Справа № 755/19535/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Якубенко О.М.,

представники відповідача - ОСОБА_2 , адвокат Рибчановська Я.А.,

представник відповідача - не з`явився,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР», про визнання правовідносин (правовідношень) за кредитним договором припиненими, визнання відсутності заборгованості за кредитним договором, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», просив суд:

- «Визнати правовідносини та правовідношення за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» припиненими внаслідок належного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

- Визнати відсутність заборгованості позивача за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року внаслідок виконання фінансових зобов`язань належному кредитору.

- Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії позивача інформацію про борг за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року».

06 січня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

01 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», висловлюючи свою позицію щодо предмету позову відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що за змістом позовної заяви позивач зазначає, що правовідносини за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року припинені, оскільки позивач сплатив суму заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ФАГОР»», яке нібито є законним правонаступником ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА»», в підтвердження чого, позивач надає копію Договору факторингу № 1 від 20 травня 2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ФАГОР» та ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА»», однак по справі відсутні будь-які підтвердження того, що ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА»» мала право вимоги за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року та повноваження укладати договори факторингу, а від так відсутні належні докази, що ТОВ «ФК «ФАГОР»» є законним кредитором позивача. В свою чергу, відповідач наголошує, що ТОВ «ДІДЖИ Финанс» є законним правонаступником ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі Договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року про відступлення права вимоги та є законним правонаступником за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року. За умовами Договору відступлення права вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року передбачено лише заміну кредитора у зобов`язанні, однак він не припиняє (не змінює) самого зобов`язання, а тільки приводить до вибуття однієї з його сторін, на місце якої приходить інша особа (новий кредитор). При цьому, особа кредитора у зобов`язанні не має значення, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на права та обов`язки позивача, як позичальника за кредитним договором. Відповідач зазначає, що права позивача, як споживача, не були порушенні, оскільки ТОВ «ДІДЖИ Финанс», як законний кредитор має повне право вимагати погашення заборгованості за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року. На підтвердження зазначених у відзиві обставин, відповідач надав письмові докази.

03 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача - Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», висловлюючи свою позицію щодо предмету позову відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свою позицію посилається на наступне, що до компетенції Бюро не віднесено визнання фактів наявності або відсутності заборгованості чи вирішення на свій розсуд інших питань, що стосується договірних відносин між позичальником та кредитором. ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» листом № 23.03.20/01-вих від 23.03.2020 року (вх.№262-БО/07-11 від 24.03.2020 року) підтвердив достовірність переданої ним до Бюро інформації щодо непогашеної (простроченої) заборгованості по укладеному з клієнтом ОСОБА_1 . Кредитному договору №200128400 від 20 жовтня 2014 року, та повідомив про те, що до моменту винесення остаточного судового рішення щодо позову Банку про визнання нікчемним договорів факторингу № 1905 від 19.05.2016 року та № 1 від 20.05.2016 року, ні ТОВ «ФК «ФАГОР»», ні ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА»» не мають права стягувати кредитну заборгованість позичальників ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на свою користь. Крім того, у вказаному листі ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» повідомив Бюро про те, що інформація, яка була раніше передана Банком по клієнту-позичальнику ОСОБА_1 достовірна. ОСОБА_1 за період дії кредитного договору № 200128400 від 20 жовтня 2014 року допускались прострочення платежів за основним боргом та відсотками. Виходячи з положень ч. 7 ст. 13 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій», у разі підтвердження користувачем інформації, що заперечується суб`єктом кредитної історії, Бюро залишає кредитну історію такого суб`єкта без змін. Керуючись вказаною нормою Закону, Бюро залишило кредитну історію позивача без змін, долучивши до його кредитної історії наданий ним коментар, про що позивач повідомлений листом Бюро № 262-С/07-11 від 25.03.2020 року, враховуючи вище зазначене відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відсутні підстави для видалення інформації з кредитної історії позивача визначені ч.1 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». На підтвердження зазначених у відзиві обставин, відповідач надав письмові докази.

17 березня 2021 року позивач направив до суду відповідь на відзив зі змісту якого вбачається, що останній категорично не погоджується з обставинами викладеними у відзиві відповідача - ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій». Позивач зазначає, що згідно п. 3.5 Заяви (оферти) №200128400 від 20.10.2014 року - Договору про надання та використання платіжної картки № 200128400, позивач надав згоду Банку на надання інформації в Бюро кредитних історій, а також погодився на збір, оброблення, зберігання, захисту та використання та поширення інформації щодо нього через бюро кредитних історій. Таким чином, ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», хоча і не є безпосередньо стороною кредитного договору/правочину, однак в силу покладених на нього обов`язків та згідно положень Закону України «Про організацію формувань та обігу кредитних історій», повинен належним чином реагувати на юридичні факти правочини та події, які змінюють або припиняють зобов`язання позивача, як суб`єкта кредитної історії щодо сплати грошових коштів користувача, або іншому належному кредитору. Позивач наголошує на тому, що він виконав, як боржник, грошові вимоги належному факторові, яким станом на 11.02.2020 року було ТОВ «ФК «ФАГОР»» є беззаперечним свідченням припинення зобов`язання позивача за договором № №200128400 від 20.10.2014 року, а відтак передбачає обов`язкового відповідного реагування з боку ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», чого наразі до цих пір не відбулось, на підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18 березня 2021 року позивач направив до суду відповідь на відзив зі змісту якого вбачається, що останній категорично не погоджується з обставинами викладеними у відзиві відповідача - ТОВ «ДІДЖИ Финанс». Позивач зазначає, що, ТОВ «ФК «ФАГОР»» набуло право вимоги за кредитними договорами в частині грошових вимог щодо боржників, на підставі Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 р., укладеного з ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА»», що у свою чергу, отримало таке ж право вимоги за кредитними договорами до боржників ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі первісного Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року. Станом на час розгляду даної справи, вище зазначені Договори факторингу, а саме № 1905 від 19.05.2016 року та № 1 від 20.05.2020 року є чинними, відсутні судові рішення про їх визнання недійсними або нікчемними. На підтвердження повної сплати і виконання в належному обсязі зобов`язання боржника за договором №200128400 від 20.10.2014 року, позивач отримав Довідку для пред`явлення за місцем вимоги від 11.02.2020 року за підписом директора ТОВ «ФК «ФАГОР»» - Журавель О.О., на підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07 квітня 2021 року позивачем до суду направлені додаткові пояснення стосовно обставин, а спаме, позивач наголосив, що 04.03.2021 року Господарським судом м. Києва ухвалено по справі № 910/11298/16 про відмову в задоволенні позову ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА»», ТОВ «ФК «ФАГОР»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, тому, на думку позивача, правомірність сплати заборгованості по кредитному договору позивачем на користь ТОВ «ФК «ФАГОР»» є законний та здійснений в межах діючого законодавства України.

13 квітня 2021 року представником третьої особи особа - ТОВ «ФК «ФАГОР» подано до суду письмові пояснення, висловлюючи свою позицію щодо предмету позову третя особа просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі мотивуючи свою позицію тим, що 19 травня 2016 року між ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА» було укладено Договір факторингу № 1905 про відступлення ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ » на користь «ФК«ПЛЕЯДА» права вимоги за кредитними договорами з фізичними особами, зокрема, за Кредитним договором № 200128400 від 20.10.2012 року, де позичальником виступає ОСОБА_1 .. В подальшому ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА»» відступила ТОВ «ТОВ «ФК «ФАГОР»» права вимоги за кредитними договорами, що були набуті за договором факторингу № 1905, на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016 року, зокрема, за Кредитним договором № 200128400 від 20.10.2014 року де позичальником виступає ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ФАГОР»» підтверджує відсутність заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №200128400 від 20.10.2014 року укладеним ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та позивачем, оскільки ОСОБА_1 була сплачена заборгованість в повному обсязі.

26 травня 2021 року відповідач - Приватне акціонерне товариство «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» надало до суду додаткові пояснення та клопотання про зупинення провадження по справі, аргументуючи тим, що позивачем було надано рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2021 року у справі № 910/11298/16, на думку позивача, даним рішенням підтверджено дійсність і законність оспорюваних договорів факторингу, як первісного - № 1905 від 19.05.2016 року між ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА»», так і Договору №1 від 20.05.2016 року, укладеного між ТОВ «ФК«ПЛЕЯДА»» та ТОВ «ФК «ФАГОР»». Однак рішення господарського суду не набрало законної сили та на разі оскаржується в Північному апеляційному господарському суді, тому рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2021 року № 910/11298/16 не створює жодних правових наслідків для учасників даного цивільного процесу. Разом з тим відповідач вважає за необхідне зупинити провадження по справі до прийняття Північним апеляційним господарським судом остаточного рішення по справі № 910/11298/16. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки позивачем не доведено факт порушення Бюро прав позивача, спосіб захисту прав, вказаний у позовній вивозі суперечить вимогам законодавства. Відповідач наголошує на тому, що послуги Бюро мають виключно інформаційний характер для кредиторів та законодавством не передбачено, що рішення кредитною установою має прийматися саме так, виключно на основі інформації, яка міститься в базі даних Бюро, враховуючи дані обставини, відповідач вважає, що в частині вимог позивача до Бюро щодо видалення з його кредитної історії інформації про заборгованість по кредитному договору з ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

27 травня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 датоване 25 травня 2021 року, зареєстроване в канцелярії суду 25 травня 2021 року за вх.№35516, про закриття провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР», про визнання правовідносин (правовідношення) за кредитним договором припиненими, визнання відсутності заборгованості за кредитним договором, зобов`язання вчинити певні дії, - в частині позовних вимог, які пред`явлено до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

27 травня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 датоване 25 травня 2021 року, зареєстроване в канцелярії суду 25 травня 2021 року за вх.№35516, про зупинення провадження у цивільній справі з підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.251 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Позивач та представник позивача - адвокат Якубенко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по суті предмету позову, та заперечень, які викладено позивачем у відповіді на відзив, додатково пояснив, що обраний спосіб захисту є правомірним та має сприяти відновленню порушених прав позивача, як позичальника за кредитним договором, який виконав всі свої зобов`язання за Кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року, укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та позивачем.

Представники відповідача - ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» - Каплюк М.В., адвокат Рибчановська Я.А., в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставах зазначених у відзиві на позов, крім того зазначили, що всі вимоги позивача в частині заявлених вимог до ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» суперечать Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», тому не підлягають задоволенню.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов разом з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відповідача, за змістом відзиву висловив свою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР», в судове засідання не з`явився, до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на підтримку заявлених вимог, просили позов задовольнити та розглядати справу у відсутності їх уповноваженого представника.

Таким, чином, вислухавши учасників процесу, наведенні сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши належну оцінку нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. ( ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , на підставі заяви (оферти) № 200128400 уклав з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» договір про надання та використання платіжної картки № 200128400, за умовами договору Позичальнику встановлено кредитний ліміт платіжної картки у розмірі 150000,00 грн.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлене договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.

19 травня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ФК ПЛЕЯДА» було укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого право вимоги за кредитним договорам № 200128400 від 20 жовтня 2014 року переходить до ТОВ «ФК ПЛЕЯДА».

20 травня 2016 року між ТОВ «ФК ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого право вимоги за кредитним договорам № 200128400 від 20 жовтня 2014 року переходить до ТОВ «ФК «ФАГОР», що підтверджується копією витягу з реєстру прав вимоги до даного договору.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

06 листопада 2019 року ТОВ «ФК «ФАГОР» на адресу ОСОБА_1 направило вимогу з повідомленням про заміну кредитора на підставі договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року та стосовно виконання зобов`язань за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року.

22 січня 2020 року та 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів за договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «ФАГОР», що підтверджується квитанціями №КР58-Н1С1-МР0Е-С0МР від 22.01.2020 року, № 0.0.1611406225.1 від 11.02.2020 року.

11 лютого 2020 року ТОВ «ФК «ФАГОР» направило на адресу ОСОБА_1 . Довідку, яка підтвердила виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року в повному обсязі.

20 липня 2020 року ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Паламарчук В.В., та ТОВ «ДІДЖИ Финанс», від імені якого діє директор Правник О.П., на підставі Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року, уклали Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відступив право вимоги за кредитним договором № 200128400 від 20.10.2014 року ТОВ «ДІДЖИ Финанс».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав, серед іншого, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Обираючи спосіб захисту, відповідно до предмету позову, позивач просить «визнати правовідносини та правовідношення за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», припиненими внаслідок належного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, та визнати відсутності заборгованості позивача за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року внаслідок виконання фінансових зобов`язань належному кредитору».

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги».

Визначаючи підстави та предмет позову позивач одночасно заявлено вимоги щодо визнання правовідносини (правовідношення) за кредитним договором, укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та позивачем, припиненими внаслідок належного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, та визнати відсутність заборгованості позивача за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року внаслідок виконання фінансових зобов`язань належному кредитору, чим фактично оспорює правочин - Договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, який укладено між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ Финанс», що слугувала підставою для відмови ліквідаційної комісії ПАТ «Банк Михайлівський» визнавати погашення заборгованості за кредитним договором № 200128400 від 20.10.2014 року, тому за способом захисту та предметом доказування ці вимоги є взаємовиключними, оскільки предмет доказування кожної з обставин, на яку посилається на підтвердження своїх доводів позивач, передбачає встановлення відмінних за правовою природою юридичних фактів та застосування наслідків нікчемності (недійсності) правочину.

Надавши належну правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору?з урахуванням підстав та предмету позову в цій частині заявлених вимог, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача, тому відмовляє у задоволенні позову.

Щодо заявлених вимог позивача, які пред`явлено до відповідача - ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», стосовно зобов`язання ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії позивача інформацію про борг за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону визначено, що:

- бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію;

- ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

- кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону;

- користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію;

- кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування);

- суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;

Крім того, ч. 1 ст. 5 Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій зокрема є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» із заявою про внесення до кредитної історії позивача актуальної інформації про відсутність заборгованості позивача перед ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за кредитним договором 200128400 від 20 жовтня 2014 року та на підтвердження відсутності заборгованості за зазначеними договорами надав довідки ТОВ «ФК «ФАГОР» від 11.02.2020 року.

У відповідь на звернення, ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» листом від 25.03.2020 року за № 262-с/07-11 відмовило позивачу у вилученні інформації з його кредитної історії з посиланням на наступне, що Бюро отримано відповідь від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про те, що до моменту винесення остаточного судового рішення щодо позову Банку про визнання нікчемними договорів факторингу №1905 від 19.05.2016 року та №1 від 20.05.2016 року (справа №910/11298/16), ні ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА», ні ТОВ «ФК «ФАГОР» не мають права стягувати кредитну заборгованість позичальників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на свою користь.

ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» підтвердив достовірність переданої до Бюро інформації щодо непогашеної (простроченої) заборгованості по укладеним з клієнтом ОСОБА_1 кредитного договору № 200128400 від 20.10.2014 року.

Висуваючи заперечення проти позову, які викладено у відзиві на позов, ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» посилається на письмові докази, які слугували підставою для прийняття рішення про відмову позивачу у вилученні інформації з його кредитної історії, а саме: відповідь ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», від 23.03.2020 року, на звернення ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» від 05.03.2020 року, де Банк наголошує про те, що до моменту винесення остаточного судового рішення щодо позову Банку про визнання нікчемними договорів факторингу №1905 від 19.05.2016 року та №1 від 20.05.2016 року (справа №910/11298/16), ні ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА», ні ТОВ «ФК «ФАГОР» не мають права стягувати кредитну заборгованість позичальників ПАТ Банк Михайлівський» на свою користь. Також, додатково повідомлено, що станом на 23.03.2020 р. в системі банку обліковується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 200128400 від 20.10.2014 року, яка станом на 01.03.2020 року становила - 386772,93 грн.

29 грудня 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, за результатами розгляду звернення ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», направив лист з повідомленням про те, що 15.06.2020 року відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу лоту № GL16N618071 сформованого з пулу активів, до якого увійшли, поміж іншим - права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами в кількості 109642 договорів, які були відступлені ТОВ «ДІДЖИ Финанс» - переможцю аукціону інформацію щодо того, в тому числі перелік відступлених договорів, визначено в публічному паспорті активів, який було оприлюднено в рамках здійснення процедури продажу вищезазначеного лоту. 20.07.2020 за результатами успішного аукціону між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ Финанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення права вимоги. Таким чином, починаючи з 20.07.2020 року всі зобов`язання за вищезазначеними кредитними договорами, що підлягали виконанню на користь ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», мають виконуватись на користь ТОВ «ДІДЖИ Финанс» згідно з умовами Договору та вимогами законодавства України.

Відповідно до ч.11 ст.13 Закону №2704-IV, суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, з урахуванням позиції сторін цивільного процесу, наведені ними доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, судом встановлено, що кредитна історія позивача, що зберігається в Бюро по кредитному договору №200128400 від 20 жовтня 2014 року з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», є достовірною та не містить інформацію про те, що позивач досі є боржником перед ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», кредитний договір є закритим та має статус «Продаж кредиту в зв`язку з ліквідацією кредитора». В той же час, послуги Бюро мають виключно інформаційний характер для кредиторів та законодавством не передбачено, що рішення кредитною установою має прийматись саме виключно на основі інформації, яка міститься в базі даних Бюро.

Також, в кредитній історії позивача відповідно до закону, міститься коментар позивача, як суб`єкта кредитної історії, наступного змісту (підтверджується кредитною історією, що міститься в матеріалах справи): «Заборгованість за договором №200128400 від 20 жовтня 2014 року погашено та кредит закрито (лист ТОВ «ФК «Фагор» від 11.02.2020. Відповідно до ст.204, 1082 ЦК України, дії ОСОБА_1 по виконанню обов`язку на користь ТОВ «ФК «Фагор» є належним виконанням зобов`язання за договором».

За наведених обставин та аналізу норм чинного законодавства, які регулюють відносини, які виникли між сторонами спору, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо зобов`язання ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії позивача інформацію про борг за кредитним договором № 200128400 від 20 жовтня 2014 року, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтвердили настання підстав передбачених у ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» для вилучення інформації, що складає кредитну історію.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР», про визнання правовідносин (правовідношень) за кредитним договором припиненими, визнання відсутності заборгованості за кредитним договором, зобов`язання вчинити певні дії, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55, 124 Конституції України, статями 1, 3, 5, 7, 9, 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», статтями 11, 14, 15, 16, 509, 514, 516, 545, 599, 1049, 1054, 1077, 1083 Цивільного кодексу України, статями 7-13, 76-81, 89, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ Финанс», Приватного акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР», про визнання правовідносин (правовідношень) за кредитним договором припиненими, визнання відсутності заборгованості за кредитним договором, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

С у д д я