Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 263/1411/18

провадження № 61-7142св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Адміністрації Державної прикордонної служби України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року у складі судді Скрипниченко Т. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням у вищому навчальному закладі.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 навчався в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (далі - Академія) з 31 серпня 2015 року до 28 лютого 2017 року.

31 серпня 2015 року він був включений до списків персоналу курсантів цієї Академії, зарахований на всі види забезпечення згідно атестатів, призначений на посаду курсанта. З відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) як курсантом вищого військового закладу Державної прикордонної служби України строком на час його навчання в Академії.

27 лютого 2017 року наказом ректора Академії № 140-ос з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), останній звільнений з військової служби відповідно до пункту «е» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто через службову невідповідність, та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28 лютого 2017 року, без права носіння військової форми одягу.

Під час навчання в Академії відповідач перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України, всього державою витрачено коштів, пов`язаних із його утриманням за період з 31 серпня 2015 року до 28 лютого 2017 року, на загальну суму 114 814,44 грн, із яких на грошове забезпечення - 88 547,71 грн, на продовольче забезпечення - 24 557,43 грн, на забезпечення речовим майном - 1 182 ,00 грн, на медичне забезпечення 527,30 грн.

Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького є структурною одиницею Державної прикордонної служби України, командування академії несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за вказаним навчальним закладом майна. Невідшкодування колишнім курсантом академії ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із утриманням у цьому навчальному закладі, є прямою шкодою інтересам держави.

З урахуванням наведеного, прокурор просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 105 171,03 грн, пов`язані з його утриманням як курсанта Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, в розмірі 105 171,03 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виходив із того, що відповідач зобов`язаний відшкодувати бюджетні кошти, які були витрачені Адміністрацією Державної прикордонної служби України на його навчання та утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не звернули увагу на те, що він відновив навчання на посаді курсанта, а тому відсутні підстави для відшкодування коштів, витрачених на його навчання.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Адміністрація Державної прикордонної служби України подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року та постанови Донецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Витребувано з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу № 263/1411/18 за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням у вищому навчальному закладі.

Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року та постанови Донецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу № 263/1411/18 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 31 серпня 2015 року між ректором Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантом вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби.

Згідно з наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького від 31 серпня 2015 року № 507-ос молодшого сержанта ОСОБА_1 внесено в список персоналу курсантів Національної Академії, зараховано на всі види забезпечення згідно атестатів, призначено на посаду курсанта, та вважається таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів вищого навчального закладу Державної прикордонної служби України строком на час навчання у Національній академії: на 1 курс за напрямком підготовки «автомобільний транспорт».

Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України року імені Б. Хмельницького від 28 січня 2017 року № 66-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі пункту «е» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (через службову невідповідність), без права носіння військової форми одягу.

На підставі наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 27 лютого 2017 року №140-ос з ОСОБА_1 припинено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в інтересах Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Державної прикордонної служби України за період навчання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Разом із тим, за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина шоста зазначеної статті).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), дійшла висновку, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.001198 (провадження № 11-878апп19), від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс19).

Встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на публічній службі під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, був відрахований через службову невідповідність та виключений зі списків особового складу курсантів Академії.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Із урахуванням наведеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, діяли не як суди, встановлені законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що цю справу суди першої та апеляційної інстанцій розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 403, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням у вищому навчальному закладі, закрити.

Роз`яснити військовій прокуратурі Хмельницького гарнізону Західного гарнізону Західного регіону України, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення має право на звернення до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун