Справа №: 671/929/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої - судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судового засідання Козак Г.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2021 року ОСОБА_6 звернулась до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовної заяви вказала, що 06.02.2019 біля 09.20 год. в с. Користова Волочиського району Хмельницької області вона, перебуваючи в рейсовому автобусі БАЗ-А 079.23 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який знаходився в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , сполученням м. Волочиськ - м. Хмельницький, не втримавши рівновагу через різкі маневрування водія та нещільно замкнені двері автобуса випала на дорогу. В результаті ДТП їй були спричиненні тілесні ушкодження середньої тяжкості. За вказаним фактом СВ Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12019240110000047 від 06.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 286 КК України, в якому їй було надано процесуальний статус потерпілої сторони. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_6 проходила довготривале лікування вартість якого становить 27095 грн. 38 коп. та їй встановлено ІІІ групу інвалідності. Крім того, позивачу було завдано моральну шкоду, яка супроводжується фізичним болем тривалого характеру. Психічний стан також змінився, її охоплює страх, коли поруч проїжджає автобус. Щоденна тривога та нервозність призвели до ослаблення організму в цілому. Зазначила, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки автобуса БАЗ-А 079.23 д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СТДВ «Глобус», набувачем всіх прав та обов`язків якого в подальшому стало ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСК».

У зв`язку з наведеним, позивач просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду в сумі 200000 грн., а з ПрАТ «СК «УСК» витрати на лікування в сумі 27095,38 грн., шкоду пов`язану зі стійкою втратою працездатності в сумі 50076,00 грн. та моральну шкоду в сумі 1354,76 грн.

Ухвалою від 09.06.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в позові повністю. Зазначив, що позивач проігнорувала ПДР України, оскільки залишилась стояти не тримаючись за поручні біля дверей автобуса під час його руху, та знехтувала вимогами водія сісти на вільне місце. Вказане, на думку ОСОБА_1 підтверджує, що потерпіла умисно завдала собі шкоди. Вважає, що розмір заявленої шкоди є необґрунтованим, оскільки належних і допустимих доказів позивачем не надано. Заявлений розмір моральної шкоди свідчить про безпідставне бажання ОСОБА_6 збагатитися. Звернув увагу на виплату позивачці 3000 грн після ДТП.

Представник відповідача ПАТ «СК «УСК» також направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що у події, яка сталась винна сама ОСОБА_6 , а не водій ОСОБА_7 чи ФОП ОСОБА_1 . Дії позивача є неправомірними та навмисними, а тому страхова сума виплаті не підлягає. Також з відзиву слідує, що між ТДВ «СТДВ «Глобус» та ФОП ОСОБА_1 15 вересня 2018 року було укладено Договір обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті НВО-2301-18-0000005. Даний договір укладено згідно з Постанови КМУ від 14.18.1996 № 959 «Про затвердження положення про обов`язкове страхування від нещасних випадків на транспорті». Враховуючи наявність вказаного Договору, позовні вимоги мають заявлятися у порядку Договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті НВО-2301-18-0000005 та наведеної Постанови КМУ, а не на підставі Полісу № АК/8149660 та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З наданих позивачем корінців автобусних квитків незрозуміло, чи була вона на момент випадку застрахована у ПАТ «СК «УСГ» та чи сплачував ФОП ОСОБА_1 страховий платіж ПАТ «СК «УСГ» за ОСОБА_6 .

Понесені витрати на лікування ОСОБА_6 вважають недоведеними, оскільки копії наданих чеків неналежної якості, а докази, що придбані медичні препарати призначались лікарем в справі відсутні.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились. Подали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному розмірі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталась через неправомірні та умисні дії позивача, а вини водія автобуса немає, саме тому кримінальне провадження закрито. Він не має обов`язку сплачувати шкоду, оскільки дана пасажирка від нещасного випадку була застрахована на підставі договору від 15.09.2018. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно полісу АК8149660. Позивач мала квиток, форма якого зі страховою компанією була погоджена. Страховий платіж за цього пасажира (по її квитку) ним було сплачено. Також вказав, що ним було надано позивачці благодійну допомогу в сумі 3000 грн., проте розписки на підтвердження цього не відбиралась. Також він намагався надати ОСОБА_6 додаткову допомогу на суму 12 000 грн., проте отримав агресивну відмову з вимогою заплатити в рахунок відшкодування шкоди 200 000 грн. Таку поведінку він розцінює критично.

Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Гаврищук В.В. проти задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 заперечив. Вважає, що в даних правовідносинах, за відсутності вини водія, має відшкодовуватись шкода страховиком згідно Полісу цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, вбачає винною в ДТП позивача, що є підставою для відмови у позові в цілому.

Представник ПАТ «СК «УСК» в судове засідання не з`явився. Подав клопотання про відкладення розгляду справи через його зайнятість в іншій справі. Аналогічне клопотання представник відповідача заявляв 12.07.2021, що було приводом відкладення судового розгляду 13.07.2021.

Ухвалою суду від 28.07.2021, без виходу до нарадчої кімнати, в задоволенні даного клопотання відмовлено враховуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Допитана свідок ОСОБА_3 (директор відділення страховика у Хмельницькій області) суду пояснила, що на час настання ДТП з ОСОБА_6 цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_1 була застрахована згідно Полісу, а також був чинний Договір обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. На усне звернення позивача одразу після ДТП вона роз`яснювала ОСОБА_6 порядок відшкодування страхових виплат та правові підстави для їх здійснення. Пізніше, від ОСОБА_6 надійшла письмова заява про виплату страхового відшкодування, на яку надано відповідь з роз`ясненнями.

Свідки ОСОБА_4 (інженер з безпеки праці ФОП ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (син відповідача 1) суду пояснили, що після настання дорожньо-транспортної пригоди - 06.02.2019 вони приїхали на місце події. ОСОБА_6 тоді запевняла, що водій автобуса ні в чому не винуватий, а винна виключно вона. При відвідуванні позивача в лікарні, вона також підтримувала таку позицію. Від ФОП ОСОБА_5 ними було передано ОСОБА_6 3000 грн. Крім того, ОСОБА_5 приносив позивачу ще 12 000 грн. допомоги, однак через конфлікт з боку родичів потерпілої, які вимагали від ОСОБА_5 суму 200 000 грн., кошти передані не були.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , допитавши свідків, дослідивши письмові докази та надавши оцінку доказам та вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З копії постанови слідчого СВ Волочиського ВнП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 23.09.2020 про закриття кримінального провадження № 12019240110000047 судом встановлено, що 06.02.2019 біля 09.20 год. в с. Користова Волочиського району Хмельницької області по вул. Хмельницька, 80, ОСОБА_6 перебуваючи в рейсовому автобусі БАЗ-А 079.23 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_7 зі сполученням м. Волочиськ - м. Хмельницький, рухаючись в напрямку м. Хмельницький, на нерівній ділянці дороги не втримала рівновагу та випадково відкривши вхідні двері випала з автобуса. В результаті падіння ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому гомілки правої ноги зі зміщенням та вивиху лівої ноги зі зміщенням і була госпіталізована в травматологічне відділення Волочиської ЦРЛ. Вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно зазначеної постанови, органом досудового розслідування встановлено, що пасажирка ОСОБА_6 зайшовши в автобус, зачинивши передні пасажирські двері залишилася стояти біля дверей хоча в автобусі був вільний прохід, стоячих пасажирів не було, в автобусі були вільні сидячі місця, салон автобуса обладнаний поручнями для тримання. Під час руху в автобусі неодноразові вимоги водія ОСОБА_7 сісти на вільні місця, пасажирка ОСОБА_6 проігнорувала, в одній руці тримала мобільний телефон, в іншій жіночу сумочку, задньою частиною тіла (спиною) оперлася на поручень, не тримаючись за нього, порушуючи Розділ 5.2, 5.3 ПДР України згідно якого пасажири повинні сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху і не відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі проявивши необачність, безпечність та необережність, отримала травми випавши з автобуса на автодорогу в с. Користова Волочиського району Хмельницької області. (а.с. 24-34).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 31 від 28.03.2019 у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого ключично-акроміального з`єднання та стернального кінця лівої ключиці, відривного перелому великого горбика лівої плечової кістки, закритого косого перелому лівої стегнової кістки, латерального вивиху правого гомілково-ступневого суглобу з переломом латеральної та медіальної кісточок великогомілкової кістки, саден обох кистей. Дані тілесні ушкодження - середньої тяжкості, вони могли виникнути одномоментно, можливо і внаслідок випадіння потерпілої з автобуса, який рухався. В описовій частині експертизи міститься посилання на проходження ОСОБА_6 лікування та призначень лікарів (а.с.121-123).

Після перенесеної політравми, ОСОБА_6 з 10.12.2019 було встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.01.2023, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0052176, копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 , копією довідки Волочиської ЦРЛ № 190 від 15.02.2019, копією листа КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» від 09.04.2021 № 316, копією індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1585 (а.с. 10-12, 47-48).

Фіскальними чеками та товарним чеком на придбання медикаментів, засобів медичного призначення, оригінали яких наявні в матеріалах справи, доводиться, що ОСОБА_6 витратила на лікування 27018,41 грн. (а.с. 13-22, 125-130).

Судом встановлено, що обрахунки позивача містять помилки, тому заявлена нею сума 27095,38 коп. не доведена в повній мірі і підлягає зменшенню. Також суд звертає увагу на те, що до витрат на лікування необґрунтовано включено 100 грн. по чеку ТОВ «СВК фарм» аптека № 4 № 219590 від 04.02.2019. Дана покупка мала місце до настання дорожньо-транспортної пригоди, тому суд вказану суму виключає.

Зазначені витрати на суму 27018,41 грн. та необхідність їх здійснення підтверджені документально: випискою з медичної карти стаціонарного хворого для МСЕК від 11.12.2020, довідкою КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» від 22.07.2021 № 622, листком лікарських призначень хворого ОСОБА_6 , фіскальними чеками та товарним чеком (а.с.11,12, 116-121, 125-130).

З копії листа від 16.02.2021 слідує, що ОСОБА_6 зверталась до ФОП ОСОБА_1 , як до власника джерела підвищеної небезпеки, з проханням оплатити їй вартість лікування (а.с. 35-36).

23.02.2021 ФОП ОСОБА_1 надав відповідь, якою фактично відмовив потерпілій, повідомивши про направлення її листа та інших документів страховику (а.с. 90).

Крім того, судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобуса БАЗ А079.23, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СТДВ «Глобус», набувачем всіх прав та обов`язків якого з 19.12.2019 є ПАТ «СК «УСГ». Вказане підтверджується копією полісу № АК8149660, витягом з сайту Перевірки чинності полісу внутрішнього страхування (https://policy-web.mtsbu.ua/) та копією листа № 03/2072 від 23.03.2020 (а.с. 8, 42, 44, 49).

16.01.2020 ОСОБА_6 зверталась до страхової компанії із заявою про виплату їй страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка мала місце 06.02.2019, однак ПАТ «СК «УСГ» повідомила заявника (її представника), що у зв`язку із ненадходженням витребуваних страховиком документів не має підстав для прийняття рішення про страхову виплату. Вказане підтверджується копією адвокатського запиту № 4 від 14.02.2020, копією листа ОСОБА_6 від 12.03.2020, копіями листів ПАТ «СК УСГ» № 03/1439 від 27.02.2020, № 03/2072 від 23.03.2020, № 03/1423 від 22.02.2021 (а.с. 37-38, 40-43, 46).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид) (пункт 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з положень статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Згідно з п.п. 9.3, 9.4 ст. 9 Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Страховим полісом № АК8149660 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих визначено в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень (а.с.124)

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Зі змісту п.п. 26.1, 26.2 ст. 26 Закону слідує, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (ст. 26-1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи дане рішення суд враховує, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 21 квітня 2021 року справа № 450/4163/18, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц; від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (ч. 3 ст.1193 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_6 або непереборної сили.

Однак, дії ОСОБА_6 суд розцінює як грубу необережність, яка призвела до випадіння з автобуса. З досліджених доказів слідує, що остання, нехтуючи неодноразовими вимогами водія присісти на вільне місце, в порушення пункту 5.2 ПДР України їхала в автобусі стоячи не тримаючись за поручень. Тому суд встановив достатність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_6 06.02.2019, перебуваючи в автобусі БАЗ-А 079.23 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який знаходився у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , їхала в автобусі стоячи не тримаючись за поручень і на нерівній ділянці дороги не втримавши рівноваги випала з автобуса. Внаслідок ДТП позивач отримала травми, а тому проходила лікування, перенесла фізичний біль та моральні страждання, а також стала особою з інвалідністю ІІІ групи.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобуса БАЗ А079.23 д.н.з. НОМЕР_1 згідно полісу № АК8149660 була застрахована ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником всіх прав та обов`язків якого з 19.12.2019 є ПАТ «СК «УСГ».

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Документально підтверджені витрати на лікування ОСОБА_6 становлять 27018,41 грн.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 50076 грн. (4173 грн. х 12 = 50076 грн.).

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що позивач, будучи працездатною особою, отримала численні переломи кісток, була прооперована, проходила тривале багатомісячне лікування, та їй встановлено ІІІ групу інвалідності до 2023 року, а отже для відновлення стану здоров`я ОСОБА_6 необхідно ще багато часу. Вказані події не можуть не викликати у позивача психологічних страждань, та як наслідок, моральної шкоди, що є беззаперечною підставою для отримання відповідної компенсації.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої і не повинен призводити до її збагачення.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнала позивач у зв`язку з отриманими травмами та подальшим тривалим лікуванням, суд оцінює моральну шкоду в 50 000 грн., проте вважає за необхідне зменшити її розмір до 20 000 грн., враховуючи грубу необережність ОСОБА_6 .

Тому, у відповідності до ст.ст. 22, 26-1, 26-2 Закону з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути:

-27018,41грн. витрат на лікування,

-50076,00 грн. за шкоду, пов`язану із стійкою втратою ОСОБА_6 працездатності та встановленням їй ІІІ групи інвалідності,

-1354,76 грн. моральної шкоди.

Суд звертає увагу на те, що 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяної здоров`ю в даному випадку становить 3854,72 грн. ((27018,41+50076,00)х5% = 3854,72)). Однак, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, суд не вправі вийти за межі позовних вимог, а тому задовольняє до стягнення зі страховика суму страхового відшкодування за моральну шкоду 1354,76 грн., тобто в заявленому ОСОБА_6 розмірі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням даних положень, відповідач ОСОБА_1 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, має відшкодувати потерпілій різницю між фактичним розміром заподіяної моральної шкоди (зменшеної судом через грубу необережність позивача до 20000 грн.) і страховою виплатою моральної шкоди, а саме 18 645,24 грн. (20 000 - 1354,76 = 18 645,24) Зазначена сума підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи доводи відповідачів про необхідність застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» із змінами і доповненнями, враховуючи наявність укладеного між ТДВ «СТДВ «Глобус» (правонаступником якого з 19.12.2019 є ПАТ «СК «УСГ») та ФОП ОСОБА_1 15 вересня 2018 року Договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті НВО-2301-18-0000005, суд зазначає наступне.

Статтею 32 Закону визначено випадки коли шкода страховиком не відшкодовується. Так, з п. 32.3 даної статті слідує, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування".

Законом України «Про страхування» пунктом 6 статті 7 передбачено такий вид обов`язкового страхування як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Аналізуючи вказані норми закону в сукупності із обставинами даної справи, суд приходить до висновку, що водій рейсового автобусу ОСОБА_7 не спричинив ДТП та не винний у ньому, а як вже зазначалося вище, спричиненню ДТП сприяла груба необережність пасажирки ОСОБА_6 .

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеній в постанові від 02 липня 2019 року по справі № 689/1388/16-к.

Тому суд вважає правильним вибір позивачем норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та відсутність підстав для відмови у виплаті страхових сум на підставі Закону.

Крім того, суд відхиляє доводи представника ПАТ «СК «УСГ», наведені у відзиві, стосовно ненадання позивачем страховику заяви про виплату страхового відшкодування та оригіналів необхідних документів, як підстави для відмови у позові.

Із аналізу ст. 37 Закону можна зробити висновок, що перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

В Законі не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи безпосередньо до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року, справа № 465/4287/15 зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Також суд вважає недоведеним сплату відповідачем ФОП ОСОБА_1 позивачу 3000 грн. під час її лікування, оскільки належних та допустимих письмових доказів на підтвердження даного факту суду не надано. Показання свідків, не можуть бути доказами проведених фінансових операцій фізичної-особи підприємця.

Підсумовуючи, суд вважає частково обґрунтованим позов про стягнення на користь ОСОБА_6 шкоди заподіяній її здоров`ю, а тому доведені витрати на лікування, шкоду пов`язану із стійкою втратою працездатності та моральну шкоду слід стягнути з відповідачів, враховуючи зменшення розміру моральної шкоди з підстав грубої необережності позивача в настанні дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, в силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України та п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з кожного відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в мінімально встановленому розмірі - 908 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187, 1193-1195 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 22, 26, 26-1, 32, 37 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 81, 82, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 18 645 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 24 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_6 витрати на лікування в сумі 27018 (двадцять сім тисяч вісімнадцять) гривень 41 копійка, моральну шкоду в сумі 1354 (одна тисяча триста п`ятдесят чотири) гривні 76 копійок та страхове відшкодування за одержану пасажиром травму при встановленні інвалідності ІІІ групи в сумі 50076 (п`ятдесят тисяч сімдесят шість) гривень, а всього 78449 (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 17 копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А.

Повний текст рішення складено 29 липня 2021 року.

Суддя: