УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/4970/21

Провадження № 22-ц/4820/1065/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Філіпчук О. В.,

з участю: в режимі відеоконференції представників

відповідача Новака А. А. і ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Марчук О. М.

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №686/4970/21за апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 31 травня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-центр», про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначав, що наказом Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України «Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-Центр» (далі Філія) від 01 лютого 2021 року він звільнений з посади продюсера (лінійний) відділу виробництва тематичного та національного контенту за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Вважає, що звільнення проведено з порушенням вимог законодавства. Він є особою, обраною до виборного профспілкового органу (профкому) первинної профспілкової організації, яка діє у Філії і має додаткові гарантії, передбачені частиною 3 статті 252 КЗпП України, частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статтями 1, 3 Конвенції про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються № 135 Міжнародної організації праці. Він є діючим членом профкому, про що відповідачеві було відомо. Проте згоду на його звільнення у первинної профспілкової організації, а також вищого органу Хмельницької обласної організації профспілки працівників культури України не запитували і така згода не надавалась. Крім того, на час звільнення були вакантні посади і він погоджувався на переведення на ці посади, проте був звільнений з роботи. Про умисне бажання його звільнити свідчать факти порушення вимог трудового законодавства, встановленні при розгляді справи № 689/9001/18 за його позовом про поновлення на роботі. За його зверненням первинна профспілкова організація Філії і вищий орган профспілки надсилали роботодавцеві прохання вирішити спір у досудовий спосіб, надавши можливість ОСОБА_2 продовжити роботу на творчій посаді або на запропонованій Філією посаді. Працівник, на декретному місці якої він працював і був звільнений у зв`язку з її з виходом на роботу, 12 лютого 2021 року звільнилася з роботи, не погодившись на зміну істотних умов праці.

Тому позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ № 10 від 01 лютого 2021 року філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України «Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-Центр» про звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді продюсера (лінійний) відділу виробництва тематичного та національного контенту; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2021 року по день ухвалення рішення у розмірі 643,07 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року у позові відмовлено.

ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування обставин справи та невірну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального права - частини 3 статті 252 КЗпП України, частини 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Суд неправомірно не застосував ухвалу Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №686/27915/18 від 31 серпня 2020 року, відповідно до якої згода профспілкової організації на звільнення її члена на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України є обов`язковою. Крім того, не застосовано норми Конвенції МОП №135. Суд не дослідив фактичне переслідування його відповідачем з метою звільнення з роботи, як помсту за поновлення на роботі через суд. Не взято до уваги докази можливості залишення на роботі.

У відзиві АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав оцінку доказам. Вважає, що ОСОБА_2 маніпулює висновками Верховного Суду щодо застосування статті 252 КЗпП України та посилається на процесуальне рішення суду у справі № 686/27915/18, а не на кінцеву постанову, в якій висловлено висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України попередня згода профспілкової організації на звільнення працівника не вимагається.

У засіданні апеляційного суду представники відповідача і третьої особи апеляційну скаргу не визнали.

ОСОБА_2 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили 18 квітня 2019 року, відповідно до наказу АТ «НСТУ» від 10 вересня 2019 року № 54-кр ОСОБА_2 поновлений на посаді заступника завідувача відділу радіо FМ творчо-виробничого об`єднання радіопрограм (а.с. 25 на звороті, 47, т. 1).

01 липня 2020 року позивач звернувся до менеджера філії АТ «НСТУ» із заявою про переведення його з 02 липня 2020 року на посаду продюсера (лінійний) ТО Телерадіопрограм ТВО «Бюро Телерадіоновин» за строковим трудовим договором на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 до фактичного виходу на роботу основного працівника (а.с. 174, 196, т. 1).

На підставі наказу № 43-к від 01 липня 2020 року ОСОБА_2 переведений на посаду продюсера (лінійний) ТО Телерадіопрограм ТВО «Бюро Телерадіоновин» за строковим трудовим договором на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 до фактичного виходу на роботу основного працівника. Ознайомлення працівника з наказом підтверджується його підписом (а.с. 177, 197, т. 1).

Наказом АТ «НСТУ» від 14 вересня 2020 року № 485 введено в дію зміни до структури та штатного розпису АТ «НСТУ» в цілому та філії АТ «НСТУ» «Хмельницька регіональна дирекція «Поділля-Центр» (а.с. 198, т. 1).

У зв`язку із введенням в дію змін до штатного розпису АТ «НСТУ» відповідно до наказу Філії від 16 вересня 2020 року № 66-к продюсера (лінійного) ТО Телерадіопрограм ТВО «Бюро Телерадіоновин» ОСОБА_3 переміщено на посаду продюсера (лінійного) відділу виробництва тематичного та національного контенту (а.с. 203, т. 1).

Наказом філії АТ «НСТУ» від 16 вересня 2020 року № 68-к переміщено ОСОБА_2 продюсера (лінійного) ТО Телерадіопрограм ТВО «Бюро Телерадіоновин» на посаду продюсера (лінійного) відділу виробництва тематичного та національного контенту на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 до фактичного виходу основного працівника на роботу (а.с. 205, т. 1).

Згідно з повідомленням від 07 грудня 2020 року позивача повідомлено про зміну істотних умов праці, з яким останній ознайомився та погодився продовжувати роботу на нових умовах. Зміни стосувалися найменування посади з «продюсер (лінійний) відділу виробництва тематичного та національного контенту» на «оброблювач інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту», завдань та обов`язків, а також розміру оплати праці з 15 лютого 2021 року (а.с. 58, т. 1).

01 лютого 2021 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про переривання відпустки по догляду за дитиною з 11 лютого 2021 року (а.с. 176, 206, т. 1).

Відповідно до наказу Філії № 9-к від 01 лютого 2021 року продюсеру (лінійному) відділу виробництва тематичного та національного контенту ОСОБА_3 перервано відпустку по догляду за дитиною. Вона вважається такою, що приступила до роботи з 11 лютого 2021 року (а.с. 175, 207, т. 1).

На підставі наказу Філії АТ «НСТУ» Хмельницької регіональної дирекції «Поділля-центр» № 10-К від 01 лютого 2021 року ОСОБА_2 з 10 лютого 2021 року звільнений з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору, пов`язаного з фактичним виходом з відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 , на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 45, 209, т. 1).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог діючого законодавства.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина 1 статті 21 КЗпП України).

За положеннями статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до матеріалів справи з ОСОБА_2 був укладений строковий трудовий договір до фактичного виходу основного працівника на роботу.

Тому у зв`язку з виходом основного працівника ОСОБА_3 на роботу звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України є правомірним.

У справі відсутні належні, допустимі і достатні докази того, що заява позивача про переведення на посаду продюсера у частині кінцевого терміну перебування на посаді була написана під примусом інспектора відділу кадрів, у зв`язку з чим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у цій частині.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що позивача звільнено з роботи без згоди на це первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї професійної спілки не заслуговують на увагу з таких підстав.

Статтею 43КЗпП Українипередбачені випадки,за якихрозірвання трудовогодоговору зініціативи власникаабо уповноваженогооргану проводитьсяза попередньоюзгодою виборногооргану первинної профспілкової організації, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Таке ж положення містить і норма частини 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Вказана норма встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі статтею 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін чинне трудове законодавство України не передбачає.

Такий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2020 року у справі № 592/14598/18, який суд першої інстанції обґрунтовано врахував на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність неврахування висновку Верховного Суду, висловленого в ухвалі від 19 серпня 2020 року у справі №686/27915/18, не заслуговує на увагу, оскільки зазначеною ухвалою справа була передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року справа № 686/27915/18 повернута на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у зв`язку з тим, що у даній справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи Об`єднаною палатою, оскільки у справах № 331/1626/16-ц, № 147/1072/15-ц, № 592/14598/18 інші фактичні відносини, які не є подібними до відносин у справі №686/27915/18 щодо застосування частини 3 статті 252 КЗпП України і підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права відсутні.

Не ґрунтується на законі твердження позивача про порушення вимог трудового законодавства при його звільненні з роботи по причині непереведення за згодою на вакантні посади.

За діючим законодавством у роботодавця відсутній обов`язок працевлаштування працівника при його звільненні за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Крім того, листом № 51 від 10 лютого 2021 року ОСОБА_2 був повідомлений, що станом на 10 лютого 2021 року наявні вакантні посади кореспондента - кваліфікаційні вимоги до посади: ступінь вищої освіти магістр (спеціаліст) за спеціальністю «Журналістика» або «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», та редактора - кваліфікаційні вимоги до посади: ступінь вищої освіти магістр (спеціаліст) за спеціальністю «Журналістика». 12 лютого 2021 року Філія АТ «НСТУ» листами № 62, № 63 повідомила позивача про неможливість прийняття на роботу на посаду редактора, кореспондента у зв`язку з його невідповідністю кваліфікаційним вимогам (а.с. 60-61, 63-65, 211-212, 215-216, т. 1).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незастосування судом вимог статей 1, 3 Конвенції про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються № 135, ратифікованої Законом № 798-IV (798-15 ) від 15.05.2003.

Відповідно до статті 1 зазначеної Конвенції представники працівників на підприємстві користуються ефективним захистом від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, включаючи звільнення, що ґрунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, чи на їхньому членстві у профспілці або на їхній участі в профспілковій діяльності, в тій мірі, в якій вони діють відповідно до чинного законодавства чи колективних договорів або інших спільно погоджених умов.

У матеріалах справи відсутні докази того, що звільнення ОСОБА_2 ґрунтується на його членстві у профспілці або участі у профспілковій діяльності.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 липня 2021 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта