СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. Справа № 905/1252/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач),судді:Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є. при секретарі судового засідання: Солдатова М.Ю.за участю представників: від позивача:Єфременко О.О., довіреність №14-13 від 15.01.2021р., свідоцтво серія КС №6537/10 від 23.03.2018р.від відповідача:Галичева О.М., довіреність №03-5/66 від 22.09.2020р., свідоцтво ЗП 001579 від 28.02.2018р.розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ (вх.№1056 Д/3 від 07.04.2021р.)на рішення господарського суду Донецької областіухвалене25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р. у м.Харкові)у справі№905/1252/16 (головуючий суддя Зекунов Е.В., судді Матюхін В.І., Чернова О.В.)за позовомАкціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України", м.Київдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 21.438.941,89грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 29044652,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №08/1867-13 від 18.04.2014 року.

Позивачем 09.12.2020 подана заява про зменшення розміру позовних вимог від № 39/5-3946-20, відповідно до якої, останній просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 08/1867-13 від 18.04.2014 у розмірі: основний борг 4 208 038,66 грн.; пеня 11 235 447,96 грн., 3% річних 1 074 357,93 грн., інфляційні 4 921 097,34 грн.; всього разом 21438941,89 грн. До заяви доданий оновлений розрахунок штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань за договором № 08/1867-13 від 18.04.2014 р. станом на 28.12.2015 Відповідна заява та розрахунок були прийняті господарським судом та долучені до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз про стягнення 21.438.941,89 грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 332.168,82 грн., інфляційні в сумі 732.502,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. у справі №905/1252/16 у частині відмовлених позовних вимог скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у справі №905/1252/16, а саме: основний борг 4.208.038,66грн., інфляційні 4.188.592,13грн., 3% річних 742.189,11грн., пеня 381.439,59грн.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ст.218 ГК України, ст.ст.184, 263, 607, 614, 617, 625 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 24.07.2018р. у справі №905/1722/17, від 17.12.2020р. у справі №913/785/17 та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування правової позиції апелянт звертає увагу на сукупність наступних обставин:

- наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати форс-мажорні обставини не є такими у розумінні ст.617 ЦК України та, відповідно, не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. Встановлені Торгово-промисловою палатою обставини не мають ознак надзвичайності та невідворотності;

- норми ст.625 ЦК України не передбачають жодних підстав для звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, вказаними як форс-мажор, та неможливістю проведення відповідачем розрахунків із позивачем;

- сторони прямо передбачили в договорі у п.6.2 обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами у строки, передбачені умовами договору. Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу для проведення розрахунків із ними (постанова НКРЕ №1000), усупереч висновків місцевого господарського суду, жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк на них не впливає;

- Закон України №85-VIII від 13.01.2015р. набрав чинності 07.02.2015р., а тому сума пені, розрахована до набрання ним чинності за зобов`язаннями грудня 2014р. за період прострочення з 20.01.2015р. по 069.02.2015р. у розмірі 218.373,65грн. та листопада 2014р. за період прострочення з 20.12.2014р. по 28.01.2015р. у розмірі 163.065,94грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача;

- розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем відповідно до рекомендацій, наданих відповідно до листа Верховного Суду України №62-97-р від 03.04.1997р.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

На поштову адресу суду 30.04.2021р. від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021р поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16, зобов`язано відповідача у строк до 17.05.2021р. включно надати до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

17.05.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було направлено на поштову адресу суду 14.05.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. За твердженнями Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», оскаржуване рішення ухвалене за наслідками повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів і, як наслідок, є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Спростовуючи доводи апелянта, відповідач зазначає наступне:

- позивач у суді першої інстанції не посилався на судову практику, а саме постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №926/2343/16, від 24.07.2018 у справі №905/1722/17, від 17.12.2020 у справі №913/785/17. Натомість посилався на постанову Верховного суду України від 11.10.2017 у справі №911/1173/16 у якій правова позиція зводиться до правової оцінки судом обставин форс-мажору, які не є тотожними до обставин форс-мажору встановленій у даній справі;

- посилання позивача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №926/2343/16 та від 24.07.2018 у справі №905/1722/17 є необґрунтованими оскільки обставини цих справ не є аналогічними справі №905/1252/16, а правовідносини не є подібними. Також у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні інформація про наявність постанови Верховного суду України по справі 913/785/17;

- судом при прийнятті рішення по справі було враховано, умови розділу 8 Договору, статті 6, 14 ,525, 526, 610, 612, 627, 629 ЦК України, правові норми Законів України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції», «Про Торгово промислові палати України», ті обставини, що умови договору передбачають спеціальний порядок оплати за природний газ який споживається населенням (споживачами) шляхом оплати на рахунки із спеціальним режимом використання, які узгоджується з встановленими державою спеціальними режимами та механізмами проведення розрахунків за природний газ передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом користування для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» №217 від 18.06.2014, постановою Кабінету Міністрів України «Про впровадження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»;

- скаржником не спростовано, що при нарахуванні пені необхідно керуватися пунктом 7.2 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2014 та ст.11 Договору в редакції Додаткової угоди №6 від 19.06.20158, тобто нарахування пені здійснюється на заборгованість що існувала станом на дату закінчення дії договору 30.06.2015 і відповідно нараховується починаючи з 21.07.2015 за кожним зобов`язанням (відповідно до п. 6.1). Таким чином період нарахування пені за договірними зобов`язаннями починається з 21.07.2015 тобто після набрання чинності Законом України №85-VIII, який набрав чинності 07.02.2015.

У зв`язку зі знаходженням у відпустці судді - члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.05.2021р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою від 18.05.2021р. суд апеляційної інстанції призначив справу №905/1252/16 до розгляду на 30.06.2021р.

Станом на 30.06.2021р. (визначена ухвалою від 18.05.2021р. дата розгляду справи №905/1252/16) головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В. перебувала на лікарняному.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021р. призначено розгляд справи №905/1252/16 на 14.07.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі №905/1252/16 заяву представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, - адвоката Литвина П.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.07.2021р. о 12:30 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon, з використанням власних технічних засобів представника - залишено без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 оголошено в судовому засіданні у справі №905/1252/16 перерву до 19.07. 2021р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №905/1252/16 задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької області, - адвоката Галичевої О.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.07.2021р. об 11:30 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказане клопотання.

У судовому засіданні 19.07.2021р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу, складено протокол.

У судовому засіданні 19.07.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (Покупець) укладено типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) № 08/1867-13 ( далі Договір), згідно з яким Продавець передає у власність Покупцю у 2014 році природний газ, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

За визначенням п.2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 27.03.2015 року) Продавець передає Покупцеві у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 319 521,100 тис. куб.м. (триста дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот двадцять одна тисяча сто куб.м.), у тому числі у 2014 році 175 974,151 (тис.куб.м.); у 2015 році до 143 546,949 (тис.куб.м.): січень 23 899,450 грн.; лютий 19 678,499; березень 16 000,000; квітень 10 167,000; травень 3 870,000; червень 3 392,000; липень 3 275,000; серпень 3 275,000; вересень 4 410,000; жовтень 10 380,000; листопад 18 200,000; грудень - 27 000,000.

Пунктом 2.1.1 сторони врегулювали, що планові обсяги газу можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу у в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п. 2.1., 2.1.2).

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В свою чергу пунктом 3.4. договору встановлено, що підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ при цьому пунктом 5.3. встановлено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов`язковою для Сторін за Договором з моменту введення її в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до договору.

Пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України Про засади функціонування ринку природного газу кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю у тому самому місяці, у якому надійшли кошти (пункт 6.2. Договору).

Пунктом 6.4. сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов`язковим.

Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.5. Договору).

Відповідно до п. 7.2. у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору Покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка враховується Продавцем протягом шести місяців, що передують звернення з вимогою, претензією, позовом.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.7.1. Договору).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 8.2. договору). Сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Договір набуває чинності з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ до повного погашення заборгованості.

В подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом укладення додаткових угод до договору.

Так, сторони неодноразово вносили зміни до пункту 2.1. Договору додатковими угодами № 1, від 18.04.2014 року, № 2 від 14.05.2014 року, № 3 від 23.06.2014 року, № 4 від 22.12.2014 року, № 5 від 27.03.2015 року при цьому остаточно встановили обсяг постачання природного газу у 2014 році на рівні 175 974, 151 тис. куб.м. та встановили обсяг постачання природного газу у 2015 році до 143 546,949 тис. м. куб.

При цьому сторони додатковими угодами вносили зміни щодо ціни газу.

Зокрема, Додатковою угодою № 1 п.4. пункт 6.1. договору був викладений у наступній редакції: Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

Пунктом 5 додаткової угоди № 1 від 18 квітня 2014 року пункт 7.2. викладено у редакції відповідно до якої у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1. Договору).

Відповідно до п. 10 Додаткової угоди № 1 вона поширює свою дію на відносини, що фактично склались з 01 січня 2014 року в частині пунктів 1,3,6,8 та з 18 березня 2014 року в частині пунктів 2,4,5,7.

Додатковою угодою № 6 від 19.06.2015 року сторони погодили остаточну редакцію статті 11 Договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Матеріали справи містять акти приймання передачі природного газу підписані та скріплені печатками сторін за 2014 рік, 2015 рік:

-за січень 2014 року від 22.09.2014 року на обсяг 32 602,001 тис. куб.м. на суму 13 757 768,02 грн.;

-за лютий 2014 року від 22.09.2014 року на обсяг 28 764,611 тис. куб.м. на суму 11 964 735,96 грн.;

-за березень 2014 року від 28.10.2014 року на обсяг 22 236,895 тис. куб.м. на суму 9 511 385,84 грн.;

-за квітень 2014 року від 30.04.2014 року на обсяг 12 672,359 тис. куб.м. на суму 5 611 627,90 грн.;

-за травень 2014 року від 31.05.2014 року на обсяг 4 570,692 тис. куб.м. на суму 3 637 296,32 грн.;

-за червень 2014 року від 30.06.2014 року на обсяг 3 418,847 тис.куб.м. на суму 2 644 731,38 грн.;

-за липень 2014 року від 31.07.2014 року на обсяг 3 275,094 тис.куб.м. на суму 2 550 244,44 грн.;

-за серпень 2014 року від 31.08.2014 року на обсяг 3 430,234 тис.куб.м. на суму 2 646 296,87 грн.;

-за вересень 2014 року від 30.09.2014 року на обсяг 4 502,837 тис.куб.м. на суму 3 526 389,06 грн.;

-за жовтень 2014 року від 31.10.2014 року на обсяг 13 839,385 тис.куб.м. на суму 10 992 765,30 грн.;

-за листопад 2014 року від 30.11.2014 року на обсяг 22 408,186 тис.куб.м. на суму 17 926 682,62 грн.;

-за жовтень 2014 року від 31.10.2014 року на обсяг 13 839,385 тис.куб.м. на суму 10 992 765,30 грн.;

-за листопад 2014 року від 30.11.2014 року на обсяг 22 408,186 тис.куб.м. на суму 17 926 682,62 грн.;

-за грудень 2014 року від 31.12.2014 року на обсяг 24 253,010 тис.куб.м. на суму 19 297 619,98 грн.;

-за січень 2015 року від 31.01.2015 року на обсяг 23 899,450 тис.куб.м. на суму 19 397 065,21 грн.;

-за лютий 2015 року від 28.02.2015 року на обсяг 19 678,499 тис.куб.м. на суму 13 689 993,01 грн.;

-за березень 2015 року від 31.03.2015 року на обсяг 17 357,267 тис.куб.м. на суму 14 145 717,01 грн.;

-за квітень 2015 року від 30.04.2015 року на обсяг 10 768,794 тис.куб.м. на суму 34 476 539,49 грн.;

-за травень 2015 року від 31.05.2015 року на обсяг 3 411,288 тис.куб.м. на суму 20 677 522,21 грн.;

-за червень 2015 року від 30.06.2015 року на обсяг 2 129,516 тис.куб.м. на суму 12 908 061,24 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято за умовами договору природний газ за період січень грудень 2014 року у загальному обсязі 175 974,151 тис. куб.м. на суму 104 067 543,69 грн.; за період січень травень 2015 року у загальному обсязі 77 244,814 тис.куб.м. на суму 115 294 898,17 грн.; за період січень 2014 року травень 2015 року у загальному обсязі 253 218,965 тис.куб.м. на суму 219 362 441,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо кількості поставленого газу.

Відповідачем на виконання умов Договору здійснено оплату на загальну суму 215 154 403,20 грн., що підтверджується матеріалами справи, наданими сторонами доказами, а саме реєстром оплат ПАТ Маріупольгаз за договором № 08/1867-13 від 18.04.2014 Національній акціонерній компанії Нафтогаз України, завірених АТ Ощадбанк, за 2014-2015 роки, щодо оплати природного газу в порядку установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств (т.2, арк.. 139-148); платіжними дорученнями ПАТ Маріупольгаз (т.2 арк. 131-138); лист ПАТ Маріупольгаз від 30.04.2014 № 04-764 Про уточнення призначення платежу (т.2. арк.. 129); спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (т.1 арк. 127-243); платіжними дорученнями ПАТ Маріупольгаз згідно спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (т.2 арк. 149-170); даних виписок по рахунку НОМЕР_1 Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за період з 26.06.2014 по 25.09.2015 ( т.2 арк. 15-60); заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надіслані ПАТ Маріупольгаз листами № 26-8248/1.2-15 від 30.11.2015, № 26-9789/1-1.2-15 від 22.12.2015 (т. 2 арк. 124-128), висновком експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції № 5826-5830 від 21.08.2020р.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення основного боргу, нарахування пені, інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого позивачем газу протягом січня грудня 2014 року, січня червня 2015 року.

Зазначені обставини стали підставою звернення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з розглядуваним позовом до суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання містяться і у ч. ч. 1,7 ст. 193 ГК України.

Разом з тим, ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, позивачем поставлено за умовами договору відповідачу природний газ на загальну суму 219 362 441,86 грн. відповідачем фактично сплачено 215 154 403,20 грн., таким чином сума боргу яку позивач просив стягнути з відповідача складає 4208038,66 грн., відповідно до наданого позивачем оновленого розрахунку штрафних санкцій сума боргу виникла за зобов`язаннями червня 2015 року.

Відповідач суму боргу не визнає у повному обсязі, як не визнає і період виникнення заборгованості зазначає, що відповідно п.8.1., 8.2. Договору строк виконання щодо оплати поставленого газу у жовтні, листопаді 2014 року не настав. Відповідачем в обґрунтування своєї позиції надано до господарського суду копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3390 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до ст.7.1. Договору За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України та Договором.

Статтею ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, статтею 617 ЦК України передбачені загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності (Постанова ВС від 14.02.2018 року у справі №926/2343/16).

Згідно зі ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, та видає сертифікат про такі обставини.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму…тощо.

За змістом ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання умови (неналежне виконання) зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 № 1669 періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Пунктом 1, 2 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014, № 1275-р від 02.12.2015 внесено місто Маріуполь (Маріупольську міську раду), Володарський (Нікольський) район, Першотравневий (Мангушський) район, місто Новоазовськ та Новоазовський район.

Судом встановлено, що Відповідач на виконання умов Договору повідомив Позивача про настання обставин форс-мажору щодо виконання зобов`язань з оплати за природний газ у жовтні, листопаді 2014 року листом від 01.12.2014 року № 03-1848 (т.1, а.с. 247-248).

Відповідач на виконання умов Договору надав Позивачу разом із листом від 15.12.2015 року № 03-2519, сертифікат Торгово-промислової палати України № 3390 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: акти тероризму на території м. Новоазовськ та Новоазовського району Донецької області щодо зобов`язання з оплати за природний газ спожитий населенням м. Новоазовська та Новоазовського району за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року у розмірі 1 943 523,53 грн. (обсяг газу 2 320 818 куб.м.; з оплати за природний газ спожитий населенням м.Новоазовська та Новоазовського району за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 у розмірі 2 264 515,13 грн. (обсяг газу 2 722 136 куб.м за типовим договором № 08/1867-13 від 18 квітня 2014 року на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), укладеним між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (Покупець), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: з 01 жовтня 2014 року; дата закінчення: тривають, дату встановити неможливо (т.1, а.с. 245).

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Відповідач на момент виникнення форс-мажорних обставин здійснював постачання природного газу за регульованим тарифом на підставі ліцензії виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики Серія АГ № 507428. Відповідач не є кінцевим споживачем природного газу відповідно до укладеного договору. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25 липня 2012 року Про визначення гарантованих постачальників природного газу ПАТ Маріупольгаз на момент виникнення форс-мажорних обставин був гарантованим постачальником природного газу для споживачів природного газу на затвердженій у Постанові НКРЕ № 258 від 18.03.2010 року території, а саме м. Маріуполя, Новоазовського, Першотравневого та Володарського районів Донецької області.

Законом України Про засади функціонування ринку природного газу (діючого на момент виникнення форс-мажорних обставин) передбачено, що гарантований постачальник визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Із системного аналізу норм відповідного закону слідує, що гарантією здійснення господарської діяльності відповідача, як гарантованого постачальника природного газу є те, що споживачі природного газу відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України Про основні засади функціонування природного газу зобов`язані забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів. А гарантований постачальник відповідно до ч.2 ст. 20 Закону має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі не проведення розрахунків за спожитий природний газ згідно з умовами договорів.

Відповідач зазначав, що у зв`язку із обставинами непереборної сили, а саме здійснення актів тероризму як наслідок закриттям банків та небанківських установ, установ оператора поштового зв`язку, державних установ відповідач був позбавлений можливості отримувати грошові кошти на рахунки із спеціальним режимом використання від споживачів, отримувати грошові кошти в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій № 20 від 11.01.2005, а також позбавлене можливості здійснювати припинення постачання газу окремим споживачам через відсутність доступу до цих територій.

В той же час, пунктом 6.2. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України Про засади функціонування ринку природного газу кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю у тому самому місяці, у якому надійшли кошти.

Відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 року № 247 Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ, усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Отже, можливість розраховуватись за природний газ за умовами Договору сторонами прямо поставлена від оплати за природний газ споживачами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника.

Відповідно до Листа Національного банку України № 25-112/69267 від 24.11.2014 року Про окремі питання діяльності банків та Постанови Національного банку України №466 від 06.08.2014 року Про призупинення здійснення фінансових операцій, введено надзвичайний режим банківської системи, призупинено банками, небанківськими установами, національним оператором поштового зв`язку здійснення усіх видів фінансових операцій (приймання /виплати коштів) у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Оскільки при укладенні договору сторони не могли передбачити вищезазначені обставини непереборної сили, що засвідчені сертифікатом ТПП, господарський суд вірно вважає, що вказані обставини мають ознаки надзвичайності і невідворотності.

Отже, сертифікатом ТПП № 3390 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджується факт неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, які виникли у жовтні, листопаді 2014 року, починаючи з 01.10.2014 по теперішній час, у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, виникнення яких не залежало від волі останнього, настання яких сторони не могли передбачити при укладенні договору та які є надзвичайними та невідворотними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно врахував, що сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини, долучений відповідачем до матеріалів справи, за змістом ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, є належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції та зумовили неможливість виконання зобов`язань відповідача перед позивачем.

Таким чином доводи скаржника в апеляційній скарзі, що наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати форс-мажорні обставини не є такими у розумінні ст.617 ЦК України та, відповідно, не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання та встановлені ТПП обставини не мають ознак надзвичайності та невідворотності спростовуються вищевикладеним.

Також, у розділі VIII Договору Форс-мажор, пунктом 8.1. передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання обов`язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 8.2. встановлено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 8.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Пункт 8.5. Договору: Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Покупця від сплати Продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (пункт 8.4. Договору).

Таким чином, у пункті 8.2. Договору сторони прямо передбачили, що у разі виникнення форс-мажорних обставин, строк виконання сторонами своїх зобов`язань за договором відкладається на строк дії цих обставин.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження спору щодо перегляду умов розділу VІІІ Договору Фос-мажор або визнання їх недійсними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Господарським судом правомірно не враховано посилання позивача на правову позицію Верховного суду України викладену у постанові від 11.10.2017 року у справі №911/1173/16, оскільки вона зводиться до правової оцінки судом обставин форс-мажору, які не є тотожними до обставин форс-мажору встановленим у цій справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутність обставин форс-мажору на які посилається відповідач, як не доведено і наявності підстав для не застосування наслідків настання обставин форс-мажору передбачених умовами укладеного сторонами Договору.

Суд першої інстанції, врахувавши умови пунктів 8.1, 8.2. Договору, належним чином доведений факт існування форс-мажорних обставин, які настали з 01.10.2014 у м.Новоазовську та Новоазовському районі Донецької області та тривають по теперішній час, дійшов правильного висновку, що у даному випадку строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу для потреб населення м. Новоазовська та Новоазовського району Донецької області за договором у жовтні 2014 на суму 1 943 523,53 грн , листопаді 2014 на суму 2 264 515,13 грн. у відповідача не настав, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

До подібних правових висновків у аналогічних справах дійшов Вищий господарський суд у постанові від 20.06.2017 у справі № 926/2343/16, Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/23489/17.

Доводи апеляційної скарги в цій частині наведеного висновку господарського суду не спростовують.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних.

Згідно доводів позивача, у зв`язку із тим, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно із порушенням строків оплати та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, позивач вважаючи своє право порушеним, заявив вимоги про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та оновленого розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ Маріупольгаз за договором від 18.04.2014 № 08/1867-13, станом на 28.12.2015): пені 11 235 447,96 грн. (п. 6.1, 7.2. Договору) , 3% річних 1 074 357,93 грн.; інфляційні 4 921 097,34 грн (ст. 625 ЦК України).

До позовної заяви доданий розрахунок заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, розрахунок пені, розрахунок трьох відсотків річних. До заяви про зменшення позовних вимог оновлений розрахунок заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, розрахунок пені, розрахунок трьох відсотків річних.

Відповідач не визнав позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних з огляду на те, що при здійсненні розрахунку позивачем не було дотримано умови зарахування грошових коштів які надходили від відповідача на виконання умов договору передбачені п. 6.2 Договору, спеціальні умови розрахунків передбачені відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого Постановою НКРЕ № 1000 від 02.08.2012р.; постанов НКРЕ про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників на відповідний календарний місяць; спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, позивачем не було враховано дати підписання актів-приймання-передачі за січень, лютий та березень 2014 року, адже на думку відповідача саме акт є підставою для здійснення остаточного розрахунку, окрім цього позивачем не враховано п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014 року відповідно до якого строк остаточного розрахунку за Договором настав з 20.07.2015 року.

Відповідач просив господарський суд врахувати норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців-виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси № 85 від 13.01.2015 року.

Крім того, відповідач наголошував, що у позивача відсутні підстави для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних на розрахунки, що були здійснені шляхом розподілу коштів із застосуванням спец рахунків та шляхом укладення спільних протокольних рішень, зазначених вище та надав суду першої інстанції контррозрахунок суми заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. При цьому, враховуючи складність розрахунків, відповідач заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи, додаткової судової економічної експертизи.

Враховуючи тривалий період існування між сторонами договірних правовідносин, а також те, що порядок обліку оплат та, відповідно розмір заборгованості є спірним, а кількість проведених операцій зі списання коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача значною, з метою всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, оскільки вирішення спору по суті вимагає спеціальних знань, господарським судом ухвалою від 13.06.2016 у справі №905/1252/16 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та ухвалою господарського суду від 29.09.2018 у справі №905/1252/16 призначено додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, який проводив первинну експертизу у цій справі, - Кузнєцовій Г.О.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних господарський суд дійшов наступного.

Відповідач з урахуванням п. 6.1. договору (у відповідній редакції) мав провести остаточний розрахунок за переданий природний газ наступним чином:

-по зобов`язанням січня 2014 року - до 27.09.2014 року;

-по зобов`язанням лютого 2014 року до 27.09.2014 року;

-по зобов`язанням березня 2014 року до 20.04.2014 року;

-по зобов`язанням квітня 2014 року до 20.05.2014 року;

-по зобов`язанням травня 2014 року до 20.06.2014 року;

-по зобов`язанням червня 2014 року до 20.07.2014 року;

-по зобов`язанням липня 2014 року до 20.08.2014 року;

-по зобов`язанням серпня 2014 року до 20.09.2014 року;

-по зобов`язанням вересня 2014 року до 20.10.2014 року;

-по зобов`язанням жовтня 2014 року до 20.11.2014 року (за виключенням зобов`язання щодо оплати за обсяг газу 2 320 818 куб.м. у розмірі 1 943 523,53 грн. відповідно до сертифікату торгово-промислової палати України № 3390);

-по зобов`язанням листопада 2014 року до 20.12.2014 року (за виключенням зобов`язання щодо оплати за обсяг газу 2 722 136 куб.м. у розмірі 2 264 515,13 грн відповідно до сертифікату торгово-промислової палати України № 3390.);

-по зобов`язанням грудня 2014 року до 20.01.2015 року;

-по зобов`язанням січня 2015 року до 20.02.2015 року;

-по зобов`язанням лютого 2015 року до 20.03.2015 року;

-по зобов`язанням березня 2015 року до 20.04.2015 року;

-по зобов`язанням квітня 2015 року до 20.05.2015 року;

-по зобов`язанням травня 2015 року до 20.06.2015 року;

-по зобов`язанням червня 2015 року до 20.07.2015 року.

Згідно з частиною 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При здійсненні дослідження експертом враховувалися умови пункту 6.2. договору купівлі-продажу природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) №08/1867-13 від 18.04.2014 року; вимоги спеціальних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини: Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого Постановою НКРЕ № 1000 від 02.08.2012р.;постанов НКРЕ про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників на відповідний календарний місяць виходячи з наступного.

Господарським судом вірно встановлено, що частина платежів здійснювалась шляхом розподілу коштів відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ (далі Порядок №247), постанови НКРЕ № 1000 від 02.08.2012р. Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованими постачальниками природного газу на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі відповідних постанов НКРЕ, зазначених у призначенні платежу Банком.

Порядком №247 встановлено, що гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України або публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, або публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення. Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунка право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 1.1. Постанови НКРЕ № 1000 від 02.08.2012р.: Цей Алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України, публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальником.

Відповідно до п. 1.2. цієї постанови: Дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов`язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів, та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють:

розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів;

перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також на поточні рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що обов`язковість дотримання сторонами порядку зарахування коштів, які надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом гарантованого постачальника прямо передбачений пунктом 6.2. Договору та встановленого до постанови КМУ від 26.03.2008 року № 247 Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ (далі Порядок № 247), постанови НКРЕ № 1000 від 02.08.2012р. Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованими постачальниками природного газу. А саме грошові кошти які надходять з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця (відповідача) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (позивача) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, повинні бути зараховані позивачем як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю у тому самому місяці, у якому надійшли кошти.

При визначенні строку остаточного розрахунку по зобов`язанням січня 2014 року та лютого 2014 року суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 6.1. Договору передбачено: Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014 року внесено зміни до п. 6.1. договору викладено його у новій редакції Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки на підставі Акту приймання-передачі газу.

При цьому, пунктом 10 Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014, встановлено, що пункт 4 Додаткової угоди набирає чинності з 18 березня 2014 року.

Таким чином при визначенні дати остаточного розрахунку за зобов`язаннями січня, лютого 2014 року необхідно керуватися п. 6.1. в початковій редакції Договору, який містить чітку вказівку на здійснення розрахунку після підписання сторонами акта. Акт приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2014 року сторонами було підписано 22 вересня 2014 року тому термін остаточного розрахунку відповідно до умов пункту 6.1. Договору в редакції, що діяла на момент постачання газу у січні та лютому 2014 року, настав через п`ять календарних днів після підписання відповідних актів, а саме 27 вересня 2014 року.

При визначенні терміну остаточного розрахунку за зобов`язаннями наступних місяців починаючи з березня 2014 року необхідно керуватися умовами п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014 року. Тобто остаточний розрахунок за фактично переданий газ у березні 2014 мав бути здійснений відповідачем до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки, а саме до 20.04.2014 року, незважаючи на підписання позивачем акту за березень 2014 року із запізненням 28.10.2014 при цьому, такий висновок господарського суду узгоджується із позицією Верховного Суду по справам № 903/827/17, 918/1395/15, № 910/23359/15, згідно з якою акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий період тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником тобто до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки, незважаючи на підписання позивачем акту за березень із запізненням.

Відповідно до ст.7.1. Договору За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України та Договором.

Пунктом 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014 року) передбачено: У разі якщо до 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору).

Згідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в пункті 7.2. договору, яким передбачили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ XI Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З правового аналізу вказаних умов договору слідує, що право на стягнення пені у продавця виникає за умови, що покупцем не здійснено повну оплату фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця (включно), наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ XI Договору).

Нарахування пені здійснюється на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору і відповідно нараховується починаючи з 21 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору і припиняється або в день погашення боргу або відповідно до приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Отже, при вирішенні цього спору, необхідно керуватися п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2014 та ст. 11 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 19.06.2015 року, тобто нарахування пені здійснюється на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору 30.06.2015 і відповідно нараховується починаючи з 21.07.2015 року за кожним зобов`язанням (відповідно до п.6.1.).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 907/529/16, від 22.03.2018 по справі № 910/15065/16, від 18.04.2018 по справі №910/15309/16, від 26.07.2018 по справі № 910/23359/15, від 14.08.2018 по справі №909/227/16.

Всі вище перелічені умови договору щодо обставин форс-мажору, зарахування грошових коштів відповідно до спеціального порядку розрахунків, визначення дати остаточного розрахунку за зобов`язаннями січня, лютого 2014 року, порядок нарахування пені передбачений пунктом 7.2. Договору, не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку (оновленого розрахунку) суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважає його таким що не відповідає встановленим договірним відносинам.

Експертом при дослідженні враховано, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений платіж; в розрахунок обов`язково мають включатися періоди часу, в які мала місце дефляція.

З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським суд правомірно прийнято як належний та допустимий доказ, висновок за результатами додаткової судової економічної експертизи проведений експертом за першим варіантом (з урахуванням обставин форс-мажору) відсутності суми боргу за Договором, належним розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно умов Договору купівлі-продажу природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) №08/1867-13 від 18.04.2014 року.

Заява про зменшення розміру позовних вимог з оновленими розрахунком позовних вимог була подана позивачем та долучена судом вже після здійснення експертного дослідження.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України якою закріплений принцип диспозитивності господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За результатами співставлення розрахунків здійснених за результатами дослідження експерта та оновленого розрахунку позовних вимог, в межах позовних вимог заявлених позивачем господарський суд дійшов правомірного висновку, що документально підтверджується сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором 3 449 904,27 грн., 3% річних в сумі 332 168,82 грн., інфляційних втрат в сумі 732 502,21 грн.

При цьому відповідач просив господарський суд застосувати до розрахунків пені починаючи з 07.02.2015 року положення Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси № 85 від 13.01.2015 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1, 2 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України N1053-р від 30.10.2014, внесено місто Маріуполь (Маріупольську міську раду), Володарський (Нікольський) район, Першотравневий (Мангушський) район, місто Новоазовськ та Новоазовський район.

Указом Президента України N 116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (документи для службового користування).

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ N 85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Аналізуючи правовий статус позивача на предмет того, чи має він статус постачальника природного газу та чи є він енергопостачальною компанією, господарський суд зазначив таке.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ N 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка діяла до 04.12.2019, НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Згідно з пунктом 6 Статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою КМУ 05.12.2015 N 1002, предметом діяльності Компанії є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливо-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним із видів енергетичних ресурсів.

Аналізуючи правовий статус відповідача як підприємства виконавця-виробника житлово-комунальних послуг, господарський зазначив наступне.

Житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017р. № 2189). Відповідно до статті 5 Закону Про житлово-комунальні послуги до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до наданих відповідачем до суду ліцензій серії АІ № 507428 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, серії АГ №507427 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, серії АЕ № 295548 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, серії АЕ № 295547 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ був до 30.06.2015 року виконавцем комунальної послуги з газопостачання, починаючи з 01.07.2015 року комунальної послуги з розподілу природного газу (відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу відповідно до Закону України Про основні засади функціонування ринку природного газу).

Судом вже було встановлено вище, що відповідач здійснює господарську діяльність на території антитерористичної операції.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону 13.01.2015 N 85-VIII, мораторій поширюється на "нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного статтею 275 ГК України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із статтею 714 ЦК України.

Отже мораторій, встановлений частиною другою статті 2 Закону України N 85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника енергетичного ресурсу (природного газу) в розумінні статті 714 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена Вищим господарським судом у постановах від 17.05.2016 по справі № 905/3184/15, від 19.04.17 по справі 913/1165/16, від 30.11.17 по справі 905/1285/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі 913/66/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі 905/21/19.

Отже, з урахуванням того, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідно до умов Договору нарахування пені повинно здійснюватися з 21.07.2015 року і сума пені документально підтверджується у розмірі 3 449 904, 27 грн. (за розрахунками проведеними в межах експертного дослідження в межах позовних вимог заявлених позивачем) господарський суд дійшов до правомірного висновку про відмову позивачу, як енергопостачальному підприємству, у стягненні пені на суму 3 449 904,27 грн. за період з 21.07.2015 з відповідача, як юридичної особи-виконавця житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, з огляду на введення мораторію на стягнення пені відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Доводи апеляційної скарги є такими, що спростовані викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Донецької області рішення.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника щодо не застосування господарським судом висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, постанові від 24.07.2018 року у справі №905/1722/17 та постанові від 17.12.2020 у справі №913/785/17 з огляду на наступне.

У справі №926/2343/16 суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 617 ЦК України через те, що обставини на які послався відповідач у цій справі, засвідчені сертифікатом ТПП не мали ознак надзвичайності та невідворотності. А саме бездіяльність третіх осіб органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), тариф на розподіл для відповідача повинен був враховувати більший обсяг природного газу для потреб ВТБ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором і дозволив би уникнути настання обставин не переборної сили. Отже, у рамках цієї справи не досліджувалась обставина непереборної сили (форс-мажор), що мали місце на території проведення АТО та судом не надано висновків щодо застосування відповідних статей Цивільного кодексу України з урахування ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» відповідно до якої єдиним належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО є сертифікат Торгово промислової палати України.

У справі № 905/1722/17 відповідач послався на припинення зобов`язань неможливістю його виконання відповідно до ст. 607 ЦК України з огляду на наявність форс-мажорних обставин, саме захоплення підприємства, яке знаходиться на непідконтрольній території, бойовиками так званої «ДНР», які підтверджені сертифікатом ТПП України. Але, суд в цій справі не здійснював висновки щодо застосування ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», із тексту постанови не слідує, що договір укладений між сторонами містив умови аналогічні умовам п. 8.2. договору купівлі-продажу природного газу, а саме про те, що строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії обставин форс-мажору, сторони у даній справі уклали договір за яким виникли спірні зобов`язання у 2017 році , тобто вже після початку АТО.

У справі №913/785/17 постановою Верховного Суду від 17.12.2020 рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 913/785/17 - скасовано. Справу № 913/785/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Скасовуючи рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом зазначено, що ухвалюючи судові рішення у цій справі, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку доводів відповідача щодо настання/відсутності форс-мажорних обставин, не дослідили та не надали належної оцінки такому вагомому доказу, наданому відповідачем на підтвердження настання форс-мажорних обставин, зокрема Сертифікату ТПП України від 19.09.2014 № 583. Судами взагалі не надано оцінки ані змісту ані обставинам викладеним у названому сертифікаті ТПП України.

Розглядаючи справу суди попередніх інстанції не надали оцінки доводам відповідача про те, що відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийняття вищевказаного Указу Президента України обумовлено проведенням антитерористичної операції (АТО) на сході України. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи скаржника, на підтвердження яких надано сертифікат ТПП від 19.09.2014 та сертифікат ТПП від 09.04.2016 , вказав лише на те, що названі сертифікати не свідчать про наявність форс-мажорних обставин щодо грошового зобов`язання боржника, не надавши оцінки та не врахувавши обставин на які посилався ПАТ "Луганськгаз". Судами не надано оцінки, у кореляції з Сертифікатом ТПП України від 19.09.2014 № 583, умовам договору № 13-202-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, зокрема, його пунктам 8.1 та 8.2.

Інші постанови Верховного Суду по справі №913/785/17 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Також суд апеляційної інстанцій звертає увагу на той факт, що скаржник не посилався на відповідну судову практику під час розгляду справи судом першої інстанції.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення рішення, яке переглядається, із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення, яке переглядається, - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2021р. (повний текст складено та підписано 04.03.2021р.) у справі №905/1252/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 19.07.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2021р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця