Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/8509/21
УХВАЛА
ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
21 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/8509/21 за позовом ОСОБА_1 до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправною і скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Городоцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), в якому просила:
- Визнати протиправно та скасувати постанову Головного державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 16.12.2020 року, згідно із якою було відкрито виконавче провадження ВП 63935327.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2020 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП 63935327. Півроку слухання за скаргою позивачки відбувалося судом, що видав виконавчий лист а саме: Городоцьким районним судом Львівської області.
12.05.2021 року суд прийняв ухвалу про закриття провадження у справі з мотивів юрисдикційної непідсудності, що справа підсудна в порядку адміністративного судочинства.
Мотиви скарги позивачки наступні, відкрито виконавче провадження було на підставі виконавчого листа № 2/441/473/2019, виданого 03.12.2020 р., про зобов`язання її усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0027 га та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 , шляхом знесення господарських будівель (металевого сараю та дерев`яного парника). Крім цього, було вирішено стягнути з позивачки виконавчий збір в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.
Позивачка вважає постанову незаконною, бо така не завірена печаткою, а документи, які стали підставою для її винесення, зокрема, заява, подана стягувачем до виконавчої служби, підписана не ним, не містить дати отримання, вхідного номера та способу отримання, виконавчий лист, виданий Городоцьким районним судом Львівської області, не відповідає вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
При постановлені ухвали суд виходить з наступного:
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього ж Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), встановлено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Згідно матеріалів справи, позивачка просить визнати протиправно та скасувати постанову Головного державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 16.12.2020 року, про відкриття виконавчого провадження ВП 63935327 на підставі виконавчого листа № 2/441/473/2019, виданого 03.12.2020 року, про зобов`язання її усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0027 га та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , шляхом знесення господарських будівель (металевого сараю та дерев`яного парника).
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 2 ст. 74 цього ж Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи наведені норми, до скарги на дії державного виконавця, предмет якої не стосується оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та /або витрат на проведення виконавчих дій, застосовується загальний порядок судового оскарження, згідно з яким вона повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ.
Таким чином, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження не стосуються рішення, дії чи бездіяльності щодо стягнення виконавчого збору та /або витрат на проведення виконавчих дій, спірні правовідносини позивача із відповідачем за своєю суттю не є публічно-правовими у розумінні КАС України, оскільки мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у Постанові від 16 січня 2019 року по справі № 914/3015/15.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, ще у Постанові від 14 березня 2018 року по справі № 213/2012/16 зазначила, що:
«Визначення юрисдикційності скарги залежить від установлення судами таких обставин: чи є вказана скарга реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб`єктів, наділених владними повноваженнями при вчиненні виконавчих дій.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Такий висновок підтверджений у частині першій статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з частиною другою статті 384 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи ДВС розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства».
З врахуванням вказаного судом по даній справі враховуються правові висновки ВП ВС з питань юрисдикції та не враховуються посилання позивачки на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 12.05.2021 року про закриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Згадана ухвала не набрала законної сили, згідно запису в тексті ухвали. Крім цього, позивачка не подала доказів наявності, відсутності апеляційного оскарження цієї ж ухвали.
Відповідно, позовні вимоги стосовно визнання протиправною та скасування спірної постанови, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі № 380/8509/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (81500, Львівська обл., м. Городок, м-н Гайдамаків, 6) про визнання протиправною і скасування постанови, - закрити.
Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду за правилами ЦПК України.
Судовий збір сплачений ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 908,00 грн. повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена у повному обсязі 21.07.2021 року.
Суддя Гавдик З.В.
