ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Справа № 924/1430/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

прокурор Ренковський С. О.

Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" - адвокат Свердлюк О.О.

Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - адвокат Сапьолкіна Н.В.

інші учасиники - не з`явилися

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 (повний текст складено 24.05.2021р., суддя Димбовський В.В.)

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах

1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, м. Київ

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

до 1) Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", м. Волочиськ

2) Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Хліб України", м.Київ

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеного 16.08.2016 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ: 00956690) та ПП "Аграрна компанія 2004" (код ЄДРПОУ 33007579), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017, укладеним Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ: 00956690) та ПП "Аграрна компанія 2004" (код ЄДРПОУ 33007579), що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстровано у реєстрі за № 2045

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеного 16.08.2016 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017, укладеним Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстровано у реєстрі за № 2045.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на користь Хмельницької обласної прокуратури - 1051,00 грн судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь Хмельницької обласної прокуратури 1051,00 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів" неправомірно було надано в оренду нерухоме майно площею 936,7 кв. м, яке передано останньому в користування та є власністю держави. Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди від 16.08.2016р. (зі змінами від 09.06.2017р.) укладено без погодження з управителем майна - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та неналежним орендодавцем - ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів", за відсутності в останнього необхідного обсягу повноважень на його вчинення, що призвело до порушення прав позивачів в частині ефективного використання орендованого майна та недоодержання державою значної суми коштів за передачу в оренду державного майна.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 та відмовити в позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, має бути скасованим на підставі ст. 277 ГПК України у зв`язку з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що ПАТ "ДАК "Хліб України" є акціонерним товариством, у якому 100% акцій перебувають у державній власності, держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні ним, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу, є саме це Товариство, а не держава. Скаржник вважає, що з урахуванням положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а також Статуту ПАТ ДАК "Хліб України", Міністерство розвитку економіки, торгівлі га сільського господарства України здійснює лише повноваження управління корпоративними правами держави щодо ПАТ ДАК "Хліб України", а не управління щодо спірного нерухомого майна. На думку скаржника, позов подано прокурором в інтересах Фонду державного майна України, але не доведено порушення прав Фонду, адже у Фонду відсутні повноваження у сфері оренди державного майна що увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизацїї), що перебувають у державній власності.

Листом суду апеляційної інстанції від 07.06.2021р. матеріали справи №924/1430/20 витребовувалася з господарського суду Хмельницької області.

16.06.2021р. матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2021р. об 10:30год.

30.06.2021р. на адресу суду від Хмельницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

05.07.2021р. на адресу суду від Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" надійшла заява про у справі №924/1430/20, в якій просить зупинити апеляційне провадження у справі №924/1430/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/592/20.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник ПП ""Аграрна компанія 2004" доводи апеляційної скарги підтримала.

Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що у його задоволенні слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід зазначити, що сама по собі пов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі.

Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів зазначає що у даній справі необхідно встановити чи дійсно наявні правові підстави, з якими Закон пов`язує підстави для визнання недісним спірного договору оренди нерухомого майна, на які посилається прокурор у даній справі.

Предметом позову у господарській справі № 924/592/20, зокрема є: скасування записів про державну реєстрацію права власності ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м.; 2) визнання права державної власності держави Україна в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м., що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (майновий комплекс Волочиського комбінату хлібопродуктів).

Колегія суддів вважає, що клопотання ДП ДАК "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів" не містить аргументованих та переконлевих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судового рішення у справі №924/592/20, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволять встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 924/592/20, апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 924/1429/20, адже наявні в матеріалах даної справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників скаржника, відповідача 2 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

На підставі постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 №88/95-ВР Волочиський комбінат хлібопродуктів належав до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням.

Державна акціонерна компанія "Хліб України" утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 №1000 у формі відкритого акціонерного товариства. Компанія є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппроду.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до пункту 1.1 статуту Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" засновником Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" є ДАК "Хліб України". Підприємство створено шляхом реорганізації державного підприємства Волочиський комбінат хлібопродуктів на виконання згаданої вище постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 №1218.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997р. №1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" Міністерство агропромислового комплексу зобов`язано передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку №3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

Згідно додатку №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997р. №1218 в переліку хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК "Хліб України" по Хмельницькій області, значиться Волочиський комбінат хлібопродуктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 №1375 затверджено статут ДАК "Хліб України", відповідно до п. 8 якого, майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання. На виконання вказаної постанови на підставі акта оцінки наявного власного майна підприємства Волочиського комбінату хлібопродуктів Міністерства агропромислового комплексу України і ДАК "Хліб України" від 15.12.1998 до ДАК "Хліб України" передано майновий комплекс Волочиського комбінату хлібопродуктів вартістю 7288741 грн.

Згідно з пунктом 4.3 статуту Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" майно компанії передано у користування.

Публічне акціонерне товариство ДАК "Хліб України" належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (яке є правонаступником - Міністерства агропромислового комплексу України), що підтверджується, зокрема, даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Міністерство аграрної політики України є органом управління ПАТ ДАК "Хліб України".

Міністерство аграрної політики України (діяло на підставі "Положення про Міністерство аграрної політики України", затвердженого Указом Президента України від 07.07.2000 №772/2000) є правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України (Мінагропрому), що діяло на підставі Указу Президента України від 15.11.1997р. №1282/97.

Правонаступником Міністерства аграрної політики України є Міністерство агарної політики та продовольства України, правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - позивач у справі.

На підставі Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державну інспекцію сільського господарства України шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до п. 5 вказаного Указу, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Окрім того, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно ДАК "Хліб України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства.

Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019р. №829 Міністерство аграрної політики та продовольства реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Обставина належності ДАК "Хліб України" до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, правонаступником якого є Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства встановлена рішеннями суду у справі №922/736/17. Так, у постанові від 16.05.2019р. у справі №922/736/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України, а доводи відповідача щодо того, що вказане Міністерство не наділено повноваженнями щодо управління майном, яке передано до статутного фонду ДАК "Хліб України", та воно не належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилив з огляду на безпідставність.

Державна акціонерна компанія "Хліб України" належить до суб`єктів господарювання державного сектору економіки відповідно до реєстру (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, що розміщений на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України

З протоколу №275 засідання правління ДАК "Хліб України" від 13.01.2016р. вбачається, що за результатами розгляду листа ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП" щодо забезпечення охоронності майна дочірнього підприємства, забезпечення обіговими коштами та відновлення основних засобів за рахунок налагодження стратегічного партнерства з іншими учасниками ринку ухвалили: погодити керівництву ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП" передачу в оплатне користування частини майна ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП", в тому числі того, що потребує ремонту, а також не задіяного в господарській діяльності, зокрема ПП "Аграрній компанії 2004", у встановленому законом порядку.

16.08.2016р. між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" укладено договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за №2712.

Згідно з пунктом 2.1 договору розмір орендної плати складає 8000 грн. на рік. Плата за оренду сплачується орендарем згідно договору оренди не пізніше 5 числа кожного розрахункового року (п. 2.2 договору). Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівки в його касу (п. 2.3).

Орендар має право проводити за свій рахунок поліпшення та дообладнання об`єкту, що орендується, для потреб своєї господарської діяльності без отримання додаткових дозволів від орендодавця (п. 3.4.4).

Відповідно до пункту 4.1. договору строк оренди за цим договором встановлюється з моменту державної реєстрації права оренди об`єкта, що орендується по 16.08.2031р.

Листом від 28.12.2016р. №1-2-1053/2-9/798 ДАК "Хліб України" у відповідь на лист ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП" повідомило, що надає згоду на передачу в оренду частини нежитлових будівель та споруд, що належать ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП", які не використовуються в господарській діяльності.

Договором від 09.06.2017р. до вказаного вище договору оренди нерухомого майна від 16.08.2016р. внесені зміни, зокрема, у новій редакції викладено п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди від 26.07.2016р. Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за №2045.

Згідно пункту 2.1 договору розмір орендної плати за користування визначеним п. 1.1 цього договору об`єктом оренди складає 15% в рік від ринкової вартості, що визначена звітом про оцінку №1/1212, виконаного ТОВ "Подільська незалежна оцінка" 12.12.2016р. Ринкова вартість об`єкта оренди становить 324100 грн., отже орендна плата за користування предметом оренди складатиме 48615 грн. в рік.

Орендна плата в сумі 4051,25 грн. буде сплачуватись орендарем щомісячно до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (п. 2.2 договору).

Строк оренди за цим договором встановлюється на 20 років (п. 4.1 договору).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, за відповідачем 1 на праві державної власності 14.06.2016 року зареєстровано приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (реєстраційний номер 951477768209), підстава для державної реєстрації: акт, серія та номер: б/н, виданий 15.12.1998, видавник: Міністерство агропромислового комплексу України та ДАК "Хліб України", виданий 18.04.2016 року ДАК "Хліб України", 18.08.2016р. зареєстровано інше речове право, а саме - договір оренди нерухомого майна, серія та №2712 16.08.2016р. приватним нотаріусом Гадайчук Є.А., 15.06.2017р. зареєстровано договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №2045 від 09.06.2017р., 27.04.2018р. в Реєстрі внесені виправлення та змінено форму власності з державної на приватну, станом на 15.06.2020р., в Реєстр 19.05.2020р. внесені виправлення в частині зміни форми власності на спірний в даній справі об`єкт з приватної на державну.

Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області листом від 14.05.2020р. №72/8/202/3487 звернулося до заступника прокурора Хмельницької області з повідомленням про незаконне відчуження об`єктів нерухомого майна державної власності.

Листом №15/1-43вих-20 від 16.10.2020р. та листом №15/2-144вих-20 від 30.11.2020р. Хмельницька обласна прокуратура зверталася до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ДАК "Хліб України" щодо виявлених порушень закону із викладених у позові підстав, а також із листами від 16.10.2020р. №15/1-42вих-20 та від 30.11.2020р. №15/2-143вих-20 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

За результатами розгляду вказаних листів обласної прокуратури отримано лист ПАТ ДАК "Хліб України" від 28.10.2020р. №1-2-629/2-10/272; лист ДП "ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" від 27.11.2020р.; лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.11.2020р. №2152-07/67802-05, лист Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 10.11.2020р. №10-12/3070, лист Фонду державного майна України від 27.11.2020р. №10-46-24256, лист РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 14.12.2020р. №10-4/3527, лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.12.2020р. №2152-09/73731-05 із яких вбачається, що позивачі з метою захисту інтересів держави самостійно до суду не звертались та не мають наміру звертатися, що свідчить про нездійснення ними повноважень щодо захисту інтересів держави.

За інформацією Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 10.11.2020р. №10-12/3070 будь-які листи щодо погодження розміру плати за оренду державного майна, чи заяви про оренду нерухомого майна, що перебуває у державній власності та знаходиться на балансі ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" до Регіонального відділення не надходили. Згідно із листом Регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 14.12.2020р. №10-4/3527 про факт укладення спірного договору з порушеннями законодавства Регіональне відділення дізналось 22.10.2020р. після надходження листа обласної прокуратури від 16.10.2020р. №15/1-42вих-20.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило листом від 12.11.2020р. №2152-07/67802-05 що міністерством не погоджувались договори оренди нерухомого майна розташованого за адресою Хмельницька обл., смт. Волочиськ, вул. Котляревського, 8. Також вказало, що майно, яке обліковується на балансі ДАК "Хліб України" та його дочірніх підприємств внесене до статутного капіталу Компанії, та відповідно до ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р., що діяв на моменту укладення договорів нерухомого майна (липень - серпень 2016 року) про які запитується у листі Хмельницької обласної прокуратури не є об`єктом оренди.

Прокурор, з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звертався до суду з позовом до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" з вимогою про скасування записів про державну реєстрацію права власності Комбінату на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м., що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, в тому числі приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951353868209; номер запису про право власності: 15030046) та визнання права державної власності за державою Україна в особі Міністерства на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2020р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020р. у справі №924/592/20, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021р. по справі №924/592/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватного акціонерне товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" про 1) скасування записів про державну реєстрацію права власності дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м; 2) визнання права державної власності держави Україна в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м, що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (майновий комплекс Волочиського комбінату хлібопродуктів), (в тому числі приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951353868209; номер запису про право власності: 15030046) касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2020р. у справі №924/592/20 скасовано, справу №924/592/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. У постанові колегією суддів встановлено: "4.15. За висновками судів попередніх інстанцій факт перебування спірного майна у державній власності не оспорюється учасниками справи, що у свою чергу виключає необхідність визнання права державної власності на спірні об`єкти за державою Україна", "4.20. Водночас поза увагою судів залишилось те, що за даними державного реєстру власником спірного майна залишився Відповідач, якому спірне майно у власність не передавалось". У п. 4.8. вказаної постанови відзначено, що за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності державного майна; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18).

За таких обставин, прокурор, з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеного 16.08.2016 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017, укладеним Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстровано у реєстрі за №2045.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, Постановою Кабінету Міністрів України №1000 від 22.08.1996р. утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України"), постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 №1375 затверджено Статут ДАК "Хліб України", відповідно до пункту 8 якого майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.

На виконання постанови на підставі акту оцінки наявного власного майна підприємства від 15.12.1998р. Мінагропромом передано ДАК "Хліб України" майновий комплекс Волочиського комбінату хлібопродуктів вартістю 7288741 грн.

Згідно із статутом відповідача 1, затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001 (нова редакція), його засновником (власником) є ДАК "Хліб України".

Пунктом 4.3 Статуту відповідача 1 визначено, що майно компанії передається у користування.

На підставі постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 №88/95-ВР Волочиський комбінат хлібопродуктів належав до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням.

Відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права приватної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999р., державне майно Волочиського комбінату хлібопродуктів (орган управління Мінагропром) не підлягало приватизації. Крім того, вказане державне майно відсутнє у Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. У вказаному Законі органом управління державного майна Волочиського комбінату хлібопродуктів визначено Мінагропром, після чого орган управління спірного державного майна не змінювався.

На момент передачі Міністерством агропромислового комплексу України до ДАК "Хліб України" спірного майна майнового комплексу Волочиського КХП (акт Міністерства агропромислового комплексу України і ДАК "Хліб України" від 15.12.1998р.) для здійснення статутної діяльності вказаної ДАК на праві господарського відання діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", відповідно до п. 1 якого покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Таким чином, державне майно Волочиського комбінату хлібопродуктів не могло бути і не є приватизоване чи корпоратизоване ДАК "Хліб України" чи будь-яким іншим суб`єктом господарювання, а передане ДАК "Хліб України" на підставі акта Міністерства агропромислового комплексу України і ДАК "Хліб України" від 15.12.1998р. для здійснення статутної діяльності ДАК на праві господарського відання та з управління Мінагропрому (правонаступник - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) не вибуло.

Публічне акціонерне товариство ДАК "Хліб України" належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що підтверджується, зокрема, даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Міністерство аграрної політики України є органом управління ПАТ ДАК "Хліб України".

За ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, ще не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 вказаного Закону).

Так, Міністерство аграрної політики України (діяло на підставі "Положення про Міністерство аграрної політики України", затвердженого Указом Президента України від 07.07.2000р. №772/2000) є правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України (Мінагропрому), що діяло на підставі Указу Президента України від 15.11.1997р. №1282/97.

Правонаступником Міністерства аграрної політики України є Міністерство агарної політики та продовольства України, правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - позивач у справі.

На підставі Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державну інспекцію сільського господарства України шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до п. 5 вказаного Указу, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Окрім того, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно ДАК "Хліб України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства.

Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019р. №829 Міністерство аграрної політики та продовольства реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Поряд із цим судом береться до уваги постанова від 16.05.2019р. у справі №922/736/17, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України, а доводи відповідача щодо того, що вказане Міністерство не наділено повноваженнями щодо управління майном, яке передано до статутного фонду ДАК "Хліб України", та воно не належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилив з огляду на безпідставність.

Державна акціонерна компанія "Хліб України" належить до суб`єктів господарювання державного сектору економіки відповідно до реєстру (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, що розміщений на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 22 ГК України).

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України). Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 10 ст. 22 ГК України).

За ч. 1, 2 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать єдині майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності; управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Спірне нерухоме майно, що передано в оренду ПП "Аграрна компанія 2004", за правовим режимом є державним майном, що також підтверджується інформаційною довідкою від 15.06.2020р.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. 3 ст. 184 ГК України).

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269-ХІІ, у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269-ХІІ).

Порядок укладення договору оренди державного майна врегульований ст. 9 вказаного Закону.

За ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди державного майна є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (ч. 2 ст. 10 вказаного Закону).

Оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди ч. 1-2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ.

Спірне майно, як свідчать матеріали справи, було зареєстровано за відповідачем на праві приватної власності, однак 19.05.2020р. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено виправлення в частині зміни форми власності на державну.

Судом враховується Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021р. по справі №924/592/20, в якій встановлено: "п. 4.8. так за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності державного майна; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта приватного права без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Також судом відмічено, що за висновками судів попередніх інстанцій факт перебування спірного майна у державній власності не оспорюється учасниками справи, що у свою чергу виключає необхідність визнання права державної власності на спірні об`єкти за державою Україна".

Таким чином, передане в оренду за спірним договором майно перебуває в державній власності, тобто є державним майном. При цьому у матеріалах справи відсутнє рішення власника (власників) майна про зміну правового режиму майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Не приймаються до уваги доводи апелянта, що відповідно до рішення ДАК "Хліб України", яке оформлене протоколом від 18.04.2016р., майно дочірніх та обласних підприємств ДАК "Хліб України" належить компанії на праві приватної вланості, а державі належать 100% корпоративних прав. Вказане рішення дало підставу для внесення змін в реєстрації дані.

Вказані доводи про належність державі лише 100% корпоративних прав спростовуються вищевказаними висновками, зазначеними в постанові Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №924/592/20 та встановленими обставинами у даній справі.

Відповідно до норм ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного і комунального майна регулюються спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (до 01.02.2020р. Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992р. зі змінами (Закон №2269-XII), після 01.02.2020р. Закон діє в редакції Закону №157-IX від 13.10.2019р. (Закон №157-IX ).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Вирішуючи питання, яку саме редакцію Закону про оренду необхідно застосовувати у спірних правовідносинах, суд виходить з положень ст. 58 Конституції України, в силу якої слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене Закон №2269-XII належить застосовувати до правовідносин сторін, які мали місце до 01.02.2020р., а Закон №157-IX - після 01.02.2020р.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відносини щодо оренди державного майна, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 287 Господарського кодексу України передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Аналогічні положення містяться і в ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, орендодавцями нерухомого майна, яке є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

При цьому, підприємства, установи та організації є орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021р. направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області справу №924/592/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" про скасування записів про державну реєстрацію права власності Комбінату на 23 об`єкти нерухомого майна загальною площею 19244,2 кв.м., що розташовані по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, а саме: комплекс будівель елеватору 9229,1 кв.м. літерою "А" ; визнати право державної власності за державою Україна в особі Міністерства на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактично ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" передано ПП "Аграрна компанія 2004" нерухоме майно (за адресою Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 8) з площею, що значно перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Відповідно, орендодавцем за спірним договором оренди нерухомого майна, що перебуває в державній власності - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, є Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (якому майно передано у користування), а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що порушує норми, визначені ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", де визначено, що державні підприємства мають право передавати в оренду нерухоме майно загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що майно за спірним договором - державне майно було передано в оренду неналежним орендодавцем.

Державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі (ст. 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні")

Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припиненнях є держава (ст. 6). За п. 13 ст. 6 вказаного Закону України пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

Згідно з п. 23 ч. 7 ст. 7-1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" до компетенції правління належать надання орендодавцям об`єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозицій щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2019р. у справі №922/736/17.

Матеріалами справи підтверджено та прокурором доведено, що майно за спірним договором було передано в оренду без погодження з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке наділене повноваженнями щодо управлінням майном Держаної акціонерної компанії "Хліб України".

Наведене спростовує доводи відповідача, щодо можливості погодження передачі в оренду майна за спірним договором з Державною акціонерною компанією "Хліб України", без погодження з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Матеріалами справи також не підтверджено доводи відповідачів, що державне майно, яке є предметом спірного договору було передано ДАК "Хліб України" в процесі корпоратизації останньої та в подальшому передано до статутного фонду ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів".

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016р. у справі №6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18.

Також вказану правову позицію висловлено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.02.2021р. у справі №904/2979/20.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020р. у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17 зазначила, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №910/15262/18, від 03.03.2020р. у справі №910/6091/19.

Також судом враховується, що в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Судом встановлено, що ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів" неправомірно було надано в оренду нерухоме майно площею 936,7 кв. м, яке передано останньому в користування та є власністю держави.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди від 16.08.2016р. (зі змінами від 09.06.2017р.) укладено без погодження з управителем майна - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та неналежним орендодавцем - ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів", за відсутності в останнього необхідного обсягу повноважень на його вчинення, що призвело до порушення прав позивачів в частині ефективного використання орендованого майна та недоодержання державою значної суми коштів за передачу в оренду державного майна.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області укладений без дотримання визначеного законодавством порядку для укладення такого виду правочинів, а тому підлягає визнанню недійсним.

Отже, позов слід задоволити та визнати недійсним договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеного 16.08.2016 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017, укладеним Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстровано у реєстрі за № 2045.

Щодо доводів скаржника, що прокурором не доведено порушення прав Фонду, адже у Фонду відсутні повноваження у сфері оренди державного майна, що увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизацїї) та перебувають у державній власності, колегія суддів зазначає наступне

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини 4 статті 23 цього ж Закону).

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У даній справі перший заступник керінвика Хмельницької областної прокуратри звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (як суб`єкта до сфери повноважень якого віднесено управління Державною акціонерною компанією "Хліб України") та регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (як належного орендодавця), оскільки Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях протягом тривалого часу не вживалися заходи щодо захисту права державної власності, у тому числі шляхом звернення до суду.

При цьому, судом встановлено, що прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, були направлені листи від 16.10.2020р. №05/1-43-вих20 та від 30.11.2020 №15/2-144вих-20 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, листи від 16.10.2020р. №05/1-42вих-20 та від 30.11.2020р. №15/2-143вих-20 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, лист від 15/2-265вих-20 від 23.12.2020р. до Регінального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення до суду з вказаним позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури.

Отже, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №924/1430/20 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "22" липня 2021 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.