Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 933/670/20

провадження № 61-4189св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Олександрівська селищна рада Донецької області,

третя особа -Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Макєєвим Олександром Володимировичем, на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Попович І. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрівської селищної ради Донецької області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), про визнання права на отримання земельної частки (паю).

Позовна заява мотивована тим, що у 1986 році, після закінчення навчання, його було прийнято до колгоспу «Свердлова» трактористом відділення № 1, де він пропрацював 10 років.

Відповідно до виписки з протоколу від 14 лютого 1995 року № 1 рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Свердлова Олександрівського району, колгосп було реорганізовано у Колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) «Колос».

27 вересня 1995 року рішенням народних депутатів Олександрівської селищної ради, землю передано у колективну власність для товарного виробництва сільськогосподарської продукції та видано державний акт на право колективної власності на землю КСП «Колос» від 29 вересня 1995 року серія ДН 016, разом з додатком № 1 списку громадян-членів КСП.

Наказом від 07 лютого 1996 року № 2 йому було дозволено вийти з членів колгоспу ім. Свердлова у зв`язку зі зміною місця проживання.

На підставі рішення Олександрівської селищної ради народних депутатів від 27 вересня 1995 року про передачу землі до КСП «Колос» у колективну власність видано державний акт на право колективної власності на землю. До вказаного акту є список громадян-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), серед цього списку є і він (№ 50), проте земельну частку (пай), перебуваючи, як членом КСП, так і при виході з членів КСП він не отримав.

Відповідно до додатку № 3 до державного акту № 16 він зазначений, як особа, яка не має права на земельний пай, але внесений до державного акту.

Посилався на те, що про зазначені обставини та взагалі про наявність у нього права на отримання земельної ділянки він дізнався тільки після звернення до адвоката у травні 2020 року.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель колишнього КСП «Колос», яка знаходиться на території Олександрівської селищної ради Донецької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову є право ОСОБА_1 на отримання земельної частки (паю), а не вирішення питання про виділення земельної частки (паю) у натурі, у зв`язку із чим позов заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у його задоволенні. Олександрівська селищна рада не порушувала права позивача на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

Належним відповідачем у справі на переконання суду могла бути Олександрівська районна державна адміністрація Донецької області у випадку звернення до неї позивача за отриманням сертифікату на право на земельну частку (пай) та відповідної відмови в такому отриманні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як член КСП «Колос», мав право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не був включений до такого списку, хоча мав право на земельну частку (пай).

Проте, ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, звернувшись до суду з відповідним позовом більше ніж через 20 років після порушення його права.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не знав про право на отримання земельного паю при розрахунку та при виході з членів КСП, а також посилання, що про виключення зі списку громадян-членів КСП він дізнався після звернення до адвоката у травні 2020 року не є поважними обставинами пропуску позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що порушене право у правовідносинах, які є предметом розгляду в цій справі, підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, що вказано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року у справі № 6-12823св14.

При цьому, вказує, що практика вказаного суду із цього питання була суперечливою та посилається на відсутність висновку Верховного Суду про правильне застосування норм матеріального права щодо пропуску позовної давності в такій категорії справ.

Судом першої інстанції помилково вказано, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідачем у такій справі може бути виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, який має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

25 травня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , заповненої 01 вересня 1983 року на ім`я ОСОБА_1 (зі змінами) у 1986 року позивач був прийнятий на роботу в колгосп ім. Свердлова в якості тракториста та 07 лютого 1996 році вийшов з членів КСП.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 29 вересня 1995 року серія ДН 016, рішенням народних депутатів Олександрівської селищної ради від 27 вересня 1995 року, право колективної власності на землю, видано КСП «Колос» у розмірі 3 468,3 га у межах згідно з планом для товарного виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно з додатком № 1 до державного акта - списку громадян-членів КСП, серед вказаного списку є і ОСОБА_1 (№ 50).

Відповідно до додатку № 3 до державного акту № 16 списку громадян - членів КСП «Колос», які не мають право на земельний пай, але внесені до державного акту, серед вказаного списку ОСОБА_1 відсутній. Під № 3 наявна особа на прізвище ОСОБА_1 .

У виписці із рішення № 2 загальних зборів членів КСП «Колос» від 07 лютого 1996 року затверджено комісію до проведення паювання земель колективної власності.

Відповідно до архівної довідки від 30 червня 2020 року № 07-06/58, у документах архівного фонду колгоспу ім. Свердлова, ОСОБА_1 звільнено з членів колгоспу у зв`язку зі зміною місця проживання.

З огляду на архівну довідку від 30 червня 2020 року № 07-06/58, виписку з протоколу від 14 лютого 1995 року № 1 та статут КСП «Колос» рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Свердлова Олександрівського району, колгосп було реорганізовано у КСП «Колос». Розпорядженням голови Олександрівської райдержадміністрації від 29 березня 2000 року № 162р, зареєстровано СТОВ «Колос». Розпорядженням голови райдержадміністрації від 10 грудня 2001 року № 550р скасовано державну реєстрацію СТОВ «Колос».

Відповідно до архівної довідки від 30 червня 2020 року № 253, «ОСОБА_1» (згідно з документами) отримував заробітну платню у колгоспі ім. Свердлова за 1995-1996 роки.

Згідно з архівної довідки від 30 червня 2020 року № 252, «ОСОБА_1» (згідно з документами) працював в колгоспі ім. Свердлова у період з 1983 року до 1995 рік.

У інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, інформація щодо наявності у ОСОБА_1 земельної ділянки на території Олександрівської селищної ради - відсутня.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та вкладишу до неї, прізвище позивача було виправлено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

З огляду на лист Олександрівської селищної ради від 07 жовтня 2020 року № 2710/01-44, ОСОБА_1 проживав у с. Варварівка до 1996 року. З 21 червня 1996 року проживав на території с. Новоолександрівка.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (тут і далі у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.