РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 липня 2021 р. Справа № 120/832/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Марисік В.Ю.,

представника позивача: Мироненко К.Б.,

представника відповідача: Пасічник Л.М.,

представника третьої особи: Наконечного В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2

до: Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (далі - приватний виконавець ОСОБА_2, позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України , Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (далі - Дисциплінарна комісія).

03.02.2021 року до подачі позовної заяви до суду приватний виконавець ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову та із заявою про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року вирішено вищезазначені заяви призначити до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2020 року.

04.02.2021 року до суду надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, у якому представник Міністерства юстиції України просить відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця ОСОБА_2.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року вирішено заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. про забезпечення позову - задовольнити. Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, оформленого протоколом № 51, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року, видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору. Заборонити Міністерству юстиції України вносити в Єдиний реєстр приватних виконавців України інформацію про рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, яке оформлено протоколом №51, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року, видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Розгляд заяви про забезпечення доказів відкладено на 09.02.2021 року.

09.02.2021 року позивачем подано позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №51 від 29.01.2021 року, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. (здійснює діяльність приватного виконавця на підставі посвідчення №0049, виданого 20.06.2017 року Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на чотири місяці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, оформленим протоколом №51 від 29.01.2021 року, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці.

Приватний виконавець ОСОБА_2 не погоджується з таким рішенням, оскільки у його діях та рішеннях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбачений законом.

Так, позивач вказує, що на підставі звернення адвоката Наконечного В.Л. від 29.10.2020 року, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 щодо здійснення виконавчого провадження №58909088, за результатами якої складена довідка від 14.12.2020 року.

У довідці від 14.12.2020 року зроблено висновок, що позивачем порушено ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виправлення помилки у процесуальному документі, а також ч. 1 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Водночас у позовній заяві вказується, що правовий інститут приватних виконавців в Україні є новим і недостатньо регламентованим, у тому числі і стосовно дисциплінарної відповідальності приватного виконавця, якій приділено лише одну статтю 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Наведена стаття не розкриває ні поняття, ні основних засад дисциплінарної відповідальності приватного виконавця, тобто є підстави стверджувати про відсутність правового регулювання даних питань.

На переконання позивача, обидва порушення, що ставляться йому у провину, торкаються питань та порядку стягнення основної винагороди приватного виконання, тобто питань стягнення коштів його доходу як засобу існування, а значить - ці питання не входять у кола його трудових функцій та не можуть бути предметом розгляду саме у дисциплінарній справі.

Окрім того, позивач вважає, що при вирішенні питання про притягнення до відповідальності не було враховано ні ступеню його вини (якщо вона є), ні обставин прийняття його нібито незаконних рішень.

09.02.2021 року до суду надійшла заява позивача про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду.

Представник відповідачів, у свою чергу, подала заяву про розгляд заяви про забезпечення доказів у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року залишено без розгляду заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. про забезпечення доказів.

Ухвалою від 15.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 11.03.2021 року. Окрім того, даною ухвалою вирішено витребувати у Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України належним чином засвідчені копії: протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України від 29.01.2021 року щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці; всіх наявних матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення.

10.03.2021 року представником відповідачів подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до довідки від 11.03.2021 року, складеної секретарем судового засідання, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, справу знято з розгляду.

Виклик сторін у підготовче судове засідання, призначене на 31.03.2021 року, здійснено судовими повістками.

17.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та вказує, що позивачем порушено ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", адже як вбачається з постанови від 03.07.2019 про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесені виправлення до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.04.2019 року, відбулася зміна стягувана, зміна частини тексту та доповнення її додатковими новими пунктами. Відповідно, такі зміни не можуть вважатися виправленням граматичної або арифметичної помилки, право на яке установлене абзацом третім частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такими діями приватний виконавець змінив зміст постанови та розв`язав нові питання. Отже, фактично, приватний виконавець прийняв додаткову постанову.

Вищенаведене також підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 320/3912/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 320/3912/19, якими визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" у межах виконавчого провадження № 58909088, а також визнано постанову приватного виконавця від 15.04.2019 року про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн. такою, що не підлягає прийняттю до виконання.

На переконання сторони відповідачів, вищезазначене спростовує твердження позивача про те, що виправлення помилки у раніше прийнятій постанові не є дисциплінарним проступком.

Щодо порушення приватним виконавцем ОСОБА_2 вимог ч. 1 ст. 31 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", представник відповідачів вказує, що приватним виконавцем не було здійснено ні часткового, ні повного виконання рішень, оскільки сторони врегулювали даний спір поза межами виконавчого провадження. Відповідно, стягнення основної винагороди приватним виконавцем у даному випадку суперечить нормам чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі №320/3912/19 суд встановив, що зазначена постанова не відповідає вимогам виконавчого документа, зокрема, не містить дати набрання рішенням законної сили; строк пред`явлення рішення до виконання; не зазначено жодних ідентифікуючих ознак однієї із сторін виконавчого провадження (стягувача-приватного виконавця).

Враховуючи викладене, на переконання Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, в діях позивача наявні ознаки дисциплінарного проступку, тому були всі підстави для внесення подання Міністерством юстиції України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

У свою чергу, рішення, винесене Дисциплінарною комісією за результатами розгляду подання, ґрунтується на нормах закону та прийняте з дотриманням балансу між обставинами вчинення проступку, ступеню вини приватного виконавця, тяжкістю вчиненого проступку, наявністю наслідків та з урахуванням того, що до приватного виконавця ОСОБА_2 уже застосовувалось дисциплінарне стягнення протягом останнього року.

З огляду на зазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оскаржуване рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Окрім того, за змістом відзиву представник відповідачів наголошує на тому, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не є окремою юридичною особою.

29.03.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що аргументами, наведеними у відзиві на позовну заяву відповідача не спростовано доводів приватного виконавця ОСОБА_2. Окрім того, позивач вказує, що Дисциплінарною комісією протиправно вказано на порушенням ним приписів ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", адже даною нормою регламентовано порядок дій саме державного виконавця, яким позивач не є.

Також, приватний виконавець ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що за результатом голосування з 9 членів Дисциплінарної комісії "за" проголосувало 5, а 4 члени комісії проголосували "проти", що, на переконання позивача, свідчить про суперечливість висновків Дисциплінарної комісії, викладених у рішенні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлене протоколом №51 від 29.01.2021 року.

У судовому засіданні 31.03.2021 року, надано оцінку аргументам представника Дисциплінарної комісії щодо визначення комісії, як одного з відповідачів у справі та роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У свою чергу, п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України , зокрема, визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи). Тому позивачем належним чином визначено суб`єктний склад відповідачів.

Ухвалою від 31.03.2021 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021 року.

09.04.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі. Окрім того, 09.04.2021 року подано заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог приватного виконавця ОСОБА_2. з огляду на необґрунтованість останніх та звертає увагу суду, на те, що при прийняті оскаржуваного рішення Дисциплінарною комісією дотримано всіх вимог порядку прийняття такого рішення та його вмотивованості.

Ухвалою від 13.04.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2021 року.

30.04.2021 року до суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та пояснення третьої особи щодо позову.

Окрім того, 30.04.2021 року представником ОСОБА_1 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року вирішено задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Міністерства юстиції України; Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України та залучено її у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Визнано поважними причини пропуску строку на подання заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та поновлено такий строк. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та визнано поважними причини пропуску строку на подання пояснень ОСОБА_1 і поновлено такий строк.

Окрім того, ухвалою від 12.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021 року.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року задоволено заяву представника третьої особи - Наконечного Віталія Леонідовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.05.2021 року.

Ухвалою від 24.05.2021 року вирішено задовольнити клопотання представника позивача - Мироненко Катерини Борисівни від 20.05.2021 року про призначення розгляду справи у режимі відеоконференції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року, за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду про забезпечення адміністративного позову, вирішено апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року скасовано та вирішено прийняти постанову, якою в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. про забезпечення позову відмовити.

14.06.2021 року позивач повторно звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 02.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 06.07.2021 року протокольною ухвалою вирішено задовольнити клопотання представника третьої особи щодо надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та оголошено у судовому засіданні перерву до 13.07.2021 року.

Ухвалою від 08.07.2021 року задоволено клопотання представника третьої особи від 06.07.2021 року про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання представника позивача від 07.07.2021 року про призначення розгляду справи у режимі відеоконференції.

09.07.2021 року на електронну адресу суду надійшли пояснення третьої особи, у яких представник ОСОБА_1 вказує, що порушення позивачем вимог абз. 3 ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, тому даний факт не підлягає доведенню в межах справи №120/832/21-а.

Окрім того, за змістом пояснень представник третьої особи просив поновити строк на подання доказів, передати дану адміністративну справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду та стягнути з приватного виконавця ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року вирішено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів про поновлення строку для надання доказів задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні 13.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити останні у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та у запереченні на відповідь на відзив.

Представник третьої особи також просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та правомірність оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

29.10.2020 року адвокат Наконечний В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із зверненням, у якому зазначив, що приватним виконавцем ОСОБА_2 винесено у виконавчому провадженні №58909088 постанову про стягнення основної винагороди, яку направлено на примусове виконання, не зважаючи на те, що ним не забезпечено повне або часткове виконання виконавчого документу.

На підставі вищезазначеного звернення відповідно до ст. 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктів 19, 26 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.11.2020 року №7519/20.5.1/11-20, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 щодо здійснення виконавчого провадження №58909088, за результатами якої складена довідка від 14.12.2020 року.

Перевіркою, встановлено, що постановою приватного виконавця від 15.04.2019 року відкрито виконавче провадження № 58909088 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. від 20.07.2018 року № 1790 про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0004. Право власності на нерухоме майно належить ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо погашення заборгованості, яка виникла за період з 15.04.2008 року по 06.06.2018 року у розмірі 4261892,00 грн. та 10000,00 грн. - за плату за вчинення виконавчого напису.

Окрім того, перевіркою встановлено, що 15.04.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 427189,20 грн.

15.04.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0004 ( АДРЕСА_1 ).

22.04.2019 року приватним виконавцем описано та арештовано вищезазначену земельну ділянку, яка належить боржнику ( ОСОБА_1 ).

23.04.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої для участі у виконавчому провадженні призначений суб`єкт оціночної діяльності - ТОВ "Приватна експертна служба".

30.05.2019 року арештоване нерухоме майно боржника передано на реалізацію до державного підприємства "Сетам".

Згідно повідомлення державного підприємства "Сетам" від 05.06.2019 року, перші торги щодо реалізації арештованого майна боржника призначені 03.07.2019 року за лотом № 354572, початкова ціна продажу майна 1472040,00 грн.

Перевіркою встановлено, що 03.07.2019 року на підставі заяви представника стягувача приватним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Пунктом 4 цієї постанови знято з електронних торгів лот № 354572, а саме: земельну ділянку, площею 0.1600 га, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0004, за адресою: АДРЕСА_1 , дата проведення аукціону: 03.07.2019 року.

Цього ж дня, 03.07.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесені виправлення до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.04.2019 року, а саме в резолютивній частині постанови після постановляю: пункт 2 виправлено з "Копію постанови направити боржнику" на "Стягувач приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1 , р/р № НОМЕР_2 в ПАТ "Державний ощадний банк" МФО:322669". Пункт 3 виправлено з "Постанова про стягнення з боржника основної винагороди може бути оскаржена у строк та у порядку, встановленому законодавством" на "Постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення". Доповнено пункт 4 "Строк пред`явлення до виконання згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", а саме до 15.04.2022". Доповнено пунктом 5 "Копію постанови направити боржнику". Доповнено пунктом 6 "Постанова про стягнення з боржника основної винагороди може бути оскаржена у строк та у порядку, встановленому законодавством".

03.07.2019 року позивач направив приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Говорову П.В. заяву про примусове виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженню № 58909088.

Окрім того, під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 320/3912/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 320/3912/19 та набрало законної сили 12.03.2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" у межах виконавчого провадження №58909088 та визнано постанову приватного виконавця від 15.04.2019 року у виконавчому провадженні № 58909088 про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн. такою, що не підлягає прийняттю до виконання.

Відповідно до висновку довідки про результати проведення позапланової невиїзної перевірки позивача від 14.12.2020 року встановлено порушення ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також ч. 1 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Таким чином, на підставі довідки за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 . Міністерством юстиції України сформовано подання від 22.01.2021 року № 795/20.5.1/32-21 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2.

У поданні Міністерства юстиції України вказано, що виявлені позаплановою невиїзною перевіркою в діяльності приватного виконавця порушення свідчать про порушення ним принципів діяльності приватного виконавця та засад здійснення виконавчого провадження.

Так, при здійсненні виконавчого провадження №58909088 приватним виконавцем порушено вимоги:

- пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності;

- пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності;

- частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виправлення помилки у процесуальному документі;

- частини 1 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця.

29.01.2021 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, за результатами розгляду якого Дисциплінарною комісією вирішено притягнути приватного виконавця ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 4 місяці.

У подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року №2110/7 "Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення" вирішено ввести в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, оформлене протоколом №51. Зупинити діяльність приватного виконавця ОСОБА_2 , посвідчення №0049, видане 20.06.2017 року, строком на 4 місяці.

За насідками прийнятого наказу від 23.06.2021 року №2110/7 внесено зміни в Єдиний реєстр приватних виконавців України щодо зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 .

Позивач не погоджуючись з рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлене протоколом №51 від 29.01.2021 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з частинами першою, другою статі 23 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України.

У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: 1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця; 2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця; 3) номер посвідчення; 4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність; 5) офіс приватного виконавця; 6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму; 7) зупинення діяльності приватного виконавця; 8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення; 9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності; 10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

Статтею 37 зазначеного Закону обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Частиною третьою, четвертою та сьомою статті 34 вказаного Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні положення містяться у пункті 19 Розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року № 3284/5 (далі - Порядок № 3284/5).

За змістом пункту 26 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII визначено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації.

За приписами статті 40 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця.

При цьому однією з підстав для проведення позапланової перевірки є письмове звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Слід зазначити, що під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення таких перевірок.

В даному випадку підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугувало звернення ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні №58909088.

Системний аналіз статей 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Предметом спору у цій справі є рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом №51 від 29.01.2021 року, яким вирішено притягнути приватного виконавця ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на чотири місяці.

У свою чергу, підставою для звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії позивача слугувало прийняття приватним виконавцем ОСОБА_2 постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 427189,20 грн. з ОСОБА_1 .

З аналізу частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.01.2020 року у справі №2040/6763/19 та від 10.06.2021 року у справі № 420/11224/20.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення Дисциплінарною комісією перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 встановлено наявність порушень частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виправлення помилки у процесуальному документі та частини 1 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Вищезазначені порушення позивачем допущено при винесенні постави від 15.04.2019 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 427189,20 грн. та постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесені виправлення до постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.04.2019 року.

Водночас суд враховує, що оцінку вищезазначеним постановам приватного виконавця ОСОБА_2. було надано у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 320/3912/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 320/3912/19 та набрало законної сили 12.03.2020 року. Даним рішенням визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" у межах виконавчого провадження №58909088 та визнано постанову приватного виконавця від 15.04.2019 року у виконавчому провадженні № 58909088 про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн. такою, що не підлягає прийняттю до виконання.

Так, Київський окружний адміністративний суд вказав на те, що: "Постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 15.04.2019 року ВП № 58909088 не містить дати набрання рішенням законної сили; строк пред`явлення рішення до виконання; не зазначено жодних ідентифікуючих ознак однієї із сторін виконавчого провадження - стягувача - приватного виконавця.

Суд звертає увагу сторін на те, що неналежне виконання своїх обов`язків виконавцем, зокрема недотримання порядку та строків вручення виконавчих документів, відсутність всіх необхідних ідентифікуючих ознак учасників виконавчого провадження та істотних умов виконавчого документа є обмеженням права учасника виконавчого провадження на можливість реалізувати своє право оскаржити таке рішення у судовому порядку."

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено порушення приватним виконавцем ОСОБА_2 вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зокрема положень п. 2 Розділу ІІІ, в результаті чого постанова від 15.04.2019 року у виконавчому провадженні № 58909088 про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн. визнана такою, що не підлягає виконанню.

Висновки Київського окружного адміністративного суду, з якими погодилась колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, враховані і Дисциплінарною комісією при прийняття оскаржуваного рішення.

Більш того, стороною відповідача та третьої особою вказується про протиправність винесення вищезазначеної постанови з огляду на положенням ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 вищезазначеного Закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Положеннями частин 2-5 ст. 31 Закону 1403-VIII визначено, що винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

- фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

- відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, за своїм призначенням основна винагорода є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справах №260/801/19, від 28.10.2020 року у справі №640/13697/19 та від 10.06.2021 року у справі № 420/11224/20, від 07.07.2021 року у справі №160/10658/20.

Тобто, для виплати основної винагороди приватного виконавця не достатньо лише самого факту вчинення позивачем виконавчих дій, такі дії повинні призводити до певного результату - повного або часткового виконання виконавчого документа.

Окрім того, розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактично стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Про необхідність наявності певних умов, які слугують індикатором для стягнення з боржника основної винагороди звертає увагу і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18. Так, відповідно до п. 61 вищезазначеної постанови обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

При цьому, як встановлено судом з матеріалів проведеної перевірки стягувач АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до приватного виконавця ОСОБА_2. із заявою від 03.07.2019 року з приводу того, що заборгованість боржника ( ОСОБА_1 ) перед стягувачем повністю врегульована та просив повернути виконавчий документ стягувачу.

Так, ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави для повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 вищезазначеного Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

В свою чергу, Дисциплінарна комісія у протоколі № 51 від 29.01.2021 року посилається на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 року у справі №369/10365/19, яким визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. від 20.07.2018 року про звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер 3222457401:02:005:0004, розташовану, яка належить на приватній власності ОСОБА_1 , таким що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що виконавчий напис, на підставі якого приватним виконавцем ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження №58909088 та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, визнано таким, що не підлягає виконанню, а також те, що стягувач сам подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, то фактично позивачем не було забезпечено повне або часткове виконання виконавчого напису нотаріуса, що свідчить про відсутність підстав для стягнення винагороди приватного виконавця.

Щодо виявленого під час проведення перевірки порушення приватним виконавцем положень абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", суд зазначає наступне.

Так, нормою вищезазначеної статті передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Питання правомірності внесення виправлення у постанову від 15.04.2019 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" постановою приватного виконавця ОСОБА_2. від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" було предметом розгляду в рамках справи №320/3912/19, за результатами якої Київським окружним адміністративним судом винесено рішення від 21.11.2019 року.

Вищезазначеним рішення, як вже зазначалось судом, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2. від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" у межах ВП №58909088.

При цьому, суд дійшов такого висновку, з огляду на наступне: "Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті постанови від 03.07.2019 року у межах ВП №58909088, відповідач керувався положеннями пункту 74 Закону № 1404-VIII, відповідно до абзацу третього частини третьої якої начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Слід зазначити, що диспозиція вищевказаної правової норми не припускає під виглядом виправлення граматичних чи арифметичних помилок вносити будь-які інші зміни до процесуальних документів.

Водночас, зміна стягувача, зміна частини тексту у постанові від 15.04.2019 "Про стягнення з боржника основної винагороди" та доповнення її додатковими новими пунктами не може вважатися виправленням граматичної або арифметичної помилки, право на яке установлене абзацом третім частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII, оскільки такими діями відповідач змінив зміст рішення та розв`язав нові питання. Отже, фактично, відповідач прийняв додаткову постанову. Однак, жодних доказів щодо наявності на законодавчому рівні у нього такого права, відповідач суду не надав.

За переконанням суду, допущені виконавцем у постанові помилки, внаслідок яких вона стає незаконною і необґрунтованою, є достатньої підставою для її скасування."

Оскільки факт протиправності такої постанови та, як наслідок, дій приватного виконавця ОСОБА_2. при винесення останньої, встановлений та підтверджений рішенням суду, то такий факт відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доказування.

З приводу доводів сторони позивача, що норма ст. 74 Закону № 1404-VIII регулює порядок внесення виправлення саме державними виконавцями, а не приватними, суд зазначає, що діючим законодавством не визначено порядок внесення виправлень помилок у процесуальні документи, винесені в межах виконавчого провадження приватними виконавцями, тому в разі допущення таких помилок до приватного виконавця, в порядку аналогії закону, застосовує приписи ст .74 Закону №1404-VIII.

При цьому, сам приватний виконавець ОСОБА_2 при винесенні постанови від 03.07.2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі" керувався вищезазначеною статтею Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, суд відхиляє такі доводи приватного виконавця ОСОБА_2. з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Окрім того, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що предмет розгляду Дисциплінарної комісії не може стосуватися питань оплати праці приватного виконавця, адже винесення приватним виконавцем в межах виконавчого провадження постанови про стягнення основної винагороди безпосередньо стосується виконання позивачем делегованих йому державою повноважень та виконання ним публічних функцій, які регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відтак, перевірки правомірності дій приватного виконавця в частині стягнення з боржника основної винагороди входить до компетенції Дисциплінарної комісії

Щодо доводів сторони позивача з приводу того, що рішення Дисциплінарної комісії прийнято не одноголосно, адже чотири з дев`яти членів проголосували "проти", тому, на переконання приватного виконавця, дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строк на 4 місяців є занадто значним, суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців № 51 від 29.01.2021 року на засіданні комісії були присутні дев`ять членів, що відповідно до п. 13 положення "Про дисциплінарну комісію приватних виконавців", затвердженого наказом від 27.11.2017 року №3791/5 свідчить про те, що засідання комісії є повноважним.

Відповідно до п. 15 Положення №3791/5 рішення Дисциплінарної комісії приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

При цьому, за загальним визначенням "проста більшість голосів" - це половина плюс один голос від загального числа присутніх, а в даному випадку, членів Комісії.

Відповідно до пункту 26 Положення №3791/5, за результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Комісія може прийняти рішення як про відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, так і про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Заступником голови Комісії на засіданні Дисциплінарної комісії було поставлено на голосування питання про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 місяці.

За результатами голосування: "за" - 5, "проти" - 4, "утримались" - 0.

Відтак, рішення Дисциплінарної комісії від 29.01.2021 року, оформлене протоколом № 51, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 4 місяці, прийнято більшістю голосів від загальної кількості членів Комісії, у відповідності до вимог Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та положення "Про дисциплінарну комісію приватних виконавців".

Крім того, відповідно до пункту 16 Положення №3791/5 рішення Комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами Дисциплінарної комісії протягом десяти робочих днів після засідання Комісії. Члени Комісії, які брали участь на її засіданні дистанційно, підписують протокол засідання Дисциплінарної комісії кваліфікованим електронним підписом не пізніше наступного робочого дня з дня його отримання.

Так, всіма членами Комісії підписано протокол від 29.01.2021 року № 51, в тому числі і члени Комісії, які голосували проти задоволення подання, чим підтвердили правильність зазначеного у ньому.

Крім того, варто зазначити, що в протоколі від 29.01.2021 року № 51 зазначено підстави внесення подання, обставини, які досліджувалися членами Комісії та наводяться висновки відносно застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді зупинення діяльності строком на 4 місяці, що свідчить про те, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії відповідач за своєю формою та змістом відповідає вимогам законодавства.

Також, суд зазначає, що наявність окремої думки члена Комісії Соломко О.В. ніяким чином не впливає на законність прийнятого рішення, оскільки за притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності проголосувало п`ять членів Комісії із дев`яти.

У свою чергу, Соломко О.В. скористався своїм право, визначеним п. 19 положення "Про дисциплінарну комісію приватних виконавців", яким передбачено, що члени Комісії мають право, зокрема, висловлювати окрему думку, оформлену у письмовому вигляді.

При цьому, Дисциплінарною комісією обираючи вид дисциплінарної відповідальності також враховувалось те, що до приватного виконавця ОСОБА_2 протягом року вже застосовувалось дисциплінарне стягнення, а саме рішенням Дисциплінарної комісії від 22.07.2020 року вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, яке введене в дію наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2020 року №2005/7.

Окрім того, як встановлено з пояснень третьої особи ОСОБА_1 сплачено основну винагороду у розмірі 427189,20 грн. на підставі постанови приватного виконавця ОСОБА_2. від 15.04.2019 року, яка визнана рішенням суду такою, що не підлягає виконанню. Тому, на даний час ОСОБА_1 досі не може відносити свої порушені права, у зв`язку з чим була змушена звернутись до Броварського міського суду Київської області з цивільним позовом, за наслідком якого відкрито провадження у справі №361/5753/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів і відшкодування завданої шкоди.

Вищезазначене додатково свідчить про те, що позивачем завдано значну шкоду правам та інтересам боржника ( ОСОБА_1 ) та з огляду на скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про виправлення посилки у процесуальному документі не повернуто кошти в сумі 427189,20 грн. на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим боржник змушений неодноразово звертатись до суду з метою відновлення своїх прав.

Отже, враховуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення, оформленого протоколом №51 від 29.01.2021 року, Дисциплінарною комісією дотримано баланс між обставинами вчинення проступку, ступенем вини приватного виконавця, тяжкістю вчиненого проступку, наявністю наслідків та факт застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року у зв`язку з чим, застосовано відповідний вид дисциплінарного стягнення, який є співмірним тяжкості вчинених порушень.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, положення КАС України не передбачено стягнення судових витрат на користь позивача в разі відмови в задоволенні позовних вимог.

Водночас згідно з ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Так, представник третьої особи ОСОБА_1 у клопотанні від 09.07.2021 року серед іншого, просить у разі відмови в задоволенні позову стягнути з приватного виконавця ОСОБА_2. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

З приводу зазначеного, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником третьої особи надано договір про надання правничої допомоги №07/06 від 30.06.2020 року, акт виконаних робіт №08/07-2021-01 від 08.07.2021 року, рахунок-фактури №08/07-2021-01 від 08.07.2021 року.

Як видно з матеріалів справи, 30.06.2020 року між третьої особою ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатським об`єднанням "Джі ен ес партнерс", в особі керуючого партнера Наконечного В.Л. (далі - Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №07/06.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору виконавцем надається така правнича допомога:

- повідомлення правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- захист прав і законних інтересів заявника, потерпілого, особи, стосовно якої застосовуються заходи кримінально-правового характеру, володільця (власника) майна, а також особи, яка притягається до іншої відповідальності, залежно від того, в якому процесуальному статусі перебуває Клієнт;

- надання правничої допомоги Клієнту у справах про адміністративне правопорушення, у кримінальному провадженні та інше;

- представництво інтересів Клієнта в державних органах, органах місцевого самоврядування;

- підприємствах, установах і організаціях, перед фізичними-особами підприємцями, фізичними особами;

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського;

- адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інше;

- представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- надання правничої допомоги Клієнту під час виконання кримінальних покарань.

Окрім того, положеннями договору передбачено, що конкретні види наданої правничої допомоги зазначаються Виконавцем в Рахунку та Акті про надання послуг.

Згідно з п. 4.3 договору від 30.06.2020 року №07/06 вартість послуг, що надаються розраховується :

- у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена сторонами);

- враховуючи погодинні ставки: адвокат - 1500 грн, фахівець у галузі права - 1200 грн., помічник адвоката, помічник юриста - 800 грн.

Як вбачається з акту виконаних робіт №08/07-2021-01 до договору про надання правничої допомоги №07/06 від 30.06.2020 року на виконання умов договору Виконавцем надано правничу допомогу в такому обсязі:

1. Підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду: заяви про вступ у справу № 120/832/21-а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; пояснень третьої особи щодо позову у справі № 120/832/21-а (2 год.).

2. Підготовка та подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 120/832/21-а (1 год.).

3. Підготовка та подання 13.05.2021 року та 06.07.2021 року клопотань про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1,5 год.).

4. Участь у судовому засіданні в адміністративній справі № 120/832/21-а, призначеному на 06.07.2021 року (0,5 год.).

5. Підготовка пояснень третьої особи щодо позову у справі № 120/832/21-а (2 год.).

В акті зазначено, що загальна сума, яка підлягає сплаті з урахуванням інформації та вказана в рахунку-фактурі від 08.07.2021 року №08/07-2021-01 - 10000 грн., є фіксованою.

Таким чином, виходячи з обсягу наданих представником третьої особи доказів та характеру матеріалів, кількості сторін, суд вважає, що розмір вартості наданих послуг та обсяг часу, який затрачений адвокатом на їх виконання є співмірним із складністю справи, а відтак, вимоги про відшкодування 10000,00 грн., як витрат на правничу допомогу є обґрунтованими.

Відтак, на підставі ч. 11 ст. 139 КАС України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. за рахунок приватного виконавця ОСОБА_2.

Керуючись статтями 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: Міністерство юстиції України (вул. Городецекого, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622); Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (вул. Городецекого, 13, м. Київ, 01001).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

Повний текст рішення суду виготовлено 23.07.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна