ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17426/20

провадження № 2/753/4770/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кримчук Я. Р., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (далі також - ДП «КДЗ «Буревісник», відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.10.2013по 06.09.2019 в розмірі 188 484,48 грн. та компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.01.2011 по 06.09.2019 в розмірі 39 206,22 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. В період з 01.09.1973 по 02.10.2013 ОСОБА_1 працював в ДП «КДЗ «Буревісник», звідки змушений був звільнитися по причині постійних затримок з виплатою заробітної плати. Судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2012 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по нарахованій, але не виплаченій у 2011 р. заробітній платі в розмірі 24 208,43 грн. Вказане судове рішення відповідачем не виконувалось, у день звільнення позивачу також не було виплачено зазначену у судовому наказі суму. Фактично стягнуті судовим наказом кошти були виплачені позивачу лише 06.09.2019, а тому відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про оплату праці» позивач має право на отримання середнього заробітку за увесь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Ухвалою від 28.10.2020 суд відмовив у відкритті провадження у справі вважаючи, що наявність в господарському суді справи про банкрутство відповідача є перешкодою для розгляду даного позову в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.01.2021 ухвалу про відмову у відкритті провадження скасовано, а справу суду повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 29.03.2021 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 06.05.2021.

Зважаючи на те, що момент судового засідання не сплинули визначені судом строки для подання відповідачем відзиву, суд відклав розгляд справи на 19.05.2021.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте його представник до суду не з`явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов від відповідача не надійшов.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

В період з 01.09.1973 по 02.10.2013 ОСОБА_1 працював в ДП «КДЗ «Буревісник» на різних посадах, останньою з яких була посада начальника ливарно-пресового цеху, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2012 № 02/2н-553/12 з ДП «КДЗ «Буревісник» на користь ОСОБА_1 стягнута сума нарахованої, але не виплаченої заробітній плати, за період з січня 2011 р. по грудень 2011 р. в розмірі 24 208,43 грн.

Судовий наказ набрав чинності 20.03.2012, після чого позивач подав його на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Постановою державного виконавця від 05.04.2012 було відкрите виконавче провадження з виконання зазначеного судового наказу.

Постановою державного виконавця від 19.09.2019 виконавче провадження закінчене у зв`язку з повним виконанням судового рішення.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що боржник виконав судове рішення 05.09.2019, а позивач отримав присуджену йому суму 06.09.2019, що підтверджується випискою по його картковому рахунку.

Основний закон України проголошує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до положень статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За обставинами справи установлено, що на момент звільнення позивача з роботи відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 208,43 грн., що засвідчено судовим наказом, при цьому належні позивачу при звільненні суми заробітної плати виплачені не були.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17 сформулювала правову позицію, суть якої полягає у тому, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, а відтак працівник має право на відшкодування майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин згідно з нормою статті 117 КЗпП України, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Отже ураховуючи вказане правове застосування Верховним Судом норм законодавства про працю, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому суд погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком, відповідно до якого затримка виплати позивачу заробітної плати склала 1548 робочих днів (за період з 02.10.2013 по 06.09.2019).

Відповідно до пункту 2 розділу IІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Подією, з якою пов`язана виплата позивачу коштів, є його звільнення, що відбулося 02.10.2013, а тому при обчисленні середньомісячної заробітної плати варто виходити з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували цій події, тобто за серпень та вересень 2013 р.

Згідно з даними довідки про доходи від 13.10.2020 № 21 за серпень та вересень 2013 р. позивачу нараховано заробітну плату в загальному розмірі 4 870,15 грн., а фактично відпрацьовано робочих днів за цей період - 42.

Отже розмір середньоденного заробітку позивача, який підлягає застосуванню при обчисленні компенсації в порядку статті 117 КЗпП України, становить 121,76 грн.

Відтак середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.10.2013по 06.09.2019 за 1548 робочих дні затримки становить 188 484,48 грн.

Вимоги позивача про компенсацію втрати ним частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати ґрунтуються на приписах статті 34 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) та статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ), згідно з якими відповідно підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Перелік таких доходів наведено в пункті 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону № 108/95-ВР).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Нарахування компенсації провадиться один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Виплачується компенсація в місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159).

У Додатку до Порядку № 159 міститься приклад обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, з якого вбачається, що при розрахунку компенсації застосовується така формула: Ск = ЗПчист х (Iі х Iі + 1 х… х In х 100 - 100) : 100, де Ск - сума компенсації; ЗПчист - сума заробітної плати після вирахування з неї всіх обов`язкових утримань (тобто «до виплати працівнику»), але не виплачена у строк не з вини працівника; Iі - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати (ділений на 100); In - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, що передує місяцю виплати заборгованості (ділений на 100).

На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунок, відповідно до якого розмір належної йому компенсації за втрату частину доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.01.2011 по 06.09.2019 становить 39 206,22 грн.

Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за встановленою формулою, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення та не спростований відповідачем.

Разом із тим при вирішенні даної справи в частині вимог про покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, щодо права суду зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку виходячи з критеріїв пропорційності та дотримання справедливого і розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Незважаючи на те, що період затримки виплати належної позивачу при звільненні суми склав майже 6 років, а розмір простроченої заборгованості становив суму річної заробітної плати, тобто був для позивача значним, визначальною обставиною, яка на думку суду дає підстави для зменшення розміру належної позивачу компенсації за затримку розрахунку при звільненні, є неналежне фінансове становище відповідача.

Так, судом установлено, що ДП «КДЗ «Буревісник», який входить до складу ДК «Укроборонпром», з 30.11.2011 перебуває у процедурі банкрутства, продукції не виробляє і має мільйонні борги, що і стало причиною тривалого невиконання судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі.

За наявними у відкритому доступі даними станом на 01.01.2021 заборгованість ДП «КДЗ «Буревісник» лише по заробітній платі склала 10,5 млн. грн.

З огляду на викладене та ураховуючи, що судом визнано обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення компенсації за втрату частину доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, яка частково відшкодовує його майнові втрати, пов`язані зокрема з інфляцією, суд дійшов до переконання, що покладення на відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні у визначеному позивачем обсязі не буде відповідати принципу пропорційності та призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків, зокрема щодо інших працівників підприємства, які також очікують виплати їм заборгованої заробітної плати.

Суд касаційної інстанції неодноразово розглядав питання застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

Один з таких критеріїв наведений у пункті 94.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, де зазначено, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Іншими словами, у постанові Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що середньозважені ставки за кредитами надають приблизне уявлення про вартість грошових коштів.

Розглядаючи можливість застосування до спірних правовідносин коментований варіант приблизної оцінки майнових втрат позивача у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.

За нормою частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі по тексту також - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» (надалі по тексту також - Закон № 2121-III).

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (стаття 4 Закону № 2121-III).

За змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про Національний банк України» від (надалі по тексту також - Закон № 679-XIV) Національний банк України (надалі по тексту також - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 1 Закону № 679-XIV визначено, що облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Згідно зі статтею 27 Закону № 679-XIV Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 42 Закону № 679-XIV регламентовано, що Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

В той же час, статтею 71 Розділу XIV «Особливі положення» коментованого Закону № 679-XIV визначено обмеження діяльності банку, згідно частини 1 якої Національному банку забороняється, зокрема, надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом (підпункт 4).

Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277 затверджено Положення про основи процентної політики Національного банку України, яке встановлює порядок визначення Національним банком України облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями (надалі по тексту також - Положення № 277).

Відповідно до коментованого Положення процентна політика Національного банку України є регулюванням Національним банком України попиту та пропозиції на грошові кошти через зміну процентних ставок за своїми операціями з метою впливу на процентні ставки суб`єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. З метою реалізації процентної політики Національний банк України установлює, зокрема, облікову ставку. Облікова ставка Національного банку України є ключовою процентною ставкою Національного банку України, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком України.

Операційна ціль процентної політики Національного банку полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу (пункт 16 Положення № 277).

Відтак, за обставин цієї справи суд вважає доцільним застосувати у спірних правовідносинах вищенаведений критерій зменшення розміру відшкодування майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, застосовуючи для розрахунку оприлюднені Національним банком України показники середньозважених процентних ставок за кредитами, наданим домашнім господарствам, в річному обчисленні у 2013-2019 роках.

Дослідженням відомостей із вкладення «Дані статистики фінансового сектору» підрозділу «Статистика фінансового сектору» розділу «Статистика» офіційного веб-сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs) установлено, що середньозважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням, в період з жовтня 2013 р. по серпень 2019 р. (період затримки розрахунку при звільненні) становила: у жовтні 2013 року - 26,5%; у листопаді 2013 року - 26,5%; у грудні 2013 року - 26,9%; у 2014 році - 27,3%; у 2015 році - 31,2%; у 2016 році - 30,7%; у 2018 році - 27,0%; у січні 2019 року - 25,5%; у лютому 2019 року - 24,9%; у березні 2019 року - 25,1%; у квітні 2019 року - 24,7%; у травні 2019 року - 24,1%; у червні 2019 року - 24,4%; у липні 2019 року - 24,9%; у серпні 2019 року - 25,1%.

Розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, розраховується за формулою: сума боргу (несвоєчасно виплаченої заробітної плати) х річну середньозважену процентну ставку за кредитами (або ставку за відповідний місяць, яка визначається шляхом ділення середньозваженої процентної ставки за кредитом в річному обчисленні на 12).

Наприклад: у листопаді 2013 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 26,5% річних/12 місяців = 2,57% (ставка за кредитом одного місяця) х 24 208,43 грн. = 535,01 грн.; у 2014 р. середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 27,3% річних х 24 208,43 грн. = 6 608,90 грн.

За результатами здійснених судом із застосуванням наведеної формули математичних розрахунків встановлено, що за період з жовтня 2013 р. по серпень 2019 р. (період затримки розрахунку при звільненні) розмір витрат позивача на сплату відсотків за кредитом, взятим з метою збереження рівня свого життя, міг би скласти 40 917,12 грн. (535,01+535,01+542,27+6 608,90+7 553,03+7 431,99+7 165,70+6 536,28+515,64+503,54+505,96+498,69+484,17+491,43 +503,54+505,96).

Незважаючи на те, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників (пункти 94.5, 94.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц; пункт 43 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначити розмір відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні позивача у наведеному розмірі.

Отже, підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_1 до ДП «КДЗ «Буревісник» в загальному розмірі 80 123,34 грн., що включає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.10.2013по 06.09.2019 в розмірі 40 917,12 грн. та компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.01.2011 по 06.09.2019 в розмірі 39 206,22 грн.

Сума, яку суд визначає до стягнення з відповідача на користь позивача, обрахована без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем як податковим агентом при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із присудженої суми, внаслідок чого належна до сплати працівнику на підставі судового рішення сума повинна бути зменшена на суму податків і зборів.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом установлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., що підтверджується наданими ним доказами, а саме: ордером адвоката Черняк О. О., договором про надання правової допомоги від 10.09.2020, розрахунком витрат часу на правову допомогу та її вартість від 19.10.2020, актом приймання-передачі наданих послуг від 19.10.2020 та квитанцією на вказану суму від 08.10.2020.

Загальний розмір заявлених ОСОБА_1 позовних вимог становив 227 690,70 грн., з яких судом задоволено вимоги на суму 80 123,34 грн.

Отже ураховуючи, що позов задоволений на 35/100 частин (80123,34х100/227690,70), на відповідача слід покласти 35/100 частин витрат позивача на правничу допомогу, що становить 1 050 грн. (3000х35%).

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд стягує судовий збір з відповідача в дохід держави за ставкою, встановленою для фізичних осіб за подання позовної заяви майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код юридичної особи: 14312358) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.10.2013по 06.09.2019 в розмірі 40 917,12 грн. та компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.01.2011 по 06.09.2019 в розмірі 39 206,22 грн., а усього 80 123 (вісімдесят тисяч сто двадцять три) гривні 34 копійки із вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код юридичної особи: 14312358) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код юридичної особи: 14312358) в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: