Справа №521/7833/21

Провадження №2/521/3651/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Кушнірука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованою/знятою з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_3 ОСОБА_4 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_5 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), третя особа: Одеська товарна біржа (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140 А), про визнання біржового договору дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2021 року позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом, у якому просила суд: визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв. м., від 30 серпня 1995 року за № 9377, укладений між ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 1980 р.н., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на Одеській товарній біржі, зареєстрований КП «ОМБТІ та РОН» 08.09.1995 р., реєстраційний запис № 43 стр. 107 кн. 120 пр., дійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 30 серпня 1995 року між ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 1980 р.н., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 9377 - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв. м.

З моменту придбання нерухомого майна і по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 зареєструвала право власності на квартиру, здійснювала користування та володіння зазначеним майном у повному обсязі, сплачуючи усі комунальні платежі. Сторони договору своєчасно повністю виконали умови зазначеного договору, але не посвідчили його нотаріально з причин, що зазначені у самому договорі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, актовий запис за № 11672 від 15.11.2019 року Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

10.03.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кокаревою І.Ю. була заведена спадкова справа № 04/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Відповідно до наданої довідки за № 40/02-14 від 18.05.2021 року спадкоємцем померлої ОСОБА_6 є позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_2 . В свою чергу відповідно до листа-роз`яснення за № 41/02-14 від 18.05.2021 року, в зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на квартиру зареєстрований на товарній біржі, нотаріусом рекомендовано звернутись до суду з метою визнання договору купівлі-продажу за № 9377 від 30.08.1995 р. дійсним, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду.

В судове засідання представник позивачки не з`явилась, подала до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій вона просила суд розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явивлмся, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

Представник Одеської товарної біржі у судове засідання повторно не з`явися, повідомлявся про дату, час та місце слхання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до змісту ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує право.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно змісту ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 ЦК України).

Частиною 4 Прикінцевих положень діючого ЦК України від 16.01.2003 року встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд акцентує увагу на тому, що на момент укладання договору № 9377 від 30 серпня 1995 року був чинний Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18 липня 1963 року, тому розгляд справи проведений за правилами ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, які діяли на момент укладання договору.

Стаття 86 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, право власності - це, врегульовані законом, суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Стаття 128 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Стаття 42 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 224 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 30 серпня 1995 року між ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 1980 р.н., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 9377 - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв. м.

Судом встановлено, що зазначений договір згідно з вимогами ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю, реєстраційний номер№ 9377 від 30.08.1995 р.

Згідно з п. 12 умов даного правочину подальшому нотаріальному посвідченню договір не підлягав. 08 вересня 1995 року Комунальним підприємством «ОМБТІ та РОН» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 серпня 1995 року за № 9377 було зареєстровано за ОСОБА_6 право особистої власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний запис № 43 стр. 107 кн. 120 пр.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є: предмет та ціна.

Предметом договору купівлі-продажу № 9377 від 30.08.1955 року є майно - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв. м.

Згідно зі ст. 228 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Пунктом 5 Договору встановлено, що вищевказану квартиру продано за 663 654 000,00 карбованців.

Тобто, суд прийшов до висновку, що на момент підписання договору № 9377 від 30.08.1995 року, сторонами були досягнуті усі істотні умови договору, що підтверджується відповідними підписами сторін договору. Отже, договір № 9377 від 30.08.1995 року є, відповідно до ст. 153 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, укладеним.

Згідно з ч. 2 ст. 220 чинного ЦК України від 16.01.2003 року, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, судом встановлено, що укладанні вищевказаного договору між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, протизаконних умов зазначена угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відповідно до законодавства що діяло на момент його укладення.Правочин обома сторонами повністю виконаний, ОСОБА_6 до підписання договору передала відповідачам обговорену заздалегідь суму грошей, а відповідачі, у свою чергу, - передали правовстановлюючі документи на квартиру, ключі, та звільнили продану квартиру. ОСОБА_6 зареєструвала право власності на зазначену в договорі квартиру в Одеському МБТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджує актовий запис за № 11672 від 15.11.2019 року Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

10.03.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кокаревою І.Ю. була заведена спадкова справа № 04/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Відповідно до наданої довідки за № 40/02-14 від 18.05.2021 року спадкоємцем померлої ОСОБА_6 є позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_2 .

В свою чергу відповідно до листа-роз`яснення за № 41/02-14 від 18.05.2021 року, в зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на квартиру зареєстрований на товарній біржі, нотаріусом рекомендовано звернутись до суду з метою визнання договору купівлі-продажу за № 9377 від 30.08.1995 р. дійсним

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус, інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії не приймають до вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до законодавства, яке регламентує порядок вчинення нотаріальних дій, чинного як на момент виникнення спірних правовідносин так і на теперішній час встановлено заборони нотаріусам приймати та розглядати як правовстановлюючий документ біржовий контракт (договір купівлі-продажу), зареєстрований в органах, що здійснюють державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», в редакції, яка діяла на момент укладання договору, визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню угоди. Таким чином така угода, відповідно до чинного на той період законодавства, не підлягала нотаріальному посвідченню.

Беручи до уваги дві вищезазначені норми, які діяли у 1995 році, вбачається, що станом на час укладання договору купівлі-продажу, передбачалась можливість укладання договорів у двох формах: простій письмовій - на товарній біржі без подальшого нотаріального освідчення згідно ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» від 10.12.1991 року та письмовій нотаріальній формі (ст. 227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року).

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомості стало обов`язковим починаючи з 1 січня 2004 року, у зв`язку із вступом в силу нового ЦК України від 16.01.2003 року, на підставі якого видано Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджену Наказом Мінюсту України № 20/5 від 03.03.2004 року, яка використовується нотаріусами при вчинені дій з посвідчення відповідного правочину.

Також, відповідно до положень ст. 47 ЦК Української PCP, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі, а відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗаконуУкраїни «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Суд акцентує увагу на те, що ані ОСОБА_6 ані відповідачі не знали і не могли знати про необхідність нотаріального посвідчення укладеного ними біржового договору.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Біржова угода купівлі - продажу нерухомості являлася одним із видів правочинів відповідно до положень Закону України «Про товарну біржу», який діяв на час укладення угоди.

Частина 2 ст. 47 ЦК Української PCP передбачає, що суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Таким чином, виходячи з того, що ОСОБА_6 та відповідачами було повністю виконано умови біржового договору, покупцем сплачено вартість придбаного майна та це майно передано продавцями у власність покупця, а відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу Української PCP договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, та враховуючи наявність вищезазначеного протиріччя правових норм, - правовий зміст ст. 47 ЦК Української PCP надає суду можливість визнати дійсним договір, який не посвідчений нотаріально за обов`язкової умови наявності домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору та повного чи часткового виконання договору.

Виходячи з цієї норми, суд вважає, можливим визнати дійсним договір № 9377 купівлі-продажу житлового приміщення від 30.08.1995 року.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст.ст. 5, 15, 16, ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст. 41, 42, 47, 86, 128, 153, 220, 224, ЦК УРСР від , ст. 41 Конституції України, ст. 15 Закону України «Товарну біржу», керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 267, 280, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованою/знятою з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_3 ОСОБА_4 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_5 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), третя особа: Одеська товарна біржа (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140 А), про визнання біржового договору дійсним- задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 47,90 кв. м., від 30 серпня 1995 року за № 9377, укладений між ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 1980 року народження, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на Одеській товарній біржі, зареєстрований комунальному підприємстві «ОМБТІ та РОН» 08.09.1995 року, реєстраційний запис № 43 стр. 107 кн. 120 пр., - дійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок