Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" грудня 2009 р. К-4028/07 м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі Кризі В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Донецької області від 06.11.2006 р.
та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р.
у справі № 34/194а
за позовом Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація»
до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Донецької області від 06.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ від 30.03.2004 р. № 0001122340/0-422 в сумі 66665,55 грн., № 0001142340/0-423 в сумі 13388,00 грн., № 0001132340/0-424 в сумі 2178,00 грн. Присуджено Українській державній компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація»з державного бюджету державне мито в сумі 3,40 грн.
Шахтарська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Вважає, що судами порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В порушення вимог ст.ст. 79,86, 200 Кодексу адміністративного судочинства України суди надали неправильну оцінку обставинам справи.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Актом № 23-1/26318739 перевірки Шахтарської дирекції по ліквідації шахт Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація»за період з лютого 2003 року по лютий 2004 року зафіксовані порушення структурним підрозділом вимог:
ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки та збори»від 20.05.1993 р. № 56-93 та п. 1.3, п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 Положення про механізм стягнення та порядок сплати комунального податку, затвердженого рішенням Шахтарської міської ради від 25.09.2002 р. № 143, що призвело до заниження податкового зобов’язання з комунального податку у сумі 9051 грн.;
п. 3, п. 5, п. 14, п. 141 Порядку справляння збору за спеціальне використовування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494 (із змінами та доповненнями), п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, п. 4.1, п. 4.5, п. 6.1, п. 6.2, п. 7.1, п. 7.2, п. 7.6 Інструкції про порядок обчислення та стягнення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999 р. №231/539/118/219 та зареєстрованої Мін’юстом України від 19.10.1999 р. за № 711/4004, що призвело до заниження та несплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2003 рік у сумі 818 грн.;
ст. 2, ст. 7, ст. 8, ст. 10, п.п. «а»п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. № 13-92 (із змінами та доповненнями), п. 9.3 ст. 9 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. № 12 (у редакції Наказу Головної державної податкової інспекції України від 18.05.1993 р. № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64), що призвело до заниження прибуткового податку у сумі 22221,85 грн.
На підставі акту перевірки Шахтарська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
№ 0001142340/0-423 від 30.03.2004 р. про визначення Шахтарській дирекції по ліквідації шахт податкового зобов’язання з комунального податку в сумі 13388,00 грн., в тому числі 9051,00 грн. основного платежу та 4337,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0001132340/0-424 від 30.03.2004 р. про визначення Шахтарській дирекції по ліквідації шахт податкового зобов’язання з плати за воду у сумі 2178,00 грн., в тому числі 818,00 грн. основного платежу та 1360,00 штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0001122340/0-422 від 30.03.2004 р. про визначення Шахтарській дирекції по ліквідації шахт податкового зобов’язання з прибуткового податку у сумі 66665,55 грн., в тому числі 22221,85 грн. основного платежу та 44443,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у Шахтарської дирекції по ліквідації шахт обов’язку сплачувати комунальний податок до місцевого бюджету, оскільки даний структурний підрозділ не є суб’єктом сплати цього податку, на який поширюються вимоги ст. 15, 23 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.03.1993 р. № 56-93.
Відповідно до ст. 15 вказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, Українська державна компанія по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація»є одержувачем бюджетних коштів у розумінні п. 8 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, утримується за рахунок бюджетних коштів та за рахунок спеціального фонду установи, власні надходження до якого є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у розумінні п. 16 ст.10 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік».
Шахтарська дирекція по ліквідації шахт є структурним підрозділом Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація»і фінансується компанією за рахунок коштів державного бюджету у межах коштів, передбачених для цієї мети у проектах ліквідації шахт та ліміту фінансування.
Шахтарська дирекція по ліквідації шахт не є юридичною особою, отже, не є суб’єктом сплати комунального податку у розумінні ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.03.1993 р. № 56-93.
Позиція судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення Шахтарській дирекції по ліквідації шахт податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту визнається судом касаційної інстанції правильною.
Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлюються Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494.
Відповідно до п. 3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Пунктом 18 зазначеного нормативно-правового акта передбачено, що порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. №231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за № 711/4004, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платників зборів (далі - філії), які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Відповідно до п. 5 «Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»об’єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Аналогічні положення визначені п. 4.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за № 711/4004.
Пунктом 4.5 «Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» визначено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об’єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Отже, зі змісту наведеного законодавства випливає, що водокористувач обчислює збір за спеціальне використання водних ресурсів виходячи із фактичного обсягу використаної води, не враховуючи обсяг втрат у системі водопостачання.
Разом з тим, згідно із п. 16 «Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.
Пункт 4.8. «Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»також встановлює, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності.
Отже, вказана норма законодавства надає платнику збору за спеціальне використання водних ресурсів право при обчисленні збору, окрім урахування обсягу втрат води в їх системах водопостачання, враховувати також обсяги води, що використовуються для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб і не сплачувати за такі обсяги збір.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно розрахунків води, фактично використаної у 2003 році на санітарно-гігієнічні потреби по об’єктах, питна вода обсягом 8400 м.куб. була використана за цільовим призначенням, а саме: на питні потреби, миття підлоги та прасування спецодягу, душові, котельні, тобто обсяги води використані для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, які враховуються при обчисленні збору і збір за які не нараховується та не сплачується.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення податковою інспекцією прибуткового податку.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в акті звірки розрахунків між позивачем та відповідачем поіменно зазначено, що прибутковий податок у сумі 1052,60грн. був утриманий у березні 2004 року, що також підтверджується копіями особових рахунків працівників, у яких відображено утримання прибуткового податку.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність визначення позивачеві податкового зобов’язання з прибуткового податку в сумі 1052,60грн. по 10 працівникам, які працювали за основним місцем роботи, на підставі відомостей на отримання квартирного вугілля та особистих рахунків працівників за жовтень 2003 року.
Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення прибуткового податку за 2003 рік у сумі 21169,25грн. по колишнім працівникам, які отримали квартирне вугілля і які не є пенсіонерами.
Статтею 48 Гірничого закону України від 06.10.1999 р. № 1127-XIVпередбачені соціальні гарантії працівникам гірничих підприємств, що ліквідуються або консервуються, зокрема передбачено, що після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником непрацевлаштованим працівникам.
Компенсаційні виплати в грошовій i натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за вимогами п.п. «г»п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. № 13-92 не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, у зв’язку із чим були відсутні підстави утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок із вартості виданого колишнім працівникам квартирного вугілля.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 06.11.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко
