ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2017/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - не з`явився
відповідача за первісним позовом - Рабінович М.П. - адвокат
(ордер від 29.04.2021 №ВС10111085)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021
за заявою приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"
про розподіл судових витрат
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива "Хладопром"
до приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"
про заборону використання знака для товарів і послуг та визнання дій незаконними та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива "Хладопром";
товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"
про визнання права попереднього користувача.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Первісний позов було подано про:
- заборону незаконного використання публічним акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат"; далі - ПАТ "Львівський холодокомбінат", відповідач за первісним позовом) знака для товарів і послуг (далі - ЗТП) "Каштан" відповідно до свідоцтва на ЗТП від 14.04.2001 №19356;
- заборону ПАТ "Львівський холодокомбінат" маркувати товар "морозиво" ЗТП "Каштан" відповідно до Свідоцтва від 14.04.2001 №19356;
- визнання незаконними дій ПАТ "Львівський холодокомбінат" щодо використання ЗТП "Каштан" у зв`язку з відсутністю права на використання цього ЗТП.
ПАТ "Львівський холодокомбінат", у свою чергу, під час нового розгляду справи звернувся із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива "Хладопром" (далі - ТОВ "ФМ Хладопром") та товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (далі - ТОВ "Хладопром") з вимогами про визнання за ним права попереднього користувача на словесне позначення "Каштан" для товару 30 класу МКТП "морозиво" та послуг 35 класу МКТП "рекламування; керування справами; ділове адміністрування; діловодство" за Свідоцтвом від 14.04.2001 №19356.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2018 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2021 провадження у справі було закрито у зв`язку із відмовою позивача - ТОВ "ФМ Хладопром" від свого позову, про що останнім зроблено письмову заяву. Також цією ухвалою прийнято відмову ПАТ "Львівський холодокомбінат" від зустрічного позову.
18.01.2021 ПАТ "Львівський холодокомбінат" подано до суду заяву про розподіл та стягнення судових витрат, в якій воно просить суд здійснити розподіл понесених відповідачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000,00 грн та витрат, пов`язаних з проведенням у справі судової експертизи, в розмірі 35 000,00 грн.
Стислий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Додатковою ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2021 (суддя Аюпова Р.М.) заяву ПАТ "Львівський холодокомбінат" про розподіл та стягнення з позивача за первісним позовом понесених судових витрат (від 18.01.2021вх. № 986) - задоволено. Стягнуто з ТОВ "ФМ Хладопром" на користь ПАТ "Львівський холодокомбінат" 92 000,00 грн витрат на правову допомогу та 35000,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням у справі експертизи на замовлення.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф., Бородіна Л.І., Радіонова О.О.) додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 скасовано в частині задоволення заяви ПАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000,00 грн відмовлено. В решті додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 залишено без змін.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що ПАТ "Львівський холодокомбінат":
- не подано попереднього розрахунку суми судових витрат у клопотанні про відкладення розгляду справи (т.1, а.с.75) та письмових пояснень (т.2, а.с.18);
- не надано копію "Опису виконаних робіт та наданих послуг у справі № 922/2017/17 та їх загальна вартість від 13.01.2021";
- передчасно отримало рахунок на оплату послуг;
- не надало документального підтвердження оплати своїх послуг;
- отримало обсяг наданих адвокатом послуг при розгляді справи №922/2017/17, які не відповідають критерію реальності;
- не "ототожнює витрати на правову допомогу надану по первісному позову та по зустрічному позову".
Стислий виклад вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, ПАТ "Львівський холодокомбінат" у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати в частині прийняття нового рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000,00 грн відмовлено. Додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 в частині стягнення на користь ПАТ "Львівський холодокомбінат" 92 000,00 грн залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
Від ТОВ "ФМ Хладопром" надійшов відзив на касаційну скаргу, втім, з акта Верховного Суду від 05.07.2021 №29.1-11/309 вбачається, що при розкриванні поштового відправлення (штрих-код 6109500166367), яке надійшло від ТОВ "ФМ Хладопром", виявлено, що відзив не підписаний директором ТОВ "ФМ Хладопром" Снегирьовим О.Г.
Касаційне провадження
У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. та Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.07.2021, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до вимог статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Відповідно до частин п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частини п?ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п?ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
ПАТ "Львівський холодокомбінат" неодноразово вказувало на складність справи, зазначало про те, що пред`явлення первісного позову мало наслідком подання зустрічного позову, про тривалий розгляд справи; проте суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому, чи доведено відповідачем за первісним позовом необґрунтованість дій позивача за первісним позовом, а тому дійшли передчасних висновків.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу за первісним позовом слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача за первісним позовом були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
Втім, суд апеляційної інстанції зазначеного вище не врахував, а, зосередившись на питанні подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, помилково розглянув заяву відповідача за правилами, встановленими для розподілу судових витрат між сторонами справи у разі вирішення спору по суті та не надав при цьому оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п?ятій та шостій статті 130 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував того, що нова редакція ГПК (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), на відміну від попередньої, містить новелу, а саме статтю 124 ГПК України (попереднє визначення суми судових витрат).
Таким чином, станом на час подання ПАТ "Львівський холодокомбінат" клопотання про відкладення розгляду справи (том 1, а.с.75) та письмових пояснень (том 2, а.с.18), про які зазначає суд апеляційної інстанції, попередня редакція ГПК України не передбачала такої умови, як попереднє визначення суми судових витрат.
Крім того, суд апеляційної інстанції, правильно вказавши на те, що ПАТ "Львівський холодокомбінат" у даній справі є не лише відповідачем за первісним позовом, а й позивачем за зустрічним, втім, обмежившись висновком щодо нерозмежування витрат на правову допомогу, надану за первісним та зустрічним позовами, не дослідив належним чином докази, які містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а, отже, таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
Враховуючи положення чинного законодавства, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанцій щодо розгляду заяви ПАТ "Львівський холодокомбінат" про компенсацію судових витрат передчасним і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини й дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити порушене процесуальне питання відповідно до закону.
Судові витрати
Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2017/17 задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2017/17 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко
