Справа №701/498/21
Номер провадження2/701/257/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка
за участю секретаря - Н.В. Філіпчак
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ДП ДАК "Хліб України" Потаське ХПП третьої особи ДАК "Хліб України" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася в суд з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати.
На підставу своїх вимог спирається на те, що він з 07.06.2012 року працював охоронником - пожежним та водієм - пожежником на Дочірньому підприємстві Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство" Материнською компанією даного ДП зі 100% часткою у статутному капіталі являється ДАК «Хліб України».
30.06.2020 року наказом 6К від 30.06.2020 року позивача було звільнено з посади пожежника ДП ДАК «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до довідки, наданої ДП ДАК «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство», борг за підприємством перед працівником складає 52943,51 грн. Ця сума включає оклад, компенсацію відпустки, індексацію заробітної плати.
Станом на день подання позовної заяви, борг не виплачений. Такі дії на думку позивача є незаконними та протиправними.
В зв`язку з зазначеними обставинами порушення позивача прав відповідачем, він змушений звернутись за захистом до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник ДП ДАК «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.
Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Згідно наказу №44 від 08.06.2012 позивач був прийнятий на роботу до Дочірнього підприємства «Потаське ХПП», на посаду охоронник з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Згідно наказу №10К від 30.06.2020 позивача звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Розрахунок з позивачем не проведено і станом на 27.05.2021 р. заборгованість по заробітній платі складає 52943 грн. 51 коп.
Дана сума заборгованості фактично визнається відповідачем, оскільки дана сума заборгованості відображена у довідці відповідача про заборгованість по заробітній платі перед позивачем, тому позов в даній частині підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі.
Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
В ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідачем порушено вимоги ст. 43 Конституції України, згідно якої, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У свою чергу відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).
Крім того, відповідно до п. 20 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено та підтверджено відповідними матеріалами справи, що в день звільнення позивачу не було виплачено належну до сплати заробітну плату, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно ст. 117 КЗпП України компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника та, власне, суми невиплаченої заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2019р. у справі №607/14495/16-ц, проаналізувавши положення трудового законодавства, що регулює предмет позовної давності, зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмежень будь-яким строком. Працівник може вимагати від роботодавця всі виплати, на які він має право згідно з умовами трудового договору та законодавства, що застосовується. При цьому не має значення, здійснив роботодавець нарахування таких виплат чи ні. Такий підхід є логічним продовженням позиції, висловленої Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.
Верховний Суд наголосив, що перебіг 3-місячного строку звернення працівника до суду з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Оскільки невиплата звільненому працівникові власником або уповноваженим ним органом усіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, такий працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
З урахуванням наведеного, враховуючи засади розумності, справедливості та пропорційності та враховуючи розмір заборгованості (52943 грн.52 коп.), а також враховуючи тривале зволікання позивача зі зверненням до суду (звільнення 30.06.2020 р., дата звернення до суду - 11.06.2021 р.) суд дійшов висновку, що дані обставини, перешкоджають задоволенню відповідних позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у повному обсязі, розмір компенсації за час затримки розрахунку при звільненні позивачу слід визначити в сумі 15000,00 грн.
Крім того у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76- 81, 95, 133, 137, 141, 209, 211, 223, 247, 258-268, 276, 430 ЦПК України, ст. ст. 116-117, 233 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00952605, вул. Черняховського, буд. 2, с. Поташ Маньківського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі - 52943 грн. 52 коп. з утриманням податків зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00952605, вул. Черняховського, буд. 2, с. Поташ Маньківського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15000 грн. 00 коп., з утриманням з цієї суми податків зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00952605, вул. Черняховського, буд. 2, с. Поташ Маньківського району Черкаської області)в дохід держави судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру щодо стягнення моральної шкоди у сумі - 908 грн. 00 коп.
В решті частині позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, згідно ст. 430 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк
