ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021Справа № 910/3712/21Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод

до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент)

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Шерегі В.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відмова ДП «Укрпатент» у продовженні строку дії патентів є протиправною, тому просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача по припиненню чинності патенту на промисловий зразок № 20489 «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» від 08.04.2010;

- визнати незаконними дії відповідача по припиненню чинності патенту на промисловий зразок № 20490 «Пляшка» від 08.04.2010;

- зобов`язати відповідача здійснити дії по поновленню чинності патенту на промисловий зразок № 20489 «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» від 08.04.2010 шляхом внесення відомостей про його чинність до Державного реєстру України промислових зразків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 суд ухвалив: позовну заяву Орендного підприємства Ужгородського коньячного заводу залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази надіслання відповідачу копії позовної заяви Вих. № юр/38-21 від 04 березня 2021 р; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

29.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.04.2021.

19.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у задоволенні клопотання Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод про участь у підготовчому засіданні 27.04.2021 в режимі відеоконференції відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.

27.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 27.04.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.06.2021.

14.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 15.06.2021 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021.

У підготовче засідання 06.07.2021 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні 06.07.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.07.2021.

У судове засідання 27.07.2021 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Представники відповідача в судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 27.07.2021, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 27.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2010 Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (позивач) були подані заявка № s 2010 00468 на реєстрацію промислового зразка «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» та заявка № s 2010 00469 на реєстрацію промислового зразка «Пляшка».

10.06.2010 на вказані промислові зразки видано патенти України № 20489 та № 20490 відповідно, про що здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 11.

Судом встановлено, що 10.04.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотаннями щодо продовження строку дії патенту України на промисловий зразок № 20489 та патенту України на промисловий зразок № 20490 на 5 років, до клопотань позивачем було додано платіжне доручення № 596 від 01.04.2020 за яким сплачено 4800,00 грн - збір 22111 за підтримання чинності патентів на ПЗ № 20489 та № 20490.

У відповідь на клопотання позивача щодо продовження строку дії патентів, відповідач листами № 5949/ПС/20 від 13.04.2020 та № 5950/ПС/20 від 13.04.2020 повідомив позивача про необхідність доплати збору 22111 у розмірі 1200,00 грн щодо кожного патенту та надання довіреності від власника патенту на ведення справ згідно п. 2.6 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки.

Спір у даній справі виник через те, що на переконання позивача, вимога ДП «Укрпатент» щодо доплати збору 22111 у розмірі 1200,00 грн за кожен патент є неправомірною, а відтак, подальші дії відповідача по припиненню чинності патентів України № 20489 та № 20490 не відповідають положенням чинного законодавства. З огляду на викладене позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача по припиненню чинності патенту на промисловий зразок № 20489 «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» від 08.04.2010 та патенту на промисловий зразок № 20490 «Пляшка» від 08.04.2010 та зобов`язати відповідача здійснити дії по поновленню чинності вказаних патентів шляхом внесення відомостей про їх чинність до Державного реєстру України промислових зразків.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що датою надходження документа про сплату зборів за підтримання чинності патентів №№ 20489, 20490 вважається дата надходження клопотань про продовження строку дії цих патентів на 5 років, а саме - 10.04.2020, відтак, повідомлення Укрпатенту стосовно можливості продовження строку дії спірним патентів за умови сплати річного збору у збільшеному на 50% розмірі, є правомірним та повністю відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 чинної редакції Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначено, що Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 2-1 вказаного Закону до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; здійснення державної реєстрації промислових зразків та видача свідоцтв; визнання прав на промисловий зразок недійсними повністю або частково у порядку, передбаченому законом; опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі; здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства; здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); інформування та надання роз`яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1267-р «Про Національний орган інтелектуальної власності» на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначено, що державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема, справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси.

Поряд з цим, п.15, 16 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності; до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, оскільки, станом на момент розгляду справи Вищий суд з питань інтелектуальної власності не розпочав свою роботу, спір у даній справі підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, тобто, Господарським судом міста Києва.

Як було встановлено судом, 08.04.2010 Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (позивач) подано заявку № s 2010 00468 на реєстрацію промислового зразка «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» та заявку № s 2010 00469 на реєстрацію промислового зразка «Пляшка».

10.06.2010 на вказані промислові зразки видано патенти України № 20489 та № 20490 відповідно, про що здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 11.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції від 16.10.2012 № 5460-VI) право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п`ять років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції від 16.10.2012 № 5460-VI) визначено, що дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти до Установи до кінця поточного року, за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Зважаючи на вказані вище норми Закону, суд зазначає, що 10-річний строк дії патентів України на промислові зразки № 20489 та № 20490 закінчився 08.04.2020.

За змістом Додатку до Порядку сплати зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 р. № 496) «Розміри зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності», річний збір за підтримання чинності патенту на промисловий зразок за одинадцятий рік від дати подання заявки (збір 22111) становить 2400,00 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 10.04.2020 (тобто, після закінчення строку дії патентів) позивач звернувся до відповідача з клопотаннями щодо продовження строку дії патенту України на промисловий зразок № 20489 та патенту України на промисловий зразок № 20490 на 5 років, до клопотань позивачем було додано платіжне доручення № 596 від 01.04.2020 за яким сплачено 4800,00 грн - збір 22111 за підтримання чинності патентів на ПЗ № 20489 та № 20490.

Так, відповідно до п. 6 Порядку сплати зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716, датою надходження документа про сплату збору вважається дата зарахування суми збору на поточний рахунок Національного органу інтелектуальної власності. У разі зарахування суми збору до надходження відповідної заявки на об`єкт інтелектуальної власності, клопотання, заперечення тощо (далі - заява) до Національного органу інтелектуальної власності датою надходження документа про сплату збору вважається дата надходження до Національного органу інтелектуальної власності цієї заяви, у разі коли вона надійшла: протягом трьох місяців від дати зарахування суми збору, за умови, що у цей період розмір відповідного збору залишався незмінним; протягом одного місяця від дня введення в дію зміненого розміру збору.

Отже, датою надходження документа про сплату зборів за підтримання чинності патентів № 20489 та № 20490 є дата надходження клопотань про продовження строку дії вказаних патентів, а саме - 10.04.2020.

Судом було встановлено, що у відповідь на клопотання позивача щодо продовження строку дії патентів, відповідач листами № 5949/ПС/20 від 13.04.2020 та № 5950/ПС/20 від 13.04.2020 повідомив позивача про необхідність доплати збору 22111 у розмірі 1200,00 грн щодо кожного патенту та надання довіреності від власника патенту на ведення справ згідно п. 2.6 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки протягом двох місяців від дати отримання листа.

Однак, як зазначає відповідач та не спростовує позивач, визначені недоліки, а саме доплату збору 22111 у розмірі 1200,00 грн щодо кожного з патентів № 20489 та № 20490, позивачем усунуто не було, з огляду на що листами № 16664/ПС/20 від 20.10.2020 та № 16665 від 20.10.2020 відповідач повідомив позивача про припинення строку дії державної реєстрації промислових зразків № 20489 та № 20490.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, оскільки, річний збір (4800,00 грн) за підтримання чинності двох патентів на промислові зразки за одинадцятий рік від дати подання заявки (збір 22111) позивачем було сплачено після закінчення 10-річного строку дії таких патентів та всупереч положенням Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» не надано доказів здійснення доплати збору у збільшеному на 50 відсотків розмірі, суд приходить до висновку, що дії відповідача по припиненню чинності патентів на промисловий зразок № 20489 «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» від 08.04.2010 та промисловий зразок № 20490 «Пляшка» від 08.04.2010 є правомірними та такими, що відповідають положенням законодавства.

Відтак, позовні вимоги Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод про визнання незаконними дій відповідача по припиненню чинності патенту на промисловий зразок № 20489 «Комплект етикеток для коньяку України «Закарпатський» від 08.04.2010 та по припиненню чинності патенту на промисловий зразок № 20490 «Пляшка» від 08.04.2010 - задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, оскільки, вимоги про зобов`язання відповідача здійснити дії по поновленню чинності патентів на промислові зразки шляхом внесення відомостей про їх чинність до Державного реєстру України промислових зразків є похідними від зазначених вище вимог, - такі вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на відсутність підстав для задоволення позову стосовно визнання незаконними дій відповідача по припиненню чинності патентів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.08.2021

Суддя Ю.В. Картавцева