4 ст. 50 вказаного Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Згідно ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Нормами ст.ст. 36, 37, 38 вказаного Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначити інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те,що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та ч.2ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.ст.39, 41 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Згідно п.28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень,затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України №512/5від 2квітня 2012року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Відповідно доч.2ст.18З акону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно п. 3 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинностіЗаконом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження- копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження № 58281826 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договорами на користь ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 2635986,68 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру пра власності на нерухоме майно № 1550227535 вбачається, що за боржником ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., яка є предметом договору іпотеки № PML-D00/154/2006 від 27.09.2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») в якості забезпечення виконання умов кредитного договору № ML-D00/154/2006, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 84900 доларів США.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17 травня 2010 року вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором та іпотечними договорами.
06 листопада 2014 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-D00/154/2006 від 27.09.2006 року в розмірі 615498,87 грн. Рішення суду набрало чинності 22.02.2011 року та залишається не виконаним.
З метою подальшої реалізації майна боржника, постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою приватного виконавця від 05.02.2019 року.
15 жовтня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. направлено запит до Полтавської міської ради щодо надання дозволу на примусову реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_3 , оскільки ним було встановлено, що за адресою предмету іпотеки (спірної квартири) зареєстрована малолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно ч. 28 розділу 8 «Інструкції з примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування , що надається відповідно до закону.
Згідно наданої відповіді виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 01 листопада 2019 року вбачається, що процедура надання дозволу органом опіки та піклування на вчинення нотаріальних дій щодо майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року. Разом з цим, батьки малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до служби у справах дітей не зверталися.
Суд вважає, що оскільки виконавчі дії приватним виконавцем вчиняються на підставі судового рішення про стягнення кредитної заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження,в тому числі й Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України № 512/5від 2квітня 2012року, а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередній дозвіл органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Станом на час розгляду скарги ТОВ « ОТП Факторинг Україна» приватним виконавцем Скрипником В.Л. не отримано дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 .
Ураховуючи вищевикладене,проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності,суд вважає,що дії приватного виконавця щодо відмови у передачі на реалізацію арештованого і описаного нерухомого майна є правомірними та відповідають вимогам закону, а тому в задоволенні скарги ТОВ « ОТП Факторинг Україна» на бездіяльність приватного виконавця слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261,353-355,447-452ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження»,Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Законом України «Про охорону дитинства», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», боржник ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., щодо зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.С. Гальонкіна
скопійовано
-
скопійовано
-
