ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року Справа № 923/550/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр", м. Миколаїв,

до Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, м. Херсон

про стягнення заборгованості за договором у сумі 112 890,49 грн,

Приватне акціонерне товариство "Миколаївський експертно-технічний центр" 20.04.2021 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради суму боргу в розмірі 112 890,49 грн за договорами на проведення позачергового технічного огляду ліфтового обладнання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 року, справу розподілено судді Пригузі П.Д.

Ухвалою від 21.04.2021 Господарським судом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Суд встановив Відповідачу строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): заяв по суті справи (відзив, заперечення); заяв з процесуальних питань (у разі їх наявності); копій реєстраційних документів. Позивачу встановлено строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий), для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): заяв по суті справи (відповідь на відзив); заяв з процесуальних питань (у разі їх наявності).

Від відповідача 03.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 176-178), згідно із яким, Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем 29.06.2021 до суду надано відповідь на відзив (а.с. 185-189).

Розпорядженням керівника апарату суду 29.06.2021 № 266, у зв`язку із довготривалим відрядженням судді Пригузи П.Д. до Господарського суду Закарпатської області для здійснення правосуддя строком на один рік, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 923/550/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 справу № 923/550/21 розподілено судді Литвиновій В.В.

Господарським судом Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. постановлено ухвалу від 29.06.2021 року, якою: прийнято справу № 923/550/21 до свого провадження; розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «Миколаївський експертно-технічний центр» в особі Херсонської філії (далі - Позивач) та Департаментом Житлово-комунального господарства Херсонської ради (далі - Відповідач) було укладено договори про надання послуг № 847 від 05.10.2020 року, № 918 від 21.10.2020 року, №1027 від 11.11.2020 року , № 1056 від 16,11.2020 року, № 1059 від 16.11.2020 року, № 1062 від 16.11.2020 року, № 1070 від 16.110.2020 року, № 1071 від 16.11.2020 року, № 1096 від 18.11.2020 року, № 1102 від 20.11.2020 року, № 1108 від 23.11.2020 року, № 1111 від 23.11.2020 року, № 1114 від 23.11.2020 року, № 1119 від 23.11.2020 року № 1145 від 25.11.2020 року, № 1152 від 26.11.2020 року, № 1153 від 26.11.2020 року, № 1154 від 26.11.2020 року, № 1155 від 26.11.2020 року, № 1156 від 26.11.2020 року, № 1158 від 26.11.2020, № 1160 від 26.11.2020 року, № 1162від 26.11.2020 року, № 1164 від 26.11.2020 року, № 1166 від 26.11.2020 року, № 1166 від 26.11.2020 року, № 1170 від 26.11.2020 року, № 1173 від 26.11.2020 року, № 1176 від 30.11.2020 року, № 1179 від 30.11.2020 року, № 1182 від 30.11.2020 року, № 1185 від 30.11.2020 року, № 1188 від 01.12.2020 року, № 1191 від 01.12.2020 року, № 1194 від 01.12.2020 року, № 1197 від 01.12.2020 року, № 1200 від 01.12.2020 року, № 1203 від 01.12.2020 року, № 1206 від 02.12.2020 року, № 1209 від 02.12.2020 року, № 1212 від 02.12.2020 року, № 1215 від 02.12.2020 року, № 1218 від 02.12.2020 року на проведення позачергового технічного огляду ліфтового обладнання на загальну суму 108 900,00 грн. (надалі Договори, а.с. ).

Строк виконання робіт за Договорами був визначений сторонами не пізніше 31.12.2020 року.

Згідно предмету договорів, Відповідач доручив, а Позивач зобов`язався надати йому послуги з позачергового обстеження ліфтів у житлових будинках м. Херсон.

За результатами наданих послуг Позивач надав представнику Відповідача висновки експертиз, які засвідчені підписом останнього без зауважень.

На підтвердження належного надання послуг складені акти здачі-приймання наданих послуг № 399, № 424, № 453, № 521, № 522, № 523, № 466, № 467, № 472, № 474, № 479, № 478, № 476, № 477, № 484, №487, №488, №489, № 490, №491, №492, № 493, №494, № 495, № 496, № 497, № 498, № 499, № 500, № 501, № 516, № 520, № 513, № 512, № 511, № 510, № 509, № 508, № 518, № 519, №517, № 515, № 514.

Згідно умов Договорів оплата за надані послуги здійснюється по факту виконаних робіт на підставі в актів приймання виконаних робіт.

Зазначені акти тричі надавалися позивачем відповідачеві: при передачі відповідного висновку; листом від 12.01.2021 (а.с. 164); листом від 22.02.2021 (а.с.165).

Відповідно до листа від 24.02.2021 (а.с. 166), відповідач повернув позивачу вказані вище акти виконаних робіт без погодження, посилаючись на те, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», згідно п. 2.1 «За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (відкритих асигнувань (виділених коштів), залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів (в частині власних надходжень) та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів.

Відсутність розрахунку з боку відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради за надані, відповідно до вищевказаних договорів, позивачем послуг, стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема відноситься договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що доказів своєчасного виконання взятих на себе господарських зобов`язань відповідачем Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради до суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідача про необґрунтованість подання позову безпосередньо Позивачем, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступні міркування.

Згідно із п. 3.1 Положення про Херсонську філію Приватне акціонерне товариство "Миколаївський експертно-технічний центр" (а.с. 159), філія є відокремленим структурним підрозділом Підприємства, що не наділений статусом юридичної особи і здійснює частину виробничих, господарських та інших функцій Підприємства, до складу якої вона входить, має окремий баланс та поточний рахунок в установах банків.

Відповідно до п. 5.4.1 вказаного положення (а.с. 161), директор філії має право заключати з юридичними та фізичними особами України господарські та громадсько-правові договора.

Частиною 1 статті 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною 3 статті 95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Сторони господарського процесу повинні мати господарську процесуальну правоздатність і господарську процесуальну дієздатність (ст. 44 ГПК України).

Суд зазначає, що господарська процесуальна правоздатність визначається як здатність усіх фізичних і юридичних осіб мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника, якою вони володіють на підставі їхнього права на судовий захист у господарському суді своїх прав і законних інтересів. У цьому виражається нерозривний процесуальний зв`язок між процесуальною правоздатністю і здатністю мати матеріальні права та обов`язки. Особа наділяється процесуальною правоздатністю з метою захисту матеріальних прав і інтересів. Правоздатність у матеріальному праві - це здатність мати відповідні матеріальні права і нести обов`язки, а процесуальна правоздатність - це можливість бути в господарському суді стороною, третьою особою, заявником.

Оскільки господарська процесуальна правоздатність тісно пов`язана з матеріально-правовою правоздатністю і з матеріальним правом, яке підлягає захисту, вона виникає одночасно з виникненням здатності мати матеріальні права. Відповідно до ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Для юридичних осіб обсяг процесуальної правоздатності й процесуальної дієздатності збігається, оскільки процесуальна правоздатність і процесуальна дієздатність юридичної особи виникають одночасно з моменту державної реєстрації юридичної особи.

Що ж до господарської процесуальної правоздатності та дієздатності відокремлених підрозділів юридичних осіб, філій і представництв, то останні, будучи наділені певним обсягом господарських прав та обов`язків (господарська компетенція), тим не менше, не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю, оскільки не мають статусу юридичної особи, та, відповідно не можуть виступати позивачами та відповідачами. Враховуючи вищевикладене, позов правомірно подано до суду саме Приватним акціонерним товариством "Миколаївський експертно-технічний центр", а не його філією.

Із приводу посилання Відповідача щодо неналежності актів здачі-приймання робіт, як доказів, у зв`язку з відсутністю посилання на Договори, то суд не може із ними погодитися, виходячи з таких міркувань.

Акти здачі-приймання робіт містять місце виконання робіт - адресу, яка збігається з предметом договорів.

Окрім того, відповідно до абз. 11 ст. 1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996), абз. 1 п. 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, платіжна вимога, платіжне доручення, бухгалтерська довідка тощо.

Призначення складання первинних документів - фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено ч. 2 ст. 9 Закону № 996 та абз. 1 п. 2.4 глави 2 Положення № 88, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із абз. 3 п. 2.4 глави 2 Положення № 88, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені такі додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, зазначення у якості підстави в акті здачі-приймання робіт договору є необов`язковим у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також суд наголошує на тому, що з листів сторін щодо актів здачі-приймання робіт, які містяться у матеріалах справи (а.с. 164-166), не вбачається, що Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради висловлювалися зауваження до актів здачі-приймання робіт, зокрема їх форми чи змісту.

Щодо аргументів Відповідача про бюджетну програму, строк виконання якої скінчився, то суд зазначає наступне.

Виконання грошових зобов`язань не залежить від наявності та/або відсутності бюджетних програм.

До вищезазначених висновків суд прийшов, виходячи із таких міркувань.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діючим бюджетним законодавством України передбачено затвердження бюджетних програм та їх реалізація. Одночасно суд зазначає, що, відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України, у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів.

Згідно частини 2 ст. 20 Бюджетного кодексу України, особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм, а відповідно до частини 3 - бюджетні програми формуються головними розпорядниками бюджетних коштів під час підготовки пропозицій до Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та складання бюджетного запиту з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку.

Суд виходить з того, що укладені сторонами договори не містять посилань на бюджетну Програму сталої роботи житлового господарства міста Херсона на 2016 -2020 роки.

Отже, посилання відповідача на вищевказану програму як на підставу невиконання своїх зобов`язань за Договорами може свідчити про намір Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради ухилитися від виконання своїх обов`язків за вказаними договорами.

Окремо суд звертає увагу на те, що договори про надання послуг на проведення позачергового технічного огляду ліфтового обладнання на загальну суму 108 900,00 грн укладались наприкінці календарного 2020 року.

Вищевказаний факт укладання договорів наприкінці бюджетного року може свідчити про наміри відповідача не здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

У той же час, не зважаючи на зазначені вище дії Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, суд вказує на те, що, відповідно ч. 3 ст. 75 бюджетного кодексу України, згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України відповідно до статті 34 цього Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 75 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Частина 5 статті 5 Бюджетного кодексу України встановлює, що місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.

При цьому частина 7 статті 78 Бюджетного кодексу України, визначає порядок прийняття рішень щодо внесення змін до місцевих бюджетів.

За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що за умови належного виконання посадовими особами Відповідача своїх обов`язків, розрахунок за виконані роботи міг бути здійснений за відповідним запитом відповідальних посадових осіб як у 2020 році, так і у 2021 року.

За таких обставин, відповідачем взяті на себе за Договорами зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи не виконані, за що останній просить стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради 112 890, 49 грн., з яких 108 900, 00 грн заборгованість за надані послуги; 1851, 30 грн інфляційні витрати; 402, 72 грн 3 % річних; 1736, 47 грн пеня.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо 112 890, 49 грн позивачем доведені, а зазначена суму підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Позивач у позові просить вирішити питання про розподіл судових витрат по справі.

За ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2270, 00 грн судового збору за платіжним дорученням № 1036 від 13.04.2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2270, 00 грн покладається на відповідача.

Щодо клопотання Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" про покладення на відповідача витрат на поштові витрати та професійну правничу допомогу, які поніс позивач, у зв`язку із розглядом даної справи, у сумах 500, 00 грн та 10 000 грн відповідно, то суд виходить з такого.

Згідно із ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У позовній заяві, яка згідно ч. 2 ст. 161 ГПК України, є однією (першою для позивача) з заяв по суті справи, позивач вказав, що він, на момент подання позовної заяви, очікує понести орієнтовні витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 10 000, 00 грн. (а.с. 3).

Аналізуючи частину другу статті 124 ГПК України, суд зазначає, що подання позивачем орієнтовної суми очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу є передумовою реалізації ним свого права на відшкодування зазначених витрат.

Так, згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки спір виник з неправильних дій відповідача, що дає право суду (ч. 9 ст. 129 ГПК України) покласти на нього понесені на правничу допомогу витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи дане питання, суд враховує правила ч. 2 ст. 126 ГПК України, згідно якої, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат є:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 вказаної вище статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вказаної норми ГПК України позивач подав ордер серія ОД № 437121, виданий адвокату Севастьяновій Оксані Миколаївні на підставі договору № 12/04 від 12.04.2021 на надання правничої допомоги приватному акціонерному товариству "Миколаївський експертно-технічний центр".

Вказані матеріали не є належними доказами того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Севастьяновою Оксаною Миколаївною згідно відповідного договору, а також те, що позивач прийняв дані послуги, загальна вартість яких становить 10 000, 00 грн.

До вищезазначених висновків суд прийшов з огляду на те, що позивачем, усупереч вимогам ч. 2 ст. 126 ГПК України, не було надано суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу.

Такими доказами, зокрема могли б бути акт приймання передачі правничої допомоги між сторонами договору про надання правничої допомоги; фінансові документи, що підтверджують оплату приватному акціонерному товариству "Миколаївський експертно-технічний центр" за надання правничої допомоги згідно договору від 12.04.2021 року.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. є недоведеною належними доказами, у зав`язку із чим в її задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на поштові витрати у сумі 500 грн., то суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 128 ГПК України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Приватним акціонерним товариством "Миколаївський експертно-технічний центр" не надано суду доказів щодо заявленого розміру понесених поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи № 923/550/21.

Отже, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача понесених поштових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 500, 00 грн є недоведеною належними доказами, у зв`язку із чим в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради (Код ЄДРПОУ 37465590 , м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 45) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" (Код ЄДРПОУ 23083365, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 67) 112 890,49 грн (сто дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто грн 49 коп), що складається з: 108 900,00 грн (сто вісім тисяч дев`ятсот грн 00 коп.) - заборгованості за надані послуги; 1851,30 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна грн 30 коп) - інфляційних втрат; 402,72 грн (чотириста дві гривні грн. 72 коп) - 3% річних; 1736,47 грн (одна тисяча сімсот тридцять шість грн 47 коп) - пені.

3. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради (Код ЄДРПОУ 37465590 , м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 45) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" (Код ЄДРПОУ 23083365, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 67) витрати по сплаті судового збору у сумі 2270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 29.07.2021 року.

Суддя В.В.Литвинова