справа № 208/5484/21

№ провадження 1-в/208/300/21

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника установи виконання покарань ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення її від відбування покарання як жінки, яка має дітей віком до трьох років в порядку ст. 83 КК України, -

встановив:

І. Короткий зміст заявлених вимог та позиція учасників справи.

30.06.2021 року в провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_5 про звільнення її від відбування в порядку ст. 83 КК України як жінки, яка має малолітню дитину ОСОБА_7 28.07.2020 року.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_5 наполягали на задоволенні клопотання, зазначили, що наявні умови для утримання малолітньої ОСОБА_7 , яка наразі знаходиться в установі виконання покарань разом з засудженою матір`ю та малолітьного сина засудженої ОСОБА_8 , який є власником трикімнатної квартири, у якому засуджена та двоє дітей мають намір проживати, крім того, засуджена ОСОБА_5 має пенсію по інвалідності 3-ї групи та може працевлаштуватись.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вважала за необхідне відмовити у клопотанні адвоката ОСОБА_6 , оскільки засуджена ОСОБА_5 нездатна належним чином забезпечити умови для двох малолітніх дітей.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 прохала вирішити клопотання адвоката ОСОБА_6 на розсуд суду.

ІІ. Встановлені судом фактичні обставини справи.

ОСОБА_5 засуджена вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.06.2020 року з урахуванням змін, внесених вироком Донецького апеляційного суду від 02.12.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України з урахуванням ст. 69, 71, 72 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На час розгляду справи засуджена ОСОБА_5 перебуває в ДУ «Кам`янська виправна колонія (№ 34)», не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала 1 дисциплінарне стягнення, наразі погашене, заохочень не має, невідбута частина покарання становить 1 рік 10 місяців 3 дні.

Засуджена ОСОБА_5 має малолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно акту обстеження умов проживання від 08.01.2021 року Служби у справах дітей Покровської міської ради Донецької області проживає за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , також, в квартирі зареєстрована засуджена ОСОБА_5 . Згідно висновку служби у справах дітей, за вказаною адресою створені умови для виховання, проживання та утримання дитини.

Правовстановлюючі документи на вказану квартиру суду не надані, зі слів засудженої, квартира належить малолітньому сину ОСОБА_8 , який наразі перебуває під опікою ОСОБА_9 .

ІІІ. Мотиви суду.

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку (ч. 1 ст. 83 КК України).

Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім`ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (ч. 2 ст. 83 КК України).

Частина друга вказаної статті встановлює альтернативні самостійні умови її застосування, кожна з яких в даному випадку підлягає самостійному аналізу.

На думку суду, перша умова наявність сім`ї або родичів засудженої, що дали згоду на спільне з нею проживання в даному випадку недотримана.

Так, згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК України).

У матеріалах справи відсутня згода члена сім`ї засудженої малолітнього сина ОСОБА_8 , інтереси щодо виховання якого представлені опікуном ОСОБА_9 на спільне проживання з засудженою ОСОБА_5 .

Така згода має розумітись в кримінально-правовому аспекті, а саме вільному, усвідомленому волевиявлення члена сім`ї (в даному випадку малолітнього та опікуна, який в силу ст. 249 СК України має вплив на його оточення та способи виховання) на проживання з особою, засудженою за злочин та яка повністю не відбула призначене їй покарання, яке необхідне для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, повернення у суспільство як законослухняної особи.

Також, матеріали справи не містять відомостей щодо стану сімейних відносин засудженої ОСОБА_5 з малолітнім ОСОБА_8 та опікуном ОСОБА_9

Ч. 2 ст. 83 КК України не передбачає презюмування згоди члена сім`ї засудженої на спільне з нею проживання залежно від ступеня кровної спорідненості та віку.

Така згода має знайти своє відображення в матеріалах справи та суд має пересвідчитись у її добровільності та усвідомленості.

Наданий адвокатом ОСОБА_6 акт обстеження умов проживання датований 08.01.2021 року часом, коли засуджена ОСОБА_5 вже перебувала у виправній колонії, тобто з нього не можна зробити висновок, що засуджена мала добрі стосунки з малолітнім ОСОБА_8 та опікуном ОСОБА_9 та що вони підтримують такі стосунки на момент відбування засудженою покарання.

Таким чином, адвокатом та засудженою не доведені підстави звільнення від відбування покарання за першою умовою, передбаченою ч. 2 ст. 83 КК України.

При оцінці другої умови наявності у засудженої можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, суд виходить з наступного.

Статтею 150СК Українипередбачені обов`язкибатьків щодовиховання тарозвитку дитини.Так, батькизобов`язанівиховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім`їта родини,свого народу,своєї Батьківщини. Батькизобов`язаніпіклуватися проздоров`ядитини,її фізичний,духовний таморальний розвиток. Батькизобов`язанізабезпечити здобуттядитиною повноїзагальної середньоїосвіти,готувати їїдо самостійногожиття. Батькизобов`язаніповажати дитину. Передачадитини навиховання іншимособам незвільняє батьківвід обов`язкубатьківського піклуваннящодо неї. Забороняютьсябудь-яківиди експлуатаціїбатьками своєїдитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Тобто, забезпечення належних умов для виховання дитини має як матеріальний, так і соціальний та морально-етичний аспекти.

Суд бере до уваги, що засуджена ОСОБА_5 до позбавлення її волі не працювала та не має права власності на житло, у якому має намір проживати. Адвокатом не доведено, що малолітній власник житла з опікуном бажають надати засудженій та малолітній ОСОБА_7 , яка походить від іншого батька, право на проживання.

Відсутні докази того, що засуджена ОСОБА_5 має будь-яке інше майно, необхідне для забезпечення потреб двох малолітніх дітей з урахуванням істотної різниці в їх віці та потребах, різних умовах та витратах на утримання.

Наявність у засудженої ОСОБА_5 пенсійного забезпечення як особи з інвалідністю 3 групи є явно недостатньою для забезпечення наведених потреб. Суд також враховує відсутність у неї трудового стажу та факт її засудження трьома вироками суду за корисливі злочини, що у співвідношенні з її віком вказує, що до позбавлення її волі вона матеріально забезпечувала себе за рахунок вчинення злочинів.

Посилання засудженої та адвоката на перспективу отримання додаткових соціальних виплат не є можливістю забезпечення належних умов для виховання двох малолітніх дітей у змістовному розумінні, закріпленому статтею 150 СК України.

Суд керується пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яким передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 141 КВК України, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов`язків.

Таким чином, на час відбування покарання засудженою ОСОБА_5 , малолітня ОСОБА_7 перебуває на повному державному забезпеченні, її належне утримання та спілкування з матір`ю гарантоване, тоді як недоведено, що за межами виправної колонії ОСОБА_5 здатна забезпечити належне утримання малолітнім дітям. За таких обставин суд вважає, що засудженою та її адвокатом недоведено існування умов, передбачених ст. 83 КК України, тому клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 83 КК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення її від відбування покарання як жінки, яка має дітей віком до трьох років в порядку ст. 83 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1