ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р. справа № 300/2577/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДУ 417 управління начальника робіт про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 30234,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ДУ 417 управління начальника робіт (далі відповідач), в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарську санкцію та пеню в розмірі 30234,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, не виконав нормативу по працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю та в строк до 16.04.2021 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві на загальну суму 30000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються звітом за формою 10-ІІІ № 16-982 від 27.04.2021 за 2020 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, нарахована відповідачу пеня в розмірі 234,00 грн. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 30234,00 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.06.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ДУ 417 управління начальника робіт від 23.06.2021 № 26 на позовну заяву. Відповідач зазначив, що в 2020 році на посаді старшого інспектора з кадрів ДУ 417 управління начальника робіт працювала особа з ІІ групою інвалідності - ОСОБА_1 . Вказана особа працювала на зазначеній посаді з 02.05.2018 по 29.03.2021, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу № 24 від 25.04.2018, копією довідки МСЕК від 25.06.2012, копією наказу про звільнення з роботи № 38 від 29.03.2021. Також відповідач зазначив, що ДУ 417 управління начальника робіт до 01.03.2021 подало позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік» форми № 10-ІН, в якому було зазначено про працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Однак позивач такий звіт не прийняв, вказавши на необхідність подання звіту нової форми. 27.04.2021 відповідач подав позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік» за новою формою, однак допустив помилку та не зазначив про працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Зважаючи на те, що ДУ 417 управління начальника робіт фактично було працевлаштовано одну особу з інвалідністю ОСОБА_1 , але помилково про це не зазначено у звіті «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік», то, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства країни справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ДУ 417 управління начальника робіт є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

04.02.2021 відповідач подав позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік» форми № 10-ІН, в якому було зазначено, що в 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 17 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа.

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів такий звіт не прийняло, вказавши на необхідність подання звіту нової форми, що підтверджується листом від 14.04.2021 за № 03-210/553.

27.04.2021 відповідач подав позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік» за новою формою, згідно якого в 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 17 осіб, графа «з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність» - незаповнена (а.с. 6).

Із урахуванням встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні чотирьох відсоткового розміру нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, позивач на основі даних Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та при наявності 17 працівників у 2020 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала одна особа з інвалідністю. На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи те, що у Звіті відповідач вказав про непрацевлаштування осіб з інвалідністю, позивач розрахував адміністративно-господарські санкції в сумі 30000,00 грн., - у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте такою особою (510000,00 грн. : 17 * 1 = 30000,00 грн.) (а.с. 7).

Також позивач нарахував ДУ 417 управління начальника робіт пеню в розмірі 234,00 грн. (30000,00 грн.*0,02)*39 днів=234,00 грн.).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною 3 статті 18 Закону встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частини 4-6 статті 19 Закону).

Згідно із частиною 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 про реалізацію статей 19 і 20 вищевказаного Закону затверджено Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць у господарських об`єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, відповідно до пункту 4 даного Порядку рішення щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць за звітний період господарському об`єднанню та підприємствам, що входять до його складу, приймається відділенням Фонду соціального захисту інвалідів протягом 30 календарних днів після подання господарським об`єднанням звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць у господарському об`єднанні та підприємствах, що входять до його складу, здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особи з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як встановлено судом, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік форми 10-ПОІ, в 2020 році штатна чисельність працівників відповідача становила 17 осіб, графа «з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність» - незаповнена (а.с. 6).

Водночас, відповідач вказує на допущено при поданні цього звіту помилку, оскільки фактично на вказано підприємстві була працевлаштована одна особа з інвалідністю, що також підтверджується поданим 04.02.2021 «Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік» форми № 10-ІН.

У відзиві відповідач зазначив, що в 2020 році на посаді старшого інспектора з кадрів ДУ 417 управління начальника робіт працювала особа з ІІ групою інвалідності - ОСОБА_1 . Вказана особа працювала на зазначеній посаді з 02.05.2018 по 29.03.2021, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу № 24 від 25.04.2018, копією довідки МСЕК від 25.06.2012, копією наказу про звільнення з роботи № 38 від 29.03.2021.

З огляду на встановлені обставини, ДУ 417 управління начальника робіт в 2020 році виконало передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" обов`язок щодо створення одного робочого місця та працевлаштування однієї особи з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

При цьому, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд звертає увагу на те, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів; 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 і 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

В спірному випадку, відповідач фактично працевлаштував одну особу з інвалідністю, тобто виконав встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив одного робочого місця для особи з інвалідністю. При цьому, ДУ 417 управління начальника робіт не лише створило таке робоче місце, але й заповнило його, працевлаштувавши особу з інвалідністю - ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене, суд також не вбачає правових підстав для нарахування і стягнення пені на суму 234,00 грн.

Щодо допущеної в Звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік помилки, то така помилка може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, яка подала такий звіт, та виключає можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за таку помилку за умови фактичного працевлаштування особи з інвалідністю.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДУ 417 управління начальника робіт про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 30234,00 грн.

Судові витрати згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в позові, за відсутності доказів їх понесення сторонами, судом не розподілялися.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДУ 417 управління начальника робіт про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 30234,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ДУ 417 управління начальника робіт, ідентифікаційний код 07816704, вулиця Довженка, 5А, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач: Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ідентифікаційний код 13662300, вулиця Гуцульська, 9, місто Івано-Франківськ, 76007.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.