ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2021Справа № 910/4137/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України

про врегулювання розбіжностей договору та визнання договору укладеним

За участю представників учасників процесу:

від позивача Скокін Л.Л. (довіреність № 7-03/15/21 від 06.01.2021, адвокат)

від відповідача Дзюбенко С.М. (довіреність № 01.1.1-05/100-3-2020 від 08.12.2020, адвокат)

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про врегулювання розбіжності по пунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та визнання договору укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 23.12.2020 Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було надіслано на адресу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" проект договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування. У відповідь 19.02.2021 позивачем отримано підписані примірники вищезазначеного договору та протоколу розбіжностей до договору, датованого 15.02.2021.

Оскільки позивач не погоджується з деякими пунктами протоколу розбіжностей до договору, останній просить врегулювати розбіжності відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/4137/21 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2021, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України (далі - третя особа).

28.04.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач навів детально обґрунтовані заперечення проти правомірності позовних вимог, заявлених позивачем, просив суд у задоволенні позову відмовити.

07.05.2021 та 12.05.2021 (повторно) до суду надійшли подані третьою особою пояснення щодо позову, в яких третя особа вказала, що вважає заявлені позивачем вимоги обгрунтованими та просила суд позов задовольнити.

11.05.2021 суд відклав підготовче засідання на 25.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 викликано третю особу у наступне підготовче засідання, призначене на 25.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.06.2021.

08.06.2021 суд відклав судове засідання на 29.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 викликано третю особу у наступне судове засідання, призначене на 29.06.2021.

29.06.2021 до суду надійшла подана позивачем заява (пояснення) в порядку ст. 207 ГПК України, в якій позивач вказав, що пункт 3.11 договору був викладений з повним врахуванням наданого відповідачем протоколу розбіжностей, а примітка до п. 1.1 та підпункт 2.1.1 договору викладені з частковим врахуванням наданого відповідачем протоколу розбіжностей, при цьому позивач вказав, що наведене у позові твердження про те, що позивач згоден прийняти запропоновану МАУ редакцію примітки до пункту 1.1., підпункт 2.1.1., пункт 3.11. договору, є некоректним (помилковим) та таким, що не повністю відповідає дійсності, а тому просить наведений вище текст позовної заяви (твердження) читати у наступній редакції: «Розглянувши протокол розбіжностей в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, позивач згоден частково прийняти запропоновану МАУ редакцію примітки до пункту 1.1., підпункт 2.1.1. Договору та згоден повністю прийняти пункт 3.11. Договору,...».

29.06.2021 суд відклав судове засідання на 06.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 викликано третю особу у наступне судове засідання, призначене на 06.07.2021.

У судовому засіданні 06.07.2021 позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

23.12.2020 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування на 2021 рік та направив відповідачу проект такого договору.

Відповідач з запропонованою позивачем редакцією окремих пунктів вищевказаного договору не погодився та підписав його з протоколом розбіжностей від 15.02.2021, який направив позивачу з супровідним листом № 01-18-44 від 15.02.2021.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо умов договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування на 2021 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом в порядку ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, як монополіст на ринку по наданню послуг з аеронавігаційного обслуговування, та просив врегулювати розбіжності по пунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.3, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.12, 3.13, 3.14, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.6, 7.1, 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору й визнати договір укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 626 Цивільний кодекс України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Антимонопольного комітету України за посиланням http://www.amc.gov.ua/amku/control/mail/uk/index, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є суб`єктом природних монополій на загальнодержавному ринку послуг по наданню послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден.

Суд зазначає, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке, зокрема, надає послуги з аеронавігаційного обслуговування (далі - АНО) польотів повітряних суден (далі - ПС) у повітряному просторі України. У свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" є суб`єктом авіаційної діяльності та здійснює діяльність в сфері повітряних перевезень пасажирів та вантажу, є споживачем послуг з АНО польотів ПС, які надаються Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач запропонував позивачу викласти у редакції відповідача примітку до п. 1.1, п. 2.2.3, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5, п. 3.7, п. 3.8, п. 3.12, п. 3.13, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п. 5.1, п. 5.6, п. 7.1, п. 7.2, додатку 4, додатку 5, додатку 6 договору; доповнити договір п. 2.1.4, п. 2.1.5, п. 2.1.6; виключити з тексту договору п. 3.14.

З матеріалів справи вбачається, що розбіжності по примітці п. 1.1. та п. 2.1.1 договору позивачем були прийняті частково, інша ж частина розбіжностей залишена сторонами без врегулювання. З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що у прохальній частині позову примітка п. 1.1 викладена в редакції, яка не у повній мірі відповідає редакції відповідача, очевидною є і вимога, і необхідність врегулювати розбіжностей, що виникли.

Позивач навів таку редакцію примітки до п. 1.1. договору: «Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається на всіх етапах польоту повітряних суден, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв`язок, навігація та спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті, надання аеронавігаційної інформації, відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування».

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував наступну редакцію примітки до п. 1.1: «Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається на всіх етапах польоту повітряних суден, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв`язок, навігація та спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті, надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації, забезпечення польотно-інформаційного обслуговування, аварійного чи диспетчерського обслуговування повітряного руху відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування».

Аеронавігаційне обслуговування (air navigation service) - обслуговування, що здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування з метою організації повітряного руху, радіотехнічного забезпечення польотів, надання аеронавігаційної та метеорологічної інформації відповідно до законодавства України, стандартів і рекомендованої практики ICAO та вимог Євроконтролю.

З урахуванням наведеного визначення, суд дійшов висновку про те, що примітка до п. 1.1 договору підлягає викладенню у вищенаведені редакції позивача, яка частково враховує зміни, запропоновані відповідачем.

Суд зазначає, що пунктом 2.1. договору в редакції позивача визначено зобов`язання виконавця (позивача), який не містить пунктів 2.1.4., 2.1.5. та 2.1.6.

У свою чергу, відповідач згідно з протоколом розбіжностей від 15.02.2021 до договору пропонує доповнити договір пунктами 2.1.4, 2.1.5 та 2.1.6 наступного змісту:

"2.1.4 Забезпечити надання Замовнику послуг з АНО на умовах, передбачених Договором, але не гірше ніж для всіх інших користувачів повітряного простору України".

"2.1.5 Здійснювати формування розміру плати за послуги з АНО відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю, у тому числі:

2.1.5.1. щорічно проводити інвентаризацію власних засобів та служб, які безпосередньо забезпечують обслуговування повітряних суден на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому;

2.1.5.2. щорічно (на кожен календарний рік) визначати фактичні витрати на надання послуг з АНО та вартісну основу розміру плати за послуги з АНО на річний період;

2.1.5.3. щорічно (на кожен календарний рік) визначати розмір плати за послуги з АНО шляхом ділення загальної суми витрат на розрахункову суму польотних одиниць;

2.1.5.4. відокремлювати неаеронавігаційні витрати від аеронавігаційних та забезпечувати відокремлений облік аеронавігаційної діяльності від іншої (неаеронавігаційної) діяльності з метою прозорого визначення вартісної основи послуг з АНО;

2.1.5.5. на вимогу Замовника надавати йому повну та достовірну інформацію щодо вартісної основи плати за АНО на відповідний річний період на підставі фактичних/планових даних на такий період, а також щодо розрахункової суми польотних одиниць на відповідний рік;

2.1.5.6. проводити регулярні, але не рідше двох разів на рік консультації з Замовником та іншими користувачами повітряного простору України, в тому числі з питань: планування аеронавігаційного обслуговування та прогнозування кількості польотів; розвитку існуючих аеронавігаційних служб; щорічного формування вартісної основи плати за АНО; причин зміни вартісної основи плати за послуги з АНО; попереднього фінансування інвестиційних проектів; розкриття інформації про плани діяльності Виконавця та з інших питань, які можуть впливати на вартісну основу плати за послуги з АНО;

2.1.5.7. застосовувати у відповідному періоді надання послуг розмір плати за послуги з АНО, формування якого здійснено на відповідний рік відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю та положень Договору;

2.1.5.8. у випадках, передбачених Договором та/або чинним законодавством, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації здійснювати перерахунок/корегування вартості наданих послуг з АНО".

"2.1.6 На вимогу Замовника переглядати розмір плати за послуги з АНО та повернути Замовнику переплату за послуги з АНО у випадку, якщо розмір плати за послуги АНО не відповідає фактичним витратам на їх виробництво та/або сформовано із порушенням законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю та положень Договору. Така переплата може бути за вимогою Замовника повернута на його рахунок або зарахована в рахунок плати за АНО на наступний період (періоди)".

Щодо врегулювання розбіжностей по п. 2.1.4. договору, суд зазначає наступне.

Внесення до тексту договору п. 2.1.4. у вищевказаній редакції відповідач обгрунтовував тим, що позивач протягом попередніх років у відносинах з МАУ застосовував дискримінаційні умови щодо терміну оплати послуг АНО, терміну письмового оскарження рахунку та розміру штрафних санкцій за порушення терміну оплати.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб`єкти природних монополій зобов`язані забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.

Статтею 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року встановлено, що кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо - і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. 10 серпня 1992 року Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року. Остання набула чинності для України 09.09.1992 року. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР) виставлення рахунків та стягнення плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється Державним підприємством обслуговування повітряного руху України відповідно до законодавства України, норм ICAO та правил Євроконтролю.

Ставки та порядок розрахунку плати встановлюються такими, які діяли на день виконання польоту.

Дата, до якої має бути здійснена оплата, вказується в рахунках. Термін оплати:

- 30 календарних днів для нерезидентів України при оплаті в Євро;

- 10 робочих днів для резидентів України при оплаті в національній валюті України.

Таким чином, дані умови щодо термінів оплати були передбачені положенням GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України та є однаковими для усіх резидентів України.

Відповідно до ст. 36 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

Згідно з ч. 4 ст. 36 ПК України у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Тобто, з зазначеного вище випливає, що відповідач має право, передбачене чинним законодавством, про застосування певних санкцій до боржників, що не заборонені чинним законодавством України, документами Євроконтролю, ІCАО тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд вказує, що норми чинного законодавства передбачають застосування однакових умов до усіх замовників послуг, тому включення п. 2.1.4. в редакції позивача до умов спірного договору не суперечить їх приписам.

Щодо доповнення договору пунктами п. 2.1.5. та 2.1.6. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ПК України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ПК України розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (далі - ІСАО) і документів Євроконтролю.

Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов`язань України за міжнародними договорами України (ч. 3 ст. 36 ПК України).

Так, ч. 5 ст. 36 ПК України передбачено, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 ПК України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на забезпечення цього обслуговування. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому компенсуються витрати Євроконтролю на справляння цієї плати.

Крім того, відповідно до положень нормативних документів Міжнародної організації цивільної авіації ("Політика ІСАО стосовно аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування", Doc 9161 "Керівництво ICAO щодо економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування"), а також документів Європейської організації з безпеки аеронавігації ("Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.11.2009 № 1209 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.01" та "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.11.2009 № 1210 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02") та зазначених вище положень Повітряного Кодексу України, ставки плати за аеронавігаційне обслуговування (на маршруті; на підході та в районі аеродрому) розраховуються на основі планової національної бази витрат, до складу якої входять бази витрат різних суб`єктів, задіяних в процесі надання послуг з організації повітряного руху, а саме національні наглядові органи (Міністерства, авіаційні служби), провайдери аеронавігаційного обслуговування, провайдери метеорологічної та аеронавігаційної інформації, а також провайдери послуг з пошуку та рятування та інше.

Наказом від 04.06.2019 № 415 Міністерство інфраструктури України, який набув чинності 12.07.2019, визнало таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 15.09.2010 № 669, та затвердило нові Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Тобто, відповідно до норм міжнародного законодавства обов`язок щодо формування розміру плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення тарифів покладається на національні наглядові та регулюючі органи (в Україні ці функції виконує Міністерство інфраструктури України та Державна авіаційна служба України), а не на провайдерів аеронавігаційного обслуговування, яким є позивач.

Таким чином, доповнення договору пунктами 2.1.5 та 2.1.6. є таким, що не відповідає чинному законодавству та знаходиться поза межами компетенції позивача, а тому суд не вбачає підстав для включення вказаних пунктів до умов спірного договору. Щодо врегулювання розбіжностей по п. 2.2.3. договору, суд зазначає наступне.

Так, пункт 2.2.3. договору викладений позивачем у наступній редакції:

"2.2.3 У разі зміни парку ПС не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому відбулися зміни, надавати Виконавцю:

1) бортові (реєстраційні) номери власних і орендованих ПС;

2) дані про максимальну злітну масу ПС (у разі, якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, у додатках 3 та 3а до цього Договору має бути вказана найбільша максимальна злітна маса, згідно з Льотним керівництвом літака (Airplane Flight Manual (далі- AFM), що дозволена для цього ПС);

3) іншу необхідну інформацію згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору.

Зазначена інформація надається на офіційному бланку Замовника за підписом повноважного представника або листом, завіреним печаткою юридичної особи та підписом повноважного представника Замовника, поштою або електронним повідомленням (сканкопія) на адресу електронної пошти Виконавця, вказану у розділі 9 Договору.

Надана Замовником і отримана Виконавцем інформація використовується для визначення максимальної злітної маси ПС при розрахунку розміру плати за надані послуги з АНО.

У разі неподання Замовником або надання недостовірної інформації у вищезазначений термін у частині, що стосується максимальної злітної маси ПС, максимальна злітна маса ПС визначається Виконавцем за масою найважчого відомого йому ПС такого типу. Крім цього, Замовник згідно з пунктом 3.7 цього Договору втрачає право на письмове оскарження рахунка щодо злітної маси ПС".

У свою чергу, відповідач, не погоджуючись з вказаною редакцією позивача у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 до договору, запропонував підпункт 2 пункту 2.2.3 договору викласти в такій редакції: "2) дані про максимальну злітну масу ПС" підпункт 3 і останні три абзаци пункту 2.2.3 договору виключити.

Суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.11.2009 № 1210 в Україні застосовується документ Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" (далі - Документ № 07.60.02), який введено в дію наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1210 від 25.11.2009 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02" (далі - документ Євроконтролю № 07.60.02).

Пунктом 2 ст. 6 Документу № 07.60.02 встановлено, що у разі, якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації.

Враховуючи, що підпункт 2) пункту 2.2.3 Договору в редакції позивача відповідає пункту 2 статті 6 Документу № 07.60.02, а остання частина пункту 2.2.3 договору лише конкретизує те, що викладено у даному пункті вище, суд відхиляє пропозицію відповідача щодо пункту 2.2.3 договору, викладену у протоколі розбіжностей від 15.02.2021, та погоджується з пунктом 2.2.3 договору в редакції позивача.

Щодо врегулювання розбіжностей по п. 3.2 договору, суд зазначає наступне.

Пункт 3.2 договору в редакції позивача викладений наступним чином: "Розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з AFM, та вказується у додатках 3 та 3а до цього Договору. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна маса усіх його ПС подібного типу. Якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього ПС".

У свою чергу, відповідач запропонував викласти пункт 3.2. договору в наступній редакції: "Розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Якщо доходи від АНО за відповідний рік перевищують фактичні витрати Виконавця на АНО за такий рік, розмір одиничних ставок за послуги з АНО, передбачених додатком 1 до Договору, має бути зменшений на процент такого перевищення. Максимальна дозволена маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору та з врахуванням пункту 2.2.3 Договору. У разі, якщо для одного ПС існує кілька значень максимальної злітної маси, та/або у разі застосування Замовником процедури динамічної зміни максимальної злітної маси ПС, Замовник буде вказувати максимальну злітну масу ПС у зведено-завантажувальній відомості (Loadsheet), яку Замовник буде надавати Виконавцю по кожному рейсу (як по прибуттю, так і по відправленню), з урахуванням змін в останню хвилину. Зведено-завантажувальна відомість (Loadsheet) має бути підписана командиром ПС".

Проте, суд не погоджується з запропонованою відповідачем редакцією пункту 3.2. договору, з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту б пункту 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" визначено, що Мінінфраструктури встановлює за погодженням з Мінекономрозвитку: тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень та перевезень швидкісними поїздами категорії Інтерсіті+ у вагонах першого класу); тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою; плату за використання річкових портових гідротехнічних споруд та збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні); ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України; аеропортові збори в іноземній валюті за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки);

Тобто, як встановлено судом вище, саме Міністерство інфраструктури України, переглядає, формує та встановлює ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Отже, позивач є виключно провайдером послуг з аеронавігаційного обслуговування, а не суб`єктом, на якого покладено обов`язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.

При цьому, до України (як члена Євроконтролю, а не провайдера АНО) відсутня вимога щодо повернення (або додаткового стягнення з авіакомпаній) переплат (або недоотриманих коштів) з АНО у випадку, якщо розмір плати за послуги АНО не відповідає фактичним витратам на їх надання.

Суд зазначає, що запропоновані відповідачем умови застосування максимальної злітної маси ПС при розрахунку розміру плати за надане АНО протирічать п. 2 та п. 3 статті 6 документу Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", введеного в дію Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1210 від 25.11.2009 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02", в якій зазначено, що якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації. Проте, якщо не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому відбулися зміни парку повітряних суден, та принаймні один раз на рік експлуатант буде повідомляти Євроконтролю про те, що він експлуатує два чи більше повітряних суден різних модифікацій одного типу, то в такому разі для обчислення вагового коефіцієнта для кожного з цих повітряних суден буде використовуватись середнє значення максимально дозволеної злітної маси всіх його повітряних суден цього типу. Обчислення цього коефіцієнта для кожного типу повітряного судна і для кожного експлуатанта здійснюється щонайменше один раз на рік.

Крім того, 10.08.1992 Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, що набула чинності для України 09.09.1992 та є частиною національного законодавства України в силу положень ст. 9 Конституції України.

Тож застосування відповідачем максимальної злітної маси ПС наведеної у п. 3.2. договору також порушує вимоги статті 15 "Аеропортові і подібні їм збори" Конвенції ІСАО "Про міжнародну цивільну авіацію 1944 року" чинної в Україні, а саме: Кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо- і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. Будь-які збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування Договірною державою за користування такими аеропортами та аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують:

a) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден того самого класу, зайнятих в аналогічних сполученнях; і

b) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.

Інформація про всі такі збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Тож, пункт 3.2. договору у запропонованій відповідачем редакції не відповідає чинному законодавству, знаходиться поза межами компетенції позивача, у зв`язку з чим суд відхиляє пропозицію відповідача щодо редакції пункту 3.2 Договору.

При цьому, наказом Міністерства інфраструктури України № 415 від 04.06.2019 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України" затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, що додаються та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 15.09.2010 № 669 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України".

Зокрема, зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України забезпечити опублікування Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України у збірнику аеронавігаційної інформації (AIP) України.

Таким чином, суд зазначає, що пункт 3.2 договору в редакції позивача узгоджується з приписами Документу Євроконтролю № 07.60.02 та наказом Мінінфраструктури від 04.06.2019 № 415, яким затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Щодо розбіжностей до пункту 3.3 договору, суд зазначає наступне.

Позивач виклав р. 3.3 договору в наступній редакції: "3.3 Ставки плати за АНО:

- встановлені без податку на додану вартість;

- використовуються ті, що діяли на день виконання польоту".

Відповідач згідно з протоколом розбіжностей від 15.02.2021 пропонує у п. 3.3 договору після слів "використовуються ті, що діяли на день виконання польоту" доповнити словами "крім випадків, коли формування ставок за послуги з АНО здійснено із порушенням порядку їх формування".

Проте, як зазначалося судом вище, згідно з чинним законодавствосм України та нормами міжнародного законодавства, обов`язок щодо встановлення розміру плати за аеронавігаційне обслуговування покладено на Міністерство інфраструктури України та позивач не є суб`єктом на якого покладено обов`язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.

За таких обставин, суд погоджується з пунктом 3.3 договору в редакції позивача та відхиляє пропозиції відповідача щодо редакції пункту 3.3 договору, викладені в протоколі розбіжностей від 15.02.2021.

Щодо розбіжностей по пункту 3.5. договору, суд зазначає наступне.

Так, у редакції позивача пункт 3.5 договору має наступний зміст: "На підставі реєстру виконаних польотів (додаток 4), що є невід`ємною частиною акта, Виконавець складає акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі-Акт) у національній валюті (додаток 5) за місяць в двох екземплярах, вартість яких обчислюється шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти за місяць, що передує місяцю, протягом якого здійснюється політ. Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів.

Операції з постачання послуг з АНО ПС, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації України, відповідно статті 197.10 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість".

Згідно з протоколом розбіжностей від 15.02.2021 відповідач пропонує в абзаці першому пункту 3.5. договору друге речення викласти в наступній редакції: "Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентом "Рейтерс" на основі щоденних курсів попиту (BID)".

Відповідно до ст. 197.10 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації зони відповідальності України.

Судом встановлено, що текст даного пункту договору в редакції позивача узгоджується з п. 2 ст. 7 Умов оплати документу Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", згідно з яким обчислення здійснюється шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти за місяць, що передує місяцю, протягом якого здійснюється політ. Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів".

Таким чином, суд погоджується з пунктом 3.5 договору в редакції позивача та відхиляє пропозиції відповідача в цій частині.

Щодо розбіжностей сторін по пункту 3.7 договору, суд зазначає наступне.

Позивач пропонує викласти пункт 3.7 договору в наступній редакції: "3.7 Замовник зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення рахунку підписати Акт і надіслати його Виконавцеві, або подати письмове оскарження Акту щодо факту отриманих послуг.

Якщо протягом зазначеного строку Виконавець не отримає підписаний Замовником Акт або письмове оскарження Акта щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем".

У свою чергу, відповідач у протоколі розбіжностей від 15.02.2020 пропонує в пункті 3.7 договору слова, знаки та цифри "30 (тридцяти)" замінити на слова, знаки та цифри "60 (шістдесяти)", а слова "від дня виставлення" - на слова "від дня отримання".

Проте, суд не погоджується з пропозицію відповідача щодо п. 3.7 договору, оскільки відповідно до пункту 3 параграфу 1 Додатку 2 Документу Євроконтролю № 07.60.02, зобов`язання сплатити послуги з ОрПР на маршруті виникає в день здійснення польоту. Кінцева дата валютування, на яку платіж має бути отриманий Євроконтролем, зазначається у рахунку і не повинна перевищувати 30 днів з дня виставлення рахунка.

Таким чином, відповідно до наведених вище норм чинного законодавства, які є обов`язковими та підлягають застосуванню в цивільній авіації України, термін сплати рахунку складає саме 30 днів з дня виставлення рахунку.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що пункт 3.7. договору підлягає застосуванню в редакції позивача.

Щодо розбіжностей сторін по пункту 3.8 договору, суд зазначає наступне.

У редакції позивача п. 3.8 договору викладений наступним чином: "Строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати виставлення рахунка. Термін сплати рахунку вказується у рахунку".

У той же час, відповідач у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 запропонував викласти пункт 3.8. договору в наступній редакції: "Строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати спливу строку на письмове оскарження Акта чи рахунка".

Проте, суд відхиляє пропозиції відповідача до пункту 3.8 договору, викладені в протоколі розбіжностей від 15.02.2021, як такі, що не узгоджуються з пунктом 3 параграфу 1 документу Євроконтролю № 07.60.02, оскільки, як зазначено судом вище, зобов`язання сплатити послуги з ОрПР на маршруті виникає в день здійснення польоту. Кінцева дата валютування, на яку платіж має бути отриманий Євроконтролем, зазначається у рахунку і не повинна перевищувати 30 днів з дня виставлення рахунка.

Тож, пропозиція позивача встановити в пункті 3.8 договору тридцятиденний строк для оплати рахунку з дня його виставлення, а також зазначати в рахунку термін сплати, є такою, що відповідає документу Євроконтролю № 07.60.02 та приймається судом.

Щодо розбіжностей по пункту 3.12 договору, суд зазначає наступне.

У редакції позивача п. 3.12 договору викладений наступним чином: "Термін письмового оскарження виставленого рахунка вказується у рахунку та становить 60 (шістдесят) календарних днів з дня виставлення рахунку".

Натомість відповідач згідно протоколу розбіжностей від 15.02.2021 запропонував у п. 3.12 договору слова "з дня виставлення" замінити на слова "з дня отримання".

Однак, суд не погоджується з пропозицію відповідача до п. 3.12 договору, оскільки відповідно до пункту 1 параграфу 5 Додатку 2 до Документу Євроконтролю № 07.60.02 та п. 4 GE№ 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (витяг АІР), претензії до рахунків повинні подаватись до Євроконтролю у письмовій формі або через електронний носій інформації, попередньо визначений Євроконтролем. Термін подання до Євроконтролю претензій зазначається на рахунку і становить 60 днів з дня виставлення рахунку.

Таким чином, пропозиція відповідача, викладена у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 щодо п. 3.12 договору, суперечить пункту 1 параграфу 5 додатку 2 Документу Євроконтролю № 07.60.02 та відхиляється судом.

Щодо розбіжностей по п. 3.13 договору, суд відзначає наступне.

У редакції позивача п. 3.13 договору викладений у такій редакції: "Будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунка без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше 10 (десяти) календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк) і його висновок є остаточним та обов`язковим для виконання. У разі згоди Виконавця з претензією Замовника Виконавець надає коригування до Акта за відповідний період".

Відповідач у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 запропонував п. 3.13 договору викласти в наступній редакції: "Будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунка, крім випадків передбачених договором та випадків невиконання виконавцем обов`язку щодо коригування плати. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше 10 (десяти) календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк). У разі згоди Виконавця з претензією Замовника Виконавець надає коригування до Акта за відповідний період. У випадку незгоди виконавця з претензією Замовника спір вирішується відповідно до чинного законодавства, а спірна сума не вважається заборгованістю замовника".

Суд зазначає, що вищевказаний пункт 3.13 договору в редакції позивача гармонізовано до п. 1 параграфу 5 Додатку 2 Умов оплати документу Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати", та п. 4 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України.

Крім того, встановлення для відповідача більш сприятливих умов буде дискримінаційним по відношенню до інших авіакомпаній (резидентів та нерезидентів), що використовують повітряний простір України.

Щодо розбіжностей по п. 3.14 договору, суд відзначає наступне.

У редакції позивача пункт 3.14 договору має наступний зміст: "У разі несплати Замовником рахунку у зазначені в Договорі строки або за наявності випадків, передбачених пунктом 5.3 цього Договору (ліквідація, реорганізація, зміна правового статусу), АНО може надаватися Замовнику за умови попередньої оплати. Про запровадження розрахунку на умовах попередньої оплати Виконавець повідомляє Замовника. Така система оплати починає діяти з першого числа місяця, який йде за місяцем, у якому Замовник отримує таке повідомлення, якщо інше не зазначено у самому повідомленні. За такої системи оплати Виконавець погоджує графік платежів та включає до нього, зокрема, заборгованість (плату за АНО, неустойку, річні проценти) Замовника за минулі місяці. При запровадженні на умовах попередньої оплати відповідно до положень розділу 4 цього Договору у Замовника виникає зобов`язання щодо сплати пені за несплату рахунків у визначений термін.

Сума передоплати може зараховуватись в рахунок сплати за надані послуги за поточний місяць".

У свою чергу, відповідач у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 запропонував викличити п. 3.14 з тексту договору,

У даному випадку суд погоджується з доводами відповідача щодо виключення пункту 3.14 договору, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Документу Євроконтролю № 07.60.02 плата за послуги з організації повітряного руху на маршруті (ОрПР) стягується за кожний політ, що здійснювався відповідно до процедур, встановлених Стандартами та Рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації, (ІКАО), у повітряному просторі, що належить до сфери відповідальності Договірних Держав. Для стягнення плати за послуги з ОрПР на маршруті цей повітряний простір поділяють на зони, які встановлюють Договірні Держави. Перелік таких зон наведено в Додатку 1.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Документу Євроконтролю № 07.60.02, особою, відповідальною за сплату послуг з ОрПР на маршруті, є особа, яка була експлуатантом повітряного судна під час здійснення польоту.

Наведені норми свідчать, що плата за послуги з АНО нараховується за кожний фактично здійснений політ та стягується з особи, що була експлуатантом повітряного судна під час здійснення польоту.

Оскільки стягнення плати за послуги з АНО можливе лише за польоти, які фактично здійснювались, та з осіб, які виступали експлуатантами повітряних суден під час здійснення таких польотів, надання провайдером послуг з АНО на умовах їх попередньої оплати є незаконним та суперечить Документу Євроконтролю № 07.60.02.

При цьому, ч. 4 ст. 36 ПК України встановлено, що у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Таким чином, суд зазначає, що ані норми статті 36 ПК України, ані приписи Документу Євроконтролю № 07.60.02, ані чинна редакція Збірника аеронавігаційної інформації України не містять положень щодо наявності у позивача права надавати послуги з АНО на умовах попередньої оплати, якщо такі послуги вчасно не оплачуються.

Враховуючи, що Украерорух як суб`єкт природної монополії зобов`язаний в силу приписів статті 10 Закону України "Про природні монополії" забезпечувати надання послуг з АНО усім користувачам повітряного простору на недискримінаційній основі, закріплення в Договорі норми щодо попередньої оплати послуг, за відсутності такого положення в чинному законодавстві та Збірнику аеронавігаційної інформації України, є неправомірним.

З огляду на зазначене вище, суд вважає обґрунтованими пропозиції відповідача щодо виключення з договору пункту 3.14 у редакції позивача.

Щодо розбіжностей по п.п. 4.2, 4.3, 4.4 договору, суд відзначає наступне.

Пунктами 4.2., 4.3., 4.4 договору в редакції позивача визначено:

"4.2. Обов`язок Замовника щодо сплати штрафних санкцій виникає з наступного дня після спливу строку, в який має бути сплачено рахунок.

4.2.1. За будь-який несплачений у визначений строк рахунок у строк до 30 (тридцяти) календарних днів (включно), починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору строку, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, від простроченої суми починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору 30-денного строку.

4.2.2. За кожен несплачений рахунок у строк понад 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору строку, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 Договору 30-денного строку.

4.3. Штрафні санкції, зазначені у пунктах 4.2.1. та 4.2.2. відповідно, нараховуються Виконавцем Замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії Договору.

4.4. У разі неможливості встановити призначення платежу через відсутність інформації, зазначеної у п. 3.11. Договору, Виконавець зараховує отримані кошти в такому порядку:

4.4.1. Погашення штрафних санкцій

4.4.2. Погашення суми боргу за рахунками за АНО, починаючи з найдавнішого

4.4.3. Погашення суми боргу за поточними рахунками за АНО".

Разом з тим, відповідач не погодився з вказаними пунктами в редакції позивача та у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 запропонував викласти їх в наступній редакції:

"4.2. Обов`язок Замовника щодо сплати пені та процентів річних виникає з наступного дня після спливу строку, в який має бути сплачено рахунок, крім випадків оскарження Замовником рахунку та/або Акта.

4.3. Штрафні санкції, зазначені у пунктах 4.2.1. та 4.2.2. відповідно, нараховуються Виконавцем Замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії Договору. На період врегулювання зауважень до Актів чи рахунків сума недоплати не вважається заборгованістю і штрафні, господарсько-оперативні санкції або інші заходи відповідальності не застосовуються. Період оскарження Актів чи рахунків не включається до періоду за який застосовуються санкції чи інші заходи відповідальності, незалежно від наслідків такого врегулювання.

4.4. У разі неможливості встановити призначення платежу через відсутність необхідної інформації Виконавець зараховує отримані кошти в такому порядку:

4.4.1. Погашення штрафних санкцій

4.4.2. Погашення суми боргу за рахунками за АНО, починаючи з найдавнішого

4.4.3. Погашення суми боргу за поточними рахунками за АНО".

Проте, суд не погоджується з пропозиціями відповідача до пунктів 4.2. та 4.3. договору, оскільки останні суперечать приписам пункту 3 параграфу 1 Додатку 2 та пункту 1 параграфу 5 Додатку 2 Документу Євроконтролю № 07.60.02 та п.4 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР), оскільки термін письмового оскарження (претензії) рахунку складає 60 (шістдесят) днів з дня виставлення рахунку та є загальноприйнятним для резидентів та нерезидентів України, в той час, як пропозиції відповідача до даних пунктів договору, що викладені в протоколі розбіжностей від 15.02.2021, направлені по суті на продовження строку оплати рахунків без будь-яких штрафних санкцій понад тридцятиденний період, визначений пунктом 3 параграфу 1 додатку 2 Документу № 07.60.02.

Крім того, суд зазначає, що період оскарження Акту не є періодом оскарження рахунку, оскільки акт підтверджує сам факт надання послуг, у зв`язку з чим терміни оскарження Акту та рахунку різні - 30 та 60 днів відповідно.

При цьому відповідно до п. 6. GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України (АІР) за будь який несплачений у встановлений термін рахунок та простроченні оплати до 30 календарних днів включно нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення від простроченої суми. При простроченні оплати більше, ніж на 30 календарних днів, нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Суд також зазначає, що п. 4.2. та п. 4.3. договору в редакції відповідача суперечать вимогам статті 15 "Аеропортові і подібні їм збори" Конвенції ІСАО "Про міжнародну цивільну авіацію 1944 року".

Щодо п. 4.4 договору суд вказує, що редакції позивача та відповідача не містять суттєвих розбіжностей та відрізняються лише наявним в редакції позивача уточненням щодо того, яка інформація є необхідною для ідентифікації призначення платежу. З огляду на викладене та зважаючи на те, що редакція позивача є більш конкретизованою, суд дійшов висновку про те, що пункт 4.4. договору підлягає застосуванню в редакції позивача.

Також суд відхиляє викладену в протоколі розбіжностей від 15.02.2021 пропозицію відповідача до пункту 5.1 договору щодо доповнення його реченням такого змісту: "Відповідний перерахунок також здійснюється у випадку, встановленому п. 3.2. Договору", з підстав, викладених судом вище по пункту 3.2. договору.

Щодо розбіжностей сторін стосовно редакції п. 5.6 договору, суд зазначає наступне.

Позивач пропонував викласти пункт 5.6 договору в наступній редакції: "5.6 Виконавець у разі несплати Замовником в установлений 30-денний строк рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу. Також право припинити АНО польотів ПС Виконавець може використати за умови невиконання Замовником пункту 5.5 цього Договору".

Відповідач у протоколі розбіжностей від 15.02.2021 запропонував наступну редакцію п. 5.6: «Виконавець у разі несплати неоскарженого Замовником в установлений 60-денний строк рахунка може вжити заходів щодо відшкодування боргу, включно з затриманням ПС та припиненням АНО польотів ПС Замовника після закінчення триденного строку з дня отримання Замовником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу».

Судом встановлено, що 30-денний строк узгоджується з п. 3 GEN 4.2.4 Збірника аеронавігаційної інформації України та п.3 параграфу 1 Додатку 2 Документа Євроконтролю № 07.60.02, оскільки термін сплати рахунку складає 30 (тридцять) днів з дня виставлення рахунку, як зазначено у п. 3.8. договору в редакції позивача, яка прийнята судом.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Повітряного кодексу України, у разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.