Справа № 156/498/21

Номер провадження: 3/156/255/21

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поліцейського, потерпілого та його представника,розглянувши матеріалисправи,що надійшлиз Володимир-Волинськогорайонного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), українця, громадянина України, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, студента,

за ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

поліцейський СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) сержант поліції Грицюк Р.В.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

представник потерпілого адвокат Шостак В.В.,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63Конституції України особам роз`яснено,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, виніс постанову про наступне:

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

16.05.2021 року о 21:00 год. в смт. Іваничі по вул. Залізничній водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом MERSEDES-bens д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався назустріч, в результаті чого автомобілі зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками. В подальшому ОСОБА_1 здійснив з`їзд з місця події, порушивши правильність розташування транспортних засобів при дорожньо-транспортній пригоді, до якої він причетний.

Того ж таки дня та часу, зокрема 16.05.2021 року о 21:00 год. в смт. Іваничі по вул. Залізничній, водій ОСОБА_1 , керував вищевказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням алкотестера «Drager» у встановленому законом порядку.

Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9«а»ПДРУкраїни.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що того дня він відпочивав поблизу озера. ДТП трапилася близько 21 години в смт. Іваничі. Поліцейський ОСОБА_3 , який є знайомим потерпілого, приїхав на прохання останнього не будучи у форменому одязі та оформив протокол про порушення ним ч. 1 ст. 130 КУпАП. За 15 хв. приїхала поліція, яку викликав потерпілий. У присутності працівників поліції він пройшов тест Драгер, з результатами якого не погодився. Опісля, його батько та він просив поліцейських повторно провести огляд, однак такі відмовилися. Він просив поліцейських, щоб відвезли його в лікарню для проходження огляду на стан сп`яніння, однак ті також відмовили. Враховуючи незгоду з результатами тесту, він поїхав до Іваничівської ЦРЛ і пройшов огляд за допомогою алкотестера ДРАГЕР в лікаря нарколога. Зазначив, що при оформленні документів щодо даної події були відсутні свідки. Вину у скоєнні ДПТ визнає у повному обсязі, а щодо з`їзду з місця ДТП вказав, що вину визнає частково, оскільки в момент події перебував у шоковому стані і не вжив дій щодо зупинки автомобіля, який є транспортним засобом з автоматичною коробкою передач і по інерції продовжував рух.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що того дня поїхав на автозаправну станцію. Там же перебував ОСОБА_1 . Коли він під`їжджав до залізничної станції, ОСОБА_1 на своєму автомобілі виїхав перед ним і, не впоравшись з керуванням, вдарив його автомобіль. Потім, ОСОБА_1 з`їхав з місця ДТП і просив домовитись про все без виклику поліції. Однак, він викликав поліцію на яку чекали пів години. ДТП трапилась близько 20:30 год. Оскільки, у ОСОБА_1 посвідчення водія з собою не було, він їздив за документом додому. Через тривалий час повернувшись, працівники поліції відібрали у ОСОБА_1 пояснення та здійснили огляд на стан сп`яніння. Після огляду, ОСОБА_1 разом з батьком поїхали до лікарні для проходження огляду, при цьому працівників поліції про проведення повторного огляду ніхто не просив.

Поліцейський СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) сержант поліції Грицюк Р.В. в засіданні підтвердив, що склав протокол про адміністративне порушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не будучи при повноваженнях. Так, того дня о 20:00 він здав зміну. Повідомлення про ДТП до чергової частини надійшло близько 21 год. Поліцейські, які були на чергуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попросили про допомогу в оформленні документів даної ДТП, на що він погодився. На місце події він прибув на власному автомобілі раніше за патруль. Перебуваючи у цивільному одязі та представившись, він підтвердив свою особу відповідним службовим посвідченням. Потім оформив протокол та матеріали щодо порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незабаром прибули ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Вже тоді ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою алкотестеру ДРАГЕР, який пройшов відповідну сертифікацію. В судовому засіданні підтвердив, що брав участь у з`ясуванні обставин ДТП, встановлював особи учасників ДТП, вимагав у ОСОБА_1 пред`явити документи на автомобіль та страховий поліс ще до приїзду працівників поліції. Вказав, що із зовнішніх ознак сп`яніння ОСОБА_1 була лише нечітка реакція: невчасне реагування на звернення, мовлення із затримкою. Запаху алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 він не відчув. Прохання про проведення повторного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я від ОСОБА_1 не надходило. Після незгоди з результатом алкотесту, ОСОБА_1 самовільно покинув місце ДТП та поїхав у невідомому напрямку. В Іваничівську ЦРЛ для підписання ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення він не поїхав, їздили поліцейські ОСОБА_4 та

ОСОБА_7 . Застосоване судом законодавство

Відповідно до положеньст. 129 Конституції Українирозгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уст.251КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ст. 256 КУпАП).

Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 року за № 1496/27941 (далі Інструкція № 1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції визначено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.

Частиною 1 статті 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - дев`ята статті 121, частини п`ята і сьома статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина третя статті 126, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).

ІІІ. Висновки суду

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Протокол серії ДПР18 № 230256 від 16.05.2021 року складено та підписано поліцейським СРПП ВПД № 1 (сел Іваничі) сержантом поліції Грицюком Р.В., який був не при виконанні ним службових обов`язків.

Зважаючи на складення протоколу неуповноваженою на те посадовою особою в позаробочий час, такий не може бути взятий до уваги судом як доказ вчинення правопорушення.

Долучений до матеріалів справи в якості доказу оптичний диск DVD-R з відеозаписом події містить два записи № НУ00000_00000020210516213748_0013 тривалістю 3,36 хв. та № НУ00000_00000020210516234754_0014 тривалістю 4,47 хв.

На першому відео зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. При чому з відео вбачається, що при першій спробі провести огляд, пристрій розрядився, у зв`язку з чим працівники поліції замінили батарейку. При другій спробі - мундштук працівниками поліції на стерильний замінено не було, що, не виключено, могло дати похибку при визначенні результату тесту.

На другому відео зафіксовано підписання ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення.

При дослідженні вказаного відеозапису, судом також встановлено його переривання, тоді як, відповідно до п.3.5 Розділу III «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно». Відповідно до диску із відеозаписами щодо протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , вбачається, що відеозаписи не проводились безперервно, та переривались із проміжками часу, в яких неможливо встановити які дії відбувалися в той час, коли відеозапис припинявся і до того часу, як він відтворювався.

Досліджуючи та аналізуючи докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд звертає увагу на те, що процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння врегульована положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно п. 6 ч. 1 Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 вищевказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічні вимоги містить Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 12 Розділу П Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Як встановлено в судовому засіданні в порушення вищезазначених вимог Інструкції та КУпАП водій ОСОБА_1 не направлявся та не був доставлений працівниками поліції до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Враховуючи те, що за результатами огляду приладом «Драгер» встановлено перевищення вмісту алкоголю в крові 0,23 ‰, однак, при цьому інших візуальних ознак сп`яніння з відео не вбачається, суд вважає, що не роз`яснення права на проведення огляду та не направлення в заклад охорони здоров`я для проведення такого, при вираженій незгоді ОСОБА_1 з результатами показів дослідження, є істотним порушенням процедури, що унеможливлює встановлення беззаперечного факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, суд констатує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а тому, в силу вимог цієї ж норми, вважається недійсним.

Разом з тим, слід зазначити, що на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння останнім надано суду висновок від 16.05.2021 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 «тверезий». Однак суд вважає необхідним зазначити, що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 не передбачає водіями самозвернень до медичних закладів без працівників поліції. Оскільки, чинним законодавством передбачено проведення огляду у медичному закладі із супроводженням поліцейського та у найближчому закладі охорони здоров`я, суд приходить до висновку, що наданий ОСОБА_1 висновок не є належним та допустимим доказом у справі.

Як роз`яснивВерховний Судв правовійпозиції,що викладенав постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

При цьому, статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною поки її вину не доведено згідно закону.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Отже, можливість отримання додаткових даних у справі вичерпана, а складений протокол про адміністративне правопорушення суперечить вимогам закону і не може бути взятий до уваги судом як доказ вчинення правопорушення, позаяк за презумпцією невинуватості, який закріплено у ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення, а тому його невідповідність вимогам ст. 256 цього Кодексу, є підставою для визнання його недопустимим та недостовірним доказом, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов переконання, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ІV. Вирішення питання щодо судових витрат

Згідно вимогст.40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно вимогст.40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

В свою чергу,статтею 4 Закону України «Про судовий збір»таст.40-1 КУпАПвизначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст.284та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 283, 284, 287-290 КУпАП, суд, -

п ос та но ви в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська