РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2021 року м. Рівне№460/8351/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання бездіяльності протиправною, скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доРівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності щодо незняття (скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно у виконавчому провадженні ВП №34143831 та скасування накладеного на нерухоме майно арешту та оголошення заборони на його відчуження №34143831 від 11.09.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо про наявність арешту нерухомого майна на підставі постанови від 11.09.2012. Вказав, що всі виконавчі провадження про стягнення з нього заборгованості, що перебували на виконанні у відповідача, згідно з відповіддю останнього від 20.05.2021 на адвокатський запит завершені і знищені. У зв`язку з цим, позивач звертався до відповідача з заявою про зняття арешту, однак йому було відмовлено у такому. Стверджує, що виконавче провадження №34143831 завершене посадовими особами відповідача без вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна позивача, раніше накладеного при відкритті виконавчого провадження. Наголосив, що існування безпідставного, незаконного арешту на майно порушує його конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а тому просив скасувати накладений на нерухоме майно арешт в судовому порядку. З огляду на наведене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та у порядку статті 287 КАС України призначено судове засідання на 19.07.2021. Цією ж ухвалою відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №34143831 (а.с.24-25).

Представники сторін в судове засідання 19.07.2021 не прибули, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача та його представника надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі. Від відповідача жодних заяв, клопотань про причини неявки в судове засідання на адресу суду не надходило.

У зв`язку з цим, ухвалою від 19.07.2021 суд здійснив перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Поряд з цим, відповідач не подав витребуваних ухвалою суду від 12.07.2021 доказів та не скористався своїм правом на надання відзиву на позов, про причини неподання не повідомив, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку ч.6 ст.162 КАС України.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

В квітні 2021 року під час вчинення нотаріальних дій згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 стало відомо, що згідно з постановою головного державного виконавця №34143831 від 11.09.2012 на його нерухоме майно накладено арешт (номер запису про обтяження: 382001) (а.с.5-6).

У зв`язку з цим, 14.05.2021 представник позивача звернувся до начальника Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з адвокатським запитом №13-ц/2021 щодо надання інформації про наявність відкритих та закінчених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 (а.с.7).

Листом №26205 від 20.05.2021 у відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що станом на 20.05.2021 у відділі на виконанні не перебувають виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . Поряд з цим, вказано, що згідно з АСВП у відділі на виконанні перебувало, зокрема, виконавче провадження №34143831 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №2-3379 від 04.06.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості у розмірі 879359,07 грн., однак, 05.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначено, що з огляду на те, що виконавчі провадження знищені, надати копії документів цих виконавчих проваджень неможливо (а.с.8).

25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою №34143831 від 11.09.2012 (а.с.9).

Листом від 17.06.2021 №30897 Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) повідомив позивачу, що виконавче провадження №34143831 завершене з підстав, що не передбачають скасування заходів примусового виконання рішення, а тому відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника (а.с.10).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо незняття арешту з належного позивачу нерухомого майна, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача та повернення виконавчого листа у ВП №34143831 регламентувались Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених вказаним Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 ст.6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно зі ст.57 Закону 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Зняття арешту з майна врегульовано ст.60 Закону 606-XIV.

Так, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених вказаним Законом (ч.1 ст.50 Закону № 606-XIV).

Частиною 2 ст.50 Закону №606-XIV встановлено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню. В свою чергу, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з листа-відповіді відповідача від 20.05.2021 №26205 "Щодо надання інформації", на примусовому виконанні у Рівненському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №34143831 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №2-3379 від 04.06.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості у розмірі 879359,07 грн.

05.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення), а виконавче провадження знищене на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV.

Відповідно до ст.30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому вказаним Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 вказаного Закону України.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким жодні інші дії державного виконавця не проводяться.

При цьому, відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Як вже зазначалося судом раніше, за правилами ст.50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Таким чином, відповідно до зазначеної статті та положень Інструкції №512/5 головний державний виконавець, завершуючи виконавче провадження №34143831 шляхом повернення виконавчого листа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону №606-XIV, зобов`язаний був зняти накладений на майно позивача арешт.

Попри це, при поверненні виконавчого документа стягувачу арешт з майна позивача, накладений постановою від 11.09.2012 в межах виконавчого провадження №34143831, державним виконавцем знятий не був.

При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що виконавче провадження в рамках якого було прийнято постанову про арешт майна боржника №34143831 завершене без стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Як наслідок, запис про існування відповідного арешту досі міститься у Реєстрі обтяжень нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 254364391 від 26.04.2021 (номер запису про обтяження: 382001) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.5-6).

Водночас існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З огляду на викладене, на переконання суду, наявність чинного арешту майна позивача, накладеного багато років тому та неанульованого з вини посадових осіб органу державної влади, поза сумнівом, порушує законні права та інтереси позивача.

Відтак, встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.

З огляду на викладене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою від 11.09.2012 у межах виконавчого провадження №34143831.

Стосовно похідної вимоги позивача та обраного ним способу захисту порушеного права шляхом зняття (скасування) накладеного арешту, то суд керується таким.

Системний аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, зокрема приписів статей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Проте, як вже зазначалося, виконавче провадження, в рамках якого відповідачем накладено арешт на майно позивача, давно завершене, що не заперечується і відповідачем.

Крім того, виконавче провадження №34143831 знищене, що підтверджується відповіддю начальника Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на адвокатський запит від 20.05.2021 №26205 (а.с.8). Отже, його відновлення неможливе, тоді як в силу вимог закону накладений органом ДВС арешт на майно боржника підлягає зняттю (скасуванню) саме в рамках виконавчого провадження і не інакше.

Більше того, визначений ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника є вичерпним, а згідно з ч.5 цієї статті - у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим, суд зауважує, що законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, насамперед порушуються наявністю у відповідному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме: арешту його нерухомого майна, номер запису про обтяження 382001.

Припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Встановлені судом обставини справи та становище, в якому опинився позивач у зв`язку з існуванням чинного арешту його нерухомого майна, накладеного в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження, дають суду підстави для висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про скасування арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою від 11.09.2012 у межах виконавчого провадження №34143831 (номер запису обтяження 382001) з наступним поданням такого рішення відповідному суб`єкту державної реєстрації для здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна позивача в порядку, визначеному чинним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є належним і адекватним спірним правовідносинам.

Згідно з частинами 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах: ні відзиву, ні будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

В силу приписів статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно судових витрат на правничу допомогу, про намір щодо стягнення яких заявив представник позивача у поданій ним 22.07.2021 заяві, то вирішення питання про їх розподіл буде здійснено судом в порядку визначеному КАС України у разі надходження до суду від позивача відповідної заяви та доказів понесення таких витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ( вул. П. Могили, 22 б, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 35007151) про визнання бездіяльності протиправною, скасування арешту майна - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо не зняття (не скасування) арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 11.09.2012 у межах виконавчого провадження №34143831.

Скасувати арешт нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця від 11.09.2012 у межах виконавчого провадження №34143831 (номер запису про обтяження: 382001).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 липня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима