ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10604/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління МВС України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Національної поліції у Львівській області (Відповідач-2), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (Відповідач-3) (надалі також Відповідачі), в якому із урахуванням заяви від 15 січня 2021 року про зміну позовних вимог, просить:

1. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 :

а) нарахування та виплату грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу;

б) розрахунок кількості днів невикористаної соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та основної відпустки станом на день звільнення із органів внутрішніх справ (06 листопада 2015 року), нарахування та виплату компенсації за невикористані основну та соціальну додаткову відпустку як учаснику бойових дій із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу;

в) виготовити та направити через Головне управління Національної поліції у Львівській області до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням ОСОБА_1 із зазначенням в ній відомостей, окрім надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії, також індексації грошового забезпечення і суми грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року;

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області здійснити ОСОБА_1 :

а) на дату прийняття на службу в поліцію (07 листопада 2015 року) розрахунок вислуги років для призначення надбавки за стаж служби в поліції, зарахувавши в такий стаж служби в органах внутрішніх справ із врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців у кількості 01 рік 07 місяців 25 днів із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу;

б) на дату звільнення із поліції (31 березня 2016 року) розрахунок вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах із врахуванням один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції, а також розрахунок кількості діб невикористаних основної відпустки та соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в органах поліції із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року із вказанням зазначеного в наказі по особовому складу;

в) нарахування та виплату компенсації за невикористані із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року основну та додаткову відпустки у році звільнення із поліції із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу;

г) із 07 листопада 2015 року перерахунок надбавки за вислугу років із врахуванням стажу служби в органах внутрішніх справ, обчисленого із включенням до нього часу навчання у вищому навчальному закладі, а також у зв`язку із цим перерахунок та виплату всього грошового забезпечення із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу;

д) виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову (оновлену) довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із зазначенням в ній розміру вже перерахованого (оновленого) грошового забезпечення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 25 квітня 2008 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року в органах поліції України. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96о/с «По особовому складу» його звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) «Про Національну поліцію» із 31 березня 2016 року. Позивач зазначає, що при звільненні з органів внутрішніх справ та поліції йому не нараховані та не виплачені компенсація за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час та за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року. При прийнятті ж на службу в поліцію та оформленні документів для призначення пенсії неправильно обчислено вислугу років для виплати надбавки за стаж служби, для визначення кількості днів основної щорічної відпустки, для призначення пенсії, що призвело до заниження розміру грошового забезпечення. Окрім того, в довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 для призначення пенсії не включені суми індексації грошового забезпечення. Позивач уважає зазначені дії відповідачів такими, що суперечать нормам чинного законодавства України з огляду на таке.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року позивач вказує, що у зазначений період брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, відпрацювавши 320 годин, з яких 40 годин у нічний час. Крім того, ніс службу у один святковий день та вісім днів у дні щотижневого відпочинку. Таким чином, за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року позивач пропрацював 156 (320 164) годин понаднормового часу, один святковий день та вісім днів у дні щотижневого відпочинку. З огляду на це позивач уважає, що відповідачі-1, 3 зобов`язані нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року за 156 годин, а також за несення служби в один святковий день та вісім днів у дні щотижневого відпочинку.

Щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та основної відпустки позивач вказує, що в період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року перебував у відрядженні для участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Відтак, позивач уважає, що в силу приписів частини 2 статті 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі Постанова № 114) та частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» при звільненні із органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року та при звільненні із поліції 31 березня 2016 року він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015 році (році звільнення з органів внутрішніх справ) та 2016 році (році звільнення із поліції) додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте при звільненні позивача у 2015 та 2016 роках відповідачі такої компенсації позивачу не нараховували та не виплачували. Крім того, позивач зазначає, що в наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96о/с «По особовому складу» розрахунок кількості днів за невикористану відпустку проведено за період роботи з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року. Фактично ж він прийнятий на службу в поліцію 07 листопада 2015 року, про що свідчить наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 19о/с від 07 листопада 2015 року. Отже, розрахунок кількості днів за невикористану відпустку мав бути проведений за період роботи з 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року, і з врахуванням цього позивачу необхідно здійснити виплату грошової компенсації за невикористану відпустку.

Щодо обчислення стажу служби та виплати надбавки за стаж служби в поліції позивач вказує, що період навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби (як в календарному, так і в пільговому обчисленні), в тому числі до стажу служби для встановлення надбавки за вислугу років, надання відпустки, присвоєння чергового військового звання, призначення пенсії, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області «По особовому складу» № 445о/с від 25 червня 2015 року ОСОБА_1 додатково зараховано до вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців кількістю 01 рік 07 місяців 25 днів. В Розрахунку вислуги років на пенсію, який наявний у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, вислуга років ОСОБА_1 станом на 31 березня 2016 року становить: 09 років 02 місяці 05 днів час служби у календарному обчисленні; 00 років 01 місяць 26 днів час служби в пільговому обчисленні; 01 рік 07 місяців 25 днів час навчання. В Розрахунку вислуги років на пенсію, який наявний у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області вислуга років ОСОБА_2 станом на 31 березня 2016 року становить: 09 років 02 місяці 05 днів час служби у календарному обчисленні; 00 років 01 місяць 26 днів час служби в пільговому обчисленні; час навчання відсутній. На думку позивача, вказане свідчить про те, що відповідач-2 не зарахував час його навчання до вислуги років в календарному обчисленні, а також для призначення пенсії; час проходження служби протягом якого він брав участь в антитерористичній операції (один місяць з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року) не зарахований як один місяць за три місяці, а як за один місяць 26 днів. З огляду на викладене, позивач уважає, що відповідач-2 повинен внести відповідні зміни у стаж його служби в поліції станом на 07 листопада 2015 року та станом на 31 березня 2015 року шляхом видання відповідних наказів про зарахування до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби (як у календарному, так і у пільговому обчисленні), в тому числі до стажу служби для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, присвоєння чергового військового звання, призначення пенсії, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні часу навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців кількістю 01 рік 07 місяців 25 днів, а також часу служби в пільговому обчисленні 00 років 03 місяців 00 днів та відповідно провести перерахунок й виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за стаж служби в поліції, виходячи із перерахованого стажу служби в поліції; відповідач-1 зобов`язаний здійснити розрахунок кількості днів невикористаної відпустки станом на день звільнення із органів внутрішніх справ із виданням відповідного наказу та провести виплату грошової компенсації за невикористану основну відпустку у 2015 році (році звільнення із органів внутрішніх справ).

Щодо включення в довідку про грошове забезпечення для призначення пенсії додаткових видів грошового забезпечення позивач вказує, що відповідно до Довідок розрахунків грошового забезпечення за періоди з квітня 2014 року по грудень 2014 року та з січня 2015 року по листопад 2015 року йому нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка Головним управлінням МВС України у Львівській області не відображена у щомісячних додаткових видах грошового забезпечення для призначення пенсії. Проте, на думку позивача, індексація грошового забезпечення, яку він отримував, має бути включена Головним управлінням МВС України у Львівській області в Довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Враховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що Головне управління МВС України у Львівській області є неналежним відповідачем у цій справі, з огляду на таке.

Факт існування Управління Державної Автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області), як окремої юридичної особи, утримання за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету, використання самостійного балансу та своїм найменуванням прямо закріплений в Положенні про Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області.

Звертає увагу на те, що на підтвердження цієї обставини, позивач у тому числі долучив до матеріалів справи наступні документи: звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, де чітко вбачається «УДАІ ГУ МВС України у Львівській області» та код ЄДРПОУ « 23312239», завірений заступником голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС М.А. Борисенко; копію ДСК Книги 1294 нарядів та обліку бойових дій в антитерористичній операції особового складу зведеного загону УДАІ ГУМВС України у Львівській області на території Донецької та Луганської областей; довідки розрахунків грошового забезпечення за підписами членів та заступника голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області, завірені печаткою з кодом ЄДРПОУ « 23312239»; довідку № 795/2018 з підписом голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області, завірена печаткою з кодом ЄДРПОУ « 23312239».

Також зауважує, що 03 серпня 2020 року Головне управління МВС України у Львівській області отримало адвокатський запит адвоката Луньо Богдана Мирославовича, поданий в інтересах позивача, при цьому запитувана ним інформація стосувалася предмету позову у цій справі. 07 серпня 2020 року адвокату ОСОБА_3 було надано вичерпну відповідь, якою також повідомлено, що з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року позивач проходив службу в Жидачівському РВ ГУ МВС України у Львівській області, однак як вбачається з позовних вимог, отримання грошового забезпечення за цей період не оскаржується позивачем. Проте вже з 01 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року місцем проходження служби позивача було саме Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області. Також зазначено, що нарахування та виплату грошового забезпечення за період перебування в зоні АТО та деяких інших питань проводило Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, яка має статус юридичної особи і є носієм запитуваної інформації.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 уважає, що є неналежним відповідачем у цій справі, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що позивач, звернувшись з цим позовом до суду, не заявив позовних вимог щодо визнання протиправними індивідуального акта, певних дій або ж бездіяльності відповідача-2, а лише з порушенням норм статті 5 КАС України просить зобов`язати вчинити певні дії. З огляду на це відповідач-2 уважає, що в нього відсутній обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, який передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, в противагу цього частина перша цієї статті передбачає, що позивач повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Звертає увагу на те, що відсутність посилання на конкретні дії (бездіяльність) виключає можливість встановлення та обчислення можливих порушень строку звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки спірні правовідносини стосуються 2015-2016 років.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до стажу в органах внутрішніх справ часу навчання у вищому начальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців для призначення надбавки за стаж служби в поліції відповідач-2 вказує, що частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які зараховуються поліцейським до стажу роботи в поліції. В цьому переліку відсутній «час навчання у вищому навчальному закладі», тому цей час і не підлягає врахуванню при нарахуванні надбавки за стаж служби в поліції. Зазначає, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393) є безпідставними, оскільки зазначена постанова прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.

Щодо позовних вимог в частині здійснення розрахунку вислуги років на дату звільнення з поліції (31 березня 2016 року) для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах із врахуванням один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції, а також розрахунку кількості діб невикористаних основної відпустки та соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в органах поліції із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року із вказанням зазначеного в наказі по особовому складу відповідач-2 вказує, що позивач перебував у відрядженні для участі в антитерористичній операції у період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року. Головне управління Національної поліції у Львівській області, як орган публічної влади створений 07 листопада 2015 року, тобто вже після цього періоду. Також позивача на службу в поліцію призначено після періоду його перебування в зоні антитерористичної операції. Крім того, відповідно до розрахунку вислуги років позивача йому було зараховано окремо вислугу років за період з 01 квітня 2014 року по 11 травня 2015 року та в подвійному розмірі період перебування в зоні антитерористичної операції з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, що в сумі становить потрійне зарахування вислуги років для призначення пенсії, як він про це просить. Також відповідач-2 зауважує, що зазначена вище позовна вимога не аргументована позивачем, окрім тієї її частини, яка стосується надання йому відпусток, як учаснику бойових дій. З приводу цього відповідач-2 зазначає, що: протягом періоду проходження служби в поліції позивач з рапортом про надання йому будь-якої відпустки не звертався; будь-яких перешкод для використання відпусток у позивача не було; відсутні відомості про відмову у наданні позивачу будь-яких відпусток (основних, додаткових, соціальних, тощо); при звільненні зі служби в поліції позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, про що вказано в наказі ГУ НП у Львівській області № 96о/с від 28 березня 2016 року, який позивач не оскаржував.

Щодо позовних вимог в частині виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової (оновленої) довідки про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії із зазначенням в ній розміру вже перерахованого (оновленого) грошового забезпечення відповідач-2 вказує, що законодавством передбачено проведення виключно масового перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не індивідуального, тобто по окремих особах. Так, саме на підставі списків, поданих відповідним Головним управлінням Пенсійного фонду, Головне управління Національної поліції у Львівській області готує довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної у такому списку та подає їх Головним управлінням Пенсійного фонду. Чинним законодавством не передбачено жодного законного варіанту дій, при якому посадові особи Головного управління Національної поліції у Львівській області були б уповноважені виготовити та надати позивачу нову довідку про розмір грошового забезпечення без попередніх дій інших державних органів Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України та Головних управлінь Пенсійного фонду України.

Враховуючи викладене вище, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач-3 відзиву на позовну заяву не подав. Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач подав відповідь на відзиви відповідачів-1, 2, в яких додатково зазначає про те, що обрані ним способи захисту порушених прав, свобод та інтересів (зобов`язання суб`єктів владних повноважень до вчинення дій) не суперечать закону і забезпечують ефективний захист порушених прав, свобод та інтересів. Уважає безпідставними посилання відповідача-2 на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», оскільки такого нормативно-правового акта на час його звільнення зі служби в поліції (31 березня 2016 року) не існувало, тому до спірних правовідносин він застосуванню не підлягає. Стверджує, що розрахунки надбавки за вислугу років та тривалості відпустки повинні проводитись із врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі. Звертає увагу на те, що у його Послужному списку в Розділі 11 наявний запис про те, що вислуга років для надбавки за вислугу років та для визначення тривалості чергової відпустки станом на 25 червня 2015 року становить 10 років 00 місяців 00 днів, наказ ГУМВС від 25 червня 2015 року № 445 о/с. Інші записи відсутні, в тому числі й щодо вислуги років станом на день звільнення із органів внутрішніх справ та на день прийняття на службу в поліцію. Таким чином, станом на 25 червня 2015 року документально підтверджено стаж служби в органах внутрішніх справ 10 років 00 місяців 00 днів.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 24 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року в задоволенні заяви позивача від 04 січня 2021 року про розгляд справи про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено; залучено до участі в справі співвідповідача Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; прийнято до розгляду заяву позивача від 15 січня 2021 року про зміну позовних вимог; витребувано у Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином завірені копії документів, що містяться у частині першій особової справи ОСОБА_1 і стосуються питання визначення його вислуги років; роз`яснено сторонам, що відповідно до частини шостої статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05 серпня 2015 року ГУ МВС України у Львівській області, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасникам бойових дій.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 30 жовтня 2018 року Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської ради позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Відповідно до Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 15 травня 2013 року № 181 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено з 15 травня 2013 року на посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Жидачівського районного відділу ГУМВС, увільнивши його від посади інспектора відділення Державної інспекції цього ж районного відділу ГУ МВС.

Згідно Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 березня 2014 року № 101 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено з 01 квітня 2014 року на посаду інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, увільнивши його від посади інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Жидачівського районного відділу ГУМВС.

Відповідно до Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11 травня 2015 року № 317 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено з 11 травня 2015 року на посаду старшого інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, увільнивши його від посади інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС.

Згідно Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06 листопада 2015 року № 812 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року згідно з пунктом з розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Відповідно до Витягу із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07 листопада 2015 року № 19 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року призначено на посаду інспектора батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Згідно Витягу із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 з 31 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 березня 2016 року, у кількості 8 календарних днів. Вислуга років на день звільнення становить 09 років 02 місяці 05 днів.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 (1313017848 (НПУ) від 05 грудня 2017 року позивачу з 05 грудня 2017 року призначено пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 60% грошового забезпечення.

Також суд встановив, що в період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року позивач перебував та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 05 лютого 2015 року № 1/2698.

Уважаючи, що при звільненні з органів внутрішніх справ та поліції відповідачами не нараховані та не виплачені компенсація за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час та за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року; при прийнятті ж на службу в поліцію та оформленні документів для призначення пенсії неправильно обчислено вислугу років для виплати надбавки за стаж служби, для визначення кількості днів основної щорічної відпустки, що призвело до заниження розміру грошового забезпечення, а в довідку про грошове забезпечення для призначення пенсії не включені суми індексації грошового забезпечення, позивач за захистом своїх прав звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стосовно визначення належного відповідача, в частині пред`явлених позовних вимог до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за період проходження служби в органах внутрішніх справ до 06 листопада 2015 року (включно) суд враховує таке.

Згідно Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27 березня 2014 року № 101 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено з 01 квітня 2014 року на посаду інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, увільнивши його від посади інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Жидачівського районного відділу ГУМВС, а відповідно до Витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11 травня 2015 року № 317 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено з 11 травня 2015 року на посаду старшого інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, увільнивши його від посади інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Жидачівського району ГУМВС.

Як слідує з наявної у матеріалах справи довідки розрахунків грошового забезпечення за період: з січня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 така підписана заступником голови ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС у Львівській області та скріплена печаткою Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239).

Крім того, Довідка № 765/2018 від 16 січня 2018 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», видана Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та скріплена печаткою цього органу (код ЄДРПОУ 23312239).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239) перебуває в стані припинення. Відомості про ліквідацію зазначеного суб`єкта владних повноважень відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що належним відповідачем в частині пред`явлених позивачем позовних вимог за період проходження служби в органах внутрішніх справ до 06 листопада 2015 року (включно) є Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу суд зазначає.

Відповідно до частин 12, 13 статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна норма передбачена абзацом 1 пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, чинного на час виникнення спірних правовідносин, згідно з яким для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Згідно з підпунктами 3.7.1 абзацу першого підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Аналіз наведених норм права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що для працівників органів внутрішніх справ установлений 41-годинний робочий тиждень. Проте у необхідних випадках особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть нести службу понад встановлену тривалість робочого часу, у нічний час, а також у вихідні та святкові дні. У таких випадках роботодавець повинен виплатити вказаним особам компенсацію за службу понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Суд встановив, що згідно наказу Головного управління МВС України у Львівській області № 2/о/с/дск від 03 січня 2015 року «Про відрядження працівників Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області» позивача з 07 січня 2015 року відряджено до Донецької, Луганської й Харківської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районі проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з цим, у період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року позивач перебував та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 05 лютого 2015 року № 1/2698.

Час несення служби позивача в зазначений вище період відображено у Книзі № 1294 (дск) нарядів та обліку бойових дій в антитерористичній операції особового складу зведеного загону УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на території Донецької та Луганської областей, ведення якої розпочато 07 січня 2015 року та закінчено 05 лютого 2015 року.

Згідно даних, які містяться у вказаній Книзі в період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, позивач ніс службу в надурочний і нічний час, у вихідні дні та один святковий день. Указана обставина відповідачами-1, 3 не заперечується.

За таких обставин, виходячи з наведених вище судом норм законодавства, позивач мав право на виплату компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святковий день за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року.

Втім, докази про виплату позивачу такої компенсації в матеріалах справи відсутні, сторонами у справі таких доказів не надано. Наведена обставина підтверджується також Довідкою розрахунків грошового забезпечення за період: з січня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 , у якій відсутні відомості про нарахування та виплату позивачу компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святковий день за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, а лише вказано про виплату винагороди з участь в антитерористичній операції у лютому, жовтні та листопаді 2015 року.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для зобов`язання відповідача-3 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за службу понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святковий день за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

Разом з тим, у змісті позовних вимог позивач просить зобов`язати відповідачів-1, 3 здійснити йому нарахування та виплату грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року.

Проте докази несення позивачем служби понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні за період з 06 лютого 2015 року по 05 лютого 2016 року у матеріалах справи відсутні, що, як наслідок, виключає право позивача на отримання передбаченої законодавством компенсації за цей період.

Тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок кількості днів невикористаної соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та основної відпустки станом на день звільнення із органів внутрішніх справ (06 листопада 2015 року), нарахування та виплату компенсації за невикористані основну та соціальну додаткову відпустку як учаснику бойових дій із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу суд зазначає.

Відповідно до абзацу першого пункту 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі Положення), чинного на час виникнення спірних правовідносин особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року (абзац перший пункту 52 Положення).

Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства (пункт 56 Положення).

Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства (пункт 61 Положення).

Так, згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених вище норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, дає суду підстави дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ мають право на отримання під час проходження ними служби різного роду відпусток, конкретні види яких прямо передбачені Положенням. Водночас тим же Положенням визначено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства. Таким законодавством є, зокрема, Закон № 3551-XII, норми якого передбачають надання учаснику бойових дій такої пільги, як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Крім того, Положення містить застереження згідно з яким чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. При цьому, слід також відзначити, що відповідно до вимог Положення, яке є спеціальним нормативно-правовим актом та підлягає застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення органів внутрішніх справ та надання їм відпусток, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення.

Як слідує зі змісту пред`явленої позовної вимоги та підстав позову у цій частині, позивач уважає, що відповідачі-1, 3 при звільненні його зі служби в органах внутрішніх справ (07 листопада 2015 року) не здійснили розрахунку кількості днів невикористаної соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та основної відпустки, а також не провели йому нарахування та виплату компенсації за невикористані основну та соціальну додаткову відпустку як учаснику бойових дій.

Стосовно чергової (основної) відпустки позивача суд враховує таке.

Підпунктом 2.17.3 пункту 2.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Як слідує зі змісту Довідки розрахунків грошового забезпечення за період: з січня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 у липні 2015 року позивач отримав допомогу на оздоровлення.

Таким чином, факт виплати позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2015 року, на переконання суду, свідчить про використання ним чергової (основної) відпустки у цьому ж році, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за таку відпустку відсутні.

Стосовно соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій суд враховує таке.

Як встановив суд вище, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 05 серпня 2015 року ГУ МВС України у Львівській області.

Таким чином, з отриманням позивачем у 2015 році статусу учасника бойових дій він набув право на одержання у цьому році додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII.

В матеріалах справи відсутні докази використання позивачем, як учасником бойових дій, у році його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII додаткової відпустки.

З огляду на це, позивач відповідно до пункту 56 Положення мав право на виплату у день звільнення з органів внутрішніх справ грошової компенсації за невикористану в році звільнення додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Доказів щодо виплати такої грошової компенсації позивачу матеріали справи не містять. Відсутні такі відомості і в Довідці розрахунків грошового забезпечення за період: з січня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 .

За таких обставин суд уважає, що належить зобов`язати відповідача-3 нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані у рік звільнення з органів внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

Тому позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виготовити та направити через Головне управління Національної поліції у Львівській області до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням ОСОБА_1 із зазначенням в ній відомостей, окрім надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії, також індексації грошового забезпечення і суми грошового забезпечення за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час за період із 07 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року суд зазначає.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Суд відзначає, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з органів внутрішніх справ, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, яка у цій постанові відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15.

Як слідує з наявної у матеріалах справи Довідки № 765/2018 від 16 січня 2018 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області капітану міліції ОСОБА_1 , до неї включені такі додаткові види грошового забезпечення позивача за період з 2014 року по 2015 рік: надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%); премія (75% та 103%).

Втім, позивач уважає, що до його довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинні бути включені, окрім надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії також індексація грошового забезпечення та доплати за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час.

Суд критично оцінює доводи позивача про наявність правових підстав для включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням доплат за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час, оскільки такі доплати не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення та не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Суд відзначає, що такі виплати мають компенсаційний характер, пов`язані, як правило, з виконанням додаткових обов`язків. Тобто ці виплати не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, а тому вони не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Натомість твердження позивача про наявність підстав для включення доплат за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, тому суд їх відхиляє.

Висновок суду, щодо невключення до складового грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, доплат за несення служби в понадурочний час, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, за несення служби у нічний час, узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 266/2322/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 639/2222/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 295/2765/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а та від 16 вересня 2020 року у справі № 612/402/17.

Що стосується вимог позивача про включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовані Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсильну норму, суд уважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Верховний Суд у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу № 638/9697/17 при вирішенні питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, у постанові від 03 квітня 2019 року відступив від раніше висловленої з цього питання правової позиції Верховного Суду у справах № 522/11262/16-а та № 522/7855/17 та сформулював наступний правовий висновок.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, вони не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Тому при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Як слідує з наявних у матеріалах справи довідок-розрахунків грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року та за період з січня 2015 року по листопад 2015 року позивачу, починаючи з липня 2014 року по листопад 2015 року нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення повинна бути включена до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія.

Оскільки до Довідки № 765/2018 від 16 січня 2018 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не була включена індексація грошового забезпечення позивача, то за таких обставин належить зобов`язати відповідача-3 виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 із зазначенням в ній відомостей, окрім надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії, також індексації грошового забезпечення.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснити ОСОБА_1 : на дату прийняття на службу в поліцію (07 листопада 2015 року) розрахунок вислуги років для призначення надбавки за стаж служби в поліції, зарахувавши в такий стаж служби в органах внутрішніх справ із врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців у кількості 01 рік 07 місяців 25 днів із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу; із 07 листопада 2015 року перерахунок надбавки за вислугу років із врахуванням стажу служби в органах внутрішніх справ, обчисленого із включенням до нього часу навчання у вищому навчальному закладі, а також у зв`язку із цим перерахунок та виплату всього грошового забезпечення із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу суд зазначає.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина друга статті 78 Закону №580-VIII).

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (частина третя статті 78 Закону № 580-VIII).

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 78 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393), (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства суд зазначає, що обчислення стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону № 580-VIII, а частина друга цієї статті містить перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.

Разом з тим, відповідно до преамбули Постанови № 393 остання прийнята відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон № 2262-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Статтею 17-1 Закону № 2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд відзначає, що Постанова № 393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.

Суд звертає увагу на те, що пункт 2 Постанови № 393 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовує питання визначення вислуги років при призначенні пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Отже, суд доходить висновку, що пункт 2 Постанови № 393 не може бути застосований при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років в порядку статті 78 Закону № 580-VIII, оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання Закону № 2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.

Водночас при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років необхідно застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

При цьому, делегування частиною четвертою статті 78 Закону № 580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 520/903/19, від 31 березня 2020 року в справі № 520/2067/19, від 22 липня 2020 року в справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року в справі № 820/6656/16.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності зарахування часу його навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців тривалістю 01 рік 07 місяців 25 днів до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років, та уважає, що у цій частині позовних вимог належить відмовити повністю у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснити ОСОБА_1 на дату звільнення із поліції (31 березня 2016 року) розрахунок вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах із врахуванням один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції, а також розрахунок кількості діб невикористаних основної відпустки та соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в органах поліції із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року із вказанням зазначеного в наказі по особовому складу суд зазначає.

Щодо зобов`язання відповідача-2 здійснити позивачу на дату звільнення із поліції (31 березня 2016 року) розрахунок вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах із врахуванням один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції суд враховує.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 1992 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 393, якою затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 2, 3, 15 пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.

Абзацом 8 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Суд встановив, що згідно наказу Головного управління МВС України у Львівській області № 2/о/с/дск від 03 січня 2015 року «Про відрядження працівників Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області» позивача з 07 січня 2015 року відряджено до Донецької, Луганської й Харківської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районі проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з цим, у період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року позивач перебував та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 05 лютого 2015 року № 1/2698.

Таким чином, відповідно до вимог абзацу 8 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 позивач має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції на пільгових умовах із розрахунку: один місяць служби за три місяці.

Втім, у Розрахунку вислуги років на пенсію капітана поліції ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року час служби позивача в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) врахований відповідачем-2 як 01 місяць 26 днів, а коефіцієнт вказаний « 2».

Отже, всупереч вимогам абзацу 8 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 відповідач-2 не зарахував позивачу до вислуги років для призначення пенсії час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції на пільгових умовах із розрахунку: один місяць служби за три місяці.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає, що позивачу було зараховано окремо вислугу років за період з 01 квітня 2014 року по 11 травня 2015 року та в подвійному розмірі період перебування в зоні антитерористичної операції з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, що в сумі становить потрійне зарахування вислуги років для призначення пенсії, як він про це просить.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача-2 з огляду на імперативну норму абзацу 8 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393, яка передбачає, що саме періоди проходження особою служби протягом якого вона брала участь в антитерористичній операції підлягають пільговому зарахуванню, а не будь-які інші періоди її служби.

Крім того, наведені доводи жодним чином не спростовують зазначеного у Розрахунку вислуги років на пенсію капітана поліції ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року часу служби позивача в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) кількістю 01 місяць 26 днів, та визначеного коефіцієнта « 2».

За таких обставин, на переконання суду, належить зобов`язати відповідача-2 скласти Розрахунок вислуги років на пенсію капітана поліції ОСОБА_1 , зарахувавши йому до вислуги років для призначення пенсії час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Також суд враховує, що відповідно до абзацу восьмого пункту 10 Постанови № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, які безпосередньо визначають періоди, що зараховуються для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». Тому підстави для зобов`язання відповідача-2 додатково здійснити ще й розрахунок вислуги років для призначення одноразової грошової допомоги відсутні.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 здійснити розрахунок кількості діб невикористаних основної відпустки та соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в органах поліції із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року із вказанням зазначеного в наказі по особовому складу суд зауважує, що така вимога кореспондується з позовною вимогою про зобов`язання відповідача-2, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за невикористані із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року основну та додаткову відпустки у році звільнення із поліції із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу, якій суд надав правову оцінку нижче.

Крім того, суд також враховує, що у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області «По особовому складу» № 445о/с від 25 червня 2015 року ОСОБА_1 додатково зараховано до вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік за шість місяців кількістю 01 рік 07 місяців 25 днів. В Розрахунку вислуги років на пенсію, який наявний у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, вислуга років ОСОБА_1 станом на 31 березня 2016 року становить: 09 років 02 місяці 05 днів час служби у календарному обчисленні; 00 років 01 місяць 26 днів час служби в пільговому обчисленні; 01 рік 07 місяців 25 днів час навчання. В Розрахунку вислуги років на пенсію, який наявний у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області вислуга років ОСОБА_2 станом на 31 березня 2016 року становить: 09 років 02 місяці 05 днів час служби у календарному обчисленні; 00 років 01 місяць 26 днів час служби в пільговому обчисленні; час навчання відсутній. Таким чином, вказане свідчить про те, що відповідач-2 не зарахував час його навчання до вислуги років в календарному обчисленні, а також для призначення пенсії; час проходження служби протягом якого він брав участь в антитерористичній операції (один місяць з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року) не зарахований як один місяць за три місяці, а як за один місяць 26 днів.

З цього приводу суд зауважує, що за змістом частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У позовній заяві позивач у її прохальній частині (змісті позовних вимог) не заявив вимоги щодо зобов`язання відповідача-2 включити до Розрахунку вислуги років для призначення пенсії часу його навчання в календарному обчисленні, а тому суд відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України розглянув цю справу у межах заявленої позовної вимоги, якою є зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснити ОСОБА_1 на дату звільнення із поліції (31 березня 2016 року) розрахунок вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах із врахуванням один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції, а також розрахунок кількості діб невикористаних основної відпустки та соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби в органах поліції із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року із вказанням зазначеного в наказі по особовому складу.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за невикористані із 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року основну та додаткову відпустки у році звільнення із поліції із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу суд зазначає.

Відповідно до статті 92 Закону України 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина 2 статті 93 Закону № 580-VIII).

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина 4 статті 93 Закону № 580-VIII).

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина 4 статті 93 Закону № 580-VIII).

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина 9 статті 93 Закону № 580-VIII).

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина 10 статті 93 Закону № 580-VIII).

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На момент звільнення позивача зі служби в поліції (31 березня 2016 року) чинним було Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі Положення), яке, виходячи з вимог норми пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII застосовувалося у частині, що не суперечила цьому Закону.

Так, абзацом першим пункту 52 Положення передбачено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

А абзац другий пункту 56 Положення визначав, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Оскільки вказані норми не суперечили Закону № 580-VIII, то вони відповідно до вимог норми пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» підлягали застосуванню.

Аналізуючи доводи позивача у контексті наведених вище норм законодавства суд враховує наступне.

Стосовно основної (чергової) відпустки позивача суд зазначає.

У позовній заяві позивач вказує, що в наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96о/с «По особовому складу» розрахунок кількості днів за невикористану відпустку проведено за період роботи з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року. Фактично ж позивач прийнятий на службу в поліцію 07 листопада 2015 року, про що свідчить наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 19о/с від 07 листопада 2015 року. Отже, на думку позивача, розрахунок кількості днів за невикористану відпустку мав бути проведений за період роботи з 07 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року, і з врахуванням цього відповідач повинен був здійснити виплату йому грошової компенсації за невикористану відпустку.

Як слідує зі змісту Витягу із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с «По особовому складу» позивача з 31 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 березня 2016 року, у кількості 8 календарних днів.

З цього приводу суд відзначає, що відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Положення, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення.

Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.

За такого правового регулювання, суд доходить висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку за попередній рік (з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року), у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 808/2122/18.

Стосовно соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій суд враховує таке.

Як уже встановив суд вище, позивач є учасником бойових дій, зазначений статус отримав у 2015 році.

Пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надано право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Виходячи з наведеного, у році звільнення зі служби в поліції (2016 рік) позивач мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII.

Проте в матеріалах справи відсутні докази використання позивачем, як учасником бойових дій, у році його звільнення зі служби в поліції передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII додаткової відпустки.

З огляду на це, позивач відповідно до вимог частини 10 статті 93 Закону № 580-VIII та пункту 56 Положення мав право на виплату у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористану в році звільнення додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Доказів щодо виплати такої грошової компенсації позивачу матеріали справи не містять. Відсутні такі дані й у Витязі із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с «По особовому складу», а також в Архівній відомості № 1 ОСОБА_1 за період: з листопада 2015 року по грудень 2016 року, в яких вказано лише про виплату грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за період роботи з 01 січня до 31 березня 2016 року, кількістю 8 календарних днів у розмірі 1300,65 грн.

Посилання відповідача-2 на те, що: протягом періоду проходження служби в поліції позивач з рапортом про надання йому будь-якої відпустки не звертався; будь-яких перешкод для використання відпусток у позивача не було; відсутні відомості про відмову у наданні позивачу будь-яких відпусток (основних, додаткових, соціальних, тощо); наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 96о/с від 28 березня 2016 року позивач не оскаржував, як на підставу для невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані ним у році звільнення зі служби в поліції дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Частина 10 статті 93 Закону № 580-VIII та пункт 56 Положення містять імперативну норму про те, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Ця норма передбачає вичерпний перелік умов, необхідних для її реалізації, таких як:

1) наявність у поліцейського невикористаної у році звільнення зі служби в поліції відпустки (причому на вид відпустки згадана норма не вказує);

2) факт звільнення поліцейського зі служби.

Оскільки у межах спірних правовідносин зазначені вище умови виконуються щодо позивача, то підстави для незастосування відповідачем-2 імперативних приписів частини 10 статті 93 Закону № 580-VIII та пункту 56 Положення, відсутні.

Суд також критично оцінює посилання відповідача-2 на Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (набрав чинності з 27 травня 2016 року), оскільки такого нормативно-правового акта на момент виникнення спірних правовідносин не існувало.

Підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що належить зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані у рік звільнення зі служби в поліції (31 березня 2016 року) дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

Тому позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову (оновлену) довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із зазначенням в ній розміру вже перерахованого (оновленого) грошового забезпечення суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд відзначає, що право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, відповідач ще не здійснив перерахунку грошового забезпечення позивача. Такий обов`язок у відповідача виникне лише на виконання рішення суду у цій справі, та після набрання ним законної сили.

Наразі права позивача щодо отримання нової (оновленої) довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії із зазначенням у ній розміру вже перерахованого (оновленого) грошового забезпечення ще не порушені.

З огляду на наведене, враховуючи, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову (оновлену) довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із зазначенням в ній розміру вже перерахованого (оновленого) грошового забезпечення.

Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак, розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення позивачем витрат, пов`язаних з розглядом справи у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління МВС України у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007), Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053) про зобов`язання вчинити дії задоволити частково.

Зобов`язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за службу понад установлений законодавством робочий час, нічний час, а також у дні щотижневого відпочинку та святковий день за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

Зобов`язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у рік звільнення з органів внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

Зобов`язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 із зазначенням в ній відомостей, окрім надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії, також індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області скласти Розрахунок вислуги років на пенсію капітана поліції ОСОБА_1 , зарахувавши йому до вислуги років для призначення пенсії час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції за період з 07 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у рік звільнення зі служби в поліції (31 березня 2016 року) дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, із зазначенням вказаного у наказі по особовому складу.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 липня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.