ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/9143/21

категорія 113050100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача Дяченка А.В.,

представників відповідача Ковалевської Є.В., Кручека Я.І., Петренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антидопінгового центру про визнання протиправними дій і бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Національного антидопінгового центру, в якому просить:

- визнати протиправними дії Національного антидопінгового центру, які полягають у неналежному проведенні перевірки після одержання несприятливого результату аналізу з метою з`ясування чи мали місце явні відхилення від Міжнародного стандарту з тестування та розслідувань або Міжнародного стандарту для лабораторій, які спричинили несприятливий результат аналізу щодо спортсмена ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Національного антидопінгового центру, які полягають у обвинуваченні ОСОБА_1 у порушенні Антидопінгових правил Національного антидопінгового центру та у тимчасовому відстороненні ОСОБА_1 від участі у спортивних змаганнях під егідою Міжнародної Федерації Каное та Федерації Каное України з 02.03.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного антидопінгового центру у справі №20-4503900, які полягають у тимчасовому відстороненні ОСОБА_1 від участі у спортивних змаганнях, у тому числі під егідою Міжнародної Федерації Каное та Федерації Каное України з 02.03.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Національного антидопінгового центру щодо неприйняття остаточного рішення у справі №20-4503900 щодо ОСОБА_1 та зобов`язати Національний антидопінговий центр упродовж 10 днів з моменту прийняття судового рішення прийняти остаточне рішення у справі №20-4503900 щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що під час проведення спортивних змагань (Чемпіонат України з веслування на байдарках та каное пам`яті заслуженого тренера України ОСОБА_2 ) 01.08.2020 у м.Дніпро у декількох спортсменів, у тому числі і в позивача були відібрані проби для подальшої перевірки на наявність у зразках заборонених речовин (допінгу). 15.02.2021 на електронну адресу позивача надійшов лист від Національного антидопінгового центру і якому йшлось про те, що результат аналізу проби позивача показав наявність заборонених речовин, у зв`язку із чим позивача з 02.03.2021 відсторонено від усіх змагань на національному та міжнародному рівнях до завершення процедури.

Позивач посилається на ряд порушень процедури з боку відповідача від початку відібрання зразків до отримання результатів про наявність в зразках заборонених речовин (неналежні ємності для відбору зразків, передача ємностей зі зразками третім особам, а не відразу до лабораторії, невідомі особи здійснювали відбирання зразків, умови зберігання та транспортування допінг-проб, та ін.).

На численні адвокатські запити позивачем так і не отримано жодної відповіді.

Крім того, позивач зазначає, що з власної ініціативи додатково здав зразки у м.Дніпрі 03.08.2020 до лабораторії "Сінево" на наявність в нього заборонених речовин, однак отримав результат - негативний.

Таким чином, позивач посилається на те, що неправомірними діями посадових осіб відповідача порушено його права, його право на зайняття спортом обмежено, адже з 02.03.2021 його, без прийняття жодного рішення уповноваженим органом, відсторонено від участі у будь-яких змаганнях під егідою МФК та ФКУ до винесення остаточного рішення після слухань його справи. При цьому, відповідач через ненадання відповідей на лист позивача від 26.02.2021 та його запити не забезпечив реалізацію права спортсмена на захист під час дисциплінарного провадження.

Позивач зазначає про те, що відповідачем відносно нього не дотримано відповідних правових процедур, необґрунтовано звинувачено у використанні заборонених речовин (допінгу), протиправно відсторонено від участі у змаганнях. Крім того, відповідач протиправно бездіє, ухиляючись від проведення розгляду його справи та прийняття остаточного рішення у справі щодо обвинувачення позивача у порушенні антидопінгових правил. Вказана бездіяльність відповідача слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 16.06.2021, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на 14.07.2021 на 16:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 16.06.2021 (а.с.130).

24.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №34579/21 та заява про закриття провадження у справі вх. №34575/21.

У підготовчому засіданні 14.07.2021 представники відповідача подану заяву про закриття провадження у справі підтримали та просили задовольнити, в обґрунтування вказаної заяви посилались на те, що Національний антидопінговий центр є спеціалізованою установою, яка створена з метою профілактики, запобігання застосування і розповсюдження допінгу в спорті, організація антидопінгового контролю в Україні визначається Міжнародною конвенцією про боротьбу з допінгом у спорті та антидопінговими правилами та враховуючи існування системи органів антидопінгового контролю в Україні та існування альтернативних способів захисту прав спортсменів, вважають, що провадження у справі має бути закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 19 та пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та представник позивача проти задоволення заяви про закриття провадження у справі заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та подану заяву про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви, з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів першої інстанції належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до абзаців 14, 16, 22 частини 1 статті 1 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт» спорт - діяльність суб`єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на виявлення та уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та іншій підготовленостях шляхом проведення спортивних змагань та відповідної підготовки до них. Спорт має такі напрями: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів, олімпійський спорт, неолімпійський спорт, службово-прикладний та військово-прикладний спорт, спорт осіб з інвалідністю тощо;

спортивна діяльність - заходи, що здійснюються суб`єктами сфери фізичної культури і спорту для розвитку спорту;

суб`єкти сфери фізичної культури і спорту - фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність з метою розвитку фізичної культури і спорту. Суб`єктами сфери фізичної культури і спорту є: фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени; фахівці сфери фізичної культури і спорту; заклади фізичної культури і спорту; відповідні органи влади.

Національний антидопінговий центр (далі - Центр), відповідно до пункту 1 Положення про Національний антидопінговий центр, затвердженого постановою КМУ від 25.07.2002 №1063 (далі Положення) є спеціалізованою державною установою, що належить до сфери управління Мінмолодьспорту. Центр утворюється з метою профілактики, запобігання застосуванню і розповсюдженню допінгу в спорті.

Відповідно до пункту 4 Положення основними завданнями Центру є:

1) організація та здійснення на території України допінг-контролю у спорті, що включає планування, проведення тестувань, відбір, зберігання і транспортування допінг-проб, проведення лабораторного аналізу, дослідження, роботу з результатами, слухання та апеляції;

2) сплата щорічного внеску України до Всесвітньої антидопінгової агенції, оплата послуг, пов`язаних з відбором, транспортуванням та проведенням аналізу допінг-проб в акредитованих лабораторіях допінг-контролю Всесвітньою антидопінговою агенцією;

3) затвердження антидопінгових правил;

4) забезпечення дотримання міжнародних стандартів антидопінгової діяльності;

5) забезпечення організації впровадження антидопінгових правил;

6) забезпечення проведення досліджень, пов`язаних з визначенням заборонених речовин;

7) видача дозволів на терапевтичне використання заборонених речовин;

8) складення щорічного плану тестувань та проведення таких тестувань;

9) проведення навчання допінг-офіцерів та уповноваження їх на проведення тестувань;

10) забезпечення моніторингу результатів тестувань та розслідування порушень антидопінгових правил;

11) провадження інформаційної та просвітницької діяльності серед суб`єктів спорту;

12) сприяння міжнародному співробітництву між державами-учасницями та провідними організаціями у сфері боротьби з допінгом у спорті, зокрема співробітництву із Всесвітнім антидопінговим агентством;

13) здійснення інших повноважень, визначених Законом України "Про антидопінговий контроль у спорті".

Пунктом 10 Положення визначено, що Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Крім того, відповідно до пунктів 5, 6, 7, 13 частини 1 статті 1 Закону України від 07.02.2017 №1835-VIII Про антидопінговий контроль у спорті (далі Закон №1835-VIII) допінг-контроль - процес, що включає планування, проведення тестів, відбору, зберігання і транспортування допінг-проб, лабораторний аналіз, дослідження, роботу з результатами, слухання та апеляції; допінг-офіцер - особа, яка пройшла відповідне навчання та уповноважена антидопінговою організацією на відбір допінг-проб; допінг-проба - будь-який біологічний матеріал, відібраний для цілей допінг-контролю; тестування - частина процесу допінг-контролю, включаючи складання плану відбору допінг-проб, відбір допінг-проб, поводження з допінг-пробами, у тому числі їх зберігання, а також доставку проб до лабораторії.

Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону №1835-VIII організація та здійснення допінг-контролю у спорті покладаються на національну антидопінгову організацію України - Національний антидопінговий центр, що є спеціалізованою державною установою. Особливості діяльності Національного антидопінгового центру визначаються положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Національний антидопінговий центр:

1) затверджує антидопінгові правила;

2) забезпечує дотримання міжнародних стандартів антидопінгової діяльності;

3) забезпечує організацію впровадження антидопінгових правил;

4) забезпечує проведення досліджень, пов`язаних з визначенням заборонених речовин;

5) видає дозволи на терапевтичне використання заборонених речовин;

6) складає щорічний план тестувань та проводить такі тестування;

7) проводить навчання допінг-офіцерів та уповноважує їх на проведення тестувань;

8) забезпечує моніторинг результатів тестувань та розслідування порушень антидопінгових правил;

9) здійснює інформаційну та просвітницьку діяльність серед суб`єктів спорту;

10) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Положенням про Національний антидопінговий центр.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону №1835-VIII особи, які беруть участь в організації та здійсненні допінг-контролю, зокрема допінг-офіцери, зобов`язані діяти відповідно до антидопінгових правил та Міжнародного стандарту для тестування, зокрема, не розголошувати інформації, яка стала їм відомою в ході здійснення допінг-контролю, до прийняття остаточного рішення відповідною антидопінговою організацією.

Факти порушення антидопінгових правил, виявлені у результаті тестування, ініційованого та проведеного Національним антидопінговим центром або іншою антидопінговою організацією, розглядаються Національним антидопінговим центром або зазначеною антидопінговою організацією відповідно до антидопінгових правил (частина 1 статті 9 Закону №1835-VIII).

З аналізу наведених норм вбачається, що Національний антидопінговий центр не має владних управлінських функцій та не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а є спеціалізованою державною установою у сфері спорту, яка серед інших завдань здійснює відібрання проб для подальшого аналізу на наявність заборонених речовин (допінг-контроль).

Пунктом 13.2 Всесвітнього антидопінгового кодексу встановлено порядок апеляції з приводу рішень щодо порушень антидопінгового правила, Наслідків, Тимчасових Відсторонень, виконання рішень та повноважень.

Так, відповідно до положень статті 3 Всесвітнього антидопінгового кодексу визначено, що на Антидопінговій Організації лежить тягар доказування вчинення порушення антидопінгового правила.

Стаття 8 Всесвітнього антидопінгового кодексу передбачає порядок обробки результатів: Право на справедливе слухання і оголошення рішень за результатами слухань.

Статтею 13 Всесвітнього антидопінгового кодексу встановлює обробку результатів: апеляції.

Відносно спортсмена або іншої особи не може бути розпочато жодних проваджень у зв`язку з порушенням антидопінгового правила, якщо він або вона не були повідомлені про факт порушення антидопінгового правила відповідно до статті 7, або якщо не було зроблено розумних спроб здійснити таке повідомлення, через десять років з дати можливого порушення антидопінгового правила (стаття 17 Всесвітнього антидопінгового кодексу).

Наказом Національного антидопінгового центру від 15.12.2020 №30 затверджено Антидопінгові правила Національного антидопінгового центру (далі Антидопінгові правила НАДЦ).

Відповідно до статті 1 Антидопінгових правил НАДЦ допінгом є випадок порушення одного або більше з антидопінгових правил, наведених у статтях 2.1 2.11 цих Антидопінгових правил.

Статтею 3 Антидопінгових правил НАДЦ встановлено порядок доказування застосування допінгу, а статтею 5 порядок тестування та розслідування.

Санкції, що застосовуються до фізичних осіб за порушення антидопінгових правил встановлюються статтею 10 Антидопінгових правил НАДЦ.

Відповідно до пункту 13.1 Антидопінгових правил НАДЦ на рішення, ухвалені відповідно до Кодексу або цих Антидопінгових правил можуть подаватися апеляції у порядку, передбаченому статтями 13.213.7 або іншим чином, передбаченим Антидопінговими правилами, Кодексом або Міжнародними Стандартами. Під час розгляду апеляції оскаржувані рішення залишаються в силі, якщо інакше не вирішить орган, який розглядає апеляцію.

Таким чином, звернення позивача до суду із цим позовом до Національного антидопінгового центру про оскарження дій та скасування рішення, зумовлене необхідністю захисту порушеного права позивача, як спортсмена, який оскаржує можливі відхилення від Міжнародного стандарту для лабораторій та Міжнародного стандарту з тестувань та розслідувань під час відібрання у нього допінг-проб, а не прав у сфері публічно-правових відносин з суб`єктом владних повноважень, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, за своєю природою правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі не належать до публічно-правових відносин, оскільки вимоги позивача та доводи, якими такі вимоги обґрунтовані, не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин з суб`єктом владних повноважень, а стосуються захисту його порушених прав у спорті, тобто цивільних правовідносин з суб`єктом сфери фізичної культури і спорту - спеціалізованою державною установою, що здійснює допінг-контроль у спорті - Національним антидопінговим центром.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що зазначена справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства, а тому суд закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Задовольнити заяву від 24 червня 2021 року вх. №34575/21 Національного антидопінгового центру про закриття провадження в адміністративній справі №240/9143/21.

Закрити провадження в адміністративній справі №240/9143/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного антидопінгового центру (вул. Велика, Васильківська (Червоноармійська), 55, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 26333905) про визнання протиправними дій і бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено: 27 липня 2021 року.

Суддя Д.М. Гурін