Справа № 465/5542/21

Ухвала

про залишення позовної заяви без руху

"20" липня 2021 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про визнання недійсним договору та зарахування грошових коштів, -

встановив:

Позивачка звернулася в суд із позовом про визнання недійсним договору та зарахування грошових коштів, покликаючись на Закон України "Про захист прав споживачів".

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.

П.3 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обгрунтований розрахунок сум, що стягуюються чи оспорюються.

В п.4 прохальної частини позовної заяви позивачка просить здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №1110765 від 03.10.2020р. в рахунок погашення суми тіла кредиту. Однак, позивачкою в позовній заяві не зазначено та не долучено будь - яких доказів, які містять інформацію про те, яку суму сплачено в користь відповідача як погашення заборгованості по кредитному договору і яка підлягає зарахуванню.

У відповідності до п.5 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а відповідно до п.8 перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка просить визнати недійсним договір про надання кредитних коштів №1110765 від 03.10.2020р. Разом з тим, копія оскаржуваного договору до позовної заяви не долучена. Натомість, позивачкою подано клопотання про витребування документів в порядку ст.84 ЦПК України. Однак, до такого клопотання, в порядку п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України, не долучено будь яких документів, які свідчать про вжиті позивачкою заходи самостійно надати такі докази, або докази, що у неї існують труднощі в їх отриманні.

Частиною четвертоюстатті 177 ЦПК Українивизначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивачка посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», проте такі покликання є помилковими.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 року №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача». Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачкою заявлені вимоги про визнання кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем недійсним, а спірні правовідносини виникли на підставі договору фінансової допомоги (кредитного договору), в яких позивачка виступає стороною договору.

Крім того, позивачка не долучила до позову доказів про те, що між сторонами існують правовідносини, пов"язані із захистом прав споживачів, відсутні докази про те, що кредит наданий позивачці на споживчі потреби з метою задоволення особистих економічних та побутових потреб. Також позовна заява не містить вимог про захист порушеного права позивачки як споживача.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Ч.1 ст.3 цього закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 3 статті 6 вказаного Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року складає 2 270 грн.

Відтак, за подання позовної заяви позивачці слід сплатити судовий збір в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-

постановив:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" про визнання недійсним договору та зарахування грошових коштів - залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разіневиконання ухвалисуду узазначений строк,позовну заявувважати неподаноюта повернутипозивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь