Справа № 355/447/21

Номер провадження 1-кп/373/137/21

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі колегії

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

її захисників ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

представників потерпілої особи ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № ЄРДР 12019100000000340 за обвинуваченням ОСОБА_6 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кобеляки Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.366, ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Захисниця ОСОБА_8 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Клопотання обґрунтовано тим, що в порушення приписів ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення.

Також, виклад фактичних обставин не містить жодного посилання на час, місце «заволодіння чужим майном». Фактичні обставини передбачають заволодіння та розпорядження ОСОБА_6 майном на власний розсуд, що є розтратою майна, але формула кваліфікації цього визначення не містить.

Незазначення в обвинувальному акті вказівок на місце вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй дії за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 КК України позбавляє можливості встановити територіальну підсудність цього кримінального провадження.

Відсутній також розрахунок завданих збитків інкримінованими ОСОБА_6 діями, що кваліфіковані за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до примітки до ст. 185 КК України.

Потерпілим зазначено ТОВ «Уба-Агросвіт», а її представником ОСОБА_9 , але у реєстрі матеріалів досудового розслідування потерпілими вказано ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .

Також, у реєстрі немає вказівок на виконання слідчим чи прокурором приписів ст. 290 КПК України щодо повідомлення підозрюваної та її захисника про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена підтримали заявлене клопотання.

Прокурор заперечив щодо задоволення заявленого клопотання. Зазначив, що на 9 аркуші обвинувального акту вказано: «Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення». На уточнення підтвердив, що це назва відповідної частини обвинувального акту, після якої відображені ці три елементи обвинувального акту. Припускає, що слідчий, який склав цей обвинувальний акт та прокурорка, яка його затвердила, таким чином «бачать» виклад фактичних обставин, а формулювання обвинувачення невід`ємно пов`язано з тими обставинами.

Місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, в обвинувальному акті вказано щодо першого епізоду на аркуші 15 обвинувального акті словами: « ОСОБА_6 … перебуваючи у приміщенні ТОВ «Уба-Агросвіт» за адресою: Київська область, Баришівський район село Волошинівка, вул. Червоноармійська, будинок 41/А …».

Місце вчинення інших епізодів аналогічно визначено на аркушах 18, 20, 23, 27 обвинувального акту.

Оскільки обвинувачена вчиняла інкриміновані їй дії, будучи службовою особою ТОВ «Уба-Агросвіт», то місцем вчинення цих дій є місцезнаходження цього підприємства.

Зазначення виконання приписів ст. 290 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься у пунктах 192, 193 першого розділу.

Потерпілу особу в обвинувальному акті зазначено, а особи, вказані в реєстрі її представники.

Представники потерпілої особи підтримали позицію прокурора.

Зазначене кримінальне провадження надійшло 15.06.2021 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 15.04.2021.

Підготовчі судові засідання 24.06.2021 та 08.07.2021 відкладалися через неявку прокурора, обвинуваченої та захисників.

Про обставини неявки прокурорів та вжиття відповідних заходів суд листами від 25.06.2021 та 15.07.2021 повідомляв Офіс Генерального прокурора.

Прокурорка Офісу Генерального прокурора, яка затвердила обвинувальний акт, ОСОБА_12 , а також старший групи прокурорів відповідно до постанови від 06.07.2021 - ОСОБА_13 у судові засідання не з`являлися.

Відповідно до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження віднесено, крім іншого: верховенство права, законність, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумні строки.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Однією з гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії», зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 цієї Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 цієї Конвенції.

Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає в тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.

За таких обставин, з метою дотримання прав обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, у тому числі у контексті дотримання права особи на ефективне розслідування, суд має вжити передбачених кримінально-процесуальним законодавством заходів, які б забезпечили відновлення порушених прав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже Закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

Приписами ст. 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині як виправдувального, так й обвинувального вироків суд має зазначити формулювання обвинувачення, визнане судом недоведеним (для першого випадку) або доведеним (у другому випадку).

Формулювання обвинувачення - це стисле і точне викладення твердження про винуватість конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення на основі фактично встановлених обставин кримінального провадження, які мають юридичне значення для вирішення питання про притягнення цієї особи до відповідальності за конкретною статтею КК України у контексті формули правової кваліфікації.

Відповідно до положень п. 1 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Власне висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (ч. 2 ст. 347 КПК України), а суд роз`яснює суть обвинувачення і з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч. 1 ст. 348 КПК України).

В обвинувальному акті, який розглядається, виокремлено лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 скоїла заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих та особливо великих розмірах, та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто вчинила злочини, передбачені ч. 4, 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Будь-яких тверджень про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні якихось дій в обвинувальному акті не вказано, отже в ньому не зазначено формулювання обвинувачення - один з обов`язкових окремих його складників.

Необхідним елементом складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України, є зазначення розміру майна, яке особа привласнила, розтратила чи заволоділа.

При цьому, встановлення цього елементу є необхідним для відповідної кваліфікації кожного окремого діяння (епізоду).

В обвинувальному акті виокремлено фактичні обставини кримінального правопорушення щодо шести діянь (епізодів), які кваліфіковано за ст. 191 КК України: 5 за ч. 5, 1 - за ч. 4.

При цьому вказується про заволодіння ОСОБА_6 дизельним пальним та бензином, але зазначається про перерахуванням на рахунки юридичних осіб коштів у певних сумах, що, у контексті незазначення в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення за кожним з цих епізодів, ускладнює розуміння, які, визначені ст. 91 КПК України, обставини підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та як суд має виконувати приписи ст. 348 КПК України щодо роз`яснення обвинуваченій суті обвинувачення у частині виду і розміру шкоди, завданої кожним з інкримінованих їй діянь (епізодів).

Також, за обставин незазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за кожним з інкримінованих ОСОБА_6 діянь (епізодів), без дослідження відповідних доказів є неможливим вирішення питання територіальної підсудності цього кримінального провадження, оскільки у фактичних обставинах справи щодо дій, які кваліфіковані за ст. 191 КК України, вказується про перебування ОСОБА_6 у приміщенні ТОВ «Уба-Агросвіт» по вул. Червоноармійська, 41/А у с. Волошинівка Баришівського району Київської області при наданні вказівок працівникам ТОВ «Уба-Агросвіт» для здійснення розрахунків за договорами шляхом видачі видаткових накладних. Але не зазначено місце заволодіння ОСОБА_6 майном цього підприємства.

Щодо інших вказаних у клопотанні підстав для повернення обвинувального акту прокурору: зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування потерпілими інших осіб, ніж вказано в обвинувальному акті, а також незазначення у цьому реєстрі виконання слідчим чи прокурором приписів ст. 290 КПК України щодо повідомлення підозрюваної та її захисника про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів, суд доходить висновку, що ці обставини не впливають на питання відповідності обвинувального акту вимогам КПК України для вирішення питання про його повернення прокурору, а може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у частині розгляду скарг та клопотань учасників судового провадження або при судовому розгляді при вирішені питань оцінки доказів у разі виникнення суперечностей щодо відповідності того чи іншого доказу реєстру матеріалів досудового розслідування.

Вірогідна реалізація прокурором права на зміну обвинувачення під час судового розгляду за встановлених судом обставин не може слугувати підставою для невжиття передбачених КПК України заходів щодо відновлення порушених та уникнення майбутніх порушень прав обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, насамперед права на справедливий суд.

Крім того, відновлення порушених прав за вказаних обставин, у формі повернення обвинувального акту прокурору, не передбачено КПК України на стадії судового розгляду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про неможливість здійснення із дотриманням завдань та засад кримінального провадження судового розгляду цього кримінального провадження за направленим прокурором до суду обвинувальним актом, який не відповідає вимогам КПК України щодо формулювання обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 372 КПК України, суд

постановив:

Повернути прокурору обвинувальний акт в кримінальному провадженні №ЄРДР 12019100000000340 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.366, ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3