Код суду233 Справа № 233/3206/21

Вирок

Іменем України

05 серпня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052380000298 від 07 червня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садове, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проходить військову службу за контрактом на посаді командира 2-го штурмового взводу 3-ої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «лейтенант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом на посаді командиру 2-го штурмового взводу 3-ої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «лейтенант», діючи умисно, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576 та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, з метою носіння холодної зброї, вранці (більш точний час не встановлено) 07 червня 2021 року, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , взяв з собою кортик холодну зброю колючої дії та поклав у рюкзак з особистими речами для подальшого носіння при собі та попрямував до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Так, лейтенант ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі серед особистих речей, 07 червня 2021 року перевіз його з місця свого проживання, а саме АДРЕСА_3 до залізничної станції м. Костянтинівка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , де цього ж дня під час перевірки документів співробітниками поліції у ОСОБА_4 виявлено кортик холодну зброю колючої дії, виготовлений саморобним способом з використанням промислового обладнання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення. Пояснив, що на початку року був у м. Волноваха де купив ніж, який віз з собою на полігон. 7 червня 2021 року о 16 годині 40 хвилин запізнився на поїзд, який виїжджав з вокзалу м. Костянтинівка. Був зупинений працівниками поліції, які при перевірці особистих речей виявили ніж. Додатково пояснив, що йому не відомо по яким ознакам відрізняється холодна зброя.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст.349КПКУкраїни про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Разом з цим, суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 30 липня 2021 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливий та не становить високої небезпеки для суспільства.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_4 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, на диспансерному обліку у протитуберкульозному диспансері не знаходиться, за місцем проходження служби характеризується позитивно, наявність обставини, що пом`якшує покарання щире каятті, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок досудової доповіді, а також те, що вчинене ним кримінальне правопорушення віднесене до нетяжких злочинів, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, що складають 1029,72 грн. на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із проведенням по справі судової експертизи зброї на користь держави у сумі 1029,72 грн.

Речові докази: металевий предмет схожий на ніж, який згідно висновку експертизи зброї є холодною зброєю колючої дії, виготовленою за типом кортик, саморобним способом з використанням промислового обладнання, поміщений у сейф пакет №2329570, який згідно квитанції №76 від 07.06.2021, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження 1154, порядковий номер 76, зберігаються у камері зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1