open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 910/13213/20
Моніторити
emblem
Справа № 910/13213/20
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /23.01.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /09.01.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /20.12.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.11.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.09.2021/ Касаційний господарський суд Постанова /18.08.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.08.2021/ Північний апеляційний господарський суд Постанова /21.07.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.04.2021/ Північний апеляційний господарський суд Рішення /23.02.2021/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /26.01.2021/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /01.12.2020/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /30.10.2020/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /12.10.2020/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /04.09.2020/ Господарський суд м. Києва

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р. Справа№ 910/13213/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

представників сторін:

позивача: Мелузов А.О.,

відповідача: Богомазов П.С.,

розглянувши апеляційну скаргу

Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2021 (повний текст складений 02.03.2021)

у справі № 910/13213/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрон"

до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)"

про розірвання договору та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрон" до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2004 та стягнення заборгованості у сумі 3.501.022,53 грн, з яких 2.837.471,31 грн основного боргу, 411.433,34 грн 0,1% пені за Договором, 198.622,99 грн 7% штрафу, 19.770,85 грн інфляційних втрат, 33.724,04 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2021 позов задоволено частково: розірвано Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрон" та Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)"; стягнуто з Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотрон" 2.837.471,31 грн основного боргу, 19.770,85 грн інфляційних втрат, 33.724,04 грн 3% річних та 45.100,22 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 411.433,34 грн пені та 198.622,99 грн 7% штрафу відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення відповідачем оплати послуг, а тому з нього підлягають стягненню основна заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних у визначеному судом розмірі; при цьому порушення відповідачем обов`язку щодо оплати фактично наданих послуг є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання Договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

30.03.2021 від ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" надійшло клопотання з доданими до нього доказами сплати судового збору, у зв`язку з чим заявлене у апеляційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору не розглядається.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2021 у справі № 910/13213/20; розгляд справи призначено на 17.05.2021.

У судових засіданнях 17.05.2021, 02.06.2021, 07.07.2021, 12.07.2021, 19.07.2021, 21.07.2021 оголошувались перерви.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:

- позивач в порушення своїх зобов`язань за Договором належним чином послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції не надавав, а граничні показники якості, визначені державними стандартами, не дотримувались;

- в порушення п. 5.5.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, техніко-економічне обґрунтування та технічне завдання на проектування джерела теплопостачання у ТОВ "Теплотрон" відсутні;

- проектну документацію на котельню позивач з відповідачем не погоджував та на прохання відповідача не надав, що підтверджується протоколом №3 від 20.05.2020 та свідчить про її відсутність;

- відповідачу не надано інформації про затвердження тарифу постачання теплової енергії, що свідчить про необґрунтованість тарифу;

- у позивача відсутня ліцензія на виробництво та транспортування теплової енергії;

- позивач не укладав договорів щодо використання тепломережі (тепломагістралі) для постачання послуг за місцем розташування замовника (точки розподілу), оскільки зазначена тепломережа знаходиться на балансі ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№85)" та обопільно використовувалась цим підприємством з ТОВ "Вертон" згідно з Договором №81Г від 08.10.2019;

- при формуванні актів приймання-передачі в порушення п. 4.1 Договору позивач використав показники приладу обліку, встановлені на виході опалювального агрегату позивача, а не на об`єкті споживання, при цьому прилад обліку не опломбовано;

- за результатами перевірки показників температури води в системі опалення, проведених в січні, лютому 2020 року, встановлено систематичну невідповідність температурного режиму на об`єктах споживання, про що відповідач був повідомлений.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У судових засіданнях 02.06.2021, 07.07.2021, 12.07.2021, 19.07.2021, 21.07.2021 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, між Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотрон" (учасник) 24.02.2020 був укладений Договір №2-К про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого учасник зобов`язується надати замовнику послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх вартість. Найменування (номенклатура, асортимент): постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, код згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015:09320000-8. Кількість наданих послуг за Договором становить 1860,38 Гкал. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені сторонами з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п.п. 1.2 - 1.4 Договору).

Учасник повинен надати замовнику послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції із врахуванням їх особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик та із дотриманням граничних показників якості, визначених державними стандартами (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору ціна Договору, виходячи з замовлених замовником обсягів постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, з урахуванням діючих на момент підписання даного Договору тарифів становить 3516120 (три мільйони п`ятсот шістнадцять тисяч сто двадцять) грн. (в тому числі ПДВ - 586020,00 грн). На момент укладення даного Договору тариф на постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції становить 1890,00 грн/Гкал (з ПДВ).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 5 (п`яти) банківських днів по отриманню замовником рахунку-фактури, який формується відповідно до даних про фактичне споживання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за показниками приладу обліку теплоенергії, встановленого на об`єкті споживання теплоенергії, на підставі Акта приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, підписаного представниками сторін Договору.

Пунктом 5.1 та 5.2 Договору визначено, що пара та гаряча вода, постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за даним Договором здійснюється протягом 2020 року. Постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції здійснюється за місцем розташування замовника.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.2 цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається строком до 31.12.2020, а в частині оплати - до повного виконання. Дія цього Договору розповсюджується на господарські відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2020 по 31.12.2020, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Як зазначав позивач, згідно з показниками лічильника теплової енергії SCYLAR INT8 відповідач фактично спожив пару, гарячу воду та пов`язану продукцюї за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 в кількості 1501,30759 ГКал на загальну суму 2.837.471,31 грн з ПДВ.

Позивач з листом №03-23/03 від 23.03.2020 надіслав на адресу відповідача акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції та рахунки-фактури за січень та лютий 2020 року, які отримані відповідачем 29.03.2020, що підтверджується підписом на зазначеному листі.

Крім того позивач з листом №03-02/04 від 02.04.2020 надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру за березень 2020 року, акт приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за березень 2020 року та акт фіксації показників лічильника тепла ТБМТ-Т-2000 станом на 11:00 31.03.2020, які отримані відповідачем 02.04.2020, що підтверджується підписом на зазначеному листі.

Однак відповідач вказані акти не підписав та не оплатив вартість наданих послуг.

Заперечуючи щодо надання послуг належної якості, відповідач звертався до позивача з листами-претензіями №1054/11-20 від 02.03.2020, №1494/9-20 від 26.03.2020, в яких зазначав, що прилад обліку не опломбовано, а під час зняття показань представник відповідача не був присутній, в актах приймання-передачі не зазначено показників лічильника, що свідчить про його несправність, також посилався на недотримання позивачем температурного режиму на об`єктах споживання.

У відповідь на претензії позивач листами від 23.03.2020 №05-23/03, від 02.04.2020 №04-02/04, від 23.03.2020 №06-23/03 повідомив відповідача, що починаючи з 01.01.2020 замовник не заперечував проти якості наданих послуг (що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку замовника), спростовував відсутність пломби на приладі обліку. Також позивач зазначив, що оскільки в запропонованому замовником Договорі не регулюються питання розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності і межа продажу теплової енергії сторін, то згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, місцем постачання теплової енергії є місце встановлення обліку теплової енергії. Також позивач повідомляв відповідача про необхідність прийняття заходів щодо приведення теплової мережі до придатного стану, оскільки мережа не може забезпечити номінальний тепловий режим у будівлі.

Позивач 19.05.2020 звернувся до ТОВ "АНТАП-УКРАЇНА" як офіційного автоматизованого дистриб`ютора "SONTEX", DIEHL Metering (Німеччина) - виробника лічильника теплової енергії SCYLAR щодо зняття архіву споживання теплової енергії з лічильника SCYLAR, який встановлений на вихідному колекторі теплової котельні.

Згідно з відповіддю ТОВ "АНТАП-УКРАЇНА" №29 від 21.05.2020 проведено апаратне зняття архіву споживання теплової енергії з лічильника теплової енергії SCYLAR №61862496, встановленого на вихідному колекторі теплової котельні за адресою: смт. Гостомель, вул. Мирна, 3. Згідно з аналізом середньодобових параметрів споживання теплоносія видимих зауважень до роботи вузла обліку не виявлено. За виключенням аварійних ситуацій на тепломережі показники енергії та витрати за період з 30.11.2019 по 01.04.2020 (дата відключення теплопостачання) накопичувались безперервно, що свідчить про відпуск теплоносія споживачам котельні.

Враховуючи зазначене, позивач з листом №02-27/07 від 27.07.2020 повторно надіслав на адресу відповідача для підписання акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень-березень 2020 року та рахунок-фактуру до актів приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень-березень 2020 року, які отримані відповідачем 27.07.2020, що підтверджується підписом на вказаному листі.

Також позивач на адресу відповідача надіслав вимогу в порядку ст. 530 ЦК України №01-27/07 від 27.07.2020 про погашення заборгованості у розмірі 2.837.471,31 грн.

Відповідач на вимогу позивача №01-27/07 від 27.07.2020 надіслав відповідь №3462/11-20 від 03.08.2020, в якій повідомив, що позивач в порушення умов укладеного Договору не забезпечив постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції у строки, передбачені Договором, в результаті чого замовник не отримав зазначених послуг. Оскільки ТОВ "Теплотрон" не надало замовнику якісні послуги, підписати відповідні акти наданих послуг неможливо. Враховуючи викладене, замовник відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України вимагає достроково розірвати Договір №2-К від 24.02.2020 та підписати запропонований проект додаткової угоди №1 від 03.08.2020.

У відповідь на зазначену вимогу позивач надіслав відповідачу відповідь на пропозицію №3-20/08 від 20.08.2020 (отримана відповідачем 21.08.2020, що підтверджується штампом та підписом на вказаній відповіді), в якій зазначив, що запропоновані положення додаткової угоди є неприйнятними та протиправними, оскільки відповідач має фінансову заборгованість за наданні послуги згідно з Договором. ТОВ "Теплотрон" повідомило, що не заперечує проти розірвання Договору за умови сплати Державною установою "Бучанська виправна колонія" заборгованості в сумі 2.837.471,31 грн.

Однак станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість у розмірі 2.837.471,31 грн відповідачем не погашена.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з урахуванням наведених вище обставин, виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України від 16.01.2003 за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 276 ГК України також передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Беручи до уваги наведені положення законодавства, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є постачальником пари, гарячої води та пов`язаної продукції та здійснює свою діяльність на підставі статуту та безстрокової ліцензії, наданої згідно з рішенням Київської обласної державної адміністрації від 21.02.2019 №89. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач надав відповідачу послуги за період січень-березень 2020 року з постачання пари, гарячої води та пов`язаних послуг.

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які вказували б, що позивач неякісно постачав теплову енергію або були збої в постачанні теплової енергії за спірний період співпраці між сторонами.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу актів приймання-передачі з мотивованою відмовою від їх підписання у визначений строк. Листи відповідача від 02.03.2020 року, від 26.03.2020, від 31.03.2020, від 08.04.2020 та від 15.04.2020, на які він посилається у відзиві, не є за своєю суттю відмовою від підписання актів.

Пасивна бездіяльність відповідача в частині відсутності реагування на одержані від позивача акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції не є добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання та, відповідно, не зумовлює відсутність у нього обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Відсутність в рахунках-фактурах та актах приймання-передачі інформації про показання вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії, про які зазначає відповідач, не свідчить про необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків вартості фактично наданих послуг та не є підставою для відмови від їх оплати.

Непідписання відповідачем актів приймання-передачі не спростовує факту надання позивачем послуг теплової енергії на зазначені в таких актах суми, оскільки факт надання позивачем вказаних послуг і на зазначену в акті суму підтверджується показниками лічильника, про що зазначено в рахунках та актах.

Договір укладено між сторонами за результатами тендерної процедури із застосуванням скороченої переговорної процедури закупівлі послуг з постачання водяного пару та гарячої води для потреб ДП "Бучанська виправна колонія (№85)", а тому в силу вимог спеціального законодавства відповідач перевірив надану позивачем інформацію стосовно матеріально-технічної бази, кваліфікації та іншої документації.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що позивач довів факт надання та отримання послуг з постання пари, гарячої води та пов`язаних послуг за Договором, надання та отримання таких послуг відповідач по суті не заперечує, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача вартості наданих послуг у розмірі 2.837.471,31 грн, а також 19.770,85 грн інфляційних втрат, 33.724,04 грн 3% річних як похідних вимог.

У зв`язку із тим, що у Договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 411.433,34 грн 0,1% пені та 198.622,99 грн 7% штрафу.

Враховуючи встановлений місцевим судом факт неналежного виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 у встановлений таким Договором строк, місцевий суд також дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів з висновками місцевого суду не погоджується з огляду на таке.

Договір дійсно укладено між сторонами за результатами тендерної закупівлі із застосуванням скороченої переговорної процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», що навіть відображено в його назві - «Договір № 2-К про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону (у редакції, що була чинною на час укладення Договору) відповідач вважався замовником на придбання відповідних послуг.

Згідно з ч 2 ст. 2 Закону умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг регулюються виключно цим Законом та/або Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", крім випадків, передбачених цим Законом, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону та/або до Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Частиною 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції) було визначено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Тендерна процедура було проведена за правилами ст. 35 Закону, а тому в силу вимог спеціального законодавства відповідач дійсно мав перевірити надану позивачем інформацію стосовно матеріально-технічної бази, кваліфікації та іншої документації (хоча ліцензія, на яку послався місцевий суд, в матеріалах справи відсутня).

Водночас згідно з ч. ч. 1-3 ст. 36 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством. Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

У п. 10.2 Договору визначено, що дія цього Договору розповсюджується на господарські відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Частина 3 ст. 631 ЦК України дійсно передбачає: сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. ч. 2, 7 ст. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», апеляційний суд критично сприймає п. 10.2 Договору, адже в такому разі ішлося б про необхідність оплати послуг, отриманих у не визначеному в Договорі обсязі до проведення тендерної процедури. Така ситуація породжує питання: який обсяг послуг відповідач отримав безпосередньо за Договором, а який - за час, коли Договору ще не існувало, а отже і відносини між сторонами, за матеріалами справи, нічим не були врегульовані.

Крім того, навіть у разі беззаперечної можливості укласти Договір про закупівлю послуг за державні кошти з урахуванням положень ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони на час підписання Договору (24.02.2020) мали б чітко зафіксувати, який обсяг послуг відповідач вже фактично отримав, з посиланням на відповідні належні розрахунки чи показники певного засобу обліку теплової енергії принаймні станом на 01.01.2020, 31.01.2020 та 24.02.2020, чого зроблено не було. Разом з тим акти про обсяг наданих послуг за січень-лютий 2020 року позивач направив відповідачу лише 29.03.2020.

Аналіз укладеного між сторонами Договору свідчить, що це правочин, укладений на постачання теплової енергії - товарної продукції, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (абз. 21 ст. 1 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» з урахуванням інших визначень, наведених у цій статті).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (набрала чинності 04.09.2019) затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Проте укладений сторонами договір на постачання теплової енергії за змістом і формою не відповідає жодному з типових договорів, затверджених цією Постановою. Тим не менше, зважаючи на предмет договору, апеляційний суд оцінює його саме як договір на постачання теплової енергії.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 5 (п`яти) банківських днів по отриманню замовником рахунку-фактури, який формується відповідно до даних про фактичне споживання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за показниками приладу обліку теплоенергії, встановленого на об`єкті споживання теплоенергії, на підставі Акта приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, підписаного представниками сторін Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що прилад обліку теплової енергії повинен бути перевірений сторонами та опломбований, про що складено відповідний акт, підписаний сторонами Договору.

Апеляційний суд відзначає, що ще на час проведення тендерної процедури (див. Протокол переговорів тендерного комітету Державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)» з ТОВ «Теплотрон», т. 1 а. с. 232) голова тендерного комітету зазначив, що згідно з чинним законодавством представникам ТОВ «Теплотрон» необхідно обладнати (встановити) лічильник обліку теплової енергії на території установи.

Як зазначав позивач, згідно з показниками лічильника теплової енергії SCYLAR INT8 відповідач фактично спожив пару, гарячу воду та пов`язану продукцію за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 1501,30759 ГКал на загальну суму 2.837.471,31 грн з ПДВ.

Згідно з відповіддю ТОВ "АНТАП-УКРАЇНА" №29 від 21.05.2020 проведено апаратне зняття архіву споживання теплової енергії з лічильника теплової енергії SCYLAR №61862496, встановленого на вихідному колекторі теплової котельні за адресою: смт. Гостомель, вул. Мирна, 3.

Разом з тим, згідно з поясненнями представників сторін, в т. ч. додатково наданими апеляційному суду, зазначений лічильник є складовою частиною модульного генератора (котельні).

За визначенням абз. 24 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії.

Крім того ще одним спеціальним нормативним актом, що визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг, є Закон України від 22.06.2017 № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до ст. 2 цього Закону він регулює відносини щодо:

1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії;

4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг;

5) забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону встановлено, що забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Статтею 9 Закону України від 22.06.2017 № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання:

теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду;

гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Частинами 1-3 ст. 11 зазначеного Закону встановлено, що зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

У такому разі виконавець зобов`язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення представника споживачів (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку) з показаннями вузла комерційного обліку через інтерфейс такого вузла обліку та всіх споживачів через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.

Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 затверджено Правила користування тепловою енергією (далі - Правила № 1198), які, згідно з п. п. 1, 2, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності,

споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

У п. 3 Правил № 1198 дано, серед іншого, такі визначення:

вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання;

межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем;

межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем;

межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла;

температурний графік теплової мережі - розрахункові значення температури теплоносія, які залежать від кліматичних умов (стосовно розрахункової зовнішньої температури повітря для системи опалення), після джерела теплопостачання на вході в теплову мережу споживачів теплової енергії і після його повернення від споживачів;

якість теплопостачання - сукупність термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія для задоволення потреб споживача згідно з умовами укладеного договору.

Пунктами 17-20 Правил № 1198 встановлено таке:

17. Для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

18. Прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між

теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

19. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна

організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

20. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як зазначав відповідач і не спростовано позивачем, при формуванні актів приймання-передачі в порушення п. 4.1 Договору позивач використав показники приладу обліку, встановленого на виході опалювального агрегату позивача, а не на об`єкті споживання чи межі продажу теплової енергії, при цьому прилад обліку не опломбовано. Крім того позивач не надав ані місцевому суду, ані суду апеляційної інстанції належні і допустимі докази відповідності лічильника SCYLAR та місця його розміщення наведеним вище вимогам чинного законодавства (також з урахуванням вимог та правил, визначених п. п. 3, 6, 7, 17, 18 ч. 1 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 8, 16, 17 Закону України від 05.06.2014 № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність»). Надані позивачем листи ТОВ «АНТАП-УКРАЇНА» такими доказами не є.

Також колегія суддів відзначає, що ТОВ «Теплотрон» не надало суду належних і допустимих доказів правомірного використання ним тепломереж відповідача (як і її належності відповідачу), адже згідно з наявним у матеріалах справи Договором № 81Г від 08.10.2019 (т. 1 а. с. 160, 161) тепломережі, що знаходяться на території виправної колонії для доставки пари та гарячої води (теплової енергії), у період опалювального сезону 2019-2020 років обопільно використовують Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» та ТОВ «Вертон». При цьому саме Державне підприємство за умовами вказаного договору забезпечує безперебійну подачу теплової енергії на об`єкти споживача шляхом забезпечення належного тиску, проведення заходів з ліквідації проривів та інших несправностей, здійснює постійне технічне обслуговування мереж теплопостачання та їх ремонт, в разі необхідності обопільно з Товариством.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» серед іншого визначено таке.

Споживач теплової енергії має право на:

отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;

відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов`язань відповідно до договору;

отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил;

отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими нормативно-правовими актами.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є:

своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;

додержання вимог договору та нормативно-правових актів;

забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання;

забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків;

недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 зазначеного закону встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації серед іншого мають право:

укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";

на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі теплопостачання;

обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством;

обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам у разі виникнення обставин непереборної сили, передбачених у договорі;

безперешкодного доступу до теплового обладнання та вузлів обліку;

Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації серед іншого зобов`язані:

забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил;

здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду;

здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

Теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів.

У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Правилами № 1198 встановлено таке (за пунктами):

23. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

24. У разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

25. У договорі зазначається максимальне теплове годинне

навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.

Таким чином за відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії обсяг спожитої замовником енергії має визначатися у розрахунковий спосіб.

Також колегія суддів враховує, що протягом січня-березня 2020 року відповідач намагався відстежити якість надання послуг з постачання теплової енергії (Акти №№ 1-13 від 06.01.2020, 10.01.2020, 17.01.2020, 27.01.2020, 31.01.2020, 07.02.2020, 14.02.2020, 21.02.2020, 28.02.2020, 02.03.2020,13.03.2020, 19.03.2020, 20.03.2020 (зафіксовано припинення теплопостачання) (т. 1 а. с. 186-211)). І хоча зазначені акти не відповідають вимогам ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але все ж таки фіксують обставини неналежного постачання позивачем теплової енергії.

Такі обставини у певній частині (в т. ч. щодо неодноразового припинення теплопостачання через зниження тиску в мережі, прориви тощо) визнає і ТОВ «Теплотрон» у листі №06-23/03 від 23.03.2020, адресовану відповідачу (т. 1 а. с. 33, 34).

Разом з тим розрахунок позовних вимог базується виключно на підставі показників лічильника SCYLAR № 61862496, розташованого, як зазначалось вище, на вихідному колекторі котельні позивача, що аналізувалось вище. При цьому незасвідчені дані таких показників (т. 1 а. с. 163-165) до матеріалів справи надані відповідачем, що унеможливлює їх прийняття як належного доказу на користь позивача.

Також колегія суддів відзначає, що рахунки-фактури № Т-01-03 від 23.03.2020, № Т-011-03 від 23.03.2020, № Т-02-03 від 31.03.2020, виставлені позивачем відповідачу на оплату послуг, частково не відповідають вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (щодо зазначення періоду, за який здійснюється нарахування; обсягу спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання (навіть з урахуванням ч. 5 ст. 8 Закону)).

Всі наведені вище обставини в їх сукупності свідчать про недоведення позивачем визначеного ним розміру заборгованості відповідача. Матеріали даної справи не дають можливості визначити реальний розмір заборгованості і суду. У свою чергу такі обставини, як і інші, наведені вище, унеможливлюють висновок про істотне порушення відповідачем умов Договору, що могло б слугувати підставою для його розірвання.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим це не позбавляє позивача можливості повторно звернутись до суду з вимогою про стягнення реальної заборгованості з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Окремо колегія суддів відзначає, що вона не приймає додаткові докази, надані сторонами під час апеляційного провадження, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, через недоведення сторонами неможливості їх подання суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на апеляційну скаргу позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2021 у справі №910/13213/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2021 у справі №910/13213/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотрон» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 70-А, офіс 12/1, код ЄДРПОУ 42701931) на користь Державної установи «Бучанська виправна колонія (№85)» (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мирна, буд. 3, код ЄДРПОУ 08563671) 81.926,01 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №910/13213/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 23.07.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова

Джерело: ЄДРСР 98519182
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку