ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/827/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Онікс", 48724, Тернопільська обл.., Тернопільський район, смт.Березовиця, вул.С.Бандери, буд.26

до відповідачів:

1. Великоберезовицької селищної ради, 47724, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Велика Березовиця, вул. С. Бандери, буд. 26

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про скасування права власності, витребування земельної ділянки та об`єктів нерухомості, визнання недійсним договору оренди

За участі представників:

Позивача: Хацкевич Р.М.;

Відповідача 1: не з`явився;

Відповідача 2: Вербіцька М.В. -представник ОСОБА_1 .

Суть справи: Приватне підприємство "Онікс", 48724, Тернопільська обл.., Тернопільський район, смт.Березовиця, вул..С.Бандери, буд.26 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Петриківської сільської ради Тернопільського району, 47720, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Петриків, вул. Шептицького, 118А; 2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про:

- скасування державної реєстрації права власності Петриківської сільської ради на земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758;

- визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди № 1 від 11.02.2020 на земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758, укладений між Петриківською сільською радою та ОСОБА_1 ;

- витребування від Петриківської сільської ради та ОСОБА_1 на користь ПП «Онікс» земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребування від ОСОБА_1 на користь ПП «Онікс» цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.01.2021 року позовну заяву Приватного підприємства "Онікс до Петриківської сільської ради Тернопільського району, ОСОБА_1 про скасування права власності, витребування земельної ділянки та об`єктів нерухомості, визнання недійсним договору оренди - залишено без руху.

11 січня 2021 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від Приватного підприємства "Онікс надійшло клопотання про долучення документів, зокрема, оригіналів фіскального чеку, накладної № 4601102596550 та опису вкладення про надіслання позовної заяви з додатками ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/827/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 12 лютого 2021 року об 12 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачам: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).

08.02.2021 на адресу суду від відповідача по справі ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву /вх.№1109 від 08.02.2021/, в якому відповідач 2 позовні вимоги Приватного підприємства «Онікс» заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- Нерухоме майно, а саме цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 не належало ТВ «Поділля», а було включене в пайовий фонд і перейшло до ОСОБА_3 у результаті прийняття відповідного рішення загальними зборами, від ОСОБА_4 як голови комісії, яка була створена співвласниками майнових паїв для управління ними - розпорядника паями;

- дане спірне нерухоме майно не перейшло у власність ПП «Онікс» у процесі правонаступництва від ТВ «ҐІоділля»;

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.11.2010 у справі №2-63/10 не скасовано право власності ОСОБА_3 на спірне майно; рішення виконкому сільської ради № 45 від 29.04.2003 року, на підставі якого було видане свідоцтво на право власності на силосні ями ОСОБА_3 , не скасоване, тобто є чинним, відтак скасування самого свідоцтва не тягне за собою ніяких правових наслідків, у тому числі і припинення права власності;

- Приватне підприємство «Онікс» не є власником цілих споруд силосних ям за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, за ПП «Онікс» право власності на спірне майно не зареєстроване, відтак право на таке майно не виникло;

- Строк позовної давності щодо витребування ПП «Онікс» цілих споруд силосних ям за адресою: АДРЕСА_2 давно сплинув, оскільки вказані споруди перебували у володінні інших осіб з 2003 року, а в 2012 році у зверненні до ОСОБА_3 директор ПП «Онікс» визнав факт, що йому про це відомо;

- 05.07.2019 ОСОБА_2 з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, уклавши договір купівлі-продажу, придбав споруду силосних ям за адресою: АДРЕСА_2 , повністю оплатив їх вартість та є їх власником, що підтверджується відповідним документами.

- Крім того, в грудні 2020 року вказане спірне майно, а саме цілі силосні споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 повністю демонтовані відповідачем 2, що підтверджується копією договору № 15/12/1 від 15.12.2020 року та копією акту про приймання виконаних робіт № 19/20/1;

- Товариство власників «Поділля» не отримувало акт на право власності на землі, що належали агрофірмі «Поділля»;

- ОСОБА_1 на законних підставах набув право власності на спірне майно, а тому має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

12.02.2021 на адресу суду від позивача Приватного підприємства "Онікс" надійшло клопотання про витребування доказів /вх.№1264 від 12.02.2021/.

Представник позивача в судовому засідання 12.02.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав зазначених у позовній заяві. Відповідь на відзив не надав.

Представник відповідача 1 у підготовче засідання 12.02.2021 року не з`явився, причин не явки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 12.02.2021 щодо позовних вимог заперечував, відзив підтримав в повному обсязі та просив суд в позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2021 відкладено підготовче засідання на 02 березня 2021 року об 11 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: Позивачу: відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України; відповідачу 1: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України.

02.03.2021 на адресу суду від позивача Приватного підприємства "Онікс" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання /вх.№1767 від 02.03.2021/.

Представник відповідача 1 у підготовче засідання 02.03.2021 не з`явився, причин не явки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 02.03.2021 щодо відкладення підготовчого засідання поклалася на думку суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2021 відкладено підготовче засідання на 16 березня 2021 року об 11 год. 00 хв.

11.03.2021 на адресу суду від позивача Приватного підприємства "Онікс" надійшла відповідь на відзив б/н від 11.03.2021 /вх.№2095 від 11.03.2021.

16.03.2021 на адресу суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи б/н від 16.03.2021 /вх.№2250 від 16.03.2021/.

В судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача надав суду клопотання про заміну відповідача у справі б/н від 16.03.2021 /вх.№2230 від 16.03.2021/.

Представник відповідача 1 у підготовче засідання 16.03.2021 не з`явився, причин не явки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

У судовому засіданні 16.03.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 23 березня 2021 року об 15 год. 30 хв., яку занесено в протокол судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України.

В судовому засіданні 23.03.2021 представник позивача клопотання про витребування доказів та клопотання про заміну відповідача підтримав в повному обсязі із підстав зазначених у них.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 23.03.2021 щодо відкладення підготовчого засідання поклалася на думку суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2021 клопотання Приватного підприємства "Онікс" про витребування доказів б/н від 12.02.2021 /вх.№1264 від 12.02.2021/ у справі № 921/827/20 задоволено; ухвалено витребувати в приватного нотаріуса Чолач Галини Дмитрівни Тернопільського районного нотаріального округу, 46009, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Дружби, 1, офіс 20: Копії документів на підставі яких 30 червня 2016 року було внесено до реєстру запис про право власності на об`єкт нерухомості: цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; копії документів на підставі яких 05 липня 2016 року було проведено виправлення розділу, індексний номер рішення 30321244.

Клопотання Приватного підприємства "Онікс" про заміну відповідача б/н від 16.03.2021 /вх.№2235 від 16.03.2021у справі № 921/827/20 задоволено. Здійснено заміну відповідача Петриківську сільську раду, 47720, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Петриків, вул. Шептицького, 118А, код ЄДРПОУ 04393597 на Великоберезовицьку селищну раду, код ЄДРПОУ 04393462, адреса: Україна, 47724 Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище міського типу Велика Березовиця, вул. С. Бандери, буд. 26.

Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/827/20 на тридцять днів; відкладено у справі №921/827/20 підготовче засідання на 16 квітня 2021 року об 10 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: Позивачу - - направити на адресу відповідача Великоберезовицької селищної ради /адреса: 47724 Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Велика Березовиця, вул. С. Бандери, буд. 26./ копію позовної заяви із доданими документами до неї з поіменним переліком, належні докази направлення надати суду; надати суду довідку з Державної податкової служби щодо звільнення від сплати земельного податку; Відповідачу 1: Великоберезовицькій селищній раді: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

16.04.2021 на електронну адресу суду /без ЕЦП/ від позивача Приватного підприємства "Онікс" надійшло клопотання про перенесення судового засідання /вх.№3296 від 16.04.2021/.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 16.04.2021 щодо відкладення підготовчого засідання поклалася на думку суду.

Ухвалою суду від 16.04.2021 відкладено у справі №921/827/20 підготовче засідання на 07 травня 2021 року об 10 год. 00 хв.; повторно витребувано в приватного нотаріуса Чолач Галини Дмитрівни Тернопільського районного нотаріального округу, 46009, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Дружби, 1, офіс 20: Копії документів на підставі яких 30 червня 2016 року було внесено до реєстру запис про право власності на об`єкт нерухомості: цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; Копії документів на підставі яких 05 липня 2016 року було проведено виправлення розділу, індексний номер рішення 30321244.

Запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: Позивачу: - направити на адресу відповідача Великоберезовицької селищної ради /адреса: 47724 Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Велика Березовиця, вул. С. Бандери, буд. 26./ копію позовної заяви із доданими документами до неї з поіменним переліком, належні докази направлення надати суду; надати суду довідку з Державної податкової служби щодо звільнення від сплати земельного податку; Відповідачу 1: Великоберезовицькій селищній раді: відзив на позов.

Ухвалою суду від 07.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/827/20 до судового розгляду по суті на 1 червня 2021 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.06.2021 клопотання б/н від 25.05.2021 року /вх..№ 4325 від 25.05.2021/ Приватного підприємства "Онікс", АДРЕСА_3 про застосування заходів процесуального примусу відносно приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чолач Галини Дмитрівни залишено без розгляду.

В судовому засіданні 01.06.2021 суд перейшов до судового розгляду спору по суті, заслухавши вступне слово представника відповідача 2 та дослідивши докази у справі.

В судовому засіданні 01.06.2021 оголошено перерву до 11.06.2021 до 11 год. 00 хв.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх розгляді в сукупності, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне:

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Як вбачається із позовної заяви, 17 вересня 1995р. Тернопільською районною Радою народних депутатів відповідно до рішення Тернопільської районної Ради народних депутатів від 31.08.1995 агрофірмі "Поділля", смт. Велика Березовиця Тернопільського району видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0095 згідно з яким останньому у колективну власність для сільськогосподарського використання 1750,6 га землі. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землею за №48.

Перед видачею Державного акту, на замовлення агрофірмі "Поділля" Тернопільським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено Технічний Звіт по коректуванню плановго матеріалу зйомок земель, що знаходяться на території Петриківської селищної ради. В Технічному звіті зазначено перелік назв контурів з розмірами земельних ділянок Агрофірми «Поділля». Зокрема, зазначено контур № 3 площею 0,4 га з назвою «Під виробничими дворами і будівлями», який відображено в графічних матеріалах.

На замовлення Агрофірмі "Поділля" та на підставі договору № 53 від 15.03.1995 року Тернопільським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено Проект роздержавлення і приватизації земель Агрофірми «Поділля», с.Петриків Тернопільського району Тернопільської області. Проект зокрема виготовлено на підставі технічних звітів по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років земель, які розміщені на території Великоберезовицької селищної ради, Петриківської та Великогаївської сільських рад.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в Експлікації земельних угідь до Проекту роздержавлення і приватизації земель вказана земельна ділянка під громадськими будівлями площею 0,4 га, яка відноситься до земель колективної форми власності, а на самій карті графічного матеріалу відображено також контур із зазначенням площі 0,4 га земельна ділянка яка належить Агрофірмі «Поділля», провонаступником якої є ПП «Онікс». Крім того, згідно Інформації з Державного земельного кадастру, номер інформаційної довідки 236740628 в розділі «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» вказано: цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, для обслуговування майнового паю (силосні ями). Отже, земельна ділянка площею 0,3953га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 та цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 належить Приватному підприємству «Онікс» та перереєстрація даних об`єктів відбулась незаконно.

Судом встановлено, що Петриківська сільська рада набула у власність вказану земельну ділянку відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно з цим законом до ч. З ст. 83 ЗК України були внесені зміни, відповідно до яких земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

- За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 є власником: силосної ями А , загальною площею 730 м. кв. та силосної ями Б, загальною площею 1022 м.кв.

Зазначені нерухомі об`єкти придбані ним у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.07.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №835.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.07.2019 продавець продала та передала Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця , споруду силосних ям, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1752,0кв.м.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,3953га, кадастровий номер 612528700:01:001:0758, цільове призначення: для іншого сільського призначення, що знаходиться адресою: Тернопільська область, Тернопільський район село Петриків, яка знаходиться в оренді Продавця згідно Договору оренди землі від 23.04.2010 року та Додаткової угоди до нього №1 від 11.02.2019 року. Реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 11.02.2019 ОСОБА_6 , Тернопільська районна державна адміністрація, Тернопільська область; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766715661252, номер запису про інше речове право 30318654, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 156486627, виданим 15 лютого 2019 року ОСОБА_6 , Тернопільська районна державна адміністрація, Тернопільська обл.(п.1.3. Договору).

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як наслідок, набувши, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.07.2019 року право власності на нерухомі об`єкти, з моменту його державної реєстрації, ОСОБА_2 набув право володіти, користуватися та розпоряджатися ними.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник Відповідача 2 зазначив, що ще у грудні 2020 року цілі силосні споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 були повністю демонтовані, про що свідчить копія договору № 15/12/1 від 15.12.2020 та копія акту № 19/20/1 про приймання виконаних робіт.

Тому позовні вимоги в частині витребування силосних ям, яких немає в наявності, є безпідставні.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 321 ЦК України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2020 між орендодавцем Петриківською сільською радою та орендарем підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125286700:01:001:0758, яка розташована в селі Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до п.2 договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3953 га, у тому числі 0,3953 га із площею сільськогосподарських угідь. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна будівля силосних ям. Договір оренди укладено на 15 років - з 11.02.2020 по 11.02.2035 року.

Актом приймання передачі земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки №1 від 11.01.2020 року Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування терміном на п`ятнадцять років земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,3953 га, кадастровий номер 612528700:01:001:0758 для іншого сільськогосподарського призначення що розташована в межах пункту села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Позивач, посилається на те, що і цілі силосні ями, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 і земельна ділянка площею 0,3953 га, кадастровий номер 612528700:01:001:0758 належить ПП Онікс, оскільки він /позивач/ є правонаступником Агрофірми Поділля відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже вказана норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

В абзаці 7 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

За положенням частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18.

Згідно з частиною 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Викладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Надаючи правову оцінку реєстраційним діям державного реєстратора й заявленим позовним вимогам до нього, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За частиною другою статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Суд дослідивши матеріали справи, встановив, що судами неодноразово вирішувались спори за участю Приватного підприємства «Онікс» та, зокрема, судами встановлено:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2014 у справі № 921/1146/14-г/4 встановлено наступне:

- ТВ "Поділля" згідно із п. 1.1 його статуту, затвердженого протоколом загальних зборів членів агрофірми "Поділля" №2 від 30.01.1996р. та зареєстрованого Тернопільською районною державною адміністрацією 29.08.1996р. було колективним підприємством, котре створене внаслідок реорганізації Агрофірми "Поділля" і є його правонаступником, тобто форма власності змінена не була і власне у період існування ТВ "Поділля" земля за Державним актом №0095 від 17.09.1995р. була розпайована;

- відповідно до п. "й" п. 7 Статуту ТВ "Поділля" визначено, що вирішення питань, котрі випливають із прав землекористувачів, вирішуються виключно на загальних зборах членів товариства;

- документом, який міг би вирішити питання надання згоди на вилучення із користування земельної ділянки. мало бути рішення загальних зборів товариства власників "Поділля";

- таким чином, розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані господарські будівлі і споруди колишніх КСП, іншими нерозпайованими землями колективної власності, неможливе без прийняття відповідного рішення загальними зборами власників земельних часток (паїв) та їх спадкоємців, загальних зборів членів підприємств, зборів уповноважених або сформованого ними органу управління, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном;

- ПП "Онікс", як юридична особа, єдиним засновником та власником якого є фізична особа ОСОБА_7 , створене за його ж (власника) рішенням за №1 від 22.01.2008р., що свідчить про те, що будь-яких рішень загальних зборів ТВ "Поділля" про його (ПП "Онікс") створення громадяни України, котрі зазначені в додатку №1 до Статуту ТВ "Поділля" як члени товариства, не приймали і Статуту не затверджували;

- відсутнім є в матеріалах справи і рішення загальних зборів товариства власників "Поділля" про передачу нерозпайованих земель позивачу - ПП "Онікс";

- посилання ПП "Онікс" на правонаступництво всіх майнових прав ТВ "Поділля" як на єдиний і беззаперечний факт в підтвердження його права власності на не розпайовані землі ТВ "Поділля" суд не приймає, зважаючи на те, що правонаступництво в даному випадку неможливе, оскільки, земля надавалася колективу підприємства і лише він (колектив) вправі розпорядитися нею в установленому законом порядку;

- крім цього, позивачем не доведено , що у Державному акті серії ТР №0095 від 17.09.1995р. на право колективної власності на землю після набуття права власності на земельні частки (паї) громадянами, відповідно до проектної документації, в установленому законом порядку було внесено зміни і що саме за ним (позивачем) нерозпайовані землі обліковуються як об`єкт оподаткування.

При розгляді справи № 3/21-271 за позовом Приватного підприємства «Онікс» до Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації, м. Тернопіль, Великоберезовицької селищної ради, смт. Велика Березовиця Тернопільського району про визнання права власності Львівським апеляційний господарським судом /Постанова від 19.01.2012 року/ встановлено наступне:

- Підстави і порядок оформлення правонаступництва реорганізованих колективних сіль ськогосподарських підприємств регулюються Указом Президента України від 29.01.2001 року № 62/ 2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та Порядком оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 року № 63 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5497.

Відповідно до п. 14 вищевказаного Порядку, у процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства кожен з членів КСП має право прийняти одне з таких рішень:

- приєднатися до однієї з ініціативних груп із створення нового підприємства;

- приєднатися до відповідної установчої угоди і прийняти участь у створенні підприємства-правонаступника;

- здійснити у процесі реорганізації вихід з КСП з отриманням індивідуально ви значеного майна для господарських потреб, створення селянського (фермерського) господарства, здійснення підприємницької діяльності тощо;

- отримати майно спільно з іншими членами КСП шляхом укладання договору про спільне володіння та користування майном з подальшою передачею його в оренду єдиним комплексом;

- поступитись належним йому майновим паєм на користь будь-якого іншого члена п ідприємства або третьої особи за згодою інших співвласників.

Відповідно до п. 15 Порядку, майно, на загальну суму невитребуваних паїв (майнові паї ч ленів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.

Позивачем не доведено, які і з членів КСП вийшли із нього та отримали індивідуально визначене майно, а також яке майно на суму не витребуваних паїв залишилось на балансі ПП «Онікс».

Крім того, відповідно до п. 18 Порядку, до статутних фондів підприємств - правонаступни ів КСП передається майно лише в частині, вартість якої дорівнює сукупній вартості май нових паїв членів КСП - засновників такої юридичної особи- правонаступника.

Позивачем не доведено, що вартість майна, на яке позивач просить визнати право власності, дорівнює сукупній вартості майнового паю члена КСП - засновника ПП «Онікс».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2012, рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові ПП «Онікс» відмовлено.

При розгляді клопотання ОСОБА_1 №б/н (вх. №189) від 12.01.2021 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 921/800/20 по розгляду заяви Приватного підприємства "Онікс" №б/н (вх. №939) від 22.12.2020 про забезпечення позову до пред`явлення позову /ухвала господарського суду Тернопільської області від 15.01.2021, залишена без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021/ судом встановлено наступне:

- За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , ОСОБА_1 є власником силосної ями А , загальною площею 730 м. кв. та силосної ями Б, загальною площею 1022 м.кв.

- Зазначені нерухомі об`єкти придбані ним у гр. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2019 року, що посвідчений цього ж числа приватним нотаріусом Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №835.

- У заяві про забезпечення позову та у судовому засіданні 15.01.2021 року Приватне підприємство зазначає, що ці два нерухомі об`єкти належали йому, оскільки в процесі реорганізації Товариства власників "Поділля" на підставі Передавального акту від 31.10.2007 року та акту передачі від 21.01.2008 року передані ПП "Онікс". Зокрема, у цьому акті під номером АДРЕСА_4 .

- Разом з тим, матеріали судової справи №3/21-271 ці обставини не підтверджують. Адже, у ній, як самим ПП "Онікс" у позовній заяві так і судами вказано, що місцезнаходженням об`єкту "Силосна яма ферми №2 від с. Петриків" є АДРЕСА_5 , а не АДРЕСА_2 , як зазначає у своїй заяві про забезпечення позову Приватне підприємство.

- Таким чином, щодо об`єкту "Силосна яма ферми №2 від с Петриків" у заяві про забезпечення позову заявником наведені обставини, які не відповідають фактичним.

- Окрім цього, із матеріалів справи №3/21-271, а саме Інвентаризації основних засобів ТВ "Поділля" слідує, що станом на 01.01.2001 року цьому Товариству власників належало всього дев`ять об`єктів нерухомості із назвою "Силосні ями". До акту передачі від 21.01.2008 року включені лише 4 із них. Судом зроблено висновок, що з огляду на обставини встановлені вище, не видається за можливе зробити висновок про те, що ОСОБА_1 є власником саме двох силосних ям, що були передані ПП "Онікс" на підставі акту передачі від 21.01.2008 року, а не об`єктів нерухомості, які хоча попередньо і належали ТВ "Поділля", але ПП "Онікс" не передані.

- Як наслідок, набувши, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.07.2019 року право власності на нерухомі об`єкти, з моменту його державної реєстрації, ОСОБА_1 набув право володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

- Надані суду 15.01.2021 року письмові докази, а саме договір №15/12/1 від 15.12.2020 та акт №19/20/1 від 19.12.2020 року вказують на те що зазначеними правомочностями він скористався, демонтувавши силосні ями. При цьому знесення цих об`єктів було завершено 19 грудня 2020 року, тобто ще до звернення ПП "Онікс" до суду із заявою про забезпечення позову та прийняття судом щодо цього майна відповідної ухвали. Наведена обставина також стала відома суду лише 15.01.2021року.

- За відсутності інших, судом при застосуванні заході до забезпечення позову щодо земельної ділянки враховувалися відомості Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0095 від 17.09.1995 та посилання заявника на те, що спірна земельна ділянка під громадськими будівлями площею 0,4 га, яка відноситься до земель колективної власності належала Агрофірмі "Поділля" (ТВ "Поділля"), правонаступником якої є ПП "Онікс".

Однак, як випливає із документів, що надані до матеріалів справи ОСОБА_1 ці обставини станом на 23 травня 2003 року змінилися.

Так, земельна ділянка площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 Петриківською сільською радою - Орендодавцем передана у строкове платне користування підприємцю ОСОБА_1 для провадження ним власної діяльності.

В той же час, у Технічній документації із землеустрою міститься заява голови ТВ "Поділля" від 25.03.2003 року, що адресована сільському голові с. Петрики про виділення землі в кількості 0,40 га в оренду ОСОБА_3 , оскільки ТВ "Поділля" нею користуватися не буде. В подальшому наведена заява слугувала підставою для прийняття Петриківською сільською радою рішень №86 від 23.05.2003 року та №1032 від 19.12.2003 року.

Як наслідок, доводи Підприємства у заяві про забезпечення позову про те, що перереєстрація земельної ділянки площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 відбулася поза волею ПП "Онікс", відомостями, що викладені у заяві ТВ "Поділля" від 25.03.2003 року не підтверджуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, вважаю вказане преюдиційними фактами, які не потребують доведення.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.11.2010 у справі № 2-63/10, яким скасовано свідоцтво на право приватної власності на силосні ями від 16.05.2003 року, яке видане виконкомом Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 ; зобов`язано повернути цілі силосні ями Приватному підприємству «Онікс».

Відповідно до ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Верховний суд в Постанові від 03.04.2018 у справі № 917/927/17 зазначив, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Матеріали справи не містять доказів скасування рішення виконкому сільської ради № 45 від 29.04.2003 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на силосні ями ОСОБА_3 , відтак скасування самого свідоцтва не тягне за собою правових наслідків, зокрема, припинення права власності.

Відтак доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Таким чином судом встановлено, що права позивача на землю не можуть порушуватися, оскільки він таких прав не набув у встановленому законом порядку та жодних правовстановлюючих документів на ці землі позивач не має.

З огляду на наведене, позивачем не доведено факту належності йому спірної земельної ділянки на праві власності чи праві користування, а посилання на правонаступництво всіх майнових прав Товариства власників Поділля як на факт, що підтверджує право власності ПП Онікс на не розпайовані землі ТВ Поділля не може братись судом до уваги, оскільки спростовується відсутністю будь-якого рішення загальних зборів Товариства власників Поділля про передачу не розпайованих земель останнього Приватному підприємству Онікс; рішеннями господарського суду Тернопільської області, постановами суду вищої інстанції у справах № 921/1146/14-г/4; 3/21-271; 921/800/20.

Отже, Приватне підприємство «Онікс» заявляючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності Петриківської сільської ради на земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758; визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди № 1 від 11.02.2020; витребування від Петриківської сільської ради та ОСОБА_1 на користь ПП «Онікс» земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; витребування від ОСОБА_1 на користь ПП «Онікс» цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - не довело суду належними та допустимими доказами, що зазначене спірне майно належить позивачу на праві власності чи праві користування.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. ANDOTHERSv. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIYv. Ukraine") суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Онікс».

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.07.2021 року.

Суддя А.М. Сидорук