25.06.2021

Справа № 331/2251/21

Провадження № 2/331/1583/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» червня 2021 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі - Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, 3-і особи: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права на приватизацію за відсутністю ордера, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із уточненим позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, 3-і особи: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права на приватизацію за відсутністю ордера.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач по справі ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, довідками Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану, свідоцтвами про розірвання шлюбу, свідоцтвами про шлюб тощо.

В 1966 року на підставі ордеру її дід ОСОБА_3 , та її бабуся ОСОБА_4 , та її мати ОСОБА_6 вселилися, проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . За весь час проживання у цій квартирі ними сплачувались платежі за комунальні послуги.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала у цій квартирі з моменту її народження разом з дідусем ОСОБА_3 , бабусею ОСОБА_4 та її матір`ю ОСОБА_2 .

З 14.01.1992 та по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дідусь ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся ОСОБА_4 про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не приватизували надану їм на підставі державного ордера зазначену вище квартиру.

Її мати, донька ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 , виписалась з цієї квартири АДРЕСА_1 та 10.06.1997р. прописалася за адресою АДРЕСА_2 яку приватизувала та про що свідчить штамп в паспорті її матері ОСОБА_2 на ст. 8, де зазначено що право на безоплатну приватизацію житла вона використала в об`ємі 30,4 м2, з якої 06.07.2004р. виписалась та 14.07.2004 р. прописалась за адресою АДРЕСА_3 в якій мешкає в теперішній час.

В період поховання її дідуся та бабусі ОСОБА_4 та переїзді її матері ОСОБА_2 ордер на виділену квартиру за адресою АДРЕСА_4 був втрачений.

Після переїзду її матері ОСОБА_2 позивач по справі, донька ОСОБА_1 залишилася єдиною прописаною у цій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .

У червні 2020 року позивач по справі ОСОБА_1 як відповідальний власник (квартиронаймач) цього житла прийняла рішення про приватизацію цього житла та звернулась до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради зі зверненням про отримання копії корінця державного ордеру від 1966 року на квартиру АДРЕСА_1 , який був втрачений.

Однак, листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 23.06.2020 № Д-2804 її повідомили, що житловий будинок в якому вона мешкає, а саме будинок АДРЕСА_5 введений в експлуатацію ще в 1966 році, у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради книги обліку державних ордерів ведуться лише з 1981 року, а корінці ордерів зберігаються з 1984 року, а тому надати відповідь та копію корінця державного ордеру за 1966 рік на запитувану нею інформацію не уявляється можливим.

04.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулася особисто до ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» з питанням оформлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 який їй надали інв. справа №20/40988 та в якому значиться що інвентаризаційна справа на житловий будинок заведена 15.05.1966 року та паспорт виготовлено за матеріалами технічної інвентаризації від 15.05.1966 року та зазначено що за даними ТОВ «ЗМБТІ» станом на 01.01.2013 року володільцем є Місцева Рада.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із запитом до Державного архіву Запорізької області та Архівного управління Запорізької міськради про отримання інформації та копій документів, які знаходяться в архівній установі, що підтверджують факт виділення житла (квартири) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, станом на час подання позову відповіді та інформації позивачем ОСОБА_1 не отримано по цей час.

Тому у квітні місяці 2021 року вона звернулась до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району із заявою про передання вищезазначеної квартири у приватну власність позивачу ОСОБА_1 та визначення її уповноваженим власником житла, квартири АДРЕСА_1 . Проте, станом на день подання позову в телефонному режимі їй повідомили, що її заява буде відхилена, тому що у неї нема копії корінця ордеру як і самого ордеру та їй рекомендовано звернутися до суду за місцем знаходження її житла а саме до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Звертає увагу суду на те, що позивач ОСОБА_1 прописана в цій квартирі, що підтверджується довідкою з місця проживання особи, інформаційною довідкою ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» згідно якої вона є відповідальним власником (квартиронаймачем) цієї квартири, довідками з філії Концерну «Міські теплові мережі». заявою-приєднання до публічного договору про надання послуг з погодження з побутовими відходами в м. Запоріжжя де зазначено, що ОСОБА_1 є власником (наймачем) цієї квартири, довідкою КП «Водоканал», заявою-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем де вона зазначена споживачем, заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача де вона є споживачем), договору з Запоріжжяобленерго де вона є споживачем електроенергії та паспорту точки розподілу електричної енергії складеного на ім`я ОСОБА_1 .

Крім того, зазначає, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 є єдиним та постійним місцем її проживання. Інші особи в квартирі не зареєстровані. ОСОБА_1 бажає приватизувати цю квартиру але не може надати відповідачеві ордер на це житло оскільки, як вже зазначалось він був втрачений.

Частиною 1 ст. 106 Житлового кодексу України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Статтею 64 Житлового кодексу України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Як вже зазначала вище, ОСОБА_1 є онукою наймача ОСОБА_3 , його дружини ОСОБА_4 та донькою їх дочки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, довідками Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану, свідоцтвами про розірвання шлюбу, свідоцтвами про шлюб тощо.

Тобто, ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_3 по день його смерті, доводилась йому онукою, вела з ним спільне господарство у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . а тому вона є членом сім`ї наймача житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42.78 кв.м., жилою площею 27,7 кв.м.

Оскільки даний факт не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 після смерті бабусі та дідуся та виїзду з квартири за адресою АДРЕСА_4 з метою приватизації вказаної квартири, позивач по справі оформила всі рахунки по цій квартирі на себе, про що раніше зазначила у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків мас право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Довідкою AT «Ощадбанк» від 29.04.2021 року за № 107.357-22/34 підтверджено, що позивач по справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 дані з використання житлових чеків відсутні. Тобто на момент подачі позову житловий чек не використала.

У квартирі АДРЕСА_1 позивач по справі ОСОБА_1 зареєстрована особисто з 14.01.1992 року по теперішній час, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 04-28/1-1561 від 20.04.2021 р за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 4.2.9 Положення про районні адміністрації міської ради, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 22 червня 2011 року № 29 районним адміністраціям міської ради делеговані повноваження в частині приватизації житла.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно вимог ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом передачі квартир (будинків) у власність громадян на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п. 17, 18 Положення Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений наказом Міністерства з питань жилого-комунального господарства України від 16.12.2009 д. року №396, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.1.2010 року №109/17404, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації та подає такі документи: оформлену заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідку про склад сім`ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі (копію договору найму жилої площі у гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача йа приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у; комунальній квартирі.

Згідно ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках, квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧДНС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на квартиру позивача ОСОБА_1 не розповсюджується.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

З огляду на вказані позивачем обставини відповідно до приписів ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» вона має право на приватизацію жилого приміщення квартири, у якій вона мешкає з моменту її народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 345 ЦК України, фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Вважає, що покійні дідусь ОСОБА_3 , його дружини, її бабуся ОСОБА_4 та їх донька, її матір ОСОБА_2 , та позивач по справ ОСОБА_1 вселені до квартири на законних підставах, незаконність проживання ніхто не оспорює, проте, відсутні документи, на підставі яких вони були вселені до квартири а саме корінець ордеру, що в свою чергу позбавляє позивача ОСОБА_1 можливості реалізувати право на приватизацію квартири.

На підставі вищевикладеного просить суд позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без надання ордеру про надання житлової площі за вказаною адресою. Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району здійснити приватизацію квартири на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , наймачу житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,78 кв.м., жилою площею 27,7 кв.м. без наявності ордера про надання жилої площі за вказаною адресою.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2021 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення мсторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 21.05.2021 року на 13 год. 15 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району просила прийти рішення на розсуд суду. При цьому 10.06.2021 року надала суду письмовий відзив в якому зазначено, що статтею 345 Цивільного кодексу України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно із частиною 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартири (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно мешкають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 5. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (із змінами) (далі - Положення від 16.12.2009 № 396) визначений перелік документів, який громадянин, що виявив бажання приватизувати займане ним і членами його сім`ї на умовах найму житлове приміщення подає до органу приватизації.

За результатами розгляду органом приватизації - районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району звернення громадянки ОСОБА_1 з питання приватизації нею квартири за адресою: АДРЕСА_4 виявлено, що подана до органу приватизації заява від 29.04.2021 (написана у вільній формі) не відповідає формі встановленого зразка згідно додатку 2 до Положення від 16.12.2009 № 396; в наданих документах відсутня копія ордера про надання житлової площі встановленого зразка, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради; надана копія довідки про реєстрацію місця проживання від 20.04.2021 № 04-28/1-1561 замість оригіналу.

Листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 12.08.2021 № Д-161-О-286, заявниці наданні роз`яснення з цього питання.

Неможливість здійснити органом приватизації - районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району приватизацію житла без повного переліку документів обумовлюється наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, пункту 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Набуття фізичними особами у власність житла в результаті приватизації здійснюється органами приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (із змінами). Даний нормативно- правовий акт знаходиться у публічному доступі.

Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України15.05.2013 № 883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 № 381/10661, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (даний акт знаходиться у публічному доступі).

Згідно статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - ЗУ № 3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі -міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади (даний акт знаходиться у публічному доступі).

Відповідно до статті 7 ЗУ № 3166-VI, основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є у тому числі забезпечення нормативно-правового регулювання.

Відповідно статті 15 вказаного Закону, міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади. їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх Форм власності та громадянами.

Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів.

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджено Наказом міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (із змінами) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 № 109/17404 в установленому в державі Україна порядку.

Згідно частини 5 статті 4 Цивільного кодексу України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

У констатаційній частині Наказу від 16.12.2009 № 396 вказано, що Положення затверджено відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12), «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (500-17), Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 717 (717-2007-п), та з метою приведення у вілповідність до законодавства власних нормативно-правових актів

Пункт 18 Положення від 16.12.2009 № 396 викладений чітко і конкретно та встановлює обов`язок подання громадянином до органу приватизації повний перелік документів.

Згідно статті 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Вищезазначений нормативно-правовий акт Міністерства оприлюднений в офіційному виданні - Офіційний вісник України від 15.02.2010 - 2010 p., № 8, стор. 205, стаття 403 та розміщений на офіційних сайтах Верховної Ради України та Міністерства (даний акт знаходиться у публічному доступі).

Таким чином, органи місцевого самоврядування під час здійснення приватизації державного житлового фонду не мають законних підстав для розширення або звуження вимог нормативно-правових актів на підставі заяв громадян у разі ненадання повного переліку документів, визначеного пунктом 18 Положення від 16.12.2009 № 396.

Згідно із частиною 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із копією Інформаційної довідки від 21.04.2021 № 230878, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», по особовому рахунку квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,48 кв.м, є ОСОБА_1 , зареєстрована 1 (одна) особа.

Відповідно до копії Довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20.04.2021 № 04-28/1-1561, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . з 14.01.1992 р. по теперішній час.

Відповідно до копії Довідки AT Державний ощадний банк України від 29.04.2021 № 107.357-22/34 за адресою: АДРЕСА_4 дані з використання житлових чеків відсутні.

Відповідно до копії листа департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 23.06.2020 № Д-2804 «Про розгляд звернення», житловий будинок по АДРЕСА_5 введений в експлуатацію в 1966 році. В відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради книги обліку державних ордерів ведуться лише з 1981 року, а корінці ордерів зберігаються з 1984 року, у зв`язку з чим, надати копію корінця державного ордеру на вказану квартиру від 1968 року не уявляється можливим.

Приймаючи до уваги конкретні обставини, при яких виник даний спір, районна адміністрація зауважує, що дана ситуація виникла не з вини органу приватизації, а у зв`язку з неможливістю надати громадянином необхідних документів для здійснення приватизації житлового приміщення, та просить ухвалити рішення на розсуд суду, на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Представник третьої особи територіальної громади в особі Запорізької міської ради був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріли справи, вивчивши надані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливіш суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави- учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За змістом ст. 55, 64, 124 Конституції України право на судовий захист гарантується та забезпечується. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежений. Цей принцип знайшов своє відображення і в рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає по теперешній час у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про реєстрацію місця проживання особи № 04- 28/1-1561 від 20.04.2021 року, та довідкою від 21.04.2021 № 230878, наданої товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя».

На теперішній час зазначена квартира не приватизована, є комунальною власністю територіальної громади міста Запоріжжя.

Відцовідно до інформаційної довідки ТОВ «Місто для людей Запоріжжя.» від. 21.04.2021 року № 230878 відповідальним квартиронаймачем кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , кількість зареєстрованих осіб одна, квартира не приватизована, знаходиться в комунальній власності.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р., громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Для реалізації свого права на приватизацію вищевказаної квартири позивач ОСОБА_1 , як відповідальний квартиронаймач даної квартири звернулась до відповідача - районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району із заявою про передачу у приватну власність зазначеної квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Листом від 12.08.2021 року № Д-161-О-286 відповідач - районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району відмовила в приватизації житла у зв`язку з відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання позивача та відсутністю копії ордеру про надання жилової площі за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того, представник відповідача підтвердив, що у позивача дійсно відсутній ордер на приватизацію житлової площі за адресою: АДРЕСА_4 .

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян наведений перелік документів, що подається до органу приватизації, і цей перелік містить копію ордеру про надання жилої площі.

Проте, не маючи реальної змоги надати копію ордеру, позивач позбавлений скористатись правом на приватизацію житла.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Відповідно до ст. 3 Закону України зазначеного закону, - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім*ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на приватизацію квартири, в якій вона зареєстрована і мешкає, а відмова відповідача в реалізації права на приватизацію порушує її права.

Таким чином, позов ОСОБА_1 повністю знайшов своє обґрунтування у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 1, 2, п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, 3-і особи: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права на приватизацію за відсутністю ордера - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрійська, буд. 26, код ЄДРПОУ 37573707) здійснити приватизацію за відсутності ордеру про надання жилої площі на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до ті. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу. ХШ «Перехідні Положення» ЦГІК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.В. Антоненко