Постанова

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 718/917/20

провадження № 61-6639св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року у складі судді Нерушка Т. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме, житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шипинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, кадастровий номер 73225:890:00:01:002:0012; грошові внески з нарахованими до них процентами і належною компенсацією, що знаходяться на зберіганні у філії Кіцманського відділення Ощадбанку № 6797/027.

Зазначав, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є такими, що прийняли спадщину, оскільки проживали зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті у спірному господарстві. На даний час у цьому господарстві проживає він, його мати ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_6 та їхні діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його брат ОСОБА_4 зареєстрований у цьому будинку з народження, але не даний час там не проживає, оскільки після одруження разом з дружиною орендує житло у м. Чернівці.

Вказував, що завжди вважав себе співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 нарівні з матір`ю і братом, між ними ніколи не виникало конфліктів та суперечок щодо володіння та користування цим майном.

У 2018 році стосунки його дружини з матір`ю погіршилися, між ними часто почали виникати конфлікти, на врегулювання яких він впливати не міг, оскільки постійно працює у м. Києві та приїжджає додому зазвичай на вихідні і свята. 07 травня 2018 року його мати ОСОБА_3 вигнала його дружину разом з малолітніми дітьми з будинку, тому вони більше двох днів проживала у знайомих, оскільки іншого помешкання у них немає.

Під час цього конфлікту ОСОБА_3 вказувала на те, що вона є єдиним власником господарства і має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, пред`явивши при цьому правовстановлюючі документи на житловий будинок, оформлені у порядку спадкування після смерті батька.

Вказував, що державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно на ім`я ОСОБА_3 без урахування його частки та частки його неповнолітнього брата.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2019 року йому відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини зі спадкодавцем на час смерті.

27 грудня 2018 року він звернувся до Кіцманської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку у спадковому майні, яке залишилося після смерті його батька, однак 14 лютого 2019 року державним нотаріусом Беженар А. М. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено, оскільки на момент відкриття спадщини по 12 січня 2007 року він був зареєстрований у м. Харків, тобто у нього відсутній факт прийняття спадщини, так як він вчасно до шести місяців з дня смерті спадкодавця не подав заяви про прийняття спадщини до Кіцманської державної нотаріальної контори.

Вважав, що він пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на час відкриття спадщини після смерті батька він навчався в Харківському університеті Повітряних Сил на денному відділенні факультету з підготовки студентів за контрактом з 01 вересня 2001 року зі строком навчання 5 років.

У зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі він був знятий з реєстрації в житловому будинку та у період з 20 лютого 2002 року по 12 січня 2007 року був зареєстрований в гуртожитку по АДРЕСА_2 .

З 2007 року по 2018 рік він їздив на заробітки в країни Африки та Ірану, звідки частину грошових коштів через міжнародні платіжні системи переказував своїй матері та брату, що підтверджується данними його закордонних паспортів, квитанціями про переказ грошових коштів. Частину грошових коштів привозив з собою після закінчення поїздки. За зароблені ним кошти у спірному господарстві за період з 2007 року по 2018 рів були проведені ремонтно-будівельні роботи.

Таким чином, обставини, які вплинули на несвоєчасне прийняття спадщини після смерті батька, є поважними, незалежними від його волі.

На підставі вказаного ОСОБА_9 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у три місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіцманського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави, на які посилався позивач щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, не є поважними причинами пропуску ним строку для подання до нотаріальної контори у передбаченому законом порядку та у визначений строк заяви про прийняття спадщини. Посилання ОСОБА_1 на те, що він завжди вважав себе співвласником спірного господарства нарівні з матір`ю і братом та що між ними ніколи не виникало конфліктів і суперечок щодо володіння та користування даним майном, також не є поважними причинами та підставами для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 і від 28 жовтня 2019 року № 761/42165/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, не врахували, що позивач пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на період відкриття спадщини після смерті батька він навчався в Харківському університеті Повітряних Сил на денному відділенні факультету з підготовки студентів за контрактом з 01 вересня 2001 року зі строком навчання 5 років, що підтверджується довідкою від 30 березня 2005 року № 107/2-789, яка наявна в матеріалах справи. У зв`язку з цим позивач був знятий з реєстрації в житловому будинку АДРЕСА_1 та зареєстрований у гуртожитку в м. Харкові у період з 20 лютого 2002 року по 12 січня 2007 року.

Надалі з 2007 року по 2018 року позивач їздив на заробітки в країни Африки та Ірану, звідки частину грошових коштів через міжнародні платіжні системи переказував своїй матері та брату, що підтверджується данними його закордонних паспортів, квитанціями про переказ грошових коштів, а частину грошових коштів привозив з собою після закінчення поїздки. Таким чином, суди безпідставно відмовили позивачу у наданні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме, житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 73225:890:00:01:002:0012, яка розташована на території Шипинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області; грошові внески з нарахованими до них відсотками та належною компенсацією, що знаходяться на зберіганні у філії Кіцманського відділення Ощадбанку № 6797/027.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є дружина ОСОБА_3 та сини ОСОБА_1 , ОСОБА_4

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Кіцманської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку у спадковому майні, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 .

Згідно з листом державного нотаріуса Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар Д. М. від 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки згідно з довідкою Кіцманської міської ради Кіцманського району Чернівецької області від 09 січня 2019 року № 18 встановлено, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини по ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований у м. Харків, тобто у нього відсутній факт прийняття спадщини, так як він вчасно до шести місяців з дня смерті спадкодавця не подав заяви про прийняття спадщини до Кіцманської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_1 з 01 вересня 2001 року навчався в Харківському університеті Повітряних Сил на денному відділенні факультету з підготовки студентів за контрактом зі строком навчання 5 років, у зв`язку з чим був знятий з реєстрації у житловому будинку по АДРЕСА_1 та зареєстрований у гуртожитку в м. Харкові у період з 26 червня 2002 року по 26 грудня 2006 року.

З 2007 року ОСОБА_1 періодично виїжджав за кордон.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 15 червня 2006 року державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар А. М., на ім`я ОСОБА_3 , на спадкове майно: житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за реєстровим № 1794; земельну ділянку площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 73225:890:00:01:002:0012, що розташована на території Шипинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, за реєстровим № 1797; грошові внески, що знаходяться на зберіганні у філії Кіцманського відділення Ощадного банку України № 6797/027 с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області на особових рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , за реєстровим № 1796.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився й Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц.

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16, від 1 лютого 2018 року у справі № 712/656/15, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, від 18 травня 2021 року № 615/1337/19 тощо.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він за станом здоров`я не мав можливості у визначений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а посилання позивача як на поважність причини пропуску ним шестимісячного строку на навчання в Харківському університеті Повітряних Сил на денному відділенні факультету у період з 2001 року по 2007 рік та перебування його на періодичних заробітках у країнах Африки та Ірану не є достатніми та безспірними доказами підтвердження поважності пропуску цього строку, оскільки такі не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій протягом майже 15 років.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Твердження заявника про неврахування судами висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 і від 28 жовтня 2019 року № 761/42165/17, є безпідставним, оскільки висновки судів вказаним висновкам Верховного Суду не суперечать, крім того, вказані судові рішення були ухвалені за інших фактичних обставин, оскільки у справі, що переглядається, спадкування відбувалося за законом, а не за заповітом.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян