ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2021 р. Cправа № 902/463/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (вул. Малопідвальна, буд.12/10, м. Київ, 01001)

до: Фермерського господарства "Борівське" (вул.Лермонтова, буд.4, с.Борівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24123)

про стягнення 1291721,29 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Е.Б.

за участю представників сторін:

позивача: Семеняка В.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 245 від 27.04.2021 Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" до Фермерського господарства "Борівське" про стягнення 1291721,29 грн заборгованості за договором поставки № СПК-376000014 від 28.02.2020, з яких 1117161,50 грн - основна заборгованість, 68069,33 грн - пеня, 16420,49 грн - 3% річних, 70980,49 грн - інфляційні, 19375,82 грн - судовий збір.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар згідно договору поставки № СПК-376000014 від 28.02.2020.

Розглянувши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що вона відповідає вимогам, визначеним в ст.162 ГПК України. При цьому підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені ГПК України, відсутні.

Ухвалою суду від 11.05.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/463/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.05.2021 р., при цьому від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Повідомити учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 17.06.2021 р.

За наслідками розгляду справи 17.06.2021 р. суд дійшов висновку продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи суду та відкласти розгляд справи на 29.06.2021 р., про що винесено хвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду справи 29.06.2021 р. суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на 06.07.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду справи 06.07.2021 р. суд ухвалив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.06.2021 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з чач. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як слідує із матеріалів справи, 28.02.2020 р. між ПАТ "Агріматко-Україна" (Постачальник) та ФГ «Борівське» (Покупець) було укладено договір поставки №СПК-376000014 (далі-Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупцеві на умовах СІР Вінницька область, Чернівецький р-н., с. Борівка (згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010) товари за номенклатурою та в строки, що визначені у специфікаціях, які є додатками до цього Договору та його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях для Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього.

За змістом п. 2.1 Договору, ціни товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни ТМЦ указуються в специфікаціях. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього Договору.

Строки поставки товару погоджуються Сторонами та відображаються в специфікаціях (п. 2.2 угоди).

Згідно з п. 4.1. та п.4.2. Договору, Покупець здійснює часткову попередню оплату в розмірі 0% від суми договору, яка розраховується згідно з його п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати вказуються у специфікації. На решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображені у специфікаціях.

У розділі 5 Договору його учасники узгодили, що відвантаження товару Постачальником здійснюється виключно за умови виконання п.4.1 цього правочину. Передача товару Постачальником представнику Покупця здійснюється виключно за умови надання представником Покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).

Згідно з положеннями, викладеними у ст.259 Цивільного кодексу України, Сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п`ять) років та спеціальний строк позовної давності, в частині стягнення пені - 5 (п`ять) років (п.9.3. Договору).

Пунктом 10.3 спірної угоди її контрагенти погодили, що остання вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Реалізовуючи наведені вище домовленості, учасниками цього спору було підписано Специфікацію №00001 від 28.02.2020 р., за умовами якої відповідач повинен був здійснити розрахунки наступним чином: 1 117 161,50 грн до 30.10.2020 р.

На виконання своїх договірних зобов`язань ПАТ "Агріматко-Україна", відповідно до Специфікації №00001 від 28.02.2020 р., поставило товар Покупцю на загальну суму 1 117 161,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 318008 від 18.03.2020 р..

Зазначений первинний документ бухгалтерського обліку підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 1 117 161,50 грн.

На час звернення з позовом до суду заборгованість Фермерського господарства за поставлений товар становить в сумі 1 117 161,50 грн.

Цей борг відповідачем залишається неоплаченим, що слугувало підставою для звернення Товариства з відповідним позовом до суду.

Позиція відповідач викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/4922/21 від 31.05.2021 р.), в якому позиція останнього визначена тим, що поставлений позивачем товар був неналежної якості, тому вважає, що загальна сума поставки за товар згідно специфікації, враховуючи його понесені витрати що стались у зв`язку із поставкою товару неналежної якості становить 568 497,54 грн.

У відповіді на відзив (вх. № канц. 01-34/5873/21 від 28.06.2021 р.) позивачем зазначається про безпідставність доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, та вказує, що останнім отримано товар у відповідності до накладної, претензій щодо якості товару на момент отримання від відповідача не було.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 етапі 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарською зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Так, судом встановлено, що у відповідності до видаткової накладної надана позивачем на підтвердження факту поставки на суму 1 117 161,50 грн підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Відповідно до ч.1 ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:1) пропорційного зменшення ціни;2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Статтею 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно ст. 23 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», арбітражне (експертне) визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу може здійснюватися на вимогу споживача або суб`єкта насінництва та розсадництва центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) у сфері насінництва та розсадництва. Порядок арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 615 затверджено Порядок арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу, згідно п. 5 якого передбачено, що арбітражному визначенню підлягає придбане насіння або садивний матеріал за наявності сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння, або сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу (далі - сертифікат), документа за результатами аналізу насіння або садивного матеріалу, виданого заявнику, у разі розбіжності показників якості насіння або садивного матеріалу на величину, що перевищує допустимі відхилення.

Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 615 затверджено Порядок оформлення заяв для проведення арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу, яким визначено, що у разі невпевненості у відповідності показників посівних якостей придбаного насіння або товарних якостей придбаного садивного матеріалу показникам, зазначеним у сертифікаті, що засвідчує посівні якості насіння, або у сертифікаті, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу (далі - сертифікат), заявник не пізніше 10 календарних днів з дня придбання звертається до аудитора із сертифікації (агронома-інспектора) органу із сертифікації щодо відбору проби з метою перевірки посівних якостей придбаного насіння або товарних якостей придбаного садивного матеріалу та надає копію сертифіката.

Аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) органу із сертифікації відбирає пробу та разом з актом відбору проби передає органу з оцінки відповідності для визначення якості насіння або садивного матеріалу.

Орган з оцінки відповідності аналізує посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу та видає аудитору із сертифікації (агроному-інспектору) органу із сертифікації документ щодо результату аналізу насіння або садивного матеріалу.

Аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) органу із сертифікації перевіряє розбіжність між показниками, за якими проводиться арбітражне визначення, у сертифікаті та у документі щодо результату аналізу насіння або садивного матеріалу.

У разі розбіжності між показниками, зазначеними у сертифікаті та документі щодо результату аналізу насіння, на величину, що перевищує допустимі відхилення, зазначені у додатках S, W, Z до ДСТУ 4138-2002 "Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості", насіння підлягає арбітражному визначенню, про що аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) органу із сертифікації повідомляє заявнику та передає йому документ щодо результату аналізу насіння або садивного матеріалу.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не було ініційовано проведення арбітражного (експертного) визначення якості насіння згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку.

З огляду на зазначені приписи та умови укладеного між суб`єктами господарювання правочину, Фермерське господарство зобов`язане було здійснити оплату за отриманий товар на користь товариства у строк до 30.10.2020 р.. Тобто, станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору судом обов`язок по оплаті настав. Як наслідок, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 117 161,50 грн підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Крім того, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 68 069,33 грн пені, 16420,49 грн 3% річних, 70 980,49 грн інфляційних втрат.

Статтею 610 Цивільного кодексу України обумовлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов Договору за період з 31.10.2020 р. по 27.04.2021 р., нарахована пеня в сумі 68 069,33 грн. Перевіривши правильність проведених обрахунків, зважаючи на кількість днів прострочення, суд вважає підставним нарахування пені в сумі 68 069,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Приватним акціонерним товариством розрахунку, за неналежне виконання договірних умов Фермерському господарству за період з 31.10.2020 р. по 27.04.2021 р. нараховані три проценти річних в сумі 16 420,49 грн та інфляційні нарахування в сумі 70 980,49 грн.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначалось вище, відповідач зобов`язувався сплатити за поставлений товар відповідно до строків обумовлених у Специфікації №00001 від 28.02.2020 р.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов`язання, дати прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 16 420,49 грн та інфляційні нарахування в сумі 70 980,49 грн за період з 31.10.2020 р. по 27.04.2021 р.

Таким чином, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б засвідчували існування об`єктивних перешкод у своєчасному виконанні відповідачем грошових зобов`язань до 30.10.2020 р., чи підтверджували інші виняткові обставини, які завадили цьому, у суду відсутні правові підстави для зменшення спірних сум річних та пені.

Окрім того, господарський суд при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, в силу ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Борівське" (вул.Лермонтова, буд.4, с.Борівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24123, код ЄДРПОУ 36402036) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (вул. Малопідвальна, буд.12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226) 1 117 161,50 грн сума основної заборгованості, 16 420,49 грн 3 % річних, 70 980,49 грн інфляційних втрат, 68 069,33 грн пені, відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 19 089,48 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 06 серпня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Малопідвальна, буд.12/10, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул.Лермонтова, буд.4, с.Борівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24123)