П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7251/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

22 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В листопаді 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 17.08.2020 по 21.08.2020 Подільською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ліла-Трейд" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів. За результатами перевірки відповідачем складено акт про результати перевірки від 07.09.2020 №0020/20/7.12-19/41722636, яким зафіксовано порушення ст. 281 МК України, в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 604248,93 грн., а також вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 120849,79 грн. Крім того, на підставі виявлених порушень, 24.09.2020 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00000391219, №00000411219 та №00000401219. Разом із тим, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. 18 лютого 2021 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

4. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби №00000391219, №00000401219 та №00000411219 від 24.09.2020.

5. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт Подільська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. Апелянт вказав, що відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Литви, Латвії, Німеччини та Польщі, на запити Вінницької митниці ДФС, зазначені в п. 2.6 акта перевірки, преференційне походження товарів відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Таким чином, перевіркою встановлено, що преференційне походження товарів не підтверджено, а тому пільги надані (отримані) неправомірно та із порушенням вимог Протоколу 1 Угоди. З огляду на викладене, вважають, що підстав для задоволення даного адміністративного позову у суду першої інстанції були відсутні.Заперечують також щодо стягнення з них витрат на правову допомогу.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. В період з 17.08.2020 по 21.08.2020 Подільською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ліла-Трейд" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів.

9. За результатами перевірки апелянтом складено акт про результати перевірки від 07.09.2020 №0020/20/7.12-19/41722636, яким зафіксовано порушення ст. 281 МК України, в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 604248,93 грн., а також вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 120849,79 грн.

10. Крім того, на підставі виявлених порушень, 24.09.2020 апелянтом прийнято податкові повідомлення-рішення:

10.1. №00000391219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у розмірі 548904,45 грн. та за штрафними санкціями - 274452,22 грн.;

10.2. №00000401219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у розмірі 55344,49 грн. та за штрафними санкціями - 27672,25 грн.;

10.3. №00000411219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на 120849,79 грн. та за штрафними санкціями - 60424,89 грн.

11. Разом із тим, не погоджуючись із прийнятими апелянтом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

12. Позивач вказав, що в період з 17.08.2020 по 21.08.2020 року Подільською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ліла-Трейд" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів. За результатами перевірки відповідачем складено акт про результати перевірки від 07.09.2020 №0020/20/7.12-19/41722636, яким зафіксовано порушення ст. 281 МК України, в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 604248,93 грн., а також вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 120849,79 грн. Крім того, на підставі виявлених порушень, 24.09.2020 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00000391219, №00000411219 та №00000401219.

13. Апелянт зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Литви, Латвії, Німеччини та Польщі, на запити Вінницької митниці ДФС, зазначені в п. 2.6 акта перевірки, преференційне походження товарів відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Таким чином, перевіркою встановлено, що преференційне походження товарів не підтверджено, а тому пільги надані (отримані) неправомірно та із порушенням вимог Протоколу 1 Угоди.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Згідно з ч. 1-3 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

15. Згідно з ч. 1-3 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

16. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

17. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

18. Відповідно до ч. 9 ст. 36 Митного кодексу України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

19. Згідно із ст. 43 Митного Кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

20. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

21. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

22. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

23. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

24. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

25. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

26. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

27. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

28. Відповідно до ч. 1-2 ст. 44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

29. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

30. За змістом ч. 1, 6 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

31. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

32. Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

33. В силу приписів ч. 5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

34. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

35. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

36. За правилами ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

37. Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі Угода).

38. Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

39. Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 - щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (надалі - Протокол до Угоди про асоціацію), до цієї Угоди.

40. Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

- товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

- товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

41. Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

42. Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

43. Отже, як видно із процитованих вище норм, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

45. Як слідує із матеріалів справи, TOB "Ліла-Трейд" на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених між TOB "Ліла-Трейд" та підприємствами нерезидентами країн Польщі, Німеччини, Литви та Латвії ввезено на митну територію України товари оформлені за митними деклараціями від 29.01.2018 №UA401010/2018/002844; від 31.01.2018 №UA401010/2018/003211; від 05.04.2018 №UA401010/2018/010467; від 06.04.2018 №UA401010/2018/010724; від 13.04.2018 №UA401010/2018/011432; від 26.04.2018 №UA401010/2018/013267; від 11.05.2018 №UA401010/2018/015054; від 01.06.2018 №UA401010/2018/017573; від 05.06.2018 №UA401010/2018/018012; від 06.06.2018 №UA401010/2018/018176; від 07.06.2018 №UA401010/2018/018174; від 07.06.2018 №UA401010/2018/018284; від 18.06.2018 №UA401010/2018/019673; від 21.06.2018 №UA401010/2018/020027; від 04.07.2018 №UA401010/2018/021708; від 04.07.2018 №UA401010/2018/021760; від 10.07.2018 №UA401010/2018/022510; від 25.07.2018 №UA401010/2018/024495; від 25.07.2018 №UA401010/2018/024502; від 26.07.2018 №UA401010/2018/024603; від 30.07.2018 №UA401010/2018/025125; від 01.08.2018 №UA401010/2018/025507; від 06.08.2018 №UA401010/2018/026050; від 13.08.2018 №UA401010/2018/026917; від 03.09.2018 №UA401010/2018/029704; від 03.09.2018 №UA401010/2018/029788; від 12.09.2018 №UA401010/2018/030969; від 12.09.2018 №UA401010/2018/031045; від 13.09.2018 №UA401010/2018/031213; від 18.09.2018 №UA401010/2018/031715; від 24.09.2018 №UA401010/2018/032456; від 24.09.2018 №UA401010/2018/032539; від 01.10.2018 №UA401010/2018/033595; від 09.10.2018 №UA401010/2018/034718; від 09.10.2018 №UA401010/2018/034725; від 12.10.2018 №UA401010/2018/035265; від 30.10.2018 №UA401010/2018/037463; від 07.11.2018 №UA401010/2018/038475; від 15.11.2018 №UA401010/2018/039677; від 15.11.2018 №UA401010/2018/039678; від 16.11.2018 №UA401010/2018/039765; від 16.11.2018 №UA401010/2018/039781; від 26.11.2018 №UA401010/2018/041343; від 19.12.2018 №UA401010/2018/045328; від 16.01.2019 №UA401010/2019/002619; від 11.01.2019 №UA401010/2019/001517; від 04.02.2019 №UA401010/2даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

46. Під час декларування товарів за вищевказаними митними деклараціями надані пільги в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди (далі - Протокол 1 Угоди).

47. Встановлено, що до Угоди було внесено зміни та доповнення рішенням Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 про заміну Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Рішення №1/2018).

48. Відповідно до статті 1 Рішення №1/2018, Протокол І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

49. Згідно із пунктом 1 статті 1 Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди (який є додатком до рішення №1/2018), з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пап-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

50. Відповідно до статті 3 Рішення №1/2018, рішення набирає чинності з дня його схвалення та застосовується з 1 січня 2019 року.

51. Таким чином апелянтом цілком обґрунтовано зроблено висновок у відзиві на позовну заяву про те, що під час декларування товарів за МД від 16.01.2019 №UA401010/2019/002619; від 11.01.2019 №UA401010/2019/001517; від 04.02.2019 №UA401010/2019/007811; від 07.02.2019 №UA401010/2019/009120; від 25.02.2019 №UA401010/2019/015099; від 15.03.2019 №UA401010/2019/017678; від 27.03.2019 №UA401010/2019/019604; від 28.03.2019 №UA401010/2019/019892; від 23.04.2019 №UA401010/2019/024128; від 23.04.2019 №UA401010/2019/024142; від 26.04.2019 №UA401010/2019/024709; від 04.09.2019 №UA401010/2019/046745, пільги були надані саме в рамках Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Конвенції.

52. Так, в редакції Угоди, що діяла до 31.12.2018, статтею 16 "Загальні вимоги" Протоколу 1 Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу;

або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменується "декларацією-інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації-інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

53. В свою чергу, в редакції Угоди, що діє з 01.01.2019, статтею 15 Доповнення І до Конвенції визначено: товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку IIIb;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

54. В даному ж випадку, з метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі під час митного оформлення товарів позивачем надавались: сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 та Декларації-інвойси, складені експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, що, на думку колегії суду, в повній мірі відповідає як вимогам Протоколу І Угоди (в редакції, що діяла до 31.12.2018), так і Доповненню І до Конвенції.

55. Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, Вінницькою митницею ДФС до Державної фіскальної служби України направлено запити з проханням надати допомогу в проведенні перевірки:

- сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR. 1: від 26 01.2018 №PL/MF/AN 016089, від 22.02.2019 №PL/MF/AP 0127017, від 18.03.2019 №PL/MF/AN 0204309, від 24.04.2019 №PL/MF/AR 0422062, від 19.07.2018 №PL/MF/AN 0168128; від 11.012019 №PL/MF/AN 0172115;

- декларацій-інвойсів, складених експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро: від 07.03.2018 №RZT 243-18, від 07.05.2018 №640/2018, від 09.06.2018 №509/06/2018, від 10.04.2018 №DTP18050, від 11.06.2018 №11/2018, від 28.05.2018 №73/2018, від 27.06.2018 №F/000025/18, від 25.06.2018 №DTP18101, від 23.07 2018 №5/07/2018, від 20.09 2018 №07/09/2018, від 30.08.2018 №26/08/2018, від 06.09.2018 №FV/l/2018, від 22.06.2018 №1073, від 13.09.2018 №293/2018, від 12.07.2018 №RZT 253-18, від 28.09.2018 №МРР 0004529, від 09.11.2018 №FV003/11/18, від 15.11.2018 №SPED1333/18-11, від 26.11.2018 №SPED1402/18-11, від 27.12.2018 №SSA 1787, від 07.08.2018 №6697, від 10.07.2018 №TRA 0017, від 10.07.2018 №TRA 0018, від 04.02.2019 №01/02/2019, від 15.01.2018 №GVM 1801/008, від 03.04.2018 №КРО 00512, від 03.04.2018 №КРО 00513, від 14.08.2019 №НТL3 409538, від 15.04.2019 №SAD 11433, від 11.04.2019 №ВВА4761, від 09.08.2018 №FV/84/2018, від 10.11.2018 №033 1/18/FVW, від 28.05.2018 №1805-021, від 02.06.2018 №3/06/2018, від 30.10.2018 №0035/18/SP, від 23.11.2018 №SPED1393/18-11, від 24.10.2018 №ІМ 0915, від 18.09.2018 №Кr170464, від 20.08.2018 №TRМ 12977, від 14.06.2018 №556/06/2018, від 28.08.2018 №759/08/2018, від 13.11.2018 №FV 2/Т/11/2018, від 13.11.2018 №FV 1/Т/11/2018, від 05.10.2018 №23/W/2018, від 01.06.2018 №2018/06/1 KW1, від 04.06.2018 №02/06/2018, від 26.03.2019 №F/PO/000014/19; від 05.03.2019 №03/03/2019; від 21.09.2018 №83/09/18/UE; від 07.10.2018 №03/10/2018 та даних, які у них містяться.

56. Відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Республіки Польща, Латвійської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та Литовської Республіки на запити, експортери не підтвердили преференційне походження товарів.

57. При цьому, як зазначає апелянт, необхідність проведення такої перевірки була зумовлена виникненням сумнівів щодо преференційного походження товару, а також тим, що декларації-інвойси складені не уповноваженим експортером, а транспортні засоби, зазначені в деклараціях-інвойсах та сертифікатах, бувші у використанні та виготовлені відповідно в 2002, 2005-2012, 2014-2015 роках. Також апелянт зазначає, що по аналогічних поставках від експортера UAB TRANSVEZA, надійшла відповідь уповноважених органів Литви та від експортера SIA Parnas Sped, надійшла відповідь уповноважених органів Латвії про те, що ТЗ не можуть бути визнані такими, що походять з ЄС.

58. Крім того, апелянт також вказує, що відповідне звернення відбулись саме відповідно до статті 33 "Перевірка підтверджень походження" Протоколу 1 Угоди та до статті 32 "Перевірка підтверджень походження" Доповнення І до Конвенції (діє з 01.01.2019), а не у відповідності до наказу Держмитслужби України від 13.09.2010 № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару", як про це стверджує позивач.

59. Надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, Апеляційний Суд зазначає наступне.

60. Так, дійсно, пунктом 1 статті 32 Доповнення І до Конвенції визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

61. Аналогічні за змістом положення визначені в статті 33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди.

62. В той же час, відповідні положення, на переконання колегії суду, визначають за митним органом саме право на можливість подальшої перевірки підтверджень походження товару.

63. Натомість, уже дії посадових осіб регіональних митниць, митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані саме Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 (далі - Порядок №1050).

64. Пунктом 2 вказаного Порядку №1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

65. Згідно п. 3 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках:

1. якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів;

2. якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах;

3. за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

66. Відповідно до п. 4 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки повинно містити:

а) супровідний лист;

б) інформацію про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді за формою, наведеною у додатку до цього Порядку;

в) ксерокопії сертифікатів, які підлягають перевірці;

г) проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави.

67. Проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави обов`язково повинен:

1. містити виклад чітко сформульованих конкретних причин, з приводу яких у митного органу виникли сумніви в дійсності сертифіката або вірогідності наведених у ньому даних;

2. містити перелік конкретних питань, що підлягають з`ясуванню в компетентних органах іноземних держав;

3. бути викладений українською й англійською мовами (аутентичні тексти) чи російською мовою, в разі потреби його направлення до країн СНД.

68. Якщо текст проекту запиту містить власні назви (назви міст, районів, вулиць, установ, підприємств, організацій, власні імена людей тощо), то їх слід наводити мовою оригіналу.

69. Пунктом 5 Порядку №1050 передбачено, що супровідний лист (у форматі MicrosoftWord) разом з ксерокопіями сертифікатів, які підлягають перевірці, надсилаються митним органом до Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби на паперових носіях та дублюються в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR (у форматі AdobeAcrobatReader).

70. Інформація про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді (у форматі Microsoft Excel) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку; проект запиту (у форматі MicrosoftWord) до відповідного компетентного органу іноземної держави направляються виключно в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR.

71. Реєстраційний номер супровідного листа на паперовому носії повинен бути таким самим, що й номер супровідного листа, направленого електронною поштою.

72. В даному ж випадку, Вінницька митниця ДФС звернулась до Державної фіскальної служби України із запитами з проханням надати допомогу в проведенні перевірки не лише сертифікатів EUR. 1, а й достовірності декларацій-інвойсів, складених експортерами Литви, Латвії, Польщі та Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, що положеннями Порядку №1050 не передбачено.

73. Крім того, відповідно до листа ДФС України від 03.03.2017 №5466/7/99-99-19-03-17, виданого з метою підвищення ефективності роботи з перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR. 1 (далі - сертифікат) та декларацій інвойсів, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди та з урахуванням Пояснення Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007) необхідно керуватися наступним.

74. Без здійснення верифікації (перевірки достовірності) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження товарів з наступних технічних причин:

1. бланк наданого сертифіката не відповідає зразку бланку, наведеному у додатку III до Протоколу 1 (істотна різниця у розмірі чи кольорі, відсутній номер сертифіката, сертифікат заповнений мовою, що не є однією з офіційних мов Сторін Угоди); водночас, як виняток із правил, графа 11 сертифіката може бути розділена на дві частини для проставлення печатки митного органу країни ЄС;

2. не заповнено одну або декілька з обов`язкових граф сертифіката (наприклад, графа 4);

3. відсутній відбиток печатки митниці країни ЄС (графа 11);

4. в графах 2 та 5 сертифіката зазначено відомості про країну (групу країн), яка не є учасником Угоди;

5. граничний термін дії сертифіката/декларації інвойс закінчився, за винятком випадку, якщо такий сертифікат/декларація інвойс був дійсним та поданий митниці на момент поміщення товарів у митний режим "митний склад" (стаття 24 (3) Протоколу 1).

75. У разі неприйняття сертифіката з технічних причин митницею ДФС оригінал цього сертифіката повертається імпортеру для отримання нового сертифіката після здійснення експорту товарів відповідно до положень статті 18 (1)(b) Протоколу 1, в справах митниці ДФС залишається копія цього сертифіката.

76. Відповідно до вимог пункту 1 статті 33 Протоколу 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

77. До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки:

1. проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС;

2. сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами);

3. структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС;

4. в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки);

5. маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару;

6. код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару;

7. дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката;

8. до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитку печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

78. Подання суб`єктами ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до статті 301 Митного кодексу України не є підставою (причиною) для здійснення перевірки цих документів (без обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару).

79. Перевірка підтверджень походження може також здійснюватися у довільному порядку (вибірково) за наявності відповідного доручення ДФС.

80. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифіката або декларації, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до ДФС відповідного запиту.

81. З урахуванням пункту 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди разом із запитом до ДФС направляються:

1. двостороння копія сертифіката (на одному аркуші) із заповненою та засвідченою митницею ДФС графою 13 сертифіката (за винятком дати запиту про проведення перевірки достовірності сертифіката та походження товару);

2. копія засвідченого митницею ДФС інвойсу, якщо він був поданий;

3. будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження.

82. Статтею 30 Протоколу 1 наведено розбіжності й формальні помилки, які можуть міститися в сертифікаті з перевезення форми EUR. 1 та не впливають на походження товарів.

83. Так, виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження й документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє нікчемності такого підтвердження походження, якщо встановлено у належний спосіб, що цей документ відповідає представленим товарам.

84. Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як помилки друку (наприклад, зміщення відомостей однієї чи декілька граф в іншу графу сертифіката), не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не спричиняють сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

85. Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, цими критеріями є:

1. Для проведення перевірок в довільному порядку - наявності відповідного доручення ДФС.

2. Обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Протоколу 1.

86. Разом із тим, в даному випадку апелянтом не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, а лише вказано, що декларації-інвойси складені не уповноваженими експортерами, а транспортні засоби бувші у використанні й виготовленні в 2002, 2005-2012, 2014-2015 роках.

87. Згідно з ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.

88. Відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

89. Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

90. Апелянтом не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Вінницької митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

91. Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

92. Таким чином, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

93. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі №К/9901/593/17, від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14, від 15.05.2018 у справі №К/9901/34100/18.

94. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла -Трейд" апелянт зазначає статтю 351 МК України.

95. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України, апелянтом не надано доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у даній нормі, та обґрунтованої підозри, яка виникла у відповідача, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення вимог законодавства.

96. Таким чином, в ході судового розгляду справи апелянтом не надано доказів встановлення факту подання позивачем неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення.

97. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії митних декларацій та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, рахунків-фактур, які підтверджують відповідні VIN-коди транспортних засобів та інформацію про країну виробника транспортних засобів та витяг з міжнародного стандарту ISO 3779 щодо структури VIN -коду для підтвердження країни походження товару.

98. При цьому, варто також звернути увагу на те, що апелянтом при постановленні висновків, викладених в акті перевірки, щодо того, що товар ввезений позивачем, не відповідає вимогам Протоколу 1 Угоди ЄС та не може кваліфікуватися як преференційний, взято до уваги листи уповноважених органів Литви, Латвії, Польщі та Німеччини мовою оригіналу та без офіційного перекладу на українську мову.

99. З огляду на усі вищевикладені обставини, Апеляційний Суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта, відображених як в акті від 07.09.2020 №0020/20/7.12-19/41722636, так і в апеляційній скарзі.

100. Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та апелянтом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000391219, №00000411219 та №00000401219 від 24.09.2020.

101. Щодо доводів апелянта про безпідставність вимог позивача щодо стягнення витрат за надання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

102. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

103. При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

104. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

105. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

106. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

107. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

108. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

109. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

110. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

111. Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

112. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

113. Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

114. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

115. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

116. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

117. У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

118. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірним.

119. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

120. Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

121. В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 16.11.2020 №16/11/20, попередній розрахунок судових витрат від 23.11.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 16.11.2020 на суму 13500,00 грн.

122. Відповідно до розрахунку судових витрат представником позивача - адвокатом Балтаком О.О. надано наступні юридичні послуги:

- юридичний аналіз документів (1 година);

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи (2 години);

- підготовка процесуальних документів по справі: позовна заява, складання інших процесуальних документів; адвокатський запит; відповідь на відзив відповідача; детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (5 годин);

- участь адвоката в судових засіданнях по даній справі (2 години).

123. В той же час, включення до відповідного розрахунку часу складання адвокатського запиту, а також складання детального опису робіт, виконаних адвокатом, на переконання колегії суду, є необґрунтованим, адже вони не є процесуальними документами по справі.

124. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

125. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному ж випадку підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а тому Апеляційний Суд погоджується з сумою витрат на правову допомогу, яку визначив суд першої інстанції і стягнув з апелянта.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

126. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

127. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

128. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

129. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

130. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

131. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.