П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2375/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

05 серпня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 22 березня 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просив:

1.1. Визнати протиправними дії відповідача, що полягають у неналежному проведенні повної та об`єктивної перевірки дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо порушення законних прав засудженого ОСОБА_1 на отримання мила у період з 21.10.2020 по 04.01.2021;

1.2. Зобов`язати відповідача провести повну та об`єктивну перевірку дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо порушення законних прав засудженого ОСОБА_1 на отримання мила у період з 21.10.2020 по 04.01.2021.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 його засуджено до довічного позбавлення волі. Покарання відбуває в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

3. Так, 04.01.2021 звернувся із заявою - скаргою до прокуратури Вінницької області з приводу того, що з 21.10.2020 року по день звернення (04.01.2021) адміністрація Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» в порушення норм діючого законодавства особисто йому мило не видавала, при цьому ним також було зазначено ту обставину, що факти порушення його прав підтверджуються камерою відеоспостереження, яка встановлена на внутрішньому посту №10 3-го корпусного відділення на якому утримується позивач.

4. Вказана скарга (звернення) позивача була скерована за належністю до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для розгляду по суті.

5. Однак на думку позивача, відповідач, не провів належну перевірку його звернення та у відповіді від 22.01.2021 №6/54-21/П-36 вказав про відсутність порушень законних прав позивача та не визнав неправомірними дії адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» щодо незабезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання мила у вищевказаний період з 21.10.2020 по 04.01.2021.

6. У зв`язку з цим, позивач вважає, що вищевказані дії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. 25 червня 2021 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

9. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки діям відповідача, який, на його думку, не провів належну перевірку його звернення та у відповіді від 22.01.2021 №6/54-21/П-36 вказав про відсутність порушень законних прав позивача та не визнав неправомірними дії адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» щодо незабезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання мила у вищевказаний період з 21.10.2020 по 04.01.2021.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 апелянта засуджено до довічного позбавлення волі.

11. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (режимний корпус № 2, корпусне відділення 3, пост №10 камерне приміщення №133).

12. На виконання ухвали Вінницького міського суду від 20.02.2018 року про встановлення заходів безпеки на час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42015020000000124, ОСОБА_1 ізольовано від основної маси засуджених на час проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження та поміщено до окремої камери №133 на загальних умовах утримання.

13. 04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою - скаргою до прокуратури Вінницької області з приводу того, що з 21.10.2020 року по день звернення 04.01.2021 адміністрація Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» в порушення норм діючого законодавства особисто йому мило не видавала.

14. Вказана скарга (звернення) апелянта була скерована за належністю до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для розгляду по суті (лист №6/32-21/П-36 від 18.01.2021).

15. Провівши перевірку за зверненням ОСОБА_1 щодо незабезпечення його прав адміністрацією Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на отримання мила у період з 21.10.2020 по 04.01.2021, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було складено висновок від 21.01.2021, яким встановлено факт відсутності порушення прав ОСОБА_1 щодо незабезпечення його прав адміністрацією Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на отримання мила у період з 21.10.2020 по 04.01.2021.

16. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного проведення перевірки дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо порушення прав на отримання мила, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

17. Апелянт вказав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки діям відповідача, який, на його думку, не провів належну перевірку його звернення та у відповіді від 22.01.2021 №6/54-21/П-36 вказав про відсутність порушень законних прав позивача та не визнав неправомірними дії адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» щодо незабезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання мила у вищевказаний період з 21.10.2020 по 04.01.2021.

18. Відповідач зазначає,що апелянт засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1). В ході проведення перевірки звернення позивача від 04.01.2021 було витребувано ряд пояснень на копії документів з державної установи, вибірково опитані засудженні, які відбувають покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". За результатами проведення перевірки, відповідач дійшов висновку, що в діях державної установи при проведенні перевірки порушень прав засудженого ОСОБА_1 не вбачається порушень законодавства.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є Кримінально-виконавчий кодекс України.

20. Відповідно до частини 1 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

21. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина 2 статті 7 КВК України).

22. Згідно із частини 4 статті 7 КВК України правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

23. Так, у пункті 92-93 рішення у справі "Мельник проти України" (заява №72286/01) Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) наголосив на тому стаття 3 Конвенції категорично забороняє тортури та нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження чи покарання, незважаючи на обставини та поведінку жертви (див., наприклад, рішення у справі Labita v. Italy [GC], N 26772/95 ( 980_009 ), п. 119, ECHR 2000-IV). Погане поводження має відповідати мінімальному рівню суворості в рамках статті 3. Оцінка цього мінімуму є відносною; залежить від всіх обставин справи, таких як тривалість лікування, фізичний та психічний вплив та у деяких випадках стать, вік та стан здоров`я жертви (див., серед інших, рішення у справі Ireland v. The United Kingdom, від 18.01.1978, Series A N 25, с. 65, п. 162).

24. Позбавлення свободи часто тягне за собою приниження людської гідності. Ще не було сказано, що затримання після звинувачення як таке зачіпає питання, викладені в статті 3 Конвенції. Також цю статтю не можна тлумачити як таку, що містить загальне зобов`язання звільняти особу за станом здоров`я чи доправляти її до цивільної лікарні для отримання специфічної медичної допомоги. Тим не менш, відповідно до цього положення держава має забезпечити особу умовами утримання, які б не порушували її людську гідність, щоб спосіб та метод виконання міри покарання не зумовлювали страждання або труднощі такої міри, які б перевищували неминучий рівень страждань в`язня та щоб з огляду на практичні вимоги ув`язнення його здоров`я та добробут були забезпечені (див. рішення у справі Kudta v. Poland [GC], N 30210/96, пп. 92 - 94, ECHR 2000-XI). Оцінюючи умови утримання, треба брати до уваги кумулятивний ефект цих умов, а також специфічні твердження заявника (див. рішення у справі Dougoz v. Greece, N 40907/98, ECHR 2001-II).

25. В пункті 123 рішення у справі Сукачов проти України (заява №14057/17) Суд постановив, що справи стосовно тверджень про неналежні умови ув`язнення не підлягають жорсткому застосуванню принципу affirmanti (особа, яка щось стверджує, повинна довести це твердження), оскільки в таких справах лише держава-відповідач повинна мати доступ до інформації, здатної підтвердити або спростувати ці твердження. Звідси випливає, що після того, як Суд повідомив Уряду про скарги заявника, тягар доведення полягає на Уряді, який повинен зібрати та надати відповідні документи. Нездатність Уряду надати переконливі докази стосовно матеріальних умов ув`язнення призведе до висновку щодо обґрунтованості тверджень заявника (див. Gubin. Russia, № 8217/04, § 56, 17.06.2010).

26. Таким чином, обов`язок забезпечити особу умовами утримання, які б не порушували її людську гідність, як і обов`язок доведення забезпечення таких умов, покладається на Державу.

27. Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.

28. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначені статтею 151 КВК України. Зокрема частиною 2 статті 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

29. Відповідно до статті 115 КВК України передбачено матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Особам з інвалідністю першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п`ятдесят п`ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

30. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

31. Наказом 10.02.2012 № 233/5 затверджено Норми витрат мила на туалетні, санітарно-гігієнічні потреби і миття в лазні для осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, згідно з якою засудженим чоловічої статі, які відбувають покарання в установах виконання покарань, та особи, які тримаються в слідчих ізоляторах, видається 100 грамів мила на туалетні потреби на одну особу на місяць.

32. Відповідно до вказаних норм, витрати мила на одне миття в лазні становлять 25 грамів на одну особу.

33. Мило, яке передбачено на санітарно-гігієнічні потреби особам, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (кухарям, пекарям, різальникам хліба, підсобним робітникам їдалень, перукарям, дезінфекторам, а також зайнятим господарським обслуговуванням установ на роботах, що віднесені до забруднених), видається для місць загального користування (приміщення для умивання).

34. На туалетні потреби та для миття в лазні видається мило туалетне, на санітарно-гігієнічні потреби - мило господарче. У разі відсутності мила туалетного дозволяється заміняти його милом господарчим і навпаки.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

36. Відповідно до Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 12.03.2015 № 356/5 "Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України" (далі - Порядок №356/5).

37. Цей Порядок визначає: підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань (пункт 1 Розділу І Порядку №356/5).

38. Відповідно до пунктів 1, 5, 6 Розділу ІІ вказаного Порядку підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

39. Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

40. За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

41. Розділом ІІІ Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування.

42. Так, пунктом 4 зазначеного розділу передбачено, що за зверненнями громадян, представників органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації службові розслідування за наявності повноважень та правових підстав можуть призначати начальники, яким вони адресовані, або начальники тих органів і установ, до структурних підрозділів яких вони надійшли.

43. Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування (пункти 8, 9 Розділу ІІІ Порядку №356/5).

44. Відповідно до пункту 1 Розділу V службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

45. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

46. Розділом VI передбачений ряд прав та обов`язків учасників службового розслідування, так згідно з пунктом 2 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має (мають) прав, серед іншого:

46.1. викликати осіб рядового і начальницького складу, стосовно яких проводиться службове розслідування, осіб із числа персоналу органів і установ, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них документи щодо осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, усне або письмове пояснення за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку;

46.2. проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб та про його проведення складається довідка/рапорт. Така(ий) довідка/рапорт долучається до матеріалів службового розслідування;

46.3. ознайомлюватися і вивчати відповідні документи, що стосуються службового розслідування, знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування, а у разі потреби - вилучати їх оригінали з додержанням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом і діловодства та долучати до матеріалів службового розслідування із залишенням копії вилученого документа у відповідному структурному підрозділі органу або установи, де вилучено оригінал.

47. На виконання зазначених положень Порядку відповідачем відібрані письмові пояснення у засуджених, які відбувають покарання в корпусному відділенні № 3 та враховано дані книги обліку видачі мила, миття в лазні та заміни білизни.

48. Так, в ході проведення перевірки вибірково були відібрані пояснення у засуджених, які відбувають покарання в корпусному відділенні № 3, з яких видно, що вони не мають скарг щодо неналежного лазне-прального обслуговування та незабезпечення милом (пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

49. Також перевіркою встановлено, що у корпусному відділенні № 3, в якому знаходиться камерне приміщення № 133, де відбуває покарання апелянт, ведеться книга обліку видачі мила, миття в лазні та заміни білизни №6368 и, відповідно якої, відповідачем відмічається видача мила.

50. Судом першої інстанції досліджено вказану книгу, та встановлено, що у графі прізвище та ініціали (номер камери/кількість осіб) значиться номер камери №133, за період з 07.10.2020 по 20.02.2021 не встановлено порушення вимог законодавства щодо норми видачі мила на туалетні, санітарно-гігієнічні потреби і миття в лазні (не менше 25 грамів на одну особу на одне миття в лазні).

51. Також слід зазначити, що вага виданого мила на всіх осіб у камері на туалетні потреби і які відвідували лазню підтверджується у відповідних графах особистим підписом особи, яка здійснювала видачу. Особистий підпис засудженого в даному випадку не передбачений.

52. Даючи оцінку щодо належного розгляду звернення апелянта відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

53. Розділом VIII Порядку № 356/5 передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

54. У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

55. В описовій частині висновку зазначаються:

1. відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

2. час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;

3. посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

4. наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;

5. умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;

6. вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

7. відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

56. У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:

1. пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

2. підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;

3. запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

57. Згідно з пунктом 3 Розділу VIII вказаного Порядку висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

58. Відтак, за результатом проведення службового розслідування, у строк встановлений Порядком №356/5, відповідачем складено висновок службового розслідування інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі, який відбуває покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_1 , щодо порушення його прав Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на отримання мила у період з 21.10.2020 по 04.01.2021;

59. Із зібраних та вивчених матеріалів перевірки Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції дійшло висновку, що порушень законодавства України та прав засуджених в діях адміністрації державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не виявлено.

60. У резолютивній частині висновку від 21.01.2021 вирішено перевірку інформації, викладеної у зверненні засудженого, завершити.

61. Отже, дослідивши матеріали справи, докази надані стороною позивача та відповідача на підтвердження своїх доводів, суд першої інстанції вірно встановив, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції проведено повну та об`єктивну перевірку дій державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та складено висновок, який відповідає вимогам встановлених чинним законодавством України.

62. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неналежного розгляду відповідачем його звернення 04.01.2021.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

63. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

64. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

65. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

66. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

68. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.