ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1381/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Військова частина НОМЕР_1 - представник Сінельниченко С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить: Скасувати наказ командувача військ ОК Захід командира військової частини НОМЕР_2 25.03.2021 року №98 в частині призначення ОСОБА_1 командиром взводу охорони забезпечення продовольством, речовим і військовим технічним майном батальйону логістики військової частини НОМЕР_3 м. Мукачево Закарпатської області.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Наказу №98 від 25.03.2021 року командувача військ Захід - командира військової частини НОМЕР_1 , позивач був зобов`язаний вибути у відрядження до розташування військової частини НОМЕР_3 (м. Мукачево Закарпатської області). Позивач вважає, що відповідно до ст. 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовець не може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої без згоди військовослужбовця, якщо єу потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця. Зазначив що у нього на утриманні є одинока хвора матір, яка потребує щоденного догляду і яка є інвалідом ІІІ групи. Також позивач зазначив, що на утриманні має багатодітну родину і дітей віком до чотирнадцяти років. Натомість відповідач перемістив позивача з однієї військової частини до іншої попри наявність таких причин та без згоди позивача на таке переміщення. З наведених підстав просить позов задовольнити.

08 червня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву,відповідно до якого вказаний адміністративний позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні . Так зазначає, що відповідно до чинного законодавства, згоди військовослужбовця при переміщенні не вимагається, а наказ про переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої не змінює правовідносин з приводу проходження військової служби. Зазначено, що враховуючи, що позивач не надав документів, які б підтверджував факт утримання чи піклування за непрацездатною особою, яка потребує стороннього догляду посилання позивача на дані обставини є не обґрунтованими. Крім того, посилання позивача на неможливість переміщення у зв`язку з потребою догляді за одинокою хворою матір`ю, яка є інвалідом III групи, та потребує щоденного догляді як на підставу для заборони переміщення його до іншої військової частини є також безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що переміщення здійснювалось у відповідності до керівних документів, які регулюють порядок проходження військовослужбовцями військової служби у Збройних Силах України, а саме п. 82 Положення.

Також не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що на утримані має багатодітну родину і дітей до чотирнадцяти років, оскільки дана обставина не дає йому право відмовлятись виконувати накази та службові (бойові) завдання в зоні проведення ООС, а також не передбачена вичерпним переліком підстав, визначених приписами пункту 112 Положення. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив яка надійшла на адресу суду 05.07.2021 року позивач не погоджується з твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та зазначає, що усі твердження представника відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач підтримав доводи, викладені ним в позовній заяві та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові.

Представник відповідач заперечив проти позову з мотивів викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали адмінсправи, особової справи позивача суд дійшов до наступних висновків.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, про що свідчить копія посвідчення офіцера НОМЕР_4 та копія Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 02.06.2016, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 .

Згідно Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 02.06.2016, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 останній приймав присягу на вірність народу України та взяв на себе зобов`язання щодо захисту його інтересів на строк до закінчення особливого періоду або оголошеня рішення про демобілізацію.

Згідно протоколу засідання атестаційної комісії №17 від 18 грудні 2020 р., за висновком якого Позивача було визнано таким, що займаній посаді не відповідає, доцільно перемістити на нижчу посаду з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей про, що 17-ть членів атестаційної комісії одноголосно проголосували "За".

Такому рішенню атестаційної комісії слугувало подання від Військового комісара Володимир - Волинського ОРТЦК та СП Волинської області разом із доданими до нього документами, а саме: оціночна картка військовослужбовця за 2020 рік з 16.01.2020 по 01.11.2020; службова характеристика Позивача; службова картка Позивача та інші документи, Доказом того, що Позивач займаній посаді не відповідає, стало неодноразове притягнення його до дисциплінарної відповідальності у військкоматі.

Поряд з цим у березні 2021 року Військовим комісаром Володимир - Волинські ОРТЦК та СП Волинської області з метою реалізації висновку атестаційної комісії , щодо Позивача було подано документи для переміщення його на іншу посаду. Рішення атестаційної комісії за поданням відповідного командира (начальника) реалізується в першому кварталі наступного року.

На підставі протоколу засідання атестаційної комісії №17 від 18 грудні 2020 р., наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " командира в/ч НОМЕР_1 №98 від 25.03.2021 року призначено старшого лейтенанта ОСОБА_1 командиром взводу охорони роти забезпечення продовольством, речовим і військово - технічним майном батальйону логістики 128 окремої гірсько - штурмової бригади ,ВОС -021003. Призначається на нижчу посаду з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування з шпк "'старшин лейтенант" на "старший лейтенант".

Результати Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військова частина НОМЕР_1 атестаційної комісії від 18.12.2020 і висновки оцінної картки за 2020 рік Володимир-Волинського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач оскаржив, і Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (Справа № 140/17549/20) в позові - відмовлено. Рішення набуло законної сили 07 липня 2021 року.

Позивач- ОСОБА_1 мешкає сам у власній 3-кімнатній квартирі в АДРЕСА_1 , що вказано у Довідці від 23.04.21 року про зареєстрованих осіб КП "Інформаційно-розрахунковй центр" .

Троє неповнолітніх дітей позивача мешкають разом з їх матірю ОСОБА_2 у приватизованій двокімнатній квартирі по АДРЕСА_2 .

Мати позивача- ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи загального захворювання з 2008 року, і згідно довідки до Акту огляду МСЕК 027106 їй протипоказана важка фізична робота. Проживає сама в с. Заріччя Володимир-Волинського району у власному будинку, що стверджується Довідкою про склад сімї виконкому Володимир-Волинської міської ради. та отримує пенсію.

Відповідно до особової справи ОСОБА_1 автобіографіїї , написані позивачем власноручно не місттять записів щодо інвалідності його матері, і також відсутні будь-які відомості , документи щодо станоу здоровя матері позивача.

В особовій міститься рапорт позивача від 21.09.2018 року про ознайомлення з особовою справою та його підпис про ознайомлення.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Щодо посиланьпозивача на неможливість переміщення у зв`язку з потребою у догляді за одинокою хворою матір`ю яка є інвалідом ІІІ групи, суд зазначає наступне.

Порядок проходження військової служби у Збройних силах України громадянами України визначено відповідним Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі за текстом - Положення).

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 110 Положення встановлено, що переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Відповідно до п.82. Положення Призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 3) на нижчі посади: зокрема, з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад. У разі коли штатом (штатним розписом) передбачено два військові звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або більший посадовий оклад.

Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Пунктом 113 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що переміщення на нове місце військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, викликане потребою догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, здійснюється командирами з`єднань, рівнозначними їм і вище посадовими особами на підставі рапорту військовослужбовця та відповідних документів, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді (допомозі, нагляді) за ними.

Підставою для видання оскаржуваного стали результати Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військова частина НОМЕР_1 атестаційної комісії від 18.12.2020 і висновки оцінної картки за 2020 рік Володимир-Волинського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , які рішенням суду визнано законними.

Статті 202-203 Сімейного кодексу України регламентують підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, та брати участь у додаткових витратах на батьків а саме:

- Повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

- Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

З огляду на вищевказану норму закону позивач несе обовязок щодо несення додаткових матеріальних витрат щодо своєї матері- пенсіонерки та інваліда 3 групи.. Однак дані положення не містять норми щодо догляду або постійного догляду .

Питання "догляду" регулює Закон України "Про соціальні послуги", де в статті 13 дано розяснення щодо фізичних осіб, які можуть доглядати осіб та перелік таких осіб, а саме:

-Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є:

1) особами з інвалідністю I групи;

2) дітьми з інвалідністю;

3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Як вбачається із доданих позивачем медичних документів матір позивача має статус особи з інвалідністю III групи загального захворювання довічно, проте у висновку про умови та характер праці зазначено, що матері позивача протипоказана важка фізична робота, однак у даній довідці не зазначено, що особа потребує щоденного стороннього догляду .

Інших документів, які б підтверджували доводи позивача щодо потреби щоденного догляду хворою матір`ю позивачем не надано, з досліджених судом матеріалів особової справи М-115 ( А1556) також не встановлено .

Отже, враховуючи, що позивач не надав документів, які би підтверджував факт утримання чи піклування за непрацездатною особою, яка потребує стороннього догляду посилання позивача на дані обставини є не обґрунтованими.

Крім того, посилання позивача на неможливість переміщення у зв`язку з потребою у догляді за одинокою хворою матір`ю яка є інвалідом ІІІ групи, та потребує щоденного догляду, як на підставу для заборони переміщення його до іншої військової частини є також безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що переміщення здійснювалось у відповідності до керівних документів, які регулюють порядок проходження військовослужбовцями військової служби у Збройних Силах України, а саме п. 82 Положення.

Також не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що на утримані має багатодітну родину і дітей до чотирнадцяти років, оскільки дана обставина не дає йому право відмовлятись виконувати накази та службові (бойові) завдання в зоні проведення ООС, а також не передбачена вичерпним переліком підстав, визначених приписами пункту 112 Положення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даному випадку позивач не довів та не надав доказів порушення його прав відповідачем, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного наказу. Водночас, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність оскаржуваного наказу.

Крім того, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наказ №98 від 25.03.2021 року командувача військ Захід- командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення ОСОБА_1 командиром взводу до військової частини НОМЕР_3 м. Мукачево Закарпатської області був сформований чітко, не мав подвійного тлумачення, виданий в межах компетенції відповідної службової особи, за своїм змістом не суперечить чинному законодавству, не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, що свідчить про правомірність останнього, а відповідно про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про скасування наказу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 липня 2021 року.