ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. Справа№ 910/17523/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закарпатської митниці ДФС

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021

у справі № 910/17523/20 (суддя Босий В.П.)

за позовом Державного підприємства "Бібрське лісове господарство"

до 1. Закарпатської митниці ДФС,

2. Державної казначейської служби України

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 290 930,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Бібрське лісове господарство" (надалі - ДП "Бібрське лісове господарство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 290 930,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, яка встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишене без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 у справі № 813/2237/16, позивачу завдано матеріальну шкоду, у зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України шкоди у розмірі 290 930,80 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 позов Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" збитки у розмірі 290 930,80 грн, стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" 30 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 29.01.2021, Закарпатська митниця ДФС звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник, у зв`язку із викликаною об`єктивними причинами неможливістю забезпечити явку представників митниці в судове засідання, обмеженням фінансування на відрядження, просив розглядати справу без участі представників першого відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки:

- порушення норм процесуального права полягало у тому, що судом, в порушення вимог ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, чинного на дату винесення судового рішення, не дано належну оцінку факту, що належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці, а саме із доданих позивачем до позовної заяви документів, не є можливим встановити за який період часу нараховані підрозділами ПАТ "Укрзалізниця" збори за зберігання вантажів, за який період нарахована плата за користування вагонами; коли проводились вантажні роботи та зважування вантажів; до позовної заяви не додано належним чином завірені копії первинних документів (зокрема Актів загальної форми, які складаються підрозділами залізниці), які б вказували на обґрунтованість заявленої до стягнення суми;

- господарським судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, які регламентують відшкодування деліктної шкоди, матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Закарпатської митниці по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику плати за надані послуги перевезення, не вказуються на наявність преюдиційних судових рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів;

- господарським судом першої інстанції, в порушення норм ст. 1173 ЦК України, стягнуто шкоду завдану суб`єктом владних повноважень, при відсутності преюдиційного судового рішення, яким би були визнані протиправні дії митниці за період часу використання спірних залізничних вагонів;

- як слідує з мотивувальної частини постанови, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ст. 199 МК України, які встановлюють 30 денний строк перебування товарів у пунктах пропуску, натомість митниця виходила із необхідності застосовувати норми ст. 321 МК України стосовно 180-денного строку перебування товарів під митним контролем;

- рішення про стягнення необґрунтовано високих витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн вказує на неправильне застосування норм процесуального права, оскільки сума є неспіврозмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом послуг та виконаних робіт. До присудженої суми витрат на правову допомогу, згідно із наданим позивачем розрахунку, крім опрацювання матеріалів та написання позовної заяви, включено витрати на представництво в Господарському суді міста Києва у розмірі 7 500,00 грн, однак, розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження, без виклику представників сторін, таким чином, включення суми у розмірі 7 500,00 грн до загальної суми витрат на правову допомогу є безпідставним.

Скаржник вказує на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також скаржник зазначає про те, що у вказаній категорії справ склалась стала судова практика і при винесенні рішень в окремих справах стягувались витрати за надання правової допомоги, однак, на відміну від даної справи, розмір вказаних витрат у сталій судовій практиці відповідає критеріям розумності, та є співрозмірним із складністю справи та із обсягом наданих послуг адвоката.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 13.04.2021, зазначає, що факт завданої шкоди встановлено судовими рішеннями, а матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою першого відповідача та понесеними позивачем збитками, оскільки фактично витрати за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за відповідними маршрутами було понесено внаслідок затримки вагонів. Позивач вважає необґрунтованим посилання першого відповідача на приписи ст. 218 МК України, оскільки ст. 199 МК України чітко визначено граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення шкоди після спливу 30 днів перебування замутненого товару в зоні діяльності першого відповідача. Першим відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу на підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для відмови в покладенні таких на відповідача.

Також у відзиві зазначено про те, що судові витрати пов`язані з розглядом справи в Північному апеляційному господарському суді становлять 21 500,00 грн та додані відповідні докази.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/17523/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору, шляхом подання відповідної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 22.04.2021.

Судове засідання 22.04.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.

Після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/17523/20 до розгляду у судовому засіданні 10.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.06.2021.

Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/17523/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 прийнято справу № 910/17523/20 за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 відкладено розгляд справи № 910/17523/20 за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 на 22.07.2021.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/17523/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання

Представники позивача, першого та другого відповідачів у судове засідання, призначене на 22.07.2021, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, першого та другого відповідачів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.01.2016 між ДП "Бібрське лісове господарство", як продавцем, та компанією "Bukoza Export - Import, a.s.", як покупцем, укладено контракт № 1/2016, на виконання умов якого позивачем у вагони №91503227, 91503839, 91502765 завантажено та направлено компанії "Bukoza Export - Import, a.s." товар.

Вказані вагони замитнені згідно із ВМД № 209160000/2016/006459, № 2091600000/2016/006552 та № 209160000/2016/006730, проте вагони не пройшли митного контролю та затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Ужгород.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема № 91503227, 91503839, 91502765, та зобов`язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України.

Позивач зазначає, що товар безпідставно був затриманий з 10.05.2016 по 13.05.2016, у зв`язку із чим, йому завдано шкоди в розмірі 414 635,50 грн., факт чого встановлено наступними судовими рішеннями:

- рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі № 910/17824/17 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" до ТОВ "Метрудтранс", треті особи: ДП "Тернопільське лісове господарство", ДП "Бібрське лісове господарство", ДП "Самбірське лісове господарство", ДП "Славське лісове господарство", про стягнення нарахованих платежів за користування вагонами, маневрову роботу, роботу по навантаженню, зважуванню, зберіганню вантажу у зв`язку із затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС. На підставі даного рішення ТОВ "Метрудтранс" сплачено на користь ПАТ "Українська залізниця" суму боргу в повному обсязі;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/184/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, за позовом ТОВ "Метрудтранс" до ДП "Бібрське лісове господарство" позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ДП "Бібрське лісове господарство" на користь ТОВ "Метрудтранс" 414 635,50 грн понесених додаткових витрат у зв`язку із затримкою вагонів № 91503227, 91503839, 91502765 Закарпатською митницею ДФС.

Платіжними дорученнями № 5362 від 23.10.2019, № 5194 від 19.09.2019, № 347 від 30.01.2020, № 212 від 30.01.2020, № 149 від 27.12.2019, № 32 від 25.11.2019, № 6001 від 30.01.2020 та № 5561 від 25.11.2019 ДП "Бібрське лісове господарство" повністю сплачено стягнуту за рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/184/19 суму понесених додаткових витрат.

Спір у справі виник у зв`язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 290 930,80 грн, завданої протиправною бездіяльністю першого відповідача щодо затримки залізничних вагонів.

Дослідивши подані сторонами у справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 290 930,80 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Тобто, дії (бездіяльність) Закарпатської митниці ДФС, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Щодо самостійного встановлення господарським судом незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, суд відзначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (частина 1 статті 255 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 318 Митного кодексу України врегульовано, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Положеннями статті 321 Митного кодексу України врегульовано, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Пунктом 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Виходячи з наведених норм чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин митного законодавства, митне оформлення та митний контроль є різними процедурами, з визначеними різними моментами початку та закінчення їх виконання та включають в себе різний обсяг дій, що вчиняються уповноваженими органами.

Частиною 1 статті 218 Митного кодексу України передбачено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частиною 2 статті 218 Митного кодексу України визначено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 3, 4 статті 220 Митного кодексу України визначено, що у виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на вимогу органу доходів і зборів окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону України.

Частинами 1 та 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України" від 23.05.2012 №467 у редакції, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що підставою для переогляду товарів може бути, зокрема, одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи. Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи. У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган. У разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною 1 статті 255 Митного кодексу України.

Як вже зазначалось, матеріальна шкода, завдана протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, в розумінні ст.ст.1173, 1174 ЦК України, підтверджується:

- постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема № 91503227, 91503839, 91502765, та зобов`язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі № 910/17824/17 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" до ТОВ "Метрудтранс", треті особи: ДП "Тернопільське лісове господарство", ДП "Бібрське лісове господарство", ДП "Самбірське лісове господарство", ДП "Славське лісове господарство", про стягнення нарахованих платежів за користування вагонами, маневрову роботу, роботу по навантаженню, зважуванню, зберіганню вантажу у зв`язку із затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС. На підставі даного рішення ТОВ "Метрудтранс" сплачено на користь ПАТ "Українська залізниця" суму боргу в повному обсязі;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/184/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, за позовом ТОВ "Метрудтранс" до ДП "Бібрське лісове господарство" позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ДП "Бібрське лісове господарство" на користь ТОВ "Метрудтранс" 414 635,50 грн понесених додаткових витрат у зв`язку із затримкою вагонів № 91503227, 91503839, 91502765 Закарпатською митницею ДФС.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлені у вказаних вище справах обставини, є преюдиційними та відповідно до ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, обставини, встановлені у адміністративній справі № 813/2237/16, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, вказаною постановою встановлено факт неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС, які полягають у не здійснені визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП "Бібрське лісове господарство", зокрема, № 91503227, 91503839, 91502765, через державний кордон України, а наявність шкоди у розмірі 414 635,50 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рішеннями Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/17824/17 і Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/184/19 та копіями платіжних доручень і між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок, оскільки у випадку правомірної поведінки першого відповідача (вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП "Бібрське лісове господарство" через державний кордон України у встановлений строк) позивач не поніс би вказаних збитків.

Отже, доведеним є факт неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС як однієї зі складових відшкодування шкоди, яка полягає у необґрунтованій затримці вагонів, всупереч положенням чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавства, дії Закарпатської митниці ДФС по затримці залізничних вагонів є протиправними, так як були вчиненні за відсутності законних підстав для такого огляду та призвели до порушення прав підприємства у вигляді додаткових витрат за затримку вказаних вагонів.

Факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, актами загальної форми, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, тощо.

Із приводу розміру шкоди, яку було завдано внаслідок неправомірної поведінки першого відповідача, колегія суддів, перевіривши, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що врахувавши положення чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 та Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, є обґрунтованим розрахунок матеріальної шкоди, завданої позивачу на суму у розмірі 290 930,80 грн.

Із приводу позовних вимог до другого відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до ч.4 ст. 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади - Закарпатську митницю ДФС та Державну казначейську службу України (яка забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів та відповідно здійснює списання таких коштів).

Державна казначейська служба України бере участь у цій справі як представник держави, а суд зазначає в резолютивній частині рішення по справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 в частині задоволення позовної вимоги про відшкодування завданої шкоди в сумі 290 930,80 грн з Державного бюджету України, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Щодо стягнення з першого відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн за розгляд позовної заяви

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження чого, представником надано, зокрема, копії договору про надання професійної правничої допомоги № 29/07/20 від 29.07.2020, платіжне доручення № 7889 від 21.10.2020 на суму 10 000,00 грн та № 7989 від 04.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 29.07.2020 між Адвокатським об`єднанням "Парпан і партнери" (адвокатське об`єднання) та ДП "Бібрське лісове господарство" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №29/07/20, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із написання та підготовки документів правового характеру, необхідних для належного супроводу справи за позовом Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва.

Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 30 000,00 грн, оплата якого здійснюється у формі передоплати у розмірі 30 000,00 грн після підписання договору впродовж 3 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору, ДП "Бібрське лісове господарство" сплачено Адвокатському об`єднанню "Парпан і партнери" гонорар у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7889 від 21.10.2020 на суму 10 000,00 грн та № 7989 від 04.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги ДП "Бібрське лісове господарство" в межах даної справи на суму 30 000,00 грн.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду про те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи те, що у відзиві на позов заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу, натомість нормами ГПК України не встановлено чіткої письмової форми подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 викладено правову позицію, відповідно до якої положення ч. 5 ст. 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно з практикою ЄСПЛ, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, в якій зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що обґрунтованими і необхідними витрати часу адвоката щодо надання правової допомоги, пов`язаної із підготовкою та написанням позовної заяви до Господарського суду міста Києва (8год*1500,00грн=12000,00грн), натомість у стягненні 10 500,00 грн. за послугу опрацювання матеріалів належить відмовити, оскільки надання таких послуг не було необхідним для розгляду даної справи, предметом якої є стягнення шкоди, внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, що не відноситься до категорії складних справ, незважаючи на розмір заявлених позовних вимог.

Крім того, у відшкодуванні позивачу 7 500,00 грн. за послугу здійснення представництва інтересів в Господарському суді міста Києва також належить відмовити, оскільки справа № 910/17523/20 розглядалась Господарським судом міста Києва за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику представників сторін.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість позовної заяви, приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, справа не містить двозначних доказів чи обставин, дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, визнає правомірним стягнення з першого відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу на суму у розмірі 12 000,00 грн, як доведених, обґрунтованих та таких, що підлягають стягненню з першого відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з першого відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн за розгляд апеляційної скарги

Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить, зокрема, стягнути з першого відповідача на користь позивача 21 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також до відзиву позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми, судових витрат на професійну правничу допомогу згідно із договором № 29/03/2021 від 29.03.2021, укладеного між ДП "Бібрське лісове господарство" та АО "Парпан і партнери", які понесені і які очікується понести у зв`язку із розглядом справи № 910/17523/20 в Північному апеляційному господарському суді, договір 29/03/2021 про надання професійної правничої допомоги від 29.03.2021, платіжне доручення № 280 від 01.04.2021, яке свідчить про сплату 21 500,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг в суді апеляційної інстанції у справі № 910/17523/20 на суму 21 500,00 грн.

Так, зі змісту попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу згідно із договором № 29/03/2021 від 29.03.2021 укладеного між ДП "Бібрське лісове господарство" та АО "Парпан і партнери", які понесені і які очікується понести у зв`язку із розглядом справи № 910/17523/20 в Північному апеляційному господарському суді, вбачається, що:

- опрацювання матеріалів, 3 год., вартість однієї години 2 000,00 грн., всього 6 000,00 грн;

- підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС, 4 год., всього 8 000,00 грн;

- здійснення представництва інтересів в Північному апеляційному господарському суді, всього 7 500,00 грн.

22.04.2021 першим відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначено про те, що зважаючи на елементарний та нескладних характер справи, ціну позову та недотримання ч. 5 ст. 126 ГПК України, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт та вказує на необґрунтованість включення до складу витрат на правову допомогу безпрецедентно високих витрат на підготовку процесуальних документів у справі.

Так, у стягненні 6 000,00 грн за послугу опрацювання матеріалів належить відмовити, оскільки надання таких послуг не було необхідним для розгляду даної справи, крім того, надання таких послуг не передбачено нормами ГПК України.

Надані адвокатом послуги щодо підготовки та написання відзиву на апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС, колегія суддів апеляційного господарського суду оцінює критично, оскільки доводи й позиція під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінювались, а отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної роботи, крім того, обсяг апеляційної скарги не є значним, а доводи відзиву на апеляційну скаргу дублюють зміст позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дослідивши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданого до апеляційного господарського суду позивачем відзиву на апеляційну скаргу, приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не зайняла великого обсягу правових знань, справа не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу є завищеними враховуючи те, що обсяг апеляційної скарги не є значним, а доводи відзиву на апеляційну скаргу дублюють зміст позовної заяви, що також суперечить принципу розподілу судових витрат.

Таким чином, зважаючи на рівень складності справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн (підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС - 4 000,00 грн, здійснення представництва інтересів в Північному апеляційному господарському суді - 7 500,00 грн). В іншій частині стягнення судових витрат у сумі 10 000,00 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє із зазначених вище підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання скаржника на застосування норм ст. 321 МК України, оскільки зазначена стаття регулює визначення митного режиму, а не проведення митних формальностей.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду, в частині стягнення з Державного бюджету України 290 930,80грн шкоди, внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.

Однак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20, в частині стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 910/17523/20 змінити в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" (81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, будинок 44; ідентифікаційний код 00992488) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Закарпатську митницю ДФС.

4. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" (81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, будинок 44; ідентифікаційний код 00992488) 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом справи в Північному апеляційному господарському суді.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/17523/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 02.08.2021.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич