ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3902/21

Провадження № 1-в/210/386/21

"02" серпня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які беруть участь у судовому засіданні: прокурор ОСОБА_3 , представник ДУ "КВК №80" ОСОБА_4 , засуджений ОСОБА_5 , захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6

розглянувши в режимі дистанційного провадження (відеоконференції) з Державною установою "Криворізька виправна колонія № 80" у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг заяву засудженого ОСОБА_5 про зарахування періоду перебування в установі СІЗО у строк відбуття покарання з розрахунку день за два (стаття 72 КК України), -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_5 з вказаним вище клопотанням, в якому останній просить суд зарахувати йому в строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 26 листопада 2018 року по 06 вересня 2019 року з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та просив суд його задовольнити, додатково послався на рішення Європейського суд з прав людини «Прядко та інші проти України», заява №4595/20та 5 інших. Вказаним рішення ЄСПЛ встановив порушення відносно ОСОБА_5 та присудив в якості відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди і судових та інших витрат 2600 євро.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що період який підлягав перерахуванню Постановою Верховного суду від 04 квітня 2019 року засудженому зараховано, інші періоди задоволенню не підлягають. Крім того, судом першої інстанції вже розглядалось аналогічне клопотання засудженого ОСОБА_5 та відповідно останньому було відмовлено.

Представник ДУ "КВК №80" покладався на розсуд суду при прийнятті рішення в порядку статті 537 КПК України.

Суд, вислухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи відносно засудженого, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Постановою Верховного суду від 04 квітня 2019 року засудженому вже зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15 березня 2014 року по 27 серпня 2018 року, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку етапування у строк відбуття покарання з розрахунку день за два (72 КК України) відмовлено. Ухвала не оскаржена на набрала законної сили.

У вказаній ухвалі судом констатовано, що ОСОБА_5 фактично просить йому зарахувати у строк відбування покарання період його руху між установами виконання покарань після того, як вирок відносно нього набрав законної сили та в межах іншого кримінального провадження, в якому ОСОБА_5 мав статус заявника в ЄРДР та потерпілого. Разом з тим, ОСОБА_5 етапований між установами виконання покарання при продовженні відбування покарання, не утримувався під вартою в межах іншого кримінальних провадженнях, до нього не застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження, та й, відповідно, попереднє ув"язнення. Участь ОСОБА_5 в слідчих діях та судових засіданих при розгляді іншого кримінального провадження, навіть ініційованого за його заявою, не є підставою відносити цей проміжок часу до строку попереднього ув"язнення.

Таким чином, та обставина, що ОСОБА_5 був етапований для подальшого відбуття покарання за вироком, що набув законної сили, з місця відбування покарання до СІЗО з метою участі в судовому засіданні в межах іншого кримінального провадження, не є підставою для застосування зарахування у строк попереднього ув`язнення період етапування за правилами частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Посилання ОСОБА_5 на рішення ЄСПЛ «Прядко та інші проти України», заява №4595/20та 5 інших також не є підставою для застосування зарахування у строк попереднього ув`язнення період етапування за правилами частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Суд констатує,що намомент розглядуданої заяви ОСОБА_5 про зарахування періоду перебування в установі СІЗО у строк відбуття покарання з розрахунку день за два офіційний переклад рішення ЄСПЛ «Прядко та інші проти України», заява №4595/20та 5 інших не оприлюднено.

Разом з тим, судом встановлено, що Європейський суд з прав людини 15 квітня 2021 року прийняв рішення у справі «Прядкота інші проти України». Серед інших дійсно одним із заявників є ОСОБА_5 1975 р.н.

Зокрема, заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту, у зв`язку з цим вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

Європейським судом з прав людини у скарзі ОСОБА_5 № 5728/20 від 17.01.2020, встановлено, що останній утримувався в Дніпровській установі виконання покарань (№ 4) з 27.11.2018 до 06.09.2019, тобто 9 місяцівта11 днів та констатовано переповненість, відсутність свіжого повітря,відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів,відсутність або погана якість постільної білизни,відсутність або недостатність продуктів харчування,відсутність або обмежений доступ до душу,відсутність або недостатнє електричне освітлення.

На підставівикладено Європейськимсудом зправ людинипостановив,що ціскарги свідчатьпро порушеннястатей 3та 13Конвенції узв`язку зненалежними умовамитримання підвартою таприсудив кожномузаявнику вякості відшкодуванняматеріальноїтаморальної шкодиі судовихта іншихвитрат компенсаціяв євро та відповідно ОСОБА_5 присуджено 2600 євро.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що в контексті виконання рішень відповідно до статті 46 ЄКПЛ рішення, в якому ЄСПЛ встановлює порушення Конвенції, накладає на державу-відповідача юридичний обов`язок за цим положенням припинити порушення та виправити його наслідки у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення, зокрема, цей висновок передбачений у рішеннях ЄСПЛ по справах «Бочан проти України (№2)», «Яременко проти України (№2)» та «Шабельник проти України (№2)».

З метою належного виконання рішень ЄСПЛ в аспекті перегляду судових рішень у ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що одним із засобів індивідуального характеру, який вживається для виконання, є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Процесуальні кодекси України також передбачають, що встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є підставою для перегляду судових рішень (п. 2 частини 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, п. 3 частини 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 частини 3 ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України, п. 2 частини 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, ст. 297-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Також варто підкреслити, що в своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стаття 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та положення процесуальних кодексів України передбачають належну можливість відновлення провадження у справі, в якій необхідно забезпечувати перегляд судових рішень для виконання рішення ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі «Закшевський проти України»).

Відтак, порівняльний аналіз Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи та положень національного законодавства щодо забезпечення перегляду судової справи в зв`язку з визнанням порушення ЄСПЛ свідчить, що національне законодавство належним чином забезпечує можливість відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення.

Отже, згідно з вимогами пункту 1 статті 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, у якій вона є стороною.

Відповідно до положеньглави 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлене цим судом порушення Конвенції може бути виправлено шляхом виплати грошової компенсації, вжиття додаткових заходів індивідуального і загального характеру.

Як передбаченостаттею 10 цього Закону, додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом повторного судового розгляду з відновленням провадження у справі.

Згідно з пунктом ІІ Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», прийнятої на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року, повторний розгляд справи з відновленням провадження визнається адекватним способом поновлення прав і його пропонується застосовувати особливо:

і) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

іі) коли рішення Суду спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції; b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Суд зазанчає, що кримінально-процесуальне законодавство України визначає повноваження суду та у даному випадку - Великої Палати Верховного Суду, у випадках перегляду судових рішень у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні певної справи судом.

Отже розгляд заяви ОСОБА_5 про перегляд судових рішень у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є компетенцією Великої Палати Верховного Суду.

На підставі та керуючисьст. 72 КК України, ст.ст. 459, 467, 537, 539 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про зарахування періоду перебування в установі СІЗО у строк відбуття покарання з розрахунку день за два (стаття 72 КК України),- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, особою, що перебуває під вартою у той же строк з моменту її отримання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 03 серпня 2021 року об 08.год.55 хв. в залісудового засідання№ 309Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області(м.Кривий Ріг,пр-тМиру 24,третій поверх).

Суддя: ОСОБА_1