Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 382/1552/17 Номер провадження 22-ц/824/9725/2021 Головуючий у суді першої інстанції Л.І. ЛитвинДоповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач14 липня 2021 року місто Київ

Номер справи 382/1552/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року,

постановлену у складі судді Литвин Л.І., в приміщенні Яготинського районного суду Київської області, повна ухвала суду складена 30.04.2021, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області із заявою про поворот виконання рішення. Дану заяву ОСОБА_1 , обґрунтовувала тим, що заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року у справі №382/1552/17 було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) та стягнуто з неї на користь Банку заборгованість у розмірі 38653,33 грн та судовий збір в сумі 1600 грн. Проте, ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 07 серпня 2020 року вищезазначене заочне рішення суду було скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В подальшому у даній справі 19 січня 2021 року Яготинським районним судом Київської області було ухвалено рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 484,85 грн, а в задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказувала, що постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було завершене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у даній справі на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому було скасоване.

Відповідно до довідки з відділу питань виплати пенсії №24 Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області з пенсії заявника станом на 13.02.2020 під час примусового виконання заочного рішення було стягнуто 8448,06 грн. Відтак, у зв`язку із тим, що вказане рішення, на примусове виконання якого з її пенсії були здійснені відповідні відрахування, заявник, посилаючи на положення статті 444 ЦПК України, просила вирішити питання про поворот виконання рішення суду.

Крім того, у квітні 2021 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву про уточнення заяви про поворот виконання рішення, у відповідності до вимог якої остання в порядку повороту виконання рішення просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти в сумі 13340,26 грн. Вказану заяву остання обґрунтовувала тим, що відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 12.02.2021 з її пенсії було здійснено відрахування грошових коштів саме на зазначену вище суму.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року вищевказану заяву ОСОБА_1 задоволено частково та допущено поворот виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року у справі №382/1552/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом повернення стягнутих грошових сум. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12845,25 грн, в решті вимог заяви відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу про поворот виконання рішення, місцевий суд виходив з положень ст.444 ЦПК України, та обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення, оскільки заочне рішення, за яким з неї стягнуто кошти скасовано, а після нового розгляду ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким з відповідача стягнуто заборгованість у значно меншому розмірі. При цьому, з урахуванням тієї обставини, що за новим судовим рішення з відповідача було стягнуто заборгованість у розмірі 484,85 грн та судовий збір в сумі 20,06 грн, то в порядку повороту виконання скасованого заочного рішення підлягає стягненню різниця між фактично стягнутими в ході примусового виконання вказаного рішення грошовими коштами та сум, що стягнуті з відповідача за новим судовим рішенням.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин щодо наявності підстав для задоволення вказаної заяви, у зв`язку із чим просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що належними доказами на підтвердження стягнення із відповідача сум є відповідні платіжні доручення. Тому, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду таких доказів у суду були відсутні підстави для задоволення заяви про поворот виконання заочного рішення. При цьому, суд помилково у своїй ухвалі послався на довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки відповідно до виписки по картковому рахунку відповідача, станом на 17.05.2021, здійснено зарахування на сплату заборгованості лише на суму 8477,15 грн. За вказаних обставин суд першої інстанції при відсутності відповідних доказів не з`ясував, що грошові кошти у заявленому ОСОБА_1 розмірі отримав саме АТ КБ «ПриватБанк», а не відповідна виконавча служба.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Олейнік Н.О. у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.

ОСОБА_1 за викликом у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена апеляційним судом у відповідності до вимог закону. При цьому, жодних заяв, або ж клопотань з приводу відкладення судового засідання від останньої на адресу суду не надходило. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Суд апеляційної інстанції, на підставі положень ч.2 ст.372 ЦПК України вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності заявника. Неявка вказаної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судові засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, та що підтверджується матеріалами справи, у вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.11.2012 у загальному розмірі 38653,33 грн.

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року вказаний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь останнього заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 38653,33 грн, а також 1600 грн судового збору (а.с.51-54).

25.03.2020 ОСОБА_1 подала до місцевого суду заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 09 листопада 2017 року (а.с.65-68).

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року вищевказане заочне рішення суду було скасовано та призначено справу до розгляду в судовому засіданні у загальному порядку (а.с.116-117).

19.01.2021 Яготинським районним судом Київської області ухвалено у справі рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь останнього заборгованість за тілом кредиту у розмірі 484,85 грн та 20,06 грн судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено (а.с.138-142).

Так, з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що до ухвалення Яготинським районним судом Київської області нового судового рішення у справі на виконанні у головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №55914020 з примусового виконання виконавчого листа №382/1552/17, виданого 27.11.2017 Яготинським районним судом Київської області на підставі заочного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 38653,33 грн та 1600 грн судового збору.

Постановою головного державного виконавця від 11.02.2021 було закінчено вказане виконавче провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню згідно ухвали суду від 06 липня 2020 року по справі №382/1552/17 (а.с.175-176).

Відповідно до наданої заявником до суду першої інстанції копії довідки від 05.03.2020 за №1000-0425-8/15252, виданої Відділом з питань виплати пенсій №24 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київський області, з пенсії ОСОБА_1 здійснювалося утримання по 20% на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнення здійснювалося на депозитний рахунок Яготинського районного відділу ДВС ЦМУМЮ (м.Київ), згідно ВП №55914020 від 12.03.2018. Загальна сума боргу, що підлягає утриманню згідно постанови ДВС 44478,66 грн, а з пенсії утримано та перераховано 8448,06 грн, залишок боргу станом на 01.03.2020 становить 36030,60 грн (а.с.188).

При цьому, до поданої у суді першої інстанції заяви про уточнення заяви про поворот виконання рішення, ОСОБА_1 було додано копію електронної довідки від 12.02.2021 за №1000-0217-8/16041, виданої Відділом з питань виплати пенсій №24 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київський області, згідно якої сума вказаного списання за період з квітня 2018 по лютий 2021 року складає 13340,26. Залишок боргу станом на 01.03.2021 становив 31128,50 грн (а.с.200-202).

Так, відповідно до частини першої та дев`ятої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частина шоста статті 444 ЦПК України).

При цьому, як передбачено частиною десятою даної норми, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов:1) позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі.

В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнуте з нього за скасованим рішенням.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 (провадження №61-14640сво18).

Як також наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що положення статті 444 ЦПК України, якою в свою чергу передбачається поворот виконання рішення, необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.

Враховуючи те, що питання про поворот виконання судового рішення не вирішувалось (та не могло вирішуватись) судом апеляційної інстанції, так як процесуальним законом визначений особливий порядок скасування та перегляду заочного рішення за заявою відповідача, а ухвалене у цій справі заочне рішення частково було виконане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повороту виконання рішення суду шляхом повернення стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» боржнику ОСОБА_1 стягнутих за рішенням суду грошових коштів.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про поворот виконання рішення суду неповно з`ясував обставини справи, внаслідок чого неправильно визначив суму, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 в порядку повороту виконання заочного рішення суду.

Так, положеннями частини шостої статті 444 ЦПК України встановлено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

На виконання вищевказаних вимог процесуального закону відповідачем було надано копії довідок з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, згідно змісту яких Управлінням було надано інформацію про здійснені з пенсії відповідача відрахування на користь Яготинського ДВС ЦМУМЮ та ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах виконавчого провадження №55914020.

Убачаючи підстави для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року, місцевий суд послався на надані заявником вищевказані довідки, однак, не врахував, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в підтвердження факту надходження відрахованих коштів у зазначеному розмірі виключно на рахунок позивача - АТ КБ «ПриватБанк».

Так, вищевказаним заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованості за кредитним договором у розмірі 38653,33 грн та 1600 грн судового збору. Тобто, за вказаним судовим рішенням, яке в подальшому було скасовано судом, на користь Банку стягнуті грошові кошти у загальному розмірі 40253,33 грн.

Згідно наданої Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області інформації на виконання постанови державного виконавця від 12.03.2018 у виконавчому провадженні №55914020 (яке було відкрито з примусового виконання вищевказаного заочного рішення) Управлінням здійснювалося відрахування з пенсії ОСОБА_1 на рахунок Яготинського ДВС ЦМУМЮ для погашення суми боргу в сумі 44478,66 грн.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснювалося відрахування з пенсії ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби в погашення суми боргу, більшої за ту, що була стягнута за скасованим судовим рішенням.

Поклавши в основу свого судового рішення про поворот виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року зазначені вище довідки, суд першої інстанції не врахував окремих положень Закону України «Про виконавче провадження».

А саме, не звернув уваги, що згідно з вимогами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 вказаного закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

При цьому, відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом частини другої, третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, посилаючись на відомості Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо розміру відрахованих з пенсії ОСОБА_1 на рахунок Яготинського ДВС ЦМУМЮ грошових коштів, суд першої інстанції не переконався, що такі суми в подальшому були перераховані у повному обсязі на рахунок стягувача (ПАТ КБ «ПриватБанк»), а не розподілені державним виконавцем у виконавчому провадженні в погашення витрат органу державної виконавчої служби, які перераховуються на спеціальні рахунки органу державної виконавчої служби для сплати виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

При цьому, судом не було враховано, що за правилами частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Тому, стягнення з Банку у повному обсязі грошових коштів, які були відраховані з пенсії відповідача державним виконавцем в межах виконавчого провадження та перераховані не на рахунок стягувача, а на спеціальні рахунки органу державної виконавчої служби може призвести до порушення прав стягувача, оскільки з нього фактично стягнуто більшу суму грошових коштів, аніж ті, що фактично надійшли на його рахунки в порядку примусового виконання скасованого судового рішення.

Та обставина, що Банку було перераховано лише 8477,15 грн підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 станом на 17.05.2021.(а.с. 221-223), саме ця сума підлягала стягненню с банка на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання заочного рішення суду.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги у частині недоведеності ОСОБА_1 факту зарахування відрахованих з її пенсії грошових коштів на рахунок Банку, та відповідно на передчасність висновків місцевого суду з приводу вказаних обставин.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, колегія суддів не погоджується із зробленими місцевим судом висновками щодо повернення відповідачу в порядку повороту виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року різниці між фактично утриманою сумою в процесі примусового виконання та визначеною рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року новою сумою боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Вказані висновки суду не відповідають визначеному принципу інституту повороту виконання судового рішення щодо повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення.

Стягнення судом такої різниці не позбавляє позивача звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року та в ході його примусового виконання повторно стягнути з відповідача грошові кошти, сума яких фактично була вирахувана в ухвалі про поворот виконання судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.п.1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції, визначаючи розмір коштів, які в порядку повороту виконання рішення суду підлягають поверненню боржнику, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визначення суми, яка підлягає поверненню, у сумі 12845,25 грн, а тому ухвала суду в частині визначеного розміру коштів, які підлягають стягненню, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом зменшення вказаної суми до 8477,15 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну ухвали суду в частині визначено розміру коштів, які підлягають поверненню ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення суду, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

Положеннями частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суду апеляційної інстанції.

Так як, позивачем за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 2270 грн, то понесені відповідачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, у зв`язку із частковим задоволенням поданої останнім апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню з відповідача у пропорційному розмірі в сумі 1475,50.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення з 12845,25 грн до 8477,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д) судовий збір за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 1475,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 21.07.2021.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна