Справа № 125/2690/13-к

Провадження №11-кп/801/15/2021

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №42013000000000120 за апеляційною скаргою (з доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який змінив прізвище відповідно до актового запису про зміну імені № НОМЕР_1 від 05.04.2005 з "Дворнік" на "Дворнін" (далі Дворнін), уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні малолітня дитина, працюючого суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діяннях є складкримінальних правопорушень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, обіймаючи посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області безстроково відповідно до постанови Верховної Ради України № 3087 V1, та будучи, на підставі статтей 1, 23 Закону України "Про судоустрій та статус суддів",посадовою особоюсудової влади, яка відповідно доКонституції Українинаділена повноваженнями здійснювати правосуддя, постійно здійснючивав функції представника влади, які полягали у пред`явленні вимог, прийнятті рішень чи застосуванні примусових заходів, обов`язкових для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, будучи при цьому службовою особою, яка займає відповідальне становище відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364 і п. 2 ст.368КримінальногокодексуУкраїни та виконує функції представника влади, заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою та обманом, повторно, та вчинив підбурювання на замах до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади за наступних обставин.

26.09.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу № 5/5082 щодо ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2ст.307ККУкраїни (придбання, перевезення, виготовлення, зберігання та збут особливо небезпечних наркотичних засобів).

У подальшому, 04.10.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3ст. 307 КК України, за фактом придбання, перевезення, виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, яку об`єднано із кримінальною справою № 5/5082 в одне провадження.

За результатами досудового розслідування, 25.10.2012 кримінальна справа № 5/5082 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, в порядкуст. 232 КПК України(в редакції 1960 року) направлена до Деражнянського районного суду Хмельницької області для розгляду по суті, де, згідно із розподілом електронної автоматизованої системи "Документообігу загальних судів "Д-3", передана на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_8 .

Зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_9 є рідним братом ОСОБА_10 - дружини ОСОБА_11 та кума ОСОБА_8 останній заявив самовідвід, який було задоволено, а справу передано на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 .

У кінці жовтня 2012 року батько підсудного ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 підтримують дружні стосунки, і останній будучи суддею, у якого вказана справа з початку перебувала у провадженні, володіє інформацією щодо обставин розслідування й враховуючи його становище може домовитись з іншим суддею з приводу винесення по справі позитивного для нього рішення, звернувся до ОСОБА_11 із проханням поспілкуватись із ОСОБА_8 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо призначення суддею ОСОБА_12 його синові покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Виконуючи прохання ОСОБА_13 , в кінці жовтня 2012 року ОСОБА_11 прибув до Деражнянського районного суду Хмельницької області, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 43, де зустрівся із ОСОБА_8 , якому повідомив про хвилювання ОСОБА_13 з приводу можливого призначення його синові покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Після цього ОСОБА_11 , використовуючи свої дружні стосунки із ОСОБА_14 , звернувся до останнього із проханням поспілкуватись із суддею ОСОБА_12 та переконати його у необхідності та доцільності призначення ОСОБА_9 покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Вислухавши ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , якому у зв`язку з виконанням покладених на нього обов`язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, зловживаючи наданою йому владою, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме заволодіти грошовими коштами ОСОБА_13 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_14 на початку січня 2013 року зустрівся із ОСОБА_11 , якому, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддею ОСОБА_12 і той погодився призначити ОСОБА_9 покарання, не пов`язане із позбавленням волі за умови надання йому неправомірної вигоди у розмірі шести тисяч доларів США. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що неправомірна вигода має бути передана судді ОСОБА_12 , який відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364та п. 2 ст.368 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня про розмову із ОСОБА_8 та про його вимогу щодо надання судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 неправомірної вигоди, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13 , який, будучи введеним в оману, боячись, що його синові за результатами розгляду кримінальної справи може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_14 , і надати судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі шести тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_11 , що у нього немає вказаної суми грошових коштів і йому потрібен деякий час, щоб її зібрати. Таким чином, ОСОБА_8 схилив ОСОБА_13 до вчинення злочину, а саме до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади.

08 січня 2013 року приблизно о 17 годині ОСОБА_11 у телефонній розмові з ОСОБА_8 повідомив йому про те, що ОСОБА_13 зібрав потрібну суму грошових коштів і готовий їх передати з метою подальшої передачі ОСОБА_8 як неправомірну вигоду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 . Вислухавши ОСОБА_11 та дізнавшись про готовність ОСОБА_13 до передачі грошових коштів ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, висунув ОСОБА_11 вимогу, щоб наступного дня, тобто 09 січня 2013 року, грошові кошти у розмірі 6 тисяч доларів США йому передала його дружина ОСОБА_10 в приміщенні кафе "Міф", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 97, де ОСОБА_10 працює та куди він прийде обідати.

09 січня 2013 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні кафе "Міф", зустрілась із ОСОБА_8 , якому передала, а ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_13 , а саме грошовими коштами, одержав шість тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України станом на 09.01.2013 становило 47958 грн., начебто для послідуючої передачі вказаних грошових коштів як неправомірну вигоду, судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 за призначення підсудному ОСОБА_9 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_13 , ОСОБА_8 розпорядився ними на власний розсуд.

18.01.2013 суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_12 проголошено вирок, згідно з яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3ст.307 КК України, та на підставі ст.69та ч.1 ст.70ККУкраїни призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на три роки на підставі ст.ст.75,76 КК України.

Не погодившись із вказаним вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області, 24.01.2013 прокурор Деражнянського району Хмельницької області подав до апеляційного суду Хмельницької області апеляцію, в якій просив вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 в частині призначення ОСОБА_9 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким засудити останнього за ч.2ст.307 КК Українидо 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, за ч.3ст.307 КК України- до 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, і на підставі ч. 1ст.70 КК Українипризначити остаточне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Дізнавшись про вказані обставини, в кінці лютого 2013 року батько ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області може бути винесений його синові вирок із призначенням покарання у виді позбавлення волі, та не бажаючи цього, звернувся до ОСОБА_11 з проханням знову поспілкуватись із ОСОБА_8 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Виконуючи прохання ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , в кінці лютого 2013 року, біля приміщення Деражнянського районного суду Хмельницької області зустрівся із ОСОБА_8 , якому повідомив про хвилювання ОСОБА_13 з приводу того, що його синові ОСОБА_9 апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 може бути призначено реальну міру покарання. Також ОСОБА_11 , виконуючи прохання ОСОБА_13 , поцікавився у ОСОБА_8 про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення апеляційним судом Хмельницької області вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Вислухавши ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , якому у зв`язку з виконанням покладених на нього обов`язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме повторно заволодіти грошовими коштами ОСОБА_13 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_14 , на початку березня 2013 року зустрівся із ОСОБА_11 , якому, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддями апеляційного суду Хмельницької області і вони погодились залишити вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін за умови надання їм неправомірної вигоди у розмірі п`яти тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_8 , бажаючи заволодіти майном ОСОБА_13 , висловив погрозу, що у випадку відмови від надання неправомірної вигоди, судді апеляційного суду Хмельницької області у повному обсязі задовольнять апеляцію прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та призначать ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі. Також ОСОБА_8 зазначив, що неправомірна вигода має бути передана суддям апеляційного суду Хмельницької області, які відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364та п. 2 ст.368 Кримінального кодексу України, є службовими особами, які займають відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня, про розмову із ОСОБА_8 та про його вимогу щодо надання суддям апеляційного суду Хмельницької області неправомірної вигоди, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13 , який будучи введеним в оману, боячись, що за результатами розгляду апеляційним судом Хмельницької області апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 його синові може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_8 , тобто надати через останнього суддям апеляційного суду Хмельницької області неправомірну вигоду у розмірі п`ять тисяч доларів США. Таким чином, ОСОБА_8 схилив ОСОБА_13 до вчинення злочину, а саме до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади.

Надалі, 28.03.2013 приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_13 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , прибув до автобусної станції м. Деражня, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 95, де зустрівся з останнім, якому повідомив про свою готовність передати першу частину раніше обумовлених грошових коштів, а саме дві тисячі доларів США, з метою їх послідуючої передачі в якості неправомірної вигоди суддям апеляційного суду Хмельницької області. ОСОБА_8 відмовився отримувати грошові кошти частинами та сказав ОСОБА_13 , щоб він передав йому всю суму, тобто п`ять тисяч доларів США 31.03.2013.

31.03.2013 приблизно о 12 год. 50 хв., згідно з попередньою домовленістю, ОСОБА_13 прибув до будинку АДРЕСА_2 , де зустрівся із ОСОБА_8 та, будучи введеним ним в оману, передав, а ОСОБА_8 , реалізуючи свій умисел на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 , одержав п`ять тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 29.03.2013 складає 39950 грн., начебто, для послідуючої передачі вказаних грошових коштів в якості неправомірної вигоди суддям апеляційного суду Хмельницької області за прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 відносно ОСОБА_9 без змін.

31.03.2013 після одержання від ОСОБА_13 грошових коштів у розмірі п`ять тисяч доларів США ОСОБА_8 був затриманий працівниками УСБ України у Хмельницькій області, а зазначені грошові кошти у нього вилучені.

Відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції робить висновок, що за результатами даного судового розгляду винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, тобтов підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, повторно; заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою та обману; заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою та обману, вчиненому повторно- не доведена.

ОСОБА_8 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 , ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК Українина підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень інкримінованих йому у винуватість.

В апеляційній скарзі (з доповненнями) прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, у зв`язку із порушенням правил територіальної підсудності, невідповідності висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, мотивуючи свої вимоги тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 направлено на розгляд до Шаргородського районного суду Вінницької області для розгляду без ухвали ВСУ, що є порушенням положень ч.3 ст.34 КПК України (направлення прокурором кримінального провадження до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів без відповідної ухвали ВСС. Внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону порушення правил підсудності, що спричинило розгляд справи незаконним складом суду (п.п.2,6, ч.2 ст.412 КПК України).

Про необхідність скасування вироку, ухвалених з порушенням правил підсудності зазначається і в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції».

Не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не вважається притягнутим до кримінальної відповідальності, оскільки стороною обвинувачення не дотримано вимог ст.481 КПК України та повідомлено про підозру неповноважною особою.

Вказаний вище висновок суду першої інстанції призвів до незаконного визнання доказів зібраних в рамках досудового розслідування недопустимими, що в свою чергу призвело до незаконного виправдання ОСОБА_8 .

Стороною обвинувачення надано належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, а тому вважати їх недопустимими немає підстав.

Заслухавши прокурора, який підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі (з доповненнями); обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційної скарги (з доповненнями), обговоривши її доводи, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.421 КПК України виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

Відповідно до п.1 ч.1ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Відповідно дост.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зст.94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст.32 КПК України кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

Таким чином, ч.2 ст.32 КПК України містить спеціальну норму щодо визначення підсудності, яка є виключенням із загального правила, передбаченого ч.1 ст.32 КПК України. Застосування ч.2 ст.32 КПК України не потребує окремого рішення суду касаційної інстанції про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому ст.34 КПК України, оскільки такий порядок застосовується виключно з підстав, указаних у ч.1 ст.34 КПК України.

Генеральною прокуратурою України обвинувальний акт №42013000000000120 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК Українибув направлений не до Барського районного суду Вінницької області, який є найближчим до м. Деражні Хмельницької області, де було вчинено більшість дій, які охоплюються складом злочинів, а до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для розгляду по суті.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року у межах повноважень, визначених ст.ст.32, 34 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42013000000000120 по обвинуваченню ОСОБА_14 був направлений на розгляд до Барського районного суду Вінницької області, який в подальшому, а саме 11 лютого 2016 року, постановив вирок у цьому кримінальному провадженні.

Отже, Апеляційний суд Вінницької області, діючи в межах своїх повноважень, виправив допущену Генеральною прокуратурою України помилку в установленому законом порядку.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2018 року зазначений вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

У зв`язку з відсутністю у Барському районному суді потрібної кількості суддів для розподілу даного провадження, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року відповідно до вимог ст.34 КПК задоволено подання голови Барського районного суду та направлено кримінальне провадження до Шаргородського районного суду Вінницької області для розгляду.

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2018 року відмовлено у задоволенні подання голови Шаргородського районного суду Вінницької області, складеного на підставі клопотання захисника, щодо вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про визначення підсудності для розгляду зазначеного провадження.

Ухвалою Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження №2013000000000120 по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, з одного суду до іншого вмежах юрисдикції різних апеляційнихсудів, мотивуючи свої вимоги тим, що Апеляційний суд Вінницької областів межах його компетенції та в порядку, передбаченому законом, прийняв рішення про направлення кримінального провадження на розгляд доШаргородського районного суду Вінницької області.

Слід зазначити, що учасниками судового провадження (обвинуваченим його захисником та прокурором) неодноразово подавалися клопотання до Верховного Суду про визначення підсудності проте дані клопотання залишено без задоволення та Верховним Судом вказано саме Шаргородський районний суд як компетентний для розгляду даного провадження.

Щодо твердження прокурора про дотримання у даному кримінальному провадженні процедури вручення підозри ОСОБА_8 , а саме належною особою і необхідність через це скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції слід зазначити наступне.

Як вбачається із оскаржуваного вироку 21 травня 2013 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА_15 винесено та підписано остаточне повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України.

У той же день старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України і вручив його останньому.

Постановами заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15 від 21.03., 18.04., 22.05.2013 визначено у даному кримінальному провадженні для здійснення повноважень прокурора групу прокурорів, при цьому заступник Генерального прокурора України ОСОБА_15 в групу не включений, старшим групи визначено старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупцією Головного управління нагляду за додержанням законів спец підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України ОСОБА_17 , якого в подальшому змінено на прокурора цього ж відділу ОСОБА_18 .

Оскільки повідомлення про підозру судді ОСОБА_8 всупереч нормам ч.3ст.49 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року(який діяв на момент оголошення підозри ОСОБА_8 ), п.3 ч.1ст.481КПК Українипідписано заступником Генерального прокурора України ОСОБА_15 , який не входить в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні, а оголошено і вручено старшим слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 , який не складав дане повідомлення, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, щоповідомлення про підозру судді ОСОБА_8 було здійснено неповноважною особою.

Такий висновок суд першої інстанції обгрунтував правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 349/1487/14к, яка є обов`язковою для суду першої інстанції і відступити від неї вправі лише суд касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи особливості перегляду виправдувального вироку, за відсутності клопотання сторін про повторне дослідження доказів, відсутність вимог про постановлення обвинувального вироку, зважаючи на вимогу скаржника про необхідність призначення нового розгляду в суді першої інстанції позбавлений процесуальної можливості взяти до уваги та врахувати посилання прокурора на постанову (ухвалена після оскаржуваного вироку) Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 (справа №536/2475/14-к), в якій вказано іншу позицію щодо належності особи, якою здійснюється процедура вручення повідомлення про підозру судді.

Судом апеляційної інстанції було досліджено технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, порушень, які б слугували підставами для скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду колегією суддів не встановлено.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок та призначити новий розгляду в суді першої інстанції в разі якщо: - судове рішення ухвалено незаконним складом суду; - судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чистаттею 381цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою; - судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою; - судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; - у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, чого не було встановлено в ході апеляційного перегляду.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги (ч.1 ст.404 КПК України), з дотриманням принципів диспозитивності, вирішенні лише тих питань, що винесені на розгляд сторонами, із забезпеченням змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів, з враховуванням особливостей перегляду виправдувального вироку (ч.2 ст.404, ч.2 ст.421 КПК України), з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги (з доповненнями), колегія суддів приходить до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону які б давали право суду апеляційної інстанції для скасування виправдувального вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції не встановлено, з огляду на що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу (з доповненнями) без задоволення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу (з доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2019 року відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3